Рішення

від 23.11.2023 по справі 917/1673/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2023 Справа № 917/1673/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А. В. розглянувши справу № 917/1673/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ", вул. Євгена Чекаленка, 27, м. Київ, 01044

до Регіональної державної лабораторії Держрпродспоживслужби в Полтавській області, вул. Миру, 2, с. Горбанівка, Полтавський район, Полтавська область, 38751

про стягнення 32 542,25 грн,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" 08.09.2023 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" до відповідача Регіональної державної лабораторії Держрпродспоживслужби в Полтавській області про стягнення заборгованості у розмірі 32 542,25 грн за договором № 25 на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими, від 31.03.2023 року, з яких: 19 565,00 грн основна заборгованість, 9 418,50 грн - збитки, 3 221,53 грн - пеня, 201,01 грн - 3 % річних, 136,21 грн - інфляційні втрати (вх. № 1788/23).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими № 25 від 31.03.2023 року.

Ухвалою суду від 12.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановлено відповідачеві строки: для подання відзиву на позов, оформленого з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.ст. 167,184ГПК України; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов. Суд також звертав увагу позивача, що у позовній заяві відсутні відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися, та щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п. п. 7, 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України).

15.09.2023 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду (вх. № 11555), де зазначено, що заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не здійснювалися; щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви: оригінал договору № 25 на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими, від 31.03.2023 року наявний у позивача та відповідача; оригінал акту №ТЕК00000930 приймання-передачі від 30.04.2023 року наявний у позивача та відповідача; оригінал договору про надання правової допомоги від 01.07.2022 року наявний у позивача, оригінал платіжного документу від 05.09.2023 року № 920 про оплату правничої допомоги наявний у позивача.

19.09.2023 року до суду від позивача надійшло клопотання про доручення доказів (вх. № 11733), де зазначено остаточний розрахунок судових витрат, який складається з витрат на сплату судового збору у розмірі 2 147, 20 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Також позивач просить долучити до справи акт надання послуг №9 від 05.09.2023 року та додаток №3 від 01.09.2023 року до договору про надання правової допомоги №01/07/2022-Юр від 01.07.2022 року у якості додаткових доказів понесених витрат на правничу допомогу.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа копію ухвали від 12.09.2023 року було доставлено до електронного кабінету відповідача 13.09.2023 року (а. с. 39).

Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Таким чином, керуючись приписами п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 12.09.2023 року є 13.09.2023 року. Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

31.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" (далі позивач, постачальник) та Регіональною державною лабораторією Держрпродспоживслужби в Полтавській області (далі відповідач, споживач) укладено договір №25 на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими (далі договір, а. с. 17 - 24), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ за визначеним предметом закупівлі: природний газ (ДК 021:2015 09120000 - 6 Газове паливо) належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, на умовах даного договору. Споживачу присвоєний наступний ЕІС код 56ХS000070V21006.

Відповідно до п. 1.2 договору, загальний об`єм постачання природного газу споживачеві у 2023 році за договором складає 40 куб. м., у тому числі за місяцями та кварталами: квітень - 20 м. куб., травень - 20 м. куб. (ІІ квартал 40 м. куб.).

Дані обсяги є плановими та можуть змінюватися як в більшу, так і в меншу сторону на відповідний місяць, але загальний обсяг споживання на рік не повинен перевищувати загального об`єму споживання.

Обсяг переданого постачальником споживачеві газу, визначається за даними інформаційної платформи Оператора ГТС, з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ (п. 2.2. договору).

Ціна за 1 000 куб.м. природного газу, з урахуванням вартості транспортування, становить 18 200 грн, в тому числі ПДВ 3 033,33 грн.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 728 грн, в тому числі ПДВ 121,33 грн. (п.2.4. договору).

За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію акту приймання-передачі про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (про транспортованого) природного газу споживачу за попередній місяць, що складений між оператором ГРМ та споживачем (п. 2.8 договору).

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника (п. 2.9 договору).

Споживач протягом двох днів з дати отримання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригінала акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу (п. 2.10 договору).

Згідно п. 2.11. договору оплата здійснюється на підставі актів приймання-передачі природного газу протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання актів. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу протягом місяця.

Датою оплати споживачем вартості спожитого природного газує дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника.

