Рішення від 02.11.2023 по справі 757/30856/20-ц

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2023Справа № 757/30856/20-ц

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору -

1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарска Ірина Анатоліївна, 2) Приватний виконавець виконавчого округу в м. Києві Бережний Ярослав Вікторович,

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

Представники:

від позивача: Поліщук І.А.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" (далі - відповідач), в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 15.09.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А. і зареєстрований в реєстрі за № 682, про стягнення заборгованості в рахунок задоволення вимог ПАТ "Укргазпромбанк" за зобов`язанням ТОВ "Компанія насінневої торгівлі" на підставі договору застави від 09.10.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вчинений приватним нотаріусом виконавчий напис від 15.09.2016 є незаконним та таким, що суперечить вимогам ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, вчинений без доданих належних документів для підтвердження безспірного розміру заборгованості, а відтак зазначений виконавчий напис не підлягає виконанню.

Разом з позовом, позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій з метою забезпечення позову просив суд до ухвалення рішення суду по суті зупинити виконавче провадження № 62198681 від 28.05.2020 про примусове стягнення на підставі виконавчого напису № 682 від 15.09.2016, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Войнарскою Іриною Анатоліївною, про що постановити відповідну ухвалу про забезпечення позову.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23.07.2020 у справі № 757/30856/20-ц заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 682 від 15.09.2016, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Войнарскою Іриною Анатоліївною.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25.03.2021 у справі № 757/30856/20-ц задоволено клопотання позивача про застосування заходів процесуального примусу у цивільній справі та зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарску Ірину Анатоліївну, в порядку тимчасового вилучення доказів надати на дослідження судом копії документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису №682 від 15.09.2016 р.,а саме: належним чином завірені копії документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису № 682 від 15.09.2016 р.; належним чином завірену копію фінансового чеку та опису вкладення, які підтверджують направлення боржнику вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання. належним чином завірену копію реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення.

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 25.11.2021 у справі № 757/30856/20-ц позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано виконавчий напис від 15.09.2016 року, реєстраційний №682, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою Іриною Анатоліївною, про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості, таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

Постановою Київського апеляційного суду від 07.02.2023 у справі № 757/30856/20-ц апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" задоволено частково. Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарска Ірина Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу в м. Києві Бережний Ярослав Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 , що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21.02.2023 у справі № 757/30856/20-ц заяву ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено. Передано справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарска Ірина Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу в м. Києві Бережний Ярослав Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, до Господарського суду міста Києва, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.

09.03.2023 матеріали справи № 757/30856/20-ц надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями передані на розгляд судді Щербакова С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 прийнято справу № 757/30856/20-ц до свого провадження. Розгляд справи № 757/30856/20-ц здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.04.2023.

У судовому засіданні 13.04.2023 судом було зобов`язано позивача надати належним чином засвідчену читабельну копію договору банківського кредиту №162-К/11 від 28.09.2011. Також, суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 04.05.2023.

02.05.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, в якому у зв`язку зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні в Броварському міськрайонному суді Київської області, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату та зобов`язати позивача надіслати відповідачу позовну заяву.

У судовому засіданні 04.05.2023 представник позивача на виконання вимог суду надав копію договору банківського кредиту №162-К/11 від 28.09.2011.

Також, у судовому засіданні 04.05.2023 розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, враховуючи що юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені в клопотанні обставини не є підставою для його задоволення, суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, суд зазначив, що не вбачає підстав для зобов`язання позивача надіслати відповідачу позовну заяву, з огляду на те, що справа перебувала в провадженні Печерського районного суду міста Києва, під час розгляду якої до вказаного суду відповідачем було подано 03.12.2020 заяву про застосування строків позовної давності, а також апеляційну скаргу на рішення суду у даній справі. При цьому, відповідач відповідно до приписів ст. 42 Господарського процесуального кодексу України має право ознайомитися з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 зобов`язано Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарску Ірину Анатоліївну у строк до 29.05.2023 надати суду належним чином засвідчені читабельні копії всіх документів, що стали підставою для вчинення виконавчого напису № 682 від 15.09.2016, в тому числі копію фіскального чеку та опису вкладення, які підтверджують направлення боржнику вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; докази реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, зобов`язано Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарску Ірину Анатоліївну у разі ненадання витребуваних судом доказів - надати письмові обґрунтовані пояснення із зазначенням об`єктивних причин неможливості виконання вимог суду.

