Рішення

від 17.11.2023 по справі 160/22738/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2023 рокуСправа №160/22738/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 15.03.2023 р. №045650015097 щодо відмови йому у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 15.09.1980 р. по 28.04.1981 р. та з 12.09.1984 р. по 31.10.1995 р. при розгляді заяви від 08.03.2023 року про призначення пенсії;

- зобов`язати відповідача зарахувати до його страхового стажу періоди роботи з 15.09.1980 р. по 28.04.1981 р. та з 12.09.1984 р. по 31.10.1995 р.;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву від 08.03.2023 року про призначення пенсії із врахуванням висновків суду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач 08.03.2023 року звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до наданих документів. Проте, Головним управлінням ПФУ в Рівненській області прийнято рішення від 15.03.2023 р. №045650015097, яким відмовлено позивачу у призначені пенсії за віком у зв`язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу роботи. Крім того, оскаржуваним рішенням не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 15.09.1980 р. по 28.04.1981 р. та з 12.09.1984 р. по 31.10.1995 р., оскільки міститься відбиток печатки, якою завірений даний запис, що не відповідає назві організації печатки, що є порушенням вимог Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях". Позивач зазначає, що ним надано достатньо підтверджуючих документів про наявний трудовий стаж у спірний період, крім того, працівник не може неси відповідальність за неправильність внесення записів до трудової книжки, а отже спірний період має бути врахований пенсійним органом до його страхового стажу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 року суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду 12.10.2023 року від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що позивач 08.03.2023 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та необхідними документами на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління ПФУ в Рівненській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 . Враховуючи те, що у позивача на дату звернення немає необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, йому у призначення пенсії було відмовлено, про що відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління ПФУ в Рівненській області складено рішення від 15.03.2023 р. №045650015097. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 15.09.1980 р. по 28.04.1981 р. та з 12.09.1984 р. по 31.10.1995 р., оскільки міститься відбиток печатки, якою завірений на даний запис, що не відповідає назві організації печатки, що є порушенням вимог Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 р. №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58. Уточнюючу довідку, видану підприємством на підставі первинних документів за спірний період, до заяви не надано. З огляду на викладене вище, загальний страховий стаж позивача, за наслідками розгляду поданих документів, склав 26 років 6 місяців 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Отже, рішення про відмову в призначенні пенсії за віком прийнято відповідачем відповідно до норм чинного законодавства, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

17.10.2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи щодо позову, в якій вказано, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній. Натомість з фактичних обставин справи вбачається, що у позивача наявна трудова книжка, що містить відповідні записи про періоди роботи з 15.09.1980 р. по 28.04.1981 р. та з 12.09.1984 р. по 31.10.1995 р. Крім того, працівник не вносить самостійно записи до трудової книги, адже такий обов`язок покладається на роботодавця, а отже працівник (пенсіонер) - не може нести відповідальність за неправильність внесення записів до його трудової книжки. Окрім того, відсутність можливості надати органу ПФУ архівної довідки про стаж роботи не може слугувати обґрунтованою підставою для відмови у виплаті пенсійного забезпечення. Він в свою чергу звертався до всіх архівних установ з метою отримання довідки, яку вимагали в ПФУ, однак всюди була отримана відповідь про те, що до архівних установ не передавалися документи від ЗАТ "Дніпропетровський верстатобудівельний завод" (код ЄДРПОУ 05797629). Місцезнаходження документів архіву - невідоме. Право особи на пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, оскільки збереження таких відомостей не може контролюватись пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність. Таким чином, доводи та аргументи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору жодним чином не спростовують правомірність його вимог, а тому позивач просить задовольнити позовну заяву повністю.

Відповідачем позов з додатками та ухвала суду від 12.09.2023 року отримані 07.09.2023 року та 15.09.2023 року, що підтверджується відповідними довідками наявними матеріалах справи. Але, відзиву на позовну заяву чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, відповідач до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.

Згідно із ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою суду від 17.11.2023 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про виклик свідків у цій справі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на пояснення третьої особи, позицію третьої особи, викладену у поясненнях, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 08.03.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії позивача було розглянуто Головним управлінням ПФУ в Рівненській області та прийнято рішення №045650015097 від 15.03.2023 року про відмову йому в призначенні пенсії за віком.

