Рішення

від 23.11.2023 по справі 921/475/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 листопада 2023 року м. ТернопільСправа № 921/475/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Біхайв (19646, Черкаська область, Черкаський район, село Чорнявка, вулиця Гагаріна, будинок 81)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ММ-Глобал (46001, місто Тернопіль, вулиця Івана Франка, будинок 10, квартира 4)

про стягнення 27430,40 грн боргу.

За участю від:

позивача не з`явився

відповідача не з`явився

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Біхайв звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №118 від 04.07.2023 (вх. №517 від 11.07.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю ММ-Глобал про стягнення 27430,40 грн боргу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки, який виник на підставі усної домовленості.

Позиція відповідача.

Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 31.07.2023 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст. 178 ГПК України.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 13.07.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Біхайв було залишено без руху, на підставі ст.174 ГПК України, у зв`язку з недотриманням заявником вимог ст. ст. 162, 164 ГПК України при її подачі до суду.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 31.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/475/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 11.09.2023, в якому оголошувалась перерва до 28.09.2023.

Надалі, ухвалою суду від 28.09.2023 закрито підготовче провадження по справі №921/475/23 та призначено її до розгляду по суті на 19.10.2023.

Ухвалою суду від 03.10.2023 розгляд справи по суті призначено на 02.11.2023, а ухвалою від 07.11.2023 на 23.11.2023.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 23.11.2023 не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

30.10.2023 та 22.11.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли клопотання б/н від 30.10.2023, від 22.11.2023 у яких він просив повністю задоволити позов та розгляд справи проводити без участі його представника.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 23.11.2023 не забезпечив.

За інформацією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських, сформованого судом за кодом 523335318585 станом на 12.07.2023, адресою Товариства з обмеженою відповідальністю ММ-Глобал є: 46001, місто Тернопіль, вулиця Івана Франка, будинок 10, квартира 4.

Рекомендовані повідомлення, якими на вказану у позові та реєстрі адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ММ-Глобал направлялись копії ухвал у даній справі повернулись на адресу суду без вручення адресату, із відміткою підприємства зв`язку Укрпошта: адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.

Направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених документів перебуває поза межами контролю суду. Подібний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-5, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та інших судових актах.

Відсутність в учасників справи бажання подавати заяви по суті справи та не бажання брати участь в судових засіданнях (в т.ч. шляхом проведення відеоконференції) характеризує їх ставлення до результатів розгляду спору. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

Суд, у судовому засіданні 23.11.2023, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

За твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю Біхайв (продавця), на виконання усної домовленості, за період з 28.05.2020 по 30.11.2021, ним здійснено передачу меду натурального (надалі - товару) Товариству з обмеженою відповідальністю ММ-Глобал (покупцю) згідно підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних №346 від 28.05.2020 на суму 4758,24 грн, №367 від 04.06.2020 на суму 691,20 грн, №438 від 01.07.2020 на суму 3470,40 грн, №568 від 20.08.2020 на суму 2455,68 грн, №741 від 16.10.2020 на суму 3663,84 грн, №891 від 26.11.2020 на суму 4712,16 грн, №1040 від 24.12.2020 на суму 5242,56 грн, №1041 від 28.12.2020 на суму 5929,44 грн, №450 від 07.06.2021 на суму 2903,76 грн, №619 від 19.08.2021 на суму 2842,68 грн, №956 від 30.11.2021 на суму 3715,20 грн, №960 від 30.11.2021 на суму 3715,20 грн, а також товарно-транспортних накладних №346 від 28.05.2020 на суму 4758,24 грн, №367 від 04.06.2020 на суму 691,20 грн, №438 від 01.07.2020 на суму 3470,40 грн, №568 від 20.08.2020 на суму 2455,68 грн, №741 від 16.10.2020 на суму 3663,84 грн, №891 від 26.11.2020 на суму 4712,16 грн, №1040 від 24.12.2020 на суму 5242,56 грн, №1041 від 28.12.2020 на суму 5929,44 грн, №450 від 07.06.2021 на суму 2903,76 грн, №619 від 19.08.2021 на суму 2842,68 грн, №956 від 30.11.2021 на суму 3715,20 грн, №960 від 30.11.2021 на суму 3715,20 грн.

Загальна вартість поставленого та переданого згідно перелічених накладних складає 44100,36 грн.

Приймання - передача товару згідно з вказаними накладними посвідчується зробленими на них відмітками та печатками сторін за договором та по справі.

У поясненнях №126 від 19.07.2023 (вх. №6231 від 28.07.2023) позивачем звернено увагу на те, що зміст видаткової накладної №619 від 19.08.2021 вказує на поставку товару - меду натурального/гречаного в кількості 4 шт. (штрих-код 4820208360159), а не 6 шт., як вказано у ній. Підтвердженням цьому є відповідна відмітка у графі щодо кількості товару, зазначеного під порядковим номером 5 видаткової накладної, а також підпис представника покупця, яким здійснено отримання товару. У зв`язку з цим, позивачем стверджено, що загальна вартість переданого згідно видаткової та товарно-транспортної накладних №619 від 19.08.2021 складає 2735,16 грн, а загальна вартість поставленого товару складає 43992,84 грн.