У судовому засіданні 04.05.2023 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 01.06.2023.

У судовому засіданні 01.06.2023 оголошено перерву до 06.07.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 за ініціативою суду внесено виправлення в ухвали Господарського суду міста Києва від 13.03.2023, від 13.04.2023 та від 04.05.2023 у справі № 757/30856/20-ц в зазначенні прізвища третьої особи-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 надіслано окрему ухвалу Міністерству юстиції України з метою усунення порушень законодавства в діяльності Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарскої Ірини Анатоліївни в частині обов`язковості виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі № 757/30856/20-ц (з урахуванням ухвали суду від 05.06.2023), яка набрала законної сили. Зокрема, встановлено Міністерству юстиції України строк для надання відповіді щодо обставин, з яких постановлено окрему ухвалу - п`ятнадцять днів з моменту отримання даної окремої ухвали. Зобов`язано Міністерство юстиції України забезпечити належне виконання Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою Іриною Анатоліївною вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі № 757/30856/20-ц (з урахуванням ухвали суду від 05.06.2023).

Також, у судовому засіданні 06.07.2023 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відклав розгляд справи на 10.08.2023.

21.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарскої Ірини Анатоліївни надійшов лист, в якому приватний нотаріус повідомляє, що справа, у якій зберігалися документи виконавчого напису за реєстровим № 682 була знищена (оскільки справи зберігаються у справах приватного нотаріуса - 3 роки), шляхом спалення згідно Акту від 19.11.2021, як документи, що не мають науково-історичної цінності та відповідно до Акту № 2 від 25.10.2021 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду.

24.07.2023 до суду від Міністерства юстиції України на виконання окремої ухвали суду від 06.07.2023 надійшов лист, в якому Міністерство юстиції України повідомляє, що приватним нотаріусом у наданих поясненнях зазначено, що за адресою розташування її робочого місця ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 по справі № 757/30856/20-ц вона не отримувала. Також, у наданих поясненнях приватним нотаріусом зазначено, що про витребовування документів ій стало відомо після отримання листа Міжрегіонального управління. У зв?язку з отриманням листа Міжрегіонального управління та копїї ухвали, приватним нотаріусом 19.07.2023 направлено лист № 22/01-16 до Господарського суду міста Києва. Крім того, приватним нотаріусом повідомлено, що нею здійснено знищення копій виконавчих написів та документів, на підставі яких вони вчинені, за період з 15.09.2016 по 29.11.2016 (індекс справи № 02-20), включаючи виконавчий напис за реєстровим № 682 від 15.09.2016, відповідно до акту № 2 від 25.10.2021 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, погодженого Протоколом № 283/11-21 засідання експертної комісії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.11.2021. У зв`язку з вжиттям приватним нотаріусом відповідних заходів реагування по виконанню ухвали, відсутні правові підстави для застосування заходів реагування, передбачених ст. 29-1 Закону України «Про нотаріат».

Аналогічний лист Міністерством юстиції України був надісланий до суду також засобами поштового зв`язку та надійшов до суду 03.08.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 757/30856/20-ц призначено на 07.09.2023.

06.09.2023 до суду надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи, в якій відповідач у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (хворобою) представника відповідача просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні 07.09.2023 суд на місці ухвалив задовольнити заяву відповідача та відклав судове засідання на 05.10.2023.

03.10.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарскої Ірини Анатоліївни надійшла заява, в якій приватний нотаріус просить суд розгляд справи проводити без її участі.