Вказаним рішенням встановлено, що страховий стаж роботи позивача становить - 26 років 06 місяців 12 днів.

За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 15.09.1980 р. по 28.04.1981 р. та з 12.09.1984 р. по 31.10.1995 р., оскільки міститься відбиток печатки, якою завірений даний запис, що не відповідає назві організації печатки, що є порушенням вимог Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях".

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно із ч.1 ст.8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із даним Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою ст.24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності даним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

В силу статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і постанова КМУ №637 від 12.08.1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 постанови КМУ №637 від 12.08.1993 року "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.

Так, з дублікату трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 12.04.2006 р. встановлено, що в ній містяться записи на підтвердження спірних періодів, а саме:

- запис №1 - 15.09.1980 р. - прийнятий в механічний цех. Наказ №218 від 01.09.1980 р.;

- запис №3 - 28.04.1981 р. - звільнений у зв`язку зі службою в Радянській армії. Наказ №112 від 27.04.1981 р.;

- запис №6 - 12.09.1984 р. - прийнятий в механічний цех. Наказ №480 від 10.09.1984 р.;

- запис №9 - 31.10.1995 р. - звільнений за власним бажанням. Наказ №283 від 31.10.1995 р.

Відповідач у спірному рішенні вказує, що не враховує спірний період оскільки міститься відбиток печатки, якою завірені записи, що не відповідає назві організації печатки, що є порушенням вимог Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях".

Так, Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки або інших бухгалтерських документів.

Як видно з матеріалів справи, позивач звертався до Управління архівної справи Дніпровської міської ради для отримання архівної довідки про стаж роботи на ЗАТ "Дніпропетровський верстатобудівельний завод" (код ЄДРПОУ 05797629).

Однак, Управління архівної справи Дніпровської міської ради листом від 07.06.2023 року повідомило про відсутність документів з кадрових питань (особового складу) вищезазначеного підприємства.

Листом Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур від 09.06.2023 року "Про надання інформації" повідомило позивача, що ЗАТ "Дніпропетровський верстатобудівельний завод" було припинено 20.03.2006 р., у зв`язку з визнанням її банкрутом, реєстраційна справа - в паперовій формі вищезазначеного суб`єкта господарювання була знищена на підставі Акту від 04.07.2016 р. №1 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, за №609.

Листом Державного архіву Дніпропетровської області від 30.08.2023 року позивача повідомлено, що документи ЗАТ "Дніпропетровський верстатобудівельний завод" за 1980-1995 роки до Державного архіву Дніпропетровської області на зберігання не передавались, тому надати відомості про стаж ОСОБА_1 за період роботи на вказаному підприємстві неможливо. Місце знаходження документів архіву невідомо.

В свою чергу позивачем до пенсійного органу надано наступні підтверджуючі документи: копія профсоюзного квитка № НОМЕР_2 від 16.08.1985 р. з відмітками про сплачені членські внески за період з 1984 р. - по 1989 р. включно; копію свідоцтва про присвоєння "кваліфікації "зубошлифовщика 4 разряда" (мова оригіналу) від 12.02.1981 р., виданого відділом кадрів Дніпропетровського верстатобудівельного заводу; копії пропуску в Дніпропетровське верстатобудівельне виробниче об`єднання (табельний №0429, цех №3); копія посвідчення про присвоєння звання "Ударник комуністичної праці" від 27.09.1984 р.; копії квитанцій про сплату до пенсійного фонду 1% на добровільне страхування професійної відповідальності за 1992 р. та 1993 р.

Вимоги щодо ведення трудової книжки та оформлення записів в ній, визначені в Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 р. №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110 (далі - Інструкція №58).

Згідно із п.1.1 розділу І Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до абз.3 п.п.2.4 розділу 2 Інструкції №58, записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд звертає увагу, що на особу не може покладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для невиключення вказаних періодів роботи до страхового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань та виключення відповідного періоду зі страхового стажу.

