Рішення

від 13.11.2023 по справі 570/3823/23

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 570/3823/23

провадження № 2/570/1010/2023

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2023 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Полюхович М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне вул.C.Петлюри, 10/ в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей виконавчого комітету Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визначення місця проживання дітей,

в с т а н о в и в:

покликаючись на роздільне проживання сторін, відсутність їх згоди щодо місця проживання їх неповнолітньої дитини, позивач у поданій до суду 17 липня 2023 року позовній заяві просить визначити з позивачем місце проживання дитини.

У поданій до суду заяві позивач позов підтримує

Відповідач до суду не з`явився.

Представник третьої особи підтримує висновок.

Сторони відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Позивач у поданій до суду заяві від 13 листопада 2023 року просить розглянути справу без його участі.

Дитина сторін не опитувалася у зв"язку з її малолітнім віком.

Представник третьої особи просить розглянути справу без участі представника ООП.

Зважаючи на те, що явку сторін не визнано обов`язковою,враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторони, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутності в порядку заочного розгляду і у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд встановив такі обставини.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час проживає з матір`ю.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради від 27 вересня 2023 року № 176 позивачем створено належні умови для проживання, виховання і розвитку малолітньої дтини, тому вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).

Ч.ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під піклуванням і під відповідальністю своїх батьків та в будь-якому випадку в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

За ч.2, 3 ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Ст.141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Ст.157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Ч.4 цієї статті надає батькам право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Ч.1 ст.160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Відповідно до ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передавати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч.2 ст.161 СК України).

У п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України" судам роз`яснено, що вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Відповідно до ч.4, 5ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо, зокрема визначення місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Тобто висновок органу опіки і піклування в будь-якому разі не повинен носити формальний і однобічний характер, оскільки вирішуються питання про права та обов`язки батьків і дитини.

За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм суд дійшов таких висновків.

Держава Україна гарантує кожній дитині захист її прав та інтересів, бере під свою охорону кожну дитину як особистість. Зазначені вище положення кореспондуються з Преамбулою Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, учасником якої є і Україна, та за якою для держав-учасниць слідує, що інтереси дітей - це найважливіше в справі турботи про них.

При вирішенні спору суд виходить із того, що позивачем належними та достовірними доказами доведені свої позовні вимоги. Кожен аспект відносин, висвітлений під час розгляду справи, проаналізований судом, враховано усі обставини справи, а саме ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, їх рівність прав та обов`язків щодо дитини, характер роботи батьків, рівень їх матеріального забезпечення, наявність інших членів сім`ї, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік та стан її здоров`я, що є обов`язковим при розгляді справ про визначення місця проживання неповнолітніх дітей. При цьому встановлено, що сторони проживають окремо, за місцем проживання позивача створені належні умови для проживання дитини, а батько дитини не заперечує щодо її проживання зі своєю матір`ю. Суд вважає, що висновок третьої особи зроблено з урахуванням перевірених судом фактів, а тому відповідає інтересам дитини і не носить формальний характер.

Суд вважає, що задоволення позову забезпечує справедливу рівновагу між інтересами батьків на спілкування з дитиною. Порушення життєвого укладу дитини за відсутності для цього об`єктивних підстав і обґрунтованої необхідності захисту її інтересів суперечить інтересам дитини. Малолітню дитину доцільно залишити проживати з їх матір`ю, оскільки вона вже прижилася у своєму середовищі, добре адаптована до соціального оточення, позбавлення якого поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для неї нетерпиму обстановку.

Щодо порядку і строку виконання рішення, то суд повідомляє таке.

Поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки батьки дитини у разі визначення місця проживання останньої з іншим з батьків не обмежені у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно неї та участі у її вихованні й можуть реалізувати свої права шляхом домовленості з іншою особою щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки і піклування чи суду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог,

Оскільки позивач за подання позову майнового характеру до суду відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» мав би сплатити судовий збір, а відповідач пільг щодо сплати судового збору не має, суд при ухваленні рішення присуджує стягнення з відповідача судового збору в прибуток держави у розмірі, визначеному на день подачі позову.

З огляду на викладене, керуючись ст.263-265, 282 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

задоволити цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей виконавчого комітету Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визначення місця проживання дітей.

Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код отримувача: 37993783; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 1 073 грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, місцезнаходження: вул.Шевченка79, с.Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 44523870.

Суддя: Кушнір Н.В.