Рішення

від 23.11.2023 по справі 917/1445/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2023 Справа № 917/1445/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Селянського (фермерського) господарства «Грущенко», вул. Приглєбова, 10, кв. 4, м. Глобине, Кременчуцький р-н, Полтавська обл., код ЄДРПОУ 23276578, адреса для листування: вул. Центральна, 222, офіс № 1, м. Глобине, Кременчуцький р-н, Полтавська обл, 39000

до Глобинської міської ради Полтавської області, вул. Центральна, 285, м. Глобине, Полтавська обл., 39000, код ЄДРПОУ 22547673

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Обставини справи: Селянське (фермерське) господарство «Грущенко» звернулося з позовом до Глобинської міської ради Полтавської області про визнання за Селянським (фермерським) господарством «Грущенко» права постійного користування земельною ділянкою площею 20,00 га, кадастровий номер 5320610100:00:004:2069, розташованої на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що громадянину ОСОБА_1 надано в постійне користування земельну ділянку площею 50,00 для ведення селянського (фермерського) господарства, що посвідчується Державним актом на право постійного користування землею. Проте незважаючи на наявність державного акту на право постійного користування землею, відповідач не визнає права постійного користування на зазначені земельні ділянки за Селянським (фермерським) господарством «Грущенко».

Позивач вважає, що в цьому випадку порушено право СФГ «Грущенко», а саме право на постійне користування землею, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідач відзив на позов у строк установлений судом не подав.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.08.2023 суд залишив позовну заяву Селянського (фермерського) господарства «Грущенко» без руху.

Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.08.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі № 917/1445/23; постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 14:20 10.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.10.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10:00 23.11.2023.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство створене 14.07.1995 та провадить свою господарську діяльність у м. Глобине Полтавської області.

Засновником СФГ «Грущенко» є фізична особа ОСОБА_1 , який виконував обов`язки голови СФГ до 05.03.2015.

Згідно новою реакцією статуту господарства обов`язки голови СФГ покладено на члена сім`ї засновника- дочку ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 засновник селянського (фермерського) господарства «Грущенко» ОСОБА_1 помер.

Відповідно до рішення Глобинської районної ради Полтавської області від 07.04.1995 засновнику СФГ «Грущенко» передано у постійне користування земельні ділянки загальною площею 50,50 га на території Глобинської міської ради , з цільовим призначенням «Для ведення селянського (фермерського) господарства», що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ПЛ -83 від 14.07.1995.

В процесі господарської діяльності СФГ «Грущенко», частина наданої у постійне користування земельної ділянки, була розпайована між членами фермерського господарства та приватизована з реєстрацією права приватної власності. Станом на час звернення до суду у постійному користуванні СФГ залишилась земельна ділянка площею 20,0 га з цільовим призначенням 01.02 - «Для ведення фермерського господарства» , кадастровий № 5320610100:00:004:2069.

Предметом позову у цій справі є визнання за СФГ «Грущенко» права постійного користування земельною ділянкою площею 20,00 га в межах згідно з планом, розташованою на території Глобинської ОТГ Кременчуцького району Полтавської області, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана засновнику СФГ «Грущенко» ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ПЛ-83 від 14.07. 1995 року на підставі рішення четвертої сесії двадцять другого скликання Глобинської районної ради від 07.04.1995.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 статті 126 цього Кодексу передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статей 152,155 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування,а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з частиною 1 статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1995, на момент створення СФГ «Грущенко») громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1995, на момент створення СФГ «Грущенко») користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно з частиною 1 статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1995, на момент створення СФГ «Грущенко») право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного убачається, що станом на час надання земельної ділянки СФГ «Грущенко», земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2009-ХІІ «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції Закону від 23.07.1995 № 3312-ХІІ, на момент створення СФГ «Грущенко»; втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України від 19.06.2003 № 973-ІУ «Про фермерське господарство») після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Законодавством, чинним на момент створення СФГ «Грущенко», передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи.

Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ.

Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19.06.2003 був прийнятий новий Закон України № 937-ІV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 937-ІУ), яким Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937- ІV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону № 937-ІVправо на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937- ІV).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04. 2020 у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-ІV cлід дійти висновку, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

З огляду на приписи статей 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-ХІІ, який був чинним до 29.07.2003, та статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 937-ІV, який набрав чинності 29.07.2003, після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності Земельним кодексом України), встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням N 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях неодноразово звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03. 2019 у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18)).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Упункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992), яка діяла до 01.01.2002, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З викладеного убачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).

Отже, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою зберігається за СФГ до моменту ліквідації такої юридичної особи.

Статтею 23 Закону України «Про фермерське господарство» успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Успадкування землі і майна селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до земельного та цивільного законодавства України (стаття 19 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство").

Статті 27 і 114 Земельного кодексу Української PCP від 18.12.1990, а також стаття 141 Земельного кодексу України від 25.10.2001 не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи, тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

За змістом системного тлумачення статей 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 7, 27, 38, 50 і 51 Земельного кодексу Української PCP від 18.12.1990, статей 31, 92 Земельного кодексу України від 25.10.2001 після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство. Натомість право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, за змістом приписів статті 6 Земельного кодексу Української PCP від 18.12.1990 у редакції, чинній до 16.05.1992, могло належати лише фізичній особі та згідно з частиною 1 статті 55 цього кодексу у тій же редакції було об`єктом спадкування у випадку смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство. Тому таке право зі створенням селянського (фермерського) господарства до останнього не переходило.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 Цивільного кодексу України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини. Проте право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про фермерське господарство" майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина 1 статті 22 цього Закону). Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина 1 статті 23 цього ж Закону).

Отже, ураховуючи наведене, у випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

Земельна ділянка яка раніше передана Державою у постійне користування засновнику СФГ як фізичній особі з метою подальшого створення фермерського господарства, у випадку смерті такої особи, не є об`єктом спадкування, а може слугувати лише як об`єкт права постійного користування землею яке зберігається саме за юридичною особою - селянським (фермерським) господарством.

Велика Палата Верховного Суду дійшла аналогічних правових висновків в у справі № 922/989/18 ( провадження № 12- 205гс19 ) від 23.06.2020 та у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20) від 23.06.2020.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та доведення позивачем наявності у Селянського (Фермерського) господарства «Грущенко» права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 20,00 га для ведення фермерського господарства, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ-83 від 14.07.1995.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за селянським (фермерським) господарством «Грущенко» державну реєстрацію якого проведено 14.07.1995, номер запису 1 5611200000 000258, ідентифікаційний код юридичної особи 32376578, юридична адреса фермерського господарства: вул. Приглєбова, 10, кв. 4, м. Глобине Кременчуцького (колишнього Глобинського) району Полтавської області, право постійного користування земельною ділянкою площею 20,00 га, кадастровий номер: 5320610100:00:004:2069 розташовану на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Стягнути з Глобинської міської ради Полтавської області (вул. Центральна, 285, м. Глобине, Полтавська обл., 39000, код ЄДРПОУ 22547673) на користь Селянського (фермерського) господарства «Грущенко» (вул. Приглєбова, 10, кв. 4, м. Глобине, Кременчуцький р-н, Полтавська обл., код ЄДРПОУ 23276578, адреса для листування: вул. Центральна, 222, офіс № 1, м. Глобине, Кременчуцький р-н, Полтавська обл., 39000) 2 684,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Суддя Дмитро СІРОШ