Рішення

від 23.11.2023 по справі 160/21518/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 рокуСправа №160/21518/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Виконуючого обов`язки керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивачів: Міністерства культури та інформаційної політики України, Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради до Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпрі про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23.08.2023р. через систему «Електронний суд» Виконувач обов`язків керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивачів: Міністерства культури та інформаційної політики України, Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради звернувся з даним адміністративним позовом до Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви та просить:

- визнати протиправною бездіяльність Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви, яка полягає у не укладенні з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради охоронного договору на об`єкт культурної спадщини пам`ятку архітектури, історії національного значення з охоронним номером №040024-Н «Брянська (Миколаївська) церква «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» за адресою: м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна,66 на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1768;

- зобов`язати відповідача протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради охоронний договір на об`єкт культурної спадщини пам`ятку архітектури, історії національного значення з охоронним номером №040024-Н «Брянська (Миколаївська) церква «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» за адресою: м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна,66 на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1768.

Свої позовні вимоги виконувач обов`язків Західної окружної прокуратури міста Дніпра обґрунтовує тим, що при виконанні повноважень, визначених ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення інтересів держави під час охорони культурної спадщини. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2012р. №929-2012-п «Про внесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» до пам`яток архітектури, історії національного значення внесено об`єкт з найменуванням «Брянська (Миколаївська) церква «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» з охоронним номером №040024-Н, розташованого за адресою: м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна, 66, а також і згідно рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020р. №84/60 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпро (зі змінами), вказана будівля віднесена до пам`ятки архітектури, історії національного значення. Згідно із відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 11.08.2023р. власником вказаної пам`ятки архітектури є відповідач. 08.03.2023р. Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради зверталося до відповідача із наданням на підпис охоронного договору на вказаний об`єкт пам`ятки, проте, відповідачем 23.03.2023р. даний охоронний договір був повернутий без підпису, станом на теперішній час такий охоронний договір не укладено. Отже, прокурор вважає, що всупереч імперативних норм Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року №1805-Ш (далі Закон №1805-Ш), охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини на вказану пам`ятку архітектури відповідачем не укладено у порушення вимог Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини та їхні типові форми, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1768, тому просив позов задовольнити(а.с.1-16, 84-120).

Ухвалою суду від 25.09.2023р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 24.10.2023р. відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та, зокрема, запропоновано відповідачеві протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази укладення з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради охоронного договору на об`єкт культурної спадщини пам`ятку архітектури, історії національного значення з охоронним номером №040024-Н «Брянська (Миколаївська) церква «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» за адресою: м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна,66 на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1768, виходячи з вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.148).

Позивачі у справі Міністерство культури та інформаційної політики України та Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради позицію у даній справі не висловили, ухвалу про відкриття провадження у цій справі від 25.09.2023р. разом з копіями позову та доданих до нього документів направлена та отримана вказаними позивачами засобами електронного зв`язку 25.09.2023р., що підтверджується електронним повідомленням, наявним у справі (а.с.150).

Також, адміністративним судом засобами поштового зв`язку 26.09.2023р. на зареєстровану адресу відповідача було надіслано вищенаведену ухвалу суду від 25.09.2023р. разом із копією позову та доданих до неї документів, які отримані відповідачем 03.10.2023р., що підтверджується наявним у справі поштовим повідомленням (а.с.151).

Протягом строків, визначених частиною 1 статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України, а також станом і на 23.11.2023р. відповідач відзиву на позов не подав, про причини його не подання суд не повідомив.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі не надання відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин, суд вважає за можливе вирішити дану справу за наявними у ній матеріалами з урахуванням наведених вимог ч.6 ст.162 згаданого Кодексу.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, дана адміністративна справа вирішується 23.11.2023р., тобто, у межах строку, встановленого ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2012р. №929 «Про внесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» затверджено Перелік таких об`єктів пам`яток архітектури, до якого як пам`ятку архітектури, історії національного значення, внесено і об`єкт - «Брянська (Миколаївська) церква «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики»1965-1966 роки за адресою: м. Дніпро, проспект Калініна (зараз - проспект Сергія Нігояна), 66, охоронний номер 040024-Н (а.с.28-31, 67-68).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 11.08.2023р. власником вказаного об`єкта пам`ятки архітектури - «Брянська (Миколаївська) церква «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики», розташований за адресою: м. Дніпро, проспект Калініна (зараз - проспект Сергія Нігояна), 66, є відповідач - Релігійна громада «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпрі, що підтверджується змістом копії відповідного Витягу з Державного реєстру, реєстраційний номер 32519674 від 28.12.2010р. (а.с.46).