Згідно п.3.3.2. договору споживач зобов`язаний дотримуватись дисципліни споживання газу, визначеної договором, а також Правилами постачання природного газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. Сплата штрафних та господарських санкцій за даним договором не звільняє від виконання основного зобов`язання та відшкодування збитків в порядку, визначеному діючим законодавством та правилами постачання природного газу (п. 4.1 договору).

Пунктом 4.2. договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період порушення, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Якщо за підсумками розрахункового періоду (газового місяця) фактичний об`єм (обсяг) постачання газу споживачу постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період, споживач компенсує постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання газу за ціною вартості газу, визначеною договором з урахуванням необхідності відшкодування збитків. В разі відшкодування споживачем збитків відповідно до порядку, передбаченого правилами постачання природного газу, застосовується коефіцієнт 0,5 (п. 4.3 договору).

Пунктом 7.12. договору сторони погодили, що останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 травня 2023 року, але вбудь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ТОВ "ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" у квітні 2023 поставило, а Регіональна державна лабораторія Держрпродспоживслужби в Полтавській області прийняла згідно акту приймання-передачі природного газу №ТЕК00000930 від 30.04.2023 природний газ в обсязі 1,075 тис. м.куб. на загальну суму 19 565,00 грн.

В свою чергу, відповідач зобов`язання за договором не виконав та оплату за спожитий природний газ не здійснив, в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 19 565,00 грн.

На суму заборгованості позивачем нараховано 9 418,50 грн збитків за перевищення підтвердженого споживання природного газу, 3 221,53 грн пені, 201,01 грн 3% річних та 136,21 грн інфляційних нарахувань.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі (копії): довіреність від 03.07.2023 року, витяг з ЄДРЮОФОПГФ відносно позивача, довіреність від 21.12.2022 року, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серія КР № 000382 від 14.08.2019 року, договір №25 на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими від 31.03.2023 року, акту приймання-передачі природного газу №ТЕК00000930 від 30.04.2023 року, договір №01/07/2022-Юр про надання правової допомоги від 01.07.2022 року, платіжна інструкція №920 від 05.09.2023 року, додаток № 3 від 01.09.2023 року до договору №01/07/2022-Юр про надання правової допомоги від 01.07.2022 року, акт надання послуг № 9 від 05.09.2023 року.

Судом досліджено всі докази наявні в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За умовами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 193 ГК України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Матеріалами справи встановлено, що у квітні 2023 відповідачем спожито природний газ на загальну суму 19 565,00 грн.

Доказів оплати відповідачем отриманого природного газу в сумі 19 565,00 грн матеріали справи не містять.

За таких обставин, заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 19 565,00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення збитків за перевищення обсягів споживання природного газу в розмірі 9 418,50 грн суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося вище, п. 1.2. договору сторони погодили загальний об`єм постачання природного газу споживачеві у 2023 році (квітень , травень) у розмірі 40 м.куб.

Однак, згідно підписаного акту приймання-передачі природного газу відповідачем у квітні 2023 фактично спожито 1,075 тис. м.куб. природного газу.

Положеннями ч.5 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що договір постачання повинен містити такі істотні умови, зокрема порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

При цьому, дана норма також не ототожнює термін збитки з терміном штрафні санкції.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х К, де: Vф - об`єм (обсяг) фактично поставленого газу Споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; К - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.

Отже, з огляду на положення чинного законодавства щодо обов`язковості умов укладеного між сторонами договору, з урахуванням положень Закону України "Про ринок природного газу", в якому визначені істотні умови договору про постачання природного газу, зокрема, порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання, а також здійснення постачальником розрахунку грошових коштів саме за формулою та в порядку, визначеному договором та Правилами постачання природного газу, постачальник природного газу має право на відшкодування споживачем збитків за перевищення/зменшення фактично спожитого обсягу природного газу, що відрізняється від замовленого споживачем обсягу.

Аналогічні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 y справі № 910/4608/20 та від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20.

Згідно п.3.3.2. договору споживач зобов`язаний дотримуватись дисципліни споживання газу, визначеної договором, а також правилами постачання природного газу.

Відповідно до п.1.2. договору загальний обсяг споживання на рік не повинен перевищувати загального об`єму постачання.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п.4.1. договору).

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що у разі якщо за підсумками розрахункового періоду (газового місяця) фактичний об`єм (обсяг) постачання газу споживачу постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період, Споживач компенсує постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання газу за ціною вартості газу, визначеною договором з урахуванням необхідності відшкодування збитків. В разі відшкодування споживачем збитків відповідно до порядку, передбаченого Правилами постачання природного газу, застосовується коефіцієнт 0,5.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Частиною 2 ст.224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно актів приймання-передачі природного газу від 30.04.2023, фактичний обсяг спожитого відповідачем газу в квітні 2023 становив 1,075 тис. куб.м., що перевищує договірний обсяг, замовлений споживачем.

Таким чином, судом встановлено, що у квітні 2023 року фактичний об`єм споживання природного газу відповідача був більший від підтвердженого обсягу природного газу за договором. Перевіривши розрахунок збитків за перевищення обсягу споживання природного газу у квітні 2023 року, суд дійшов до висновку, що такий є вірним. Таким чином, суд задовольняє вимогу про стягнення з Відповідача збитків за перевищення обсягу споживання природного газу у квітні 2023 року згідно п.4.3. договору в розмірі 9 418,50 грн.

Щодо інфляційних втрат та 3 % річних.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на це, суд перевірив здійснений позивачем розрахунок 3% річних за період з 04.05.2023 року по 05.09.2023 року та інфляційних втрат за період з травня по липень 2023 року, і такі є вірними, тому суд задовольняє вимогу про стягнення 136,21 грн інфляційних нарахувань та 201,01 грн 3 % відсотків річних від простроченої суми в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 3 221,53 грн за період 04.05.2023 по 27.07.2023 року суд зазначає наступне.

Так, відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, у відповідності до положень ст. 230 Господарського кодексу України є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період порушення, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з розрахунком позивача сума пені складає 3 221,53 грн, яка нарахована за період з 04.05.2023 по 27.07.2023 року.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ «;Прикінцеві положення» Закону України 17 березня 2020 року № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

З 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", який постановою від 25.04.2023р. №383 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив карантин на всій території України до 30 червня 2023 року.

Відповідно до ч. 5 п. 1 ст. 1 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідач є споживачем послуг з постачання природного газу, нарахування штрафних санкцій на суму боргу, який виник у період карантину, порушує норми матеріального права. Під час карантину такі санкції не нараховуються у силу імперативної вказівки Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)".

Аналогічні правові висновки викладені в постановах судів апеляційної інстанції, зокрема, в постанові від 10.11.2023 року по справі №904/1953/23, від 01.02.2022 року по справі №910/7168/21, у постанові від 05.05.2022 року по справі №904/8839/21 та ін.

Отже, нарахування пені позивачем за період з 04.05.2023 по 27.07.2023 року є неправомірним.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача щодо оплати за спожитий природний газ і позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 19 565,00 грн., збитків в сумі 9 18,50 грн, 3% річних в сумі 201,01 грн та інфляційних втрат у сумі 136,21 грн є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права та такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення пені за період з 04.05.2023 по 27.07.2023 року у розмірі 3 221,53 грн позов є безпідставним, а отже задоволенню не підлягає.

При вирішенні клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн суд враховує наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Практична реалізація вищезгаданого принципу господарського судочинства в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення остаточного розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, через подання:

- заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу;

- детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

- доказів, що підтверджують виконання адвокатом робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

3) розподіл судових витрат судом (ст.129 ГПК України).

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Унаслідок існування зв`язку між конкретною судовою справою та витратами на професійну правничу допомогу останні набувають статусу судових витрат.

Тотожне правило містить й частина 1 статті 221 ГПК України, за якою, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та дотримання критерії, передбачених частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено судом, позивачем вчинено відповідні процесуальні дії (попередньо визначено у позовній заяві суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, зроблено заяву про подання доказів на підтвердження понесених судових витрат після ухвалення рішення у справі; подано такі докази суду) з дотриманням порядку і строків, встановлених ГПК України.

Як вбачається із матеріалів справи, невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем стали підставою для звернення до суду із позовною заявою і понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статі 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом насамперед згідно з умовами договору про надання правничої допомоги.

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн підтверджується наступними доказами (копіями): довіреністю від 03.07.2023 року, довіреністю від 21.12.2022 року, свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю серія КР № 000382 від 14.08.2019 року, договором №01/07/2022-Юр про надання правової допомоги від 01.07.2022 року, платіжною інструкцією №920 від 05.09.2023 року, додатком № 3 від 01.09.2023 року до договору №01/07/2022-Юр про надання правової допомоги від 01.07.2022 року, актом надання послуг № 9 від 05.09.2023 року.