У судовому засіданні 05.10.2023 оголошено перерву до 02.11.2023.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися.

Разом з тим, у поданій до суду 03.10.2023 заяві Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарска Ірина Анатоліївна просила розгляд справи проводити без її участі.

Суд відзначає, що Приватний виконавець виконавчого округу в м. Києві Бережний Ярослав Вікторович повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте у судове засідання представника не направлено, заяв/клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не подано.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення третьої особи-2 про розгляд справи судом та про право подати письмові пояснення на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у даній справі були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Приватного виконавця виконавчого округу в м. Києві Бережного Ярослава Вікторовича, а саме: 01024, м. Київ, вул. Козловського Івана, 4, офіс 1, проте, до суду не повернувся конверт з ухвалою суду від 05.10.2023.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, до суду повернуто рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення Приватному виконавцю виконавчого округу в м. Києві Бережному Ярославу Вікторовичу ухвал Господарського суду міста Києва від 13.03.2023, від 13.04.2023, від 04.05.2023, від 01.06.2023, від 06.07.2023, від 10.08.2023 та від 07.09.2023 у даній справі.

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що третя особа-2 мала право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 05.10.2023 у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 02.11.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.09.2011 між Публічним акціонерним товариством «Укргазпромбанк» (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія насіннєвої торгівлі» (позичальник) укладено договір банківського кредиту № 162-К/11, предметом якого є надання кредитодавцем позичальнику грошових коштів у вигляді кредиту та зобов`язання позичальника повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі в розмірі, на умовах та в порядку, що визначені цим договором, а саме, зокрема:

1.1.1. надання кредиту - це надання у строкове платне користування позичальнику грошових коштів, з встановленим цим договором, у тому числі додатком № 1 до цього договору - графіком повернення кредиту, що є невід`ємною частиною цього договору;

1.1.2. сума кредиту - 700 000, 00 грн;

1.1.3. строк кредиту (строк кредитування) - до 25.09.2015 включно; повернення кредиту здійснюється частинами в розмірі та строки згідно графіку повернення кредиту (в редакції додаткової угоди №2 від 27.09.2013);

1.1.4. процентна ставка за користування кредитом - 25, 0 % річних (в редакції додаткової угоди №1 від 21.12.2012).

Відповідно до п. 2.4. договору, виконання зобов`язань позичальника за цим договором забезпечуються:

2.4.1. заставою автомобіля Skoda Fabia, належного ОСОБА_2 , реєстраційний № НОМЕР_1 ;

2.4.2. заставою автомобіля Mazda 3, належного ОСОБА_3 , реєстраційний № НОМЕР_2 ;

2.4.3. заставою автомобіля Mazda 6, належного ОСОБА_4 , реєстраційний № НОМЕР_3 ;

2.4.4. заставою автомобіля Skoda Fabia, належного ОСОБА_5 , реєстраційний № НОМЕР_4 ;

2.4.5. заставою автомобіля Renault Megane, належного ОСОБА_6 , реєстраційний № НОМЕР_5 ;

2.4.6. заставою автонавантажувача BT Cargo DT 15, належного ОСОБА_1 ;

2.4.8 порукою ОСОБА_1 .

Згідно п. 4.1.2. договору, кредитодавець має право у разі невиконання позичальником будь-якого зобов`язання за договором/настання будь-яких випадків, що зазначені в п. 3.2.12 цього договору достроково стягувати кредит, вимагати дострокового виконання зобов`язання за договором, поруки, звернути стягнення на предмет застави.

03.10.2011 між Публічним акціонерним товариством «Укргазпромбанк» (заставодержатель) та ОСОБА_1 (заставодавець) укладено договір застави (в редакції додаткового договору №1), предметом якого є передача заставодавцем в заставу заставодержателю рухомого майна - транспортного засобу, зазначеного в п.1.3 цього договору, надалі - «Предмет застави», для забезпечення виконання в повному обсязі зобов?язань позичальника (ТОВ «Компанія насіннєвої торгівлі») щодо повернення кредиту, сплати проценів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, збитків та будь-яких інших платежів, розмір, термін та умови сплати і повернення яких встановлюються договором банківського кредиту № 162-К/11 від « 28» вересня 2011 року та будь-якими додатковими угодами до нього (у т.ч. такими, що збільшують розмір основного зобов?язання/змінюють порядок його виконання), надалі все разом - Кредитний договір.

