Ухвала

від 20.11.2023 по справі 554/10776/23

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 20.11.2023Справа № 554/10776/23 Провадження № 2-о/554/541/2023

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року м. Полтава

Суддя Октябрського районного суду м. Полтави Сініцин Е.М.,

розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , комунальне підприємство «Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівської селищної ради», про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , комунальне підприємство «Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівської селищної ради», звернулась до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Частиною другою ст.19 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

- наказного провадження;

- позовного провадження загального або спрощеного;

- окремого провадження.

При цьому, окреме провадження, призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутности і юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За приписами частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

За змістом положень ч. 1ст. 316 ЦПК України, заяви фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подаються до суду за місцем її проживання.

Разом з тим суд зазначає, що порядок подачі таких заяв за місцем проживання заявника, унормований ч. 1 ст. 316 ЦПК України визначений виключно для справ, які підлягають розгляду у порядку окремого провадження.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 640/16548/16-ц, до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про: право власності на таке майно; право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України, далі -ЦК України); поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364,367 цього Кодексу); поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370,372 цього Кодексу); право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди, тощо; визнання правочину з нерухомістю недійсним; звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майном або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 910/10647/18.

У постанові від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/19 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Відповідно до ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Так, Верховний Суд у Постанові від 10.10.2019 року по справі № 61-14226св19 вказав на те, що «у разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватись правила виключної підсудності».

Крім цього, згідно п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01.03.2013 року, якою роз`яснено схожі за своєю суттю правовідносини, - перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Судом встановлено, що предметом заяви у зазначеній справі опосередковано є квартира АДРЕСА_1 , а тому суд приходить висновку що на спірні правовідносин поширюється виключна підсудність відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 ЦПК України, отже вказана справа повинна розглядатися за місцем знаходження нерухомого майна, тобто за правилами виключної підсудності.

Підстав для застосування іншого виду підсудності судом не вбачається.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 10.04.2019 року у справі № 638/1988/17.

Як зазначено у пункті 45 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», якщо після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду (розгляду справи по суті - стаття 173 ЦПК) виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно зі ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Таким чином, беручи до уваги, що зазначений позов виникає з приводу нерухомого майна, яке розташоване в Богодухівському районі Харківської області, що не відноситься до територіальної юрисдикції Октябрського районного суду м. Полтави, вказану цивільну справу слід передати на розгляд до Богодухівського районного суду Харківської області, оскільки справа належить до його територіальної юрисдикції (підсудності).

Рішення є виконанням вимог закону, адже як передбачено ч. 1 ст. 378 ЦПК України, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення апеляційним судом з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Враховуючи викладене та виходячи із системного аналізу зазначених норм ЦПК України, оскільки провадження було відкрито з порушенням норм процесуального права, а також беручи до уваги, що у випадку ухвалення рішення по справі, в подальшому таке рішення може бути скасоване, як таке, що прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) у відповідності до статті 378 ЦПК України, та з метою недопущення порушення правил підсудності, з метою повного та об`єктивного розгляду справи, суд вважає за необхідне направити цивільну справу, до Богодухівського районного суду Харківської області, до територіальної юрисдикції якого належить дана справа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19,30,31,258-260, п. 9 ч. 1 ст. 353, ст. 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 ,заінтересовані особи ОСОБА_2 ,комунальне підприємство«Архітектурно-інвентаризаційнебюро Золочівськоїселищної ради», провстановлення фактуналежності правовстановлюючогодокументу передати на розгляд за підсудністю до Богодухівського районного суду Харківської області.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її винесення.

Суддя Октябрського

районного суду Е.М. Сініцин.