Умовами договору №01/07/2022-Юр про надання правової допомоги від 01.07.2022 року (далі - договір від 01.07.2022 р., а. с. 26 - 29) сторони узгодили наступне:

-клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, у тому числі здійснювати захист інтересів клієнта у якості його представника (п. 1 договору від 01.07.2022 р.);

-адвокат приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги: здійснювати правовий аналіз документації клієнта щодо спірних питань, визначити стратегію захисту інтересів клієнта у судових справах та справах про адміністративні правопорушення за результатами вивчення документів клієнта; надавати консультації / рекомендації щодо підбору та підготовки пакета документів для надання в судові справи тощо.

Відповідно до додатку № 3 від 01.09.2023 року до договору №01/07/2022-Юр про надання правової допомоги від 01.07.2022 року (далі - додаток №3) адвокат надає клієнту правову допомогу щодо стягнення у судовому порядку дебіторської заборгованості з урахуванням збитків та штрафних санкцій, за природний газ з Регіональної державної лабораторії Держрпродспоживслужби в Полтавській області за договором постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими № 25 від 31.03.2023 року. Розмір основного боргу 19 565,00 грн (п. 1 додатку № 3).

Вартість надання правової допомоги адвокатом за даним додатком становить 5000,00 грн без ПДВ, та сплачується клієнтом після підготовки адвокатом позовної заяви з розрахунком штрафних санкцій та додатків для неї, необхідних для передачі позову до суду.

В матеріалах справи міститься платіжна інструкція №920 від 05.09.2023 року на суму 5000,00 грн (а. с. 30) як доказ перерахування коштів за надану правничу допомогу по даній справі адвокату Пасічнику О. В.

Матеріалами справи підтверджено, що правову допомогу відповідачу у справі надавав адвокат Пасічник О. В. на підставі довіреності від 03.07.2023 року, довіреності від 21.12.2022 року, договору №01/07/2022-Юр про надання правової допомоги від 01.07.2022 року та додатком № 3 від 01.09.2023 року до договору №01/07/2022-Юр про надання правової допомоги від 01.07.2022 року.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами додатку № 3 від 01.09.2023 року до договору №01/07/2022-Юр про надання правової допомоги від 01.07.2022 року передбачено, що вартість надання правової допомоги адвокатом за даним додатком становить 5000,00 грн без ПДВ, та сплачується клієнтом після підготовки адвокатом позовної заяви з розрахунком штрафних санкцій та додатків для неї, необхідних для передачі позову до суду.

Відповідно до акту надання послуг №9 від 05.09.2023 року, адвокатом Пасічником О. В. були виконані наступні роботи: надано правову допомогу щодо стягнення у судовому порядку дебіторської заборгованості з урахуванням збитків та штрафних санкцій, за природний газ з Регіональної державної лабораторії Держрпродспоживслужби в Полтавській області за договором постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими № 25 від 31.03.2023 року. Розмір основного боргу 19 565,00 грн. Підготовка позовної заяви з розрахунком штрафних санкцій та додатків для неї, необхідних для передачі позову до суду.

Загальна вартість робіт (послуг) склала без ПДВ 5 000,00 грн.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Суд зазначає, що представником позивача здійснювався належний юридичний супровід клієнта під час судового розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, за наслідками розгляду спору в справі 917/1673/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, вивчивши надані сторонами документи (докази), приймаючи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд встановив, що вказані судові витрати пов`язані з розглядом даної справи; їх розмір є обґрунтованим та співмірним зі складністю даної справи. Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу по справі №917/1673/23 підлягає частковому задоволенню в розмірі 4505,02 грн.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73-75, 79, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 242 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Регіональної державної лабораторії Держрпродспоживслужби в Полтавській області (вул. Миру, 2, с. Горбанівка, Полтавський район, Полтавська область, 38751, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00703173) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" (вул. Євгена Чекаленка, 27, м. Київ, 01044, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39624119) 19 565,00 грн заборгованості за договором на постачання природного газу, 9 418,50 грн збитків за перевищення обсягу споживання природного газу, 201,01 грн 3% річних, 136,21 грн втрат від інфляції, 1 934,64 грн судового збору та 4 505,02 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення складено та підписано 23.11.2023 р. (після виходу судді з лікарняного)

Суддя О. М. Тимощенко

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).