У подальшому, упродовж квітня серпня 2023р. Західною окружною прокуратурою міста Дніпра, у межах повноважень, визначених ст.131-1 Конституції України, ст.ст.2,23 Закону України «Про прокуратуру» були надіслані ряд запитів до Міністерства культури та інформаційної політики, до Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обладміністрації, до Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради стосовно вжиття вказаними органами заходів по укладенню охоронного договору на об`єкт пам`ятки архітектури - «Брянська (Миколаївська) церква «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» за адресою: м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна,66, що підтверджується наявними у справі копіями відповідних запитів (а.с.36-37, 43-44, 48-50,52-55, 69-70, 72-73).

У відповідь на зазначені запити прокуратури, Управлінням культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обладміністрації повідомлено, що вказаним органом були делеговані виконавчим органам, сільських, селищних та міських рад згідно до наказу від 20.04.2021р. №28 повноваження щодо укладення охоронних договорів на об`єкти культурної спадщини, відповідно, такий договір має укладатися між власником (користувачем) пам`ятки - Релігійною громадою «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпрі та виконавчим комітетом Дніпровської міської ради, додатково зазначено про те, що листом від 04.04.2023р. №438/0/161-22 повідомлено Міністерство культури та інформаційної політики України про пошкодження даної пам`ятки архітектури внаслідок ракетного обстрілу 11 березня 2023 року (а.с.38-39,56-59).

Також і у відповідь на запити прокуратури, Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради повідомлено, що на виконання його делегованих повноважень згідно до наказу обладміністрації від 20.04.2021р. №28, Управління неодноразово зверталося до вказаного власника пам`ятки щодо укладення охоронного договору на згаданий вище об`єкт, зокрема, 08.03.2023р., проте, настоятелем вказаної релігійної громади 23.03.2023р. вказаний охоронний договір було повернуто без підпису, що підтверджується змістом копій відповідей від 05.05.2023р. за №10/6-20, від 20.07.2023р. №10/6-43 (а.с.45, 51).

Така бездіяльність відповідача - Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпрі щодо не укладення охоронного договору на об`єкт пам`ятки архітектури - «Брянська (Миколаївська) церква «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» за адресою: м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна, 66, з охоронним номером №040024-Н, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1768, слугувала підставою для звернення прокурора із цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову повністю, виходячи з наступного.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюєЗакон України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року № 1805-ІІІ (далі Закон №1805-ІІІ).

ЗаПреамбулою згаданого Закону встановлено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідностатті 1 Закону №1805-ІІІ передбачено, що об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Частиною 1статті 3 Закону № 1805-ІІІ визначено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

За змістом пункту 17 частини 1статті 6 Закону № 1805-ІІІ встановлено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

А за частинами 1, 3 та 4статті 23 Закону № 1805-ІІІ передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цьогоЗакону.

Власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цьогоЗаконута охоронного договору (ч. 1ст. 24 Закону № 1805-ІІІ).

Статтею 25 Закону № 1805-ІІІвизначено, що надання об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог. Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини. Юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що об`єкти культурної спадщини охороняються законом навіть при відсутності належним чином укладеного охоронного договору. В той же час, охоронний договір встановлює чіткі вимоги для збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Пунктом 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768(далі - Порядок № 1768) передбачено, що, власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

При цьому, охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована (п. 1 Порядку №1768).

Водночас, у пункті 5 Порядку № 1768 зазначено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Таким чином, з аналізу положеньЗакону №1805-ІІІта Порядку №1768 слідує, що юридичні або фізичні особи, у власності яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи. Тобто, обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини, і саме власник повинен бути його ініціатором.

Такий самий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2018 року у справі №826/4605/16, у постанові від 23 грудня 2019 року у справі №806/1536/18 та у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 826/25854/15.

Так, Верховний Суд в постанові від 23.12.2019р. у справі № 806/1536/18 вказав, що охоронний договір за своєю правовою природою є адміністративним договором. Наразі охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставіст. 23 Закону № 1805-ІІІ. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму. Законом передбачається обов`язкове укладення власником пам`ятки чи її частини охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.