Згідно кредитного договору заставодержатель надав позичальнику грошові кошти (кредит) в сумі 700 000, 00 (сімсот тисяч) гривень 00 копійок з кінцевим строком повернення до « 25» вересня 2015 року (згідно з графіком, встановленим Кредитним договором) з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 25 (двадцять п?ять) відсотків річних не пізніше п?ятого числа місяця, що йде за місяцем нарахувания процентів (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору, предметом застави є: транспортний засіб, марка - Тoyota BT Cargo DT15, рік випуску - 2007 рік, ідент. № - НОМЕР_6 , тип - автонавантажувач, державний номерний знак - НОМЕР_7 , що належить Заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію великовантажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу серії НОМЕР_8 , виданого Територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Київській області та місту Києву 30 вересня 2011 року.

Згідно п. 3.1. договору, заставодержатель має право, зокрема:

3.1.2. У разі невиконання будь-якого зобов`язання за кредитним договором та/або за цим договором застави звернути стягнення на предмет застави (у т.ч. вилучити предмет застави як у заставодавця, так і в третіх осіб);

3.1.3. У разі невиконання будь-якого зобов`язання за кредитним договором та/або за цим договором застави достроково стягнути наданий кредит незалежно від настання строку його повернення і нараховані проценти та задовольнити свої вимоги в повному обсязі шляхом звернення стягнення на предмет застави;

3.1.4. За рахунок предмету застави задовольнити свої вимоги в повному обсязі на момент фактичного задоволення (максимальний розмір вимоги), включаючи кредит, проценти за користування кредитом, пеню, комісію, штрафні санкції та будь-які інші платежі, передбачені кредитним договором, збитки завдані заставодержателю пошкодженням, втратою предмету застави та простроченням виконання зобов`язання, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги (у т.ч., але не виключно: витрати на вчинення нотаріусом виконавчого напису; судові витрати; витрати позасудового звернення стягнення на предмет застави; страхування майна заставодержателем та інші дії, необхідні для збереження предмету застави та для здійснення звернення стягнення на нього).

За умовами п. 4.3. договору, звернення стягнення та реалізація предмету застави відбувається способом, визначеним заставодержателем, в т.ч. але не виключно: на підставі рішення суду або третейського суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; у позасудовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою Іриною Анатоліївною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 682 відповідно до якого звернуто стягнення на рухоме майно, а саме: автомобіль марки Тoyota BT Cargo DT15, рік випуску - 2007 рік, ідент. № - НОМЕР_6 , тип - автонавантажувач, державний номерний знак - НОМЕР_7 , що належить ОСОБА_1 - заставодавець, який виступає як майновий поручитель за зобов`язанням почичальника - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія насіннєвої торгівлі» на підставі договору застави від 03.10.2011 року та додатковим договором № 1 до договору застави. Строк, за який провадиться стягнення: з 01.05.2015 по 01.04.2016, в рахунок задоволення вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» - заставодержателя у розмірі 344 769, 77 грн.

В подальшому, 22.02.2019 між Публічним акціонерним товариством «Укргазпромбанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ейпіес Україна», змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" (новий кредитор) укладено договір № 65 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № l до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або ішних осіб, до яких перейшли обов?язки боржників або які зобов?язані виконати обов?язки боржників, за кредитними договорами (договорами банківського кредиту, договорами про надання кредиту (овердрафту)), договорами застави, договорами поруки, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Сторони домовились, що відступлення Банком Новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов?язань Боржників за Основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між Сторонами не пізніше 27.02.2019 (5 календарних днів) з дати укладення цього Договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

Додатком № 1 до договору № 65 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 22.02.2019 сторони погодили реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами, зокрема: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія насіннєвої торгівлі» договір банківського кредиту № 162-К/11 від 28.09.2011 року та ОСОБА_1 договір поруки № 70-П/11 від 28.09.2011.