Зміст рахунків за переданий товар вказує на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю Біхайв виставлено відповідачу до оплати: 4758,24 грн згідно рахунку №188 від 28.05.2020; 691,20 грн згідно рахунку №198 від 04.06.2020; 3470,40 грн згідно рахунку №239 від 01.07.2020; 2455,68 грн згідно рахунку №324 від 20.08.2020; 3663,84 грн згідно рахунку №403 від 16.10.2020; 4712,16 грн згідно рахунку №473 від 26.11.2020; 5242,56 грн згідно рахунку №565 від 24.12.2020; 5929,44 грн згідно рахунку №566 від 28.12.2020; 2903,76 грн згідно рахунку №296 від 04.06.2021; 2735,16 грн згідно рахунку №424 від 19.08.2021; 3715,20 грн згідно рахунку №615 від 30.11.2021; 3715,20 грн згідно рахунку №618 від 30.11.2021.

На вказані господарські операції Товариством з обмеженою відповідальністю Біхайв було видано Товариству з обмеженою відповідальністю ММ-Глобал податкові накладні №70 від 28.05.2020 на загальну суму 4758,24 грн, №12 від 04.06.2020 на загальну суму 691,20 грн, №4 від 01.07.2020 на загальну суму 3470,40 грн, №53 від 20.08.2020 на загальну суму 2455,68 грн, №65 від 16.10.2020 на загальну суму 3663,84 грн, №100 від 26.11.2020 на загальну суму 4712,16 грн, №121 від 24.12.2020 на загальну суму 5242,56 грн, №131 від 28.12.2020 на загальну суму 5929,44 грн, №26 від 07.06.2021 на загальну суму 2903,76 грн, №51 від 19.08.2021 на загальну суму 2735,16 грн, №118 від 30.11.2021 на загальну суму 3715,20 грн, №119 від 30.11.2021 на загальну суму 3715,20 грн.

Вищевказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, підтвердженням чого являються відповідні квитанції про реєстрацію податкових накладних.

З наведеного убачається, що позивачем фактично передано відповідачу товар на загальну суму 43992,84 грн.

З перелічених видаткових накладних та рахунків на їх оплату вбачається, що передача товару здійснювалась згідно договору поставки №01/06/20БММ-Г від 01.05.2020. Проте, згідно позовної заяви та пояснень №126 від 19.07.2023, такий між сторонами не укладався, а передача товару здійснювалась виключно на підставі видаткових накладних.

У суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.

Матеріали справи містять копії платіжних інструкцій, які вказують на те, що відповідачем з 11.08.2020 до 08.12.2021 здійснено проплати на загальну суму 16562,44 грн, а саме: 691,20 грн згідно платіжної інструкції №455 від 11.08.2020; 2892,48 грн згідно платіжної інструкції №2713 від 22.03.2021; 2892,48 грн згідно платіжної інструкції №3447 від 23.04.2021; 4197,84 грн згідно платіжної інструкції №3448 від 07.05.2021; 5888,44 грн згідно платіжної інструкції №5791 від 08.12.2021.

30.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Біхайв звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю ММ-Глобал із претензією №44 від 30.03.2023, в якій просило оплатити суму боргу в розмірі 27430,40 грн (копія опису вкладення у цінний лист від 30.03.2023 та накладної підприємства зв`язку «Укрпошта» №1800109721662 від 30.03.2023 містяться в матеріалах справи).

Вказана вимога-претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Несплата коштів в сумі 27430,40 грн мала наслідком звернення позивача з даним позовом до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить стаття 265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що передача позивачем товару, його отримання відповідачем за видатковими накладними, часткова його оплата останнім свідчить про виникнення між сторонами правовідносин по договору поставки, який оформлявся у такий спосіб за кожною окремою передачею товару, що не суперечить приписам ст. 205 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 28.02.2018 у справі № 910/9075/17, від 03.03.2018 у справі №911/1163/17, від 01.04.2021 у справі №920/843/20 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 19.08.2014 у справі № 925/1332/13, де зазначено, що зі змісту статті 692 Цивільного кодексу України вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Відтак, обов`язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Судом встановлено, що у видаткових накладних, підписаних і скріплених печатками обох сторін, зафіксовано передачу і прийняття товару, та не вказано строку його оплати. А відтак, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття.

Станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду неоплачена частина отриманого відповідачем товару складала 27430,40 грн.

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Біхайв підлягають до задоволення, шляхом стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю ММ-Глобал 27430,40 грн боргу.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ММ-Глобал (46001, місто Тернопіль, вулиця Івана Франка, будинок 10, квартира 4, ідентифікаційний код 40048521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Біхайв (19646, Черкаська область, Черкаський район, село Чорнявка, вулиця Гагаріна, будинок 81, ідентифікаційний код 38972895) 27430 (двадцять сім тисяч чотириста тридцять) грн 40 коп. боргу, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Копію рішення направити:

- Товариству з обмеженою відповідальністю Біхайв в електронній формі до його електронного кабінету в ЄСІТС;

- Товариству з обмеженою відповідальністю ММ-Глобал (46001, місто Тернопіль, вулиця Івана Франка, будинок 10, квартира 4) рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про його одержання.

Повне рішення складено 23 листопада 2023 року.

Суддя І.П. Шумський