Рішення

від 23.11.2023 по справі 922/4053/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2023 р.м. ХарківСправа № 922/4053/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Гордєєва Родіона Вікторовича, м. Мелітополь до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком Україна", м. Харків про стягнення 138472,96 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Гордєєв Родіон Вікторович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком Україна" про стягнення заборгованості за договором оренди №З-6/23-11-21 від 23 листопада 2021 року в сумі 138472,96грн, яка складається з: вартості неповернутого майна в розмірі - 37000,00грн., штрафу в розмірі - 90092,00грн., 3 % річних в розмірі - 1730,38грн., та інфляційних витрат в розмірі - 9650,58 грн.

Ухвалою від 19.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/4053/23 без повідомлення учасників справи.

Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції. Надати до суду докази направлення на адресу позивача відзиву (ОПИС ВКЛАДЕННЯ).

Відповідачу у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження запропоновано подати до суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали. Попередити відповідача, що у разі неподання ним обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин. Встановлено позивачеві строк для подання відповіді на відзив у десять днів з дня отримання відзиву на позов. Запропоновано надати до суду докази направлення на адресу відповідача (ОПИС ВКЛАДЕННЯ). Встановлено відповідачеві строк для подання заперечень у десять днів з дня отримання відповіді на відзив. Надати до суду докази направлення на адресу позивача (ОПИС ВКЛАДЕННЯ).

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції (ухвала суду про відкриття провадження у справі) за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем, яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Поздовжня, 2, м. Харків, 61085.

Копія ухвали суду від 19.09.2023 про відкриття провадження по справі була повернута до суду 28.09.2023 з довідкою Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Додатково, ухвалу від 19.09.2023 про відкриття провадження по справі судом було направлено на електронну адресу відповідача, вказану позивачем в позовній заяві: telecomukraine@gmail.com.

Згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, день належного вручення копії судового рішення може бути встановлений виключно з відповідної відмітки на поштовому повідомленні, або розписки про отримання копії судового рішення (зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №205/1129/19).

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

Необхідно зазначити, що існує правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Зважаючи на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд даної справи в господарському суді.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Між ФОП Гордєєвим Родіоном Вікторовичем (орендодавець) та ТОВ "ТЕЛЕКОМ УКРАИНА" (орендар), в особі директора Лисяка Михайла Олександровича 23 листопада 2021 року було укладено договір оренди №3-6/23-11-21 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.2. договору, майном, що передається є Вагон будівельний - кунг алюмінієвий військовий (3-6), зеленого кольору розміром 3,8 м*2,4 м. Одні подвійні двері з торця з віконцем, по одному вікну по боках. Вагончик утеплений.

Відповідно до п. 1.3. договору, орендодавець є законним власником вказаного майна на підставі договору купівлі-продажу. Вказане в п. 1.2 цього договору майно перебуває в робочому стані, відповідає вимогам техніки безпеки при роботі на ньому.

Відповідно до п. 1.3. договору, вартість майна на момент передачі в оренду становить: 37000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору, термін оренди складає 60 (шістдесят) днів з моменту підписання договору та акту приймання передачі майна.

Відповідно до п. 2.2. договору, вагон буде використовуватись за адресою: с. Кисле, Зміївський район, Харківська область. автошлях Т2101, Plus Code в додатку "Google Карти" Q26R+X5R Кисле, Харківська область (49.7625000, 36.0403889).

Відповідно до п. 2.3. договору, термін оренди може бути змінений лише за згодою сторін. Своєчасне внесення оплати на наступний період, понад термін вказаний в п. 2.1. договору свідчить про пролонгацію договору на період за який здійснено оплату. В цьому випадку останнім днем оренди є останній оплачений день.

Відповідно до п. 3.1. договору, орендна плата за перші 30 днів користування майном складає 9900,00 грн. без урахування ПДВ.

Відповідно до п. 3.2. договору, вартість орендної плати за 30 календарних днів наступного періоду складає 3300,00 грн.

Відповідно до п. 3.4. договору, орендна плата сплачується повністю не пізніше трьох робочих днів з дати підписання даного договору шляхом перерахуванням коштів на рахунок орендодавця або готівкою.

Згідно з актом прийому-передачі майна від 25 листопада 2021 року до договору оренди №3-6/23-11-21 від 23 листопада 2021 року, ФОП Гордєєв Родіон Вікторович передав, а ТОВ "ТЕЛЕКОМ УКРАИНА" прийняв майно: вагон будівельний - кунг алюмінієвий військовий (3-6), зеленого кольору розміром 3,8 м*2,4 м. Одні подвійні двері з торця з віконцем, по одному вікну по боках. Вагончик утеплений.

Майно на момент передачі знаходиться в належному стані та придатне для використання його за цільовим призначенням. Недоліків майна не виявлено.