Крім того, 27.02.2019 між Публічним акціонерним товариством «Укргазпромбанк» (банк/первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ейпіес Україна», змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" (новий іпотекодержатель/застоводержатель) укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає шляхом продажу Новому Іпотекодержателю/Заставодержателю належні Банку, а Новий Іпотекодержатель/ Заставодержатель набуває в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Банку до іпотекодавців, заставодавців, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, за текстом Іпотекодавці/Заставодавці, включаючи права вимоги до правонаступників Іпотекодавців, Заставодавців, спадкоємців або інших осіб, до яких перейшли обов?язки Іпотекодавців, Заставодавцю або які зобов?язані виконати обов?язки Іпотекодавців, Заставодавців, за іпотечними договорами, договором застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № l до цього Договору, надалі за текстом - «договори іпотеки/застави», надалі за текстом Права вимоги. Новий Іпотекодержатель/Застоводержатель сплатив Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором. Відступлення банком Новому Іпотекодержателю/Заставодержателю прав за Договором іпотеки/застави здійснюється у зв`язку з відступленням прав вимоги за основними зобов?язаниями, визначених в договорі про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 22.09.2019 року.

Відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави від 27.02.2019, новий Іпотекодержатель/ Заставодержатель набув права вимоги, зокрема за договором застави б/н від 03.10.2011, з усіма додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповненнями до вказаного договору тощо, що є невід`ємними його частинами, укладений між заставодержателем ПАТ «Укргазпромбанк» та заставодавцем ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу; заставодавець - ОСОБА_1 , предмет застави - транспортний засіб марки Тoyota BT Cargo DT15, випуску - 2007 року, ідент. № - НОМЕР_6 , тип - автонавантажувач, державний номерний знак - НОМЕР_7 , що належить ОСОБА_1 .

22.02.2019 між Публічним акціонерним товариством «Укргазпромбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ейпіес Україна», змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" складено та підписано акт прийому-передачі № 1 до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 65 від 22.02.2019, відповідно до якого баном передано новому кредитору наступні документи, зокрема оригінад договору банківського кредиту № 162-К/11 від 28.09.2011 року зі змінами та доповненнями; оригінал договору застави від 03.10.2011 року, укладений між ПАТ «Укргазпромбанк» та ОСОБА_1 ; оригінал виконавчого напису від 15.09.2016, за реєстровим № 682.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бережним Ярославом Вікторовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62198681, з примусового виконання виконавчого напису № 682 від 15.09.2016 вчиненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою Іриною Анатоліївною про звернення стягнення на рухоме майно, а саме: автомобіль марки Тoyota BT Cargo DT15, випуску - 2007 року, ідент. № - НОМЕР_6 , тип - автонавантажувач, державний номерний знак - НОМЕР_7 , в рахунок задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» у загальному розмірі 344 769, 77 грн.

Крім того, 28.05.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бережним Ярославом Вікторовичем винесено постанову про арешт майна боржника № 62198681.

Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що лише 09.07.2020 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 62198681 дізнався про наявність виконавчого напису № 682 від 15.09.2016, тобто позивач вказує, що йому не було надіслано вимогу про усунення порушень за кредитною угодою, отже вимоги не були безспірними. Також, позивач вказує, що в порушення норм чинного законодавства, що регулює порядок звернення стягнення на предмет застави, не було зареєстровано в реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Так, згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу застави, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про заставу" (далі - в редакції чинній на момент вчинення виконавчого напису) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з частинами 1-3 статті 4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

У відповідності до норм статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про заставу», заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Згідно ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Статтею 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов`язання застава зберігається в початковому обсязі.

Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п`ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про нотаріат" (далі - в редакції на момент вчинення виконавчого напису), нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до тстатті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси, зокрема, вчиняють виконавчі написи.

Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 цього Закону визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок) - в редакції на момент вчинення виконавчого напису.

Згідно з п.п.1.1, 1.2 глави 16 Порядку, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Так, згідно з пунктом 1 цього Переліку нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У п.1.1 Переліку зазначено, що Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;

б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання;

в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;

г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання;

ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Відповідно до підпунктів 2.1 - 2.3 глави 16 Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Згідно з підпунктами 3.1, 3.2, 3.4 пункту 3 глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.

У постанові Верховного Суду України від 04.03.2015 у справі № 6-27цс15 зазначено, що наявність спору про розмір заборгованості у суді на час вчинення виконавчого напису спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника.

Аналогічні правові висновки викладено і в постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14 та від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Так, у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17 наведено правовий висновок про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на час вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У цій постанові також зазначено, що законодавством не визначено виключного переліку обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №320/8269/15-ц наголосила, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17). При цьому лише та обставина, що у виконавчому написі зазначено більшу суму заборгованості за кредитом, ніж у повідомленні, не свідчить про наявність спору про розмір заборгованості (постанова Верховного Суду України від 20.05.2015 у справі № 6-158цс15).

Як встановлено судом вище, 15.09.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою Іриною Анатоліївною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 682 відповідно до якого звернуто стягнення на рухоме майно, а саме: автомобіль марки Тoyota BT Cargo DT15, рік випуску - 2007 рік, ідент. № - НОМЕР_6 , тип - автонавантажувач, державний номерний знак - НОМЕР_7 , що належить ОСОБА_1 - заставодавець, який виступає як майновий поручитель за зобов`язанням почичальника - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія насіннєвої торгівлі» на підставі договору застави від 03.10.2011 року та додатковим договором № 1 до договору застави. Строк, за який провадиться стягнення: з 01.052015 по 01.04.2016, в рахунок задоволення вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» - заставодержателя у розмірі 344 769, 77 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вказує, що лише 09.07.2020 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 62198681 дізнався про наявність виконавчого напису № 682 від 15.09.2016, тобто позивач вказує, що йому не було надіслано вимогу про усунення порушень за кредитною угодою, отже вимоги не були безспірними.

Суд зазначає, що з урахуванням предмету та підстав позову у даній справі та того, що у матеріалах справи відсутні документи, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису № 682 від 15.09.2016 вчиненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А., ухвалою суду від 04.05.2023 було зобов`язано Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарску Ірину Анатоліївну у строк до 29.05.2023 надати суду належним чином засвідчені читабельні копії всіх документів, що стали підставою для вчинення виконавчого напису № 682 від 15.09.2016, в тому числі копію фіскального чеку та опису вкладення, які підтверджують направлення боржнику вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; докази реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави.

21.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарскої Ірини Анатоліївни надійшов лист, в якому приватний нотаріус повідомляє, що справа, у якій зберігалися документи виконавчого напису за реєстровим № 682 була знищена (оскільки справи зберігаються у справах приватного нотаріуса - 3 роки), шляхом спалення згідно Акту від 19.11.2021, як документи, що не мають науково-історичної цінності та відповідно до Акту № 2 від 25.10.2021 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, а саме документів доданих Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" до апеляційної скарги б/н від 31.08.2022 на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 25.11.2021 у даній справі, ПАТ «Укргазпромбанк» зверталося до позивача - ОСОБА_1 з вимогою № 883 від 05.04.2016, в якій повідомляв позивача, що станом на 01.04.2016 позичальником за договором банківського кредиту № 162-К/11 від 28.09.2011 - ТОВ «Компанія насіннєвої торгівлі» порушено п. 3.2.2. договору, а саме не погашено кредит і нараховані проценти в сумі 344 769, 77 грн у терміни, які встановлено цим договором, згідно із графіком погашення кредиту, у зв`язку з чим ПАТ «Укргазпромбанк» вимагало позивача сплатити грошові кошти у розмірі 344 769, 77 грн - заборгованість за договором банківського кредиту № 162-К/11 від 28.09.2011, протягом тридцяти днів після отримання цієї вимоги. Також, банк повідомляв позивача, що у разі неусунення порушення умов договору банківського кредиту № 162-К/11 від 28.09.2011 щодо погашення заборгованості в повному обсязі, банк буде змушений звернути стягнення на предмет застави.