Окрім того, у наведеній постанові Верховного Суду міститься і правовий висновок з приводу того, що однією з ознак, що дозволяють відрізнити адміністративний договір від цивільно-правового, є мета його укладення.

З огляду на те, що сфера функціонування адміністративного договору це відповідна система державного управління на будь-якому ієрархічному рівні, метою адміністративного договору є реалізація конкретних державних функцій, виражених у встановлених у законодавстві повноваженнях того чи іншого органу.

У свою чергу, мета цивільно-правового договору це задоволення потреб суб`єктів цивільно-правових відносин, отримання прибутку та відповідних майнових і немайнових благ об`єктів цивільного обороту.

Отже, укладення охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини, спрямований на реалізацію норм Закону України «Про охорону культурної спадщини», випливає з владних управлінських функцій суб`єкта владних повноважень, передбачених законом, а, відповідно, містить владне зобов`язання для іншого суб`єкта договору.

У пункті 4 ч.1 ст.19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

З огляду на викладене, питання, зокрема, щодо укладення охоронюваного договору у зв`язку з реалізацією Закону України «Про охорону культурної спадщини», який є публічно-правовим договором (адміністративним договором) мають розглядатися за правилами КАС України.

Так, як уже встановлено судом вище, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 28.12.2010р. власником нерухомого майна - Будинок органної та камерної музики, літ. А-1, каса літ.Б, вентиляційні шахти літ.В,Г,Д, споруди, розташований за адресою: м. Дніпро, проспект Калініна (зараз- проспект Сергія Нігояна),66, є відповідач - Релігійна громада «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпрі, що підтверджується змістом копії відповідного Витягу з Державного реєстру, реєстраційний номер 32519674 від 28.12.2010р. (а.с.46).

Вказаний об`єкт занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України під назвою - «Брянська (Миколаївська) церква «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» за адресою: м. Дніпро, проспект Калініна (зараз - проспект Сергія Нігояна), 66, як пам`ятка архітектури та їй присвоєно охоронний номер 040024-Н згідно інформації, яка міститься у Переліку об`єктів культурної спадщини національного значення, які вносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2012р. №929 (а.с.28-29, 67-68).

Отже, із наведених обставин слідує, що вказана будівля має статус об`єкту культурної спадщини, а, відповідно, підпадає під об`єкти, які охороняються державою в силу вимог Закону №1805-ІІІ.

Згідно до наказу Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської облдержадміністрації від 20.04.2021р. №28, Управлінню з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради делеговані повноваження у сфері охорони культурної спадщини, а саме: щодо укладення охоронних договорів на пам`ятки архітектури та містобудування, які знаходяться на території м. Дніпра про що свідчить інформація, наведена у копіях листів від 05.05.2023р. №10/6-20, від 20.07.2023р. №10/6-43 (а.с.45,51).

У зв`язку із цим, слід дійти висновку, що належним суб`єктом владних повноважень, який мав укласти охоронний договір, є Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи з часу набуття відповідачем права власності на вказаний вище об`єкт культурної спадщини - «Брянська (Миколаївська) церква «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» за адресою: м. Дніпро, проспект Калініна (зараз - проспект Сергія Нігояна), 66, тобто, з 28.12.2010р. будь-яких дієвих заходів, які б у повній мірі забезпечували виконання вимог чинного законодавства, збереження та відновлення пам`ятки архітектури, зокрема, шляхом укладення охоронного договору, відповідачем не вживалося, таких доказів матеріали справи не містять.

Навпаки, як свідчать матеріали справи, 08.03.2023р. настоятелю Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпрі надано на підпис охоронюваний договір на вказаний об`єкт пам`ятки архітектури, проте, такий договір відповідачем було повернуто без підпису, що підтверджується змістом копій листів від 05.05.2023р. №10/6-20, від 20.07.2023р. №10/6-43(а.с.45,51).

Наведені обставини не спростовані відповідачем жодними іншими доказами на момент розгляду даної справи 23.11.2023р.

Тобто, із вказаних вище встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що всупереч імперативних приписів Закону №1805-ІІІ саме відповідач не виконав свого обов`язку з укладення охоронного договору з органом охорони культурної спадщини на вказану вище пам`ятку архітектури, починаючи з моменту набуття права власності (28.12.2010р.) і до часу розгляду судом цієї справи(23.11.2023р.).

Урішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011р. № 19-рп/2011зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. ЗКонституції України); для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановленихКонституцієюі законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

У постанові від 15.07.2019р. у справі № 420/5625/18 Верховний Суд дійшов висновку, що під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Право суспільства на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, гарантованестаттею 54 Конституції України.

Відповідно дост. 131-1 Конституції Українина органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.4ст.5 КАС Українисуб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначенихКонституцієюта законами України.

Відповідно до вимог ч. 3ст.23 Закону України «Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Частиною 4ст. 53 КАС Українивстановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

У даному спорі приватне право (інтерес) відповідача протиставляється публічному інтересу, який виражається у збереженні та охороні історико-культурної спадщини.

Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання відповідачем вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема,Законом №1805-ІІІ.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 826/12524/18.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах бездіяльність відповідача щодо не укладення охоронного договору на вищенаведений об`єкт, який є пам`яткою архітектури національного значення, порушує інтереси держави, оскільки упродовж майже 13 років (з 28.12.2010р. по 23.11.2023р.) не вживаються передбачені законом заходи для збереження об`єкта культурної спадщини національного значення.

Отже, державний інтерес у цій справі полягає у зупиненні порушень відповідачем законодавства щодо охорони культурної спадщини шляхом спонукання до укладення ним охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини з метою встановлення режиму використання пам`ятки та відповідальності відповідача за порушення такого режиму.

Згідно до вимог ст.ст. 73, 75, 76 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що на кожну сторону у справі покладено обов`язок довести ті обставини, на яких грунтуються її вимогу та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, у ході судового розгляду справи та будучи обізнаним про розгляд даної справи адміністративним судом з 03.10.2023р. (дата отримання ухвали суду, копії позову із доданими до нього документами) згідно поштового повідомлення (а.с.151), відповідачем ні відзиву на позов, ні жодних заперечень проти позову з приводу бездіяльності відповідача щодо не укладення ним охоронного договору на вищезгаданий об`єкт пам`ятки архітектури, що перебуває у його власності з 28.12.2010р. та до 23.11.2023р. з урахуванням вищенаведених вимог Закону №1805-ІІІ висловлено не було, такі документи до суду не скеровані відповідачем, про причини їх не направлення суд не повідомлено.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскільки бездіяльність відповідача щодо не укладення з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради охоронного договору на об`єкт культурної спадщини пам`ятку архітектури, історії національного значення з охоронним №040024-Н «Брянська (Миколаївська) церква «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» за адресою: м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна,66 на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1768 порушує державний інтерес у частині охорони культурної спадщини, який переважає над приватним, у даному випадку, слід визнати таку бездіяльність відповідача протиправною у судовому порядку.

Зважаючи на вище викладені судом обставини, а також враховуючи і те, що допущене відповідачем порушення у вигляді бездіяльності щодо не укладення охоронного договору, яке є триваючим, суперечить вимогам Закону №1805-ІІІ, а відповідно, на теперішній час відповідач зобов`язаний укласти з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради охоронний договір на пам`ятку архітектури (культурної спадщини) (охоронний №040024-Н) - «Брянська (Миколаївська) церква «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» за адресою: м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна,66 на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1768, тому і похідні позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача вчинити вищенаведені дії, також підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

За таких обставин та враховуючи відсутність доказів понесення суб`єктом владних повноважень судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257- 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Виконуючого обов`язки керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивачів: Міністерства культури та інформаційної політики України, Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради до Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпрі про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати бездіяльність Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпрі, яка полягає у не укладенні з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради охоронного договору на об`єкт культурної спадщини пам`ятку архітектури, історії національного значення з охоронним №040024-Н «Брянська (Миколаївська) церква «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» за адресою: м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна,66 на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1768 - протиправною.

Зобов`язати Релігійну громаду Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпрі (49053, м. Дніпро, вул. Нарвська, буд.171, код ЄДРПОУ 40195236) укласти з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 42401150) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини пам`ятку архітектури, історії національного значення з охоронним №040024-Н «Брянська (Миколаївська) церква «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» за адресою: м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна,66 на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1768 протягом одного місяця після набрання даним рішенням суду законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва