Рішення

від 22.08.2022 по справі 932/11069/21

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/11069/21

Провадження № 2/932/297/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2022 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі - Коваленко А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКРОФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

28.12.2022 року позивач ТОВ «МІКРОФІНАНС» звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 29 січня 2020 року між ТОВ «МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений договір №0000070558. За цим договором ТОВ «МІКРОФІНАНС» надав ОСОБА_1 у позику грошові кошти в сумі 3000 гривень строком на 16 календарних днів зі сплатою процентної ставки за користування грошовими коштами у розмірі 1% на добу. ТОВ «МІКРОФІНАНС» виконав взяті на себе зобов`язання за договором та надав відповідачу грошові кошти у встановленому договором розмірі. Відповідач, в свою чергу, зобов`язання за договором належним чином не виконує та своєчасно суму позики не повернув. Тому станом на 15 листопада 2021 року у нього виникла заборгованість у розмірі 22680,00 гривень, що складається: з основного боргу у розмірі 3000 гривень, заборгованості по відсоткам у розмірі 19 680,00 гривень. Відповідач відмовляється добровільно повернути борг. В зв`язку з цим, ТОВ «МІКРОФІНАНС» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 22680,00 гривень та сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 гривень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021 року суддя Кудрявцева Т.О. визначена для розгляду цієї справи.

Ухвалою судді від 12.01.2022 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, в прохальній частині позову просив розглядати справу у його відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, копія ухвали про відкриття провадження по справі та копія позовної заяви з додатками до нього надсилалась належним чином, однак відповідачем не вчинено дій із отримання поштової кореспонденції. Відповідно до вимог ст.190, ст. 272 ЦПК України, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов`язки, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористався, про причини неявки суду не повідомив.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову, з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно із вимогами п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 6, 11, 525, 627 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Частиною 3 ст. 642 ЦК України встановлено, що особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, що визначені змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно із вимогами ст. 1054 ЦК України, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, що встановлені договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із вимогами ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між ТОВ «МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 . Договору №0000070558 від 29 січня 2020 року, відповідач отримав позику у розмірі 3000,00 грн. строком на 16 календарних днів, зі сплатою процентів за користування фінансовим кредитом, на час позики, у розмірі1% на добу. Видача кредиту відповідачеві, узгоджена процентна ставка, строк її дії та строки повернення кредиту підтверджується специфікацією, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання фінансового кредиту №0000070558 від 29 січня 2020 року, позикодавець зобов`язується надати позичальнику у позику, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю фінансовий кредит (грошові кошти) та відсотки у розмірі, у строк та на умовах, передбачених в специфікації до Договору.

ТОВ «МІКРОФІНАНС» свої зобов`язання за вищевказаним Договором виконало в повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти у розмірі, встановленому Договором та зазначеному в Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до 4.1., 4.2 Договору, сума та проценти за користування фінансовим кредитом повинні бути сплачені позичальником у строки, що вказані у Специфікації, яка є додатком та невід`ємною частиною Договору. Проценти за користування фінансовим кредитом нараховуються на суму щоденного залишку заборгованості за фінансовим кредитом до моменту фактичного його повернення позикодавцю. У разі невиконання позичальником зобов`язань щодо повернення фінансового кредиту у строки, позикодавець направляє такі кошти на погашення заборгованості в наступній черговості: у першу чергу на погашення суми нарахованих відсотків та штрафу; у другу чергу на погашення процентів за користування кредитом; у третю чергу на погашення кредиту.

Згідност. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. ТОВ «МІКРОФІНАНС» уклав з ОСОБА_1 договір та надав йому у тимчасове користування грошові кошти на умовах їх повернення, по мірі витрачання зі сплатою відсотків за користування грішми. Позичальник умови договору належним чином не виконує, оскільки кошти витратив, після чого їх ТОВ «МІКРОФІНАНС» не повернув. Внаслідок цього, право ТОВ «МІКРОФІНАНС» на повернення йому його власності кредитних коштів, порушено, а тому підлягає судовому захисту. ТОВ «МІКРОФІНАНС» має право вимагати стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , і реалізував це право, звернувшись до суду та надав розрахунок заборгованості, який суд приймає як належний та допустимий доказ.

З цих підстав позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з вимогами ч ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 2270 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5,10-11,12,13,76-81,89,141,258,259,265,274-279,280-289,354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКРОФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКРОФІНАНС» (ЄДРПОУ 41539960) заборгованість за кредитним договором №0000070558 від 29.01.2020 року в розмірі 22 680 грн. 00 коп., з яких: 3 000 грн. 00 коп. - сума виданого фінансового кредиту, 19 680 грн. 00 коп. - сума відсотків за користування кредитом та судовий збір у розмірі 2 270 грн. 00 коп., а всього 24 950 грн. 00 коп. (двадцять чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят гривні нуль копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченомуст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суд

Суддя Т.О. Кудрявцева