Крім того, відповідно до матеріалів справи ПАТ «Укргазпромбанк» повторно звернулося до позивача - ОСОБА_1 з вимогою № 1488 від 20.07.2016, в якій повторно повідомляло позивача про необхідність сплатити грошових коштів у розмірі 344 769, 77 грн - заборгованості за договором банківського кредиту № 162-К/11 від 28.09.2011, протягом тридцяти днів після отримання вимоги, та повідомляло позивача про наслідки неусунення порушення умов договору банківського кредиту № 162-К/11 від 28.09.2011 щодо погашення заборгованості в повному обсязі, у вигляді звернення стягнення на предмет застави.

Суд зазначає, що вказані вимоги містять печатку Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарскої Ірини Анатоліївни, а також дату засвідчення копій, та відмітки «згідно з оригіналом».

В матеріалах справи також наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, відповідно до яких 13.04.2016 ОСОБА_1 було отримано поштове відправлення від ПАТ «Укргазпромбанк» та поштовий конверт, згідно якого до ПАТ «Укргазпромбанк» повернулася поштова кореспонденція надіслана банком на адресу позивача 21.07.2016.

Підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що звертаючись до суду, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Суд також звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності в цілому.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Тож, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що банк повідомляв позивача про порушення позичальником за договором банківського кредиту № 162-К/11 від 28.09.2011 - ТОВ «Компанія насіннєвої торгівлі» п. 3.2.2. договору, а саме не погашення кредиту і нарахованих процентів, про необхідність сплатити позивачем грошові кошти у розмірі 344 769, 77 грн - заборгованості за договором банківського кредиту № 162-К/11 від 28.09.2011, протягом тридцяти днів після отримання цієї вимоги. Також, банк повідомляв позивача, що у разі неусунення порушення умов договору банківського кредиту № 162-К/11 від 28.09.2011 щодо погашення заборгованості в повному обсязі, банк буде змушений звернути стягнення на предмет застави.

Тобто, позивач був обізнаний із наявністю заборгованості за договором банківського кредиту № 162-К/11 від 28.09.2011 та необхідністю її сплати.

Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності будь-яких заперечень з боку позивача у відповідь на надіслані вимоги.

В свою чергу, заперечуючи проти вказаної обставини, позивач наголошує на тому, що вимоги не були безспірними, а тому приватний виконавець не мав права вчиняти виконавчий напис.

Суд зазначає, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін, тобто позивач повинен довести ті обставини на які він посилається у позовній заяві і на яких наголошує його представник у судових засіданнях, проте, в матеріалах справи відсутні докази (документи) на підтвердження того, що станом на 15.09.2016 або на дату, що передувала вчиненню виконавчого напису був інший розмір заборгованості за договором банківського кредиту № 162-К/11 від 28.09.2011, аніж той, що вказаний у виконавчому написі, тобто позивачем не надано суду доказів на підтвердження викладених обставин у позовній заяві.

В матеріалах справи також відсутні докази погашення заборгованості за договором банківського кредиту № 162-К/11 від 28.09.2011 до вчинення виконавчого напису або іншого розміру заборгованості за договором, аніж той що вказаній у вимозі банку та у виконавчому написі.

Також, позивач вказує, що в порушення норм чинного законодавства, що регулює порядок звернення стягнення на предмет застави, не було зареєстровано в реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Так, за змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд зазначає, що у даному випадку позивач посилаючись на певну обставину у позовній заяві повинен довести її відповідними доказами, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

У даному випадку позивач не обмежений був у праві надати суду відповідний витяг на підтвердження відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, проте позивачем не було подано до суду такі докази.