Таким чином, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного органу для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому цей період безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії позивачу.

Окрім того, на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, в редакції постанови правління ПФУ від 07.07.2014 року №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно із пунктом 4.7 вказаного Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відсутність будь-якої інформації від підприємства не може бути наслідком позбавлення позивача права на призначення йому пенсії за віком, враховуючи, що останній має необхідний стаж, який підтверджується записами у трудовій книжці.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу, а тому його порушені права підлягають відновленню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Рівненській області від 15.03.2023 р. №045650015097 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком.

З огляду на приписи розділу ІV Порядку №22- Головне управління ПФУ в Рівненській області, як структурний підрозділ, що визначений за принципом екстериторіальності, розглядало заяву про призначення пенсії та прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії, тому суд вважає за необхідне зобов`язати останнього повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 08.03.2023 р., зарахувавши до страхового стажу період його роботи з 15.09.1980 р. по 28.04.1981 р. та з 12.09.1984 р. по 31.10.1995 р., з урахуванням висновків суду.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно із п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Судом встановлено, що з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з адвокатом Савчук Ріммою Вікторівною договір №77РВ про надання правової допомоги від 28.08.2023 р.

Пунктом 4 вказаного договору сторони погодити порядок оплати послуг адвоката та розрахунок суми наданих послуг.

4.1. За правову допомогу, передбачену в п.1.1.1. та в п.1.2. Договору замовник сплачує Адвокату винагороду (гонорар) в розмірі, визначеному додатками (додатковими угодами) до цього Договору.

4.2. За результатом наданих послуг Адвокат здійснює розрахунок витрат часу, витраченого на вчинення окремих процесуальних дій, який відображається в акті приймання-передачі наданих послуг.

4.3. Замовник здійснює оплату наданих послуг в термін трьох днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі послу, якщо інший порядок оплати не передбачено відповідним додатком (додатковою угодою).

Додатковою угодою №1 до договору №77РВ про надання правової допомоги від 28.08.2023 р. сторони погодили що вартість послуг, яка зазначена в підписаному сторонами акті приймання-передачі наданих послуг, підлягає оплаті замовником не пізніше 31.12.2023 року.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг №1 до Додаткової угоди №1 від 28.08.2023 року до договору №77РВ про надання правової допомоги від 28.08.2023 р. адвокатом виконані наступні послуги:

1. консультування замовника щодо перспектив розгляду справи судовими органами; надання роз`яснень правового характеру - 1 година. Вартість роботи - 600 грн.;

2. збір доказів для розгляду справи у суді - 1 години. Вартість роботи - 600 грн.;

3. підготовка позовної заяви, що включає в себе: вивчення судової практики в аналогічних спорах, написання позовної заяви, оформлення всіх документів, що долучаються до позовної - 10 годин. Вартість роботи - 5 500 грн.

Загальна вартість 6 700 грн.

Дослідивши матеріали справи, а також додані до позовної заяви документи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору, суд приходить до висновку, що розмір цих витрат не є співмірним із складністю справи і наданими адвокатом послугами, оскільки даний спір не є складним, не потребує значного витрачання часу для підготовки правової позиції, складання відповідних процесуальних документів та інших заяв по суті справи, по вказаній категорії справ існує усталена судова практика.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеною у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 6 700 грн. не відповідають критерію розумності їхнього розміру, а тому в даному випадку відсутні підстави для стягнення всієї заявленої суми витрат на правничу допомогу з відповідача та вважає обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання правничої допомоги у цій справі є сума 3 000 грн., оскільки такий розмір гонорару є співмірним, зважаючи на складність справи.

Щодо сплаченого позивачем судового збору за подання позову, суд зазначає наступне.

В силу із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 073,60 грн., тому суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору розмірі 1 073,60 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн., що разом складає 4 073,60 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.03.2023 р. №045650015097 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 08.03.2023 р., зарахувавши до страхового стажу період роботи з 15.09.1980 р. по 28.04.1981 р. та з 12.09.1984 р. по 31.10.1995 р., з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Олександра Борисенка, буд.7, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати по справі у розмірі 4073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма