Рішення

від 20.11.2023 по справі 924/690/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" листопада 2023 р. Справа № 924/690/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі судового засідання Загроцькій А.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Терра Трейд", Одеська область, м. Чорноморськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Глобо Енергія" Хмельницька область с. Богданівці

про стягнення грошей

з підстав невиконання договору

за участю представників сторін:

від позивача - Гинку Ю.М. (в режимі відеоконференції) згідно довіреності від 20.02.2023р.

від відповідача - Шевчишин М.Є. згідно ордера від 21.07.2023р.

встановив:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Терра Трейд", Одеська область, м. Чорноморськ звернулося до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Глобо Енергія" Хмельницька область с. Богданівці про стягнення суми боргу за поставлений товар по договору у розмірі 750 000,00 грн., штрафу за прострочення оплати товару у розмірі 225 664,66 грн., пені у розмірі 205 925,59 грн., 3% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 12 355,54 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 39 346,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі продажу деревини паливної №12/12/2022 від 12.12.2022р., в результаті чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар.

Відповідач у письмовому відзиві просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Вважає, що ТОВ „Глобо Енергія" виконало взяті на себе зобов`язання та сплатило кошти за поставлений товар в розмірі 2 570 201,82 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Крім того, додає копію платіжної інструкції №212 від 12.12.2022р. на суму 163555,20 грн. Разом з тим, посилаючись на норми Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 №88, зазначає, що в наданих позивачем видаткових накладних не зазначені посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій. У них міститься лише підпис з боку отримувача товару, проте вказані видаткові накладні не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Окрім того, на вказаних накладних стоїть печатка не відповідача, а іншої юридичної особи.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що платіжною інструкцією №212 від 12.12.2022р. на суму 163555,20 грн. оплата була здійснена на виконання зобов`язань, що виникли до укладення договору купівлі - продажу деревини паливної №12/12/2022 від 12.12.2022р., а саме відповідно до видаткової накладної №300 від 03.12.2022 та видаткової накладної №301від 05.12.2022 ТОВ "Еко Терра Трейд" поставило ТОВ „Глобо Енергія" дрова паливні твердолистяних порід у кількості 30,41 куб.м. та 60,454 кув.м. відповідно на загальну вартість 163555,20 грн. (54738,00 грн.+108817,20 грн.). Отже, платіжна інструкція №212 від 12.12.2022р. є оплатою за товар, що не є предметом позову. Щодо інших аргументів відповідача зазначає, що усі видаткові накладні, які додані до позовної заяви, що свідчать про поставку товару позивачем за період з 15.12.2022 по 25.12.2022 на загальну вартість 3 156 646,62 грн., в тому числі і на суму, що визнана і оплачена відповідачем, містять однакові реквізити отримувача товару - ТОВ „Глобо Енергія" та підпис і печатку тієї самої особи. Окрім того, у зв`язку з поставною товару за видатковими накладними позивачем зареєстровано у встановленому законом порядку податкові накладні №65-77, що прийняті та затверджені ТОВ „Глобо Енергія", що є належним та допустимим доказом отримання товару.

Представник позивача в судовому засідання 20.11.23 підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.11.23 заперечив щодо задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

12.12.2022р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір купівлі-продажу деревини паливної №12/12/2022 від 12.12.2022 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець передає у власність покупця деревину дров`яну промислового використання твердолистяних порід довжиною 2,00 м, надалі Товар, а покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

За умовами п. 2.7. договору орієнтована загальна кількість Товару, що продається за даним договором становить 1410,00 (одна тисяча чотириста десять) кубічних метрів. Продаж здійснюється рівномірними партіями на протязі дії договору протягом 1 місяця з моменту підписання договору.

Відповідно до п.4.1. договору ціна за Товар становить: - деревина дров`яна промислового використання твердолистяних порід - 2150,00 (дві тисячі сто п`ятдесят) гривень за 1 кубічний метр.

Орієнтовна загальна вартість договору на момент його укладення становить 3 031 500,00 (три мільйони тридцять одна тисяча п`ятсот) гривень. Загальна остаточна вартість договору складає суму всіх окремих партій Товару, що будуть поставлятися згідно даного Договору (п. 4.2. договору).

Згідно з п. 5.1. договору оплата проводиться згідно банківських реквізитів продавця, вказаних у даному договорі. Оплата Товару здійснюється покупцем на підставі виставленого продавцем рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 30 (тридцяти) банківських днів після отримання рахунку.

Розділ 6 договору передбачає умови приймання товару.

Відповідно до п. 7.3. договору у разі порушення термінів оплати покупець оплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ щодня за весь період затримки повернення коштів.

У разі порушення покупцем умов оплати товару більше ніж на 10 календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару ( п.7.4. договору).

Згідно з п.10.1. договір набирає чинності після його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, але в будь -якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п.10.6. договору сторони домовились про можливість використання електронного, факсимільного, тощо обміну даними за цим договором, а також використання будь - якої іншої форми обміну даними для отримання сторонами можливості виконання зобов`язань за цим договором. За домовленості сторін документи надані одним із способів, зазначених у цьому пункті, мають силу оригіналів до моменту обміну сторонами оригіналами зазначених документів. Сторони зобов`язуються відправляти один одному оригінали документів (кур`єром, рекомендованим листом з повідомленням) у строк не більше десяти днів з моменту відправлення обміну даними у відмінній від письмової формі.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв за період з 15.12.2022 по 25.12.2022 товар на загальну суму 3 156 646,62 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: №370 від 15.12.2022р. на суму 193 715,36 грн., №371 від 16.12.2022р. на суму 222 106,16 грн., №372 від 17.12.2022р. на суму 235 836,08 грн., №405 від 18.12.2022р. на суму 421 583,53 грн., №406 від 19.12.2022р. на суму 268 380,70 грн., №407 від 20.12.2022р. на суму 199 767,62 грн., №408 від 21.12.2022р. на суму 293 931,35 грн., №409 від 22.12.2022р. на суму 405 991,70 грн., №410 від 23.12.2022р. на суму 354 051,91 грн., №411 від 24.12.2022р. на суму 495 320,08 грн., №412 від 25.12.2022р. на суму 65 962,13 грн.

ТОВ "Еко Терра Трейд" направило рахунки на оплату (№70 від 15.12.2022р. на суму 193 715,36 грн., №71 від 16.12.2022р. на суму 222 106,16 грн., №72 від 17.12.2022р. на суму 235 836,08 грн., №78 від 18.12.2022р. на суму 421 583,53 грн., №79 від 19.12.2022р. на суму 268 380,70 грн., №80 від 20.12.2022р. на суму 199 767,62 грн., №81 від 21.12.2022р. на суму 293 931,35 грн., №82 від 22.12.2022р. на суму 405 991,70 грн., №84 від 24.12.2022р. на суму 495 320,08 грн., №85 від 25.12.2022р. на суму 65 962,13 грн., №83 від 26.12.2022р. на суму 354 051,91 грн.) за поставлений товар ТОВ „Глобо Енергія" електронною поштою 22.12.2022 та 26.12.2022 на адресу dekor.globo@gmail.com. Оригінали рахунків були надіслані кур`єрською службою - «Нова пошта». Про отримання такого відправлення свідчить накладна №59000910317111, де зазначено отримання 29.12.2022 року.

Відповідач розрахувався за поставлений товар частково, сплативши 2 406 646,62 грн., що видно з платіжних інструкцій №259 від 30.12.2022 на суму 500 000,00 грн., №308 від 31.01.2023 на суму 400 000,00 грн., №337 від 10.02.2023 на суму 400 000,00 грн., №62 від 24.02.2023 на суму 300 000,00 грн., №67 від 28.02.2023 на суму 200 000,00 грн., №94 від 30.03.2023 на суму 356 646,62 грн., №162 від 03.05.2023 на суму 100 000,00 грн., №177 від 09.05.2023 на суму 100 000,00 грн., №195 від 19.05.2023 на суму 50 000,00 грн.

11.04.2023р. позивач надіслав відповідачу претензію вих.№11/04 з вимогою у найкоротший термін (не більше 2-х робочих днів) погасити існуючу заборгованість за поставлений товар у розмірі 1000000,00 гривень, та сплатити штрафні санкції.

Проте грошові кошти не сплачені та відповіді не отримано.

11.05.2023р. позивач повторно надіслав відповідачу претензія вих. №01/05 з вимогою повернути кошти та сплатити штрафні санкції за невиконання зобов`язань за договором. У відповідь на таку претензію відповідач частково погасив існуючу заборгованість у розмірі 250 000,00 гривень, проте відповіді не надав.

Зазначені претензії були надіслані на електронну адресу dekor.globo@gmail.com, яку відповідач використовував для листування з позивачем. Крім того, претензії були надіслані на юридичну адресу відповідача, про що свідчить відповідні квитанції Укрпошти (від 14.04.2023 та 02.05.2023) та опис вкладення до листів, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши наявні в справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день подання позову заборгованість відповідача за поставлений товар складає 750 000,00 грн., доказів, які б спростовували дану заборгованість відповідач суду не надав, тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Судом береться до уваги, що з наданої на вимогу суду (ухвала суду від 20.09.2023р.) інформації Головного управління ДПС у Хмельницькій області (лист №13963/5/22-01-04-09-10 від 03.10.2023р.) про включення ТОВ "ГЛОБО ЕНЕРГІЯ" (ІПН 412251822258) до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "ЕКО ТЕРРА ТРЕЙД" (ІПН 426447714045) за період з грудня 2022 року по липень 2023 року - обсяг постачання на суму 3 320 201,82 грн за податковими накладними, що зареєстровані в ЄРПН 27.12.2022 за №92816449787 (№67 від 15.12.2022), 27.12.2022 за №9281653056 (№66 від 05.12.2022), 27.12.2022 за №9281510922 (№65 від 03.12.2022), 10.01.2023 за №9291874639 (№68 від 16.12.2022), 10.01.2023 за №9291974782 (№69 від 17.12.2022), 10.01.2023 за №9291944717 (№70 від 18.12.2022), 10.01.2023 за №9291850863 (№71 від 19.12.2022), 10.01.2023 за №9291962773 (№72 від 20.12.2022), 10.01.2023 за №9291863192 (№73 від 21.12.2022), 10.01.2023 за №9291834654 (№74 від 22.12.2022), 10.01.2023 за №9291839362 (№75 від 23.12.2022), 10.01.2023 за №9291958345 (№76 від 24.12.2022), 10.01.2023 за №9291970947 (№77 від 25.12.2022) та належним чином засвідчені копії податкової звітності ТОВ "ГЛОБО ЕНЕРГІЯ" (ІПН 412251822258), а саме податкові декларації з податку на додану вартість з додатками за період з грудня 2022 року по липень 2023 року повідомлено, що за даними АІС „Податковий блок" встановлено, що "ГЛОБО ЕНЕРГІЯ" (код 41225182) включено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за грудень 2022 року суму ПДВ - 553366,96 грн. по контрагенту ТОВ "ЕКО ТЕРРА ТРЕЙД" (код 42644774). За даними ЄРПН за період грудень 2022 року наявна реєстрація 13 податкових накладних від контрагента - постачальника ТОВ "ЕКО ТЕРРА ТРЕЙД" (код 42644774) на суму ПДВ -553366,96 грн., номенклатура - Деревина дров`яна ПВ твердолистяних порід. Дані ЄРПН відповідають даним податкової звітності, розбіжності відсутні.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У відповідності до частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасниками господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи встановлено, що позивач направив рахунки на оплату поставленого товар відповідачу електронною поштою 22.12.2022 та 26.12.2022 на адресу dekor.globo@gmail.com. Крім того, оригінали рахунків були надіслані кур`єрською службою - «Нова пошта» та отриманні відповідно до накладної 29.12.2022 року.

Отже, відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання щодо оплати поставленого товару за договором - 09.02.2023р.

Порушення відповідачем умов договору, а саме строку оплати товару (п.5.1 договору) є підставою для нарахувань позивачем відповідно до п. 7.4. договору штрафу у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Станом на 10.02.2023р. борг відповідача складав 2 256 646,62 грн. Відповідно нарахування штрафу у розмірі 225 664,66 грн. є правомірним.