Згідно виписки банку АТ "УКРСИББАНК" на рахунок ФО-П Гордєєва Родіона Вікторовича від ТОВ "ТЕЛЕКОМ УКРАИНА" за період з 23.11.2021 р. по 23.02.2022 було здійснено наступні перерахування:

1)Період 24.11.2021-23.12.2021, дата операції 24.11.2021, призначення платежу - Сплата за оренду зг.рах. №3-6/23-11-21/1 від 23.11.2021р. Без ПДВ, сума 6600,00 грн, платіжне доручення 1376;

2)Період 24.11.2021-23.12.2021, дата операції 25.11.2021, призначення платежу - Сплата за оренду зг.рах. №3-6/23-11-21/1 від 23.11.2021р. Без ПДВ, сума 3300,00 грн, платіжне доручення 1387;

3)Період 25.12.2021-23.01.2022, дата операції 19.01.2022, призначення платежу - Сплата за оренду зг.рах. №3-6/24-12-21 від 24.12.2021р. Без ПДВ, сума 3300,00 грн, платіжне доручення 1790;

4)Період 24.01.2022-22.02.2022, дата операції 28.01.2022, призначення платежу - Сплата за оренду зг.рах. №3-6/24-01-22 від 24.01.2022р. Без ПДВ., сума 3300,00 грн, платіжне доручення 1848.

23.02.2022р. орендодавцем було виставлено рахунок №3-6/23-02-22 від 23.02.2022р. на суму 3300,00 грн. за період оренди з 23.02.2022 по 24.03.2022рр.

Тобто останнім періодом, за який орендарем було внесено плату є період з 24.01.2022 по 22.02.2022 рр.

Позивач вказує, що за наступні періоди, після 22.02.2022р. орендар орендну плату не сплачував, не звертався до орендодавця за для повернення майна, на телефонні дзвінки та електронні листи не відповідав.

02.08.2023р. на адресу ТОВ "ТЕЛЕКОМ УКРАИНА" була направлена претензія (поштове відправлення № 3960023807984) з вимогою виконати свої зобов`язання за договором оренди № 3-6/23-11-21 від 23 листопада 2021 року належним чином та повернути ФОП Гордєєву Родіону Вікторовичу вагон будівельний - кунг алюмінієвий військовий (3-6), зеленого кольору розміром 3,8 м*2,4 м. Одні подвійні двері з торця з віконцем, по одному вікну по боках. Вагончик утеплений, або перерахувати на рахунок ФОП Гордєєва Родіона Вікторовича компенсацію вартості майна відповідно до п. 1.4. договору, та штраф відповідно до п 6.2. договору.

Відповідно до трекінгу поштового відправлення №3960023807984, претензію вручено 10.08.2023р.

Станом на дату подачі позовної заяви, відповідь на адресу ФОП Гордєєва Р.В. не надходила.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Укладений між позивачем та відповідачем договір оренди №3-6/23-11-21 від 21.11.2021 є договором найму (оренди).

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1, 3 статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до частини 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з статтею 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відповідно до п.п. 4.4.5. п. 4.4. договору, орендар зобов`язується своєчасно повернути орендодавцю майно за актом приймання-передачі після закінчення строку оренди, а також у випадку дострокового розірвання договору.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 772 Цивільногокодексу України, наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Враховуючи вищевикладене, позивач свої зобов`язання за договором оренди виконав в повному обсязі, зокрема передав відповідачу майно в користування. Проте, відповідач свої зобов`язання за укладеним договором виконав не в повному обсязі, у зв`язку із чим виникла заборгованість перед позивачем зокрема у вигляді вартості не повернутого майна, яка відповідно до п. 1.3. Договору становить 37000,00 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу за Договором оренди №З-6/23-11-21 від 23 листопада 2021 року, яка складається з: вартості неповернутого майна в розмірі - 37000,00 грн. не спростовано, заборгованість не погашено, а, отже, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відповідно до п. 6.2. договору, в разі коли орендар не своєчасно повернув майно, що орендується, то за кожен день затримки в поверненні сплачується штраф в розмірі 5 % від суми вказаної в п. 3.1. договору.

Таким чином, позивачем було нараховано відповідачу штраф за 6 місяців, тобто за період з 23.02.2022р. по 23.08.2022р. у розмірі 90090,00грн. (182 дні*9900*5%).

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Частинами 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що його виконано арифметично вірно та позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу штраф в сумі 90092,00 грн.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Отже, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто, суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відтак, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов`язань та міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом`якшення неустойки суд наділений задля усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов`язань.

Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов`язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявгість законних підстав для зменшення розміру неустойки на 50% з урахуванням того, що позивачем не надано доказів понесення кредитором збитків, у зв`язку з несвоєчасною сплатою заборгованості, а також, з урахуванням того, що сума штрафу більше ніж у два з половиною рази перевищує суму основного боргу, що має ознаки неспіврозмірності неустойки наслідкам порушення зобов`язання.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе частково задовольнити вимогу позивача щодо стягнення з відповідача штрафу, а саме в сумі 45046,00 грн. В іншій частині заявленого в позові до стягнення штрафу в сумі 45046,00 грн., - слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі - 1730,38 грн., та інфляційних витрат в розмірі - 9650,58 грн, суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 1730,38 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 9650,58 грн суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 9650,58 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, з вини якого спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКОМ УКРАИНА" (вул. Поздовжня, 2, м. Харків, 61085, код ЄДРПОУ 35247994) на користь Фізичної особи - підприємця Гордєєва Родіона Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за договором оренди №3-6/23-11-21 від 23.11.2021р.: вартості неповернутого майна в розмірі - 37000,00 грн., штрафу в розмірі - 45046,00 грн., 3 % річних в розмірі - 1730,38 грн., інфляційних втрат в розмірі - 9650,58 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2147,20 грн.

В частині заявленого до стягнення штрафу в сумі 45046,00 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "23" листопада 2023 р.

СуддяЛ.В. Шарко