В той же час, суд зазначає, що матеріалах справи наявні витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, з яких вбачається, що банком було зареєстровано звернення стягнення на підставі договорів застави щодо інших транспортних засобів, у зв`язку з чим суд виходячи з принципу вірогідності, приходить до висновку, що реєстрація банком обтяжень щодо рухомого майна - автомобіль марки Тoyota BT Cargo DT15, рік випуску - 2007 рік, ідент. № - НОМЕР_6 , тип - автонавантажувач, державний номерний знак - НОМЕР_7 , що належить позивачу видається більш вірогідним, ніж протилежне.

Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що стаття 88 Закону України «Про нотаріат» містить певну умову вчинення виконавчих написів. Так, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо, зокрема, подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Якщо порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених статтею 88 Закону України «Про нотаріат», та не призвели до порушення гарантованих законом прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 та у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 910/289/18.

Суд зазначає, що звертаючись з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач зобов`язаний довести шляхом подання відповідних доказів відсутність заборгованості перед кредитором або інший розмір такої заборгованості за кредитним договором у разі, якщо ним оспорюється визначена у виконавчому написі нотаріуса сума боргу. Зокрема, для цього позивач був вправі надати докази погашення заборгованості за кредитним договором, зробити власний контррозрахунок належних до сплати сум тощо.

Проте, позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед банком за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення шляхом надання доказів часткового чи повного погашення заборгованості.

Відтак, враховуючи відсутність заперечень з боку позивача стосовно розрахунків заборгованості наведених у письмовій вимозі, банком було звернено стягнення на предмет застави шляхом ініціювання вчинення виконавчого напису у порядку та спосіб, передбачений умовами договору застави та чинним законодавством України.

Водночас, заявляючи даний позов, позивач повинен довести, що була відсутня правова підстава для вчинення спірного виконавчого напису, тобто факт відсутності порушеного права відповідача та відсутність підстав для захисту відповідного права шляхом стягнення кредитної заборгованості на підставі спірного виконавчого напису.

Однак, жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження відсутності порушення зобов`язання за кредитним договором чи наявності спору щодо заборгованості (щодо її розміру, строків, за які вона нарахована, тощо) на момент вчинення виконавчого напису позивачем не надано.

При цьому, суд також не приймає до уваги посилання позивача на ту обставину, що в момент укладання договору банківського вкладу була відсутня норма закону щодо звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом реалізації заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки у п. 4.1.2. договору банківського вкладу № 162-К/11 від 28.09.2011 його сторони погодили, що кредитодавець має право у разі невиконання позичальником будь-якого зобов`язання за договором/настання будь-яких випадків, що зазначені в п. 3.2.12 цього договору достроково стягувати кредит, вимагати дострокового виконання зобов`язання за договором, поруки, звернути стягнення на предмет застави.

Крім того, відповідно до п. 4.3. договору застави від 03.10.2011, сторони погодили, що звернення стягнення та реалізація предмету застави відбувається способом, визначеним заставодержателем, в т.ч. але не виключно: на підставі рішення суду або третейського суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; у позасудовому порядку.

Тобто, позивач укладаючи із банком договір застави був обізнаний із правом банку звернути стягнення та реалізувати предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Суд зазначає, що звернення стягнення на предмет застави відбулося на підставі виконавчого напису вчиненого 15.09.2016 на підставі норм закону, які регулювали порядок вчинення нотаріусом таких дій. Тобто, такі нотаріальні дії були передбачені Законом України «Про заставу», Законом України «Про нотаріат», Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України тощо.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Судом також враховано, що відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

Відповідно до пункту 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З урахуванням наведеного, оскільки суд відмовив позивачу у позові по суті у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і, відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 13.11.2023

Суддя С.О. Щербаков