Щодо стягнення пені в сумі 205 925,59 грн. суд зазначає наступне.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Порушення відповідачем умов договору, а саме строку оплати товару (п.5.1 договору) є підставою для нарахувань позивачем відповідно до п. 7.3. договору пені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 17.10.2019 у справі № 912/3237/18, де зазначено, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, з 09.02.2023 відповідач вважається таким, що порушив строк оплати поставленого товару, а тому у позивача виникло право нараховувати пеню.

Згідно з наданим господарському суду розрахунком до позовної заяви позивачем відповідно до п.7.3. договору з 10.02.2023 по 26.06.2023 нараховано відповідачу 205 925,59 грн. пені.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування пені, враховуючи умови договору, зазначає, що вказаний розрахунок є вірним, та відповідачем цей розрахунок не оспорено. Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 205 925,59 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бізнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання" №м14 від 17.12.2013 року).

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Враховуючи викладене, суд, здійснивши перерахунок заявлених позивачем 3% річних в розмірі 12 355,54 грн., вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних витрат, судом встановлено, що загальна сума інфляційних витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 22 349,70 грн. ( за березень та квітень), в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 16 996,53 грн. (за лютий та травень) позивачу належить відмовити, оскільки позивачем при розрахунку взято період менше половини місяця.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено порядок оформлення документів, які можуть підтверджувати господарські операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, відповідно до пункту 2.4. якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.

Суд звертається увага на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин правильності оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі №905/49/15, від 29 листопада 2019 року у справі №914/2267/18.

У постанові від 20 грудня 2018 року у справі №910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Недоліки в оформленні первинних документів, про які зазначає відповідач у відзиві, судом не приймаються до уваги, оскільки сукупність поданих позивачем доказів доводять здійснення товарно-господарських операцій між позивачем та відповідачем, на які позивач посилається в позовній заяві.

Щодо обґрунтованості рішення.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, з огляду на вищенаведені обставини справи та положення законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: боргу за поставлений товар по договору у розмірі 750 000,00 грн., штрафу за прострочення оплати товару у розмірі 225 664,66 грн., пені у розмірі 205 925,59 грн., 3% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 12 355,54 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 22349,70 грн. У позові в частині стягнення 16 996,53грн. інфляційних нарахувань належить відмовити з підстав, наведених вище.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на відповідача покладається 18 244,43 грн. витрат зі сплати судового збору.

При зверненні до суду позивачем переплачено судовий збір у розмірі 2839,67 грн. У відповідності до ч.2 ст.7 Закону України „Про судовий збір" ця частина судового збору підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Глобо Енергія" (31345, Хмельницька область, Хмельницький район, село Богданівці, Масівецьке шосе, буд. 4, код ЄДРПОУ 41225182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Еко Терра Трейд" (68001, Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Промислова, 7, каб. 131, код ЄДРПОУ 42644774) 750 000,00 грн. (сімсот п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) боргу за поставлений товар, 225 664,66 грн. (двісті двадцять п`ять тисяч шістсот шістдесят чотири гривні 66 коп.) штрафу за прострочення оплати товару, 205 925,59 грн. (двісті п`ять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять гривень 59 коп.) пені, 12 355,54 грн. (дванадцять тисяч триста п`ятдесят п`ять гривень 54 коп.) 3% річних за користування чужими грошовими коштами, 22 349,70 грн. (двадцять дві тисячі триста cорок дев`ять гривень 70 коп.) інфляційних нарахувань та 18 244,43 грн. (вісімнадцять тисяч двісті сорок чотири гривні 43 коп.) витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Еко Терра Трейд" (68001, Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Промислова, 7, каб. 131, код ЄДРПОУ 42644774) з Державного бюджету України 2839,67 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять дев`ять гривень 67 коп.) сплаченого судового збору, перерахованого згідно платіжної інструкції №128 від 21.06.2023р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Суддя Ю.В. Гладюк

Повний текст рішення складено 23.11.2023р.

Віддрук 2 прим: (реком. з повід. про вруч.)

1 - до справи

2 - відповідачу (31345, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Богданівці, Масівецьке шосе, буд. 4)

Надіслати на елект адреси:

позивачу (ecoterra.office@gmail.com)

відповідачу (dekor.globo@gmail.com)

представнику відповідачу (shevchyshynlaw@gmail.com)