Постанова

від 22.11.2023 по справі 697/2194/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Черкаси

Справа № 697/2194/23Провадження № 22-ц/821/1931/23категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Бородійчука В.Г., Карпенко О. В.,

секретаря - Мунтян К. С.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Відокремлений структурний підрозділ «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Васяновича В`ячеслава Валерійовича на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у складі головуючого судді Євтушенко Б. В.,

в с т а н о в и в :

У серпні 2023 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Васяновича В. В. звернулася в суд з позовом до Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 93334,15 грн.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2023 року відмовлено у відкритті провадження.

Ухвала мотивована тим, що Відокремлений структурний підрозділ «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» не є юридичною особою, то не може бути відповідачем у розумінні ст. 48 ЦПК України.

Одночасно суд роз`яснив, що дана позовна заява може бути розглянута в порядку цивільного судочинства, якщо вона буде подана до юридичної особи або до юридичної особи в особі відокремленого підрозділу, за наявності відповідних повноважень у останнього (якщо філія наділена відповідними повноваженнями і це підтверджується посиланням на належні докази).

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Васянович В. В. подав апеляційну скаргу в якій просить суд про скасування ухвали Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2023 року і направлення справи для продовження розгляду до Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2023 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала винесена судом з порушенням норм процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Зазначає, що єдиною підставою для відмови у відкритті провадження по справі була та обставина, що відповідач не є юридичною особою, то не може бути відповідачем в розумінні ст. 48 ЦПК України, що, на думку скаржника, є хибним та не відповідає дійсності.

Вказує на те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки зміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

До судового засіданні, від адвоката Васяновича В. В. та від Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з метою вирішення трудового спору пред`явив позов саме до Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», який не має статусу юридичної особи та не може виступати стороною у цивільному процесі, оскільки не має статусу юридичної особи. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони в цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору.

Такий висновок суду першої інстанції не є правильним та не відповідає матеріалам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно із ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Згідно зі ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (п. 1 ч. 1 ст. 186, п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.

Разом з тим, із змісту позовної заяви та із наявних матеріалів справи судом встановлено наступне.

15 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Канівського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, третя особа: Управління Держпраці у Черкаській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просила, зокрема, стягнути з Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини на її користь середній заробіток (середню заробітну плату) за час вимушеного прогулу з розрахунку 200,20 грн на день, починаючи з 29.06.2021 по день винесення рішення, розмір якого на момент звернення позивача до суду складає 56 256,20 грн.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16 березня 2023 року, яке залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 19 липня 2023 року, у задоволенні позовних вимог в часті стягнення середнього заробітку відмовлено з тих підстав, що Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини не є належним відповідачем в частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь середнього заробітку (середньої заробітної плати) за час вимушеного прогулу.

Із вказаних судових рішень, які набрали законної сили вбачається, шо ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» має окремі права фінансово-господарської самостійності та включений до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів з присвоєнням йому коду 087750.

Апеляційним судом, зокрема зазначено, що сама по собі обставина того, що відокремлений структурний підрозділ створений без права юридичної особи не свідчить про те, що така установа не може мати за дорученням органу фінансово-господарську самостійність. Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 29.12.2020 № 1573 «Про перейменування відокремленого структурного підрозділу Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», ВСП університету імені Павла Тичини надано окремі права фінансово-господарської діяльності, зокрема, права вести окремий баланс, відкриття реєстраційного рахунку в органах Державної казначейської служби з правом мати код мережі, мати печатку та штамп.

Крім того, встановлено, що фінансування ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» проводиться з державного бюджету та виплата заробітних плат працівникам проводиться безпосередньо останнім.

Також встановлено, що позивачу ОСОБА_1 була раніше виплачена сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за попереднім рішенням суду про поновлення на роботі саме відповідачем ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», а тому заявлення позовних вимог про стягнення середнього заробітку (середньої заробітної плати) за час вимушеного прогулу до відповідача - Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини є безпідставним.

Отже, судовими рішеннями, що набрали законної сили встановлено, що ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» має відповідні повноваження на вчинення фінансових операцій, що не враховано судом першої інстанції.

Крім того,слід зазначити,що відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Тлумачення вказаних норм процесуального права свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

З урахуванням вищезазначеного, апеляційний суд вважає, висновки суду першої інстанції про застосування положень п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 186 ЦПК України до позовних вимог ОСОБА_1 помилковими.

Відмова у відкритті провадження у справі порушує права позивача на доступ до суду.

Таким чином, оскаржуване судове рішення суду першої інстанцій постановлено з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про відмову у відкритті провадження у справі, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки питання про відмову у відкритті провадження у справі вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали та порушення прав заявника на вільний доступ до правосуддя, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Васяновича В`ячеслава Валерійовича - задовольнити.

Ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2023 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Текст постанови складено 22 листопада 2023 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: В. Г. Бородійчук

О. В. Карпенко