Рішення

від 07.11.2023 по справі 300/1865/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2023 р. справа № 300/1865/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Іллюк А.Р.

представників позивача Тепак Л.П.,

представників відповідача Варцаб`юка В.О., Чернецької М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ірест

до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки та щодо оформлення результатів такої перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000031/0701 від 04.01.2023, -

Виклад позицій сторін у справі. Процесуальні дії суду:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ірест (далі позивач, ТОВ, платник податків) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі відповідач, ГУ ДПС, контролюючий орган), в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та щодо оформлення результатів такої перевірки; визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000031/0701 від 04.01.2023.

Позовні вимоги мотивовані тим, що перевірка, на підставі висновків якої прийнято оспорене податкове повідомлення-рішення, призначена за відсутності підставі, передбачених пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), оскільки за даними податкової декларації з ПДВ за липень 2022, позивачем заявлено суму бюджетного відшкодування, яку було сформовано за операціям, вчиненими після 1 січня 2017. Наказ щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 18.11.2022 № 1960-п безпідставно поширив межі контрольного заходу перевірки не лише на вересень 2022, але й на попередні звітні податкові періоди, що є порушенням вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України. Запити ревізора-інспектора від 23.11.2022 № 1 та від 29.11.2022 № 3 про надання документів для перевірки були неналежно оформлені, оскільки на них відсутня печатка контролюючого органу, що не відпадає вимогам податкового закону та ДСТУ 4163:2020. Верховний Суд в постановах від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21, від 28.10.2022 у справі № 600/1741/21-а вказав на те, що невиконання контролюючим органом вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури проведення перевірки, може бути підставою для визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками. Позивач вказав на помилковість висновків контролюючого органу, оскільки ним не враховано, що право на отримання бюджетного відшкодування має платник податків, який прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, що відображається у податковій декларації. Позивач не порушував вимог законів з питань оподаткування.

Ухвалою від 10.05.2023 року суд відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Підготовче судове засідання 08.06.2023 відкладено на 08.08.2023 через неявку сторін. Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання через перебування у відпустці.

23.06.2023 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 7865/5/09-19-05-01 від 23.06.2023 на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що перевірка позивача проведена з відома директора ТОВ «Ірест», яка не висловила жодних зауважень щодо підставності такої перевірки. Після отримання направлень на перевірку, інспектор, яку уповноважили на проведення перевірки ОСОБА_1 , вправі була подавати запити до платника податків під час проведення перевірки. Відповідач звернув увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, щодо способів захисту порушеного права в разі, якщо наказ на проведення перевірки був реалізований. Щодо правомірності нарахування податкових зобов`язань в сумі 107404 грн. відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України на суми запасів, списання яких не підтверджене первинними документами, то відповідач вказав на те, що перевіркою встановлено, що підприємство у вересні 2022 згідно даних головної книги, виробничих звітів передано у виробництво матеріалів на суму 537019 грн. Однак інформація у виробничих звітах за вересень 2022 має узагальнений характер: назви товару, одиниці виміру, залишок на початок і кінець звітного періоду в кількісному і вартісному виразі, без ідентифікації кожного виду товару, артикулів, найменувань чи їх окремих частин. Крім цього до перевірки не подано жодних документів, які б підтверджували використання списаних товарів в господарській діяльності платника податків: накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення), виробничих актів на списання сировини і матеріалів у виробництво, калькуляцій собівартості продукції по артикулах, найменування, нормах витрату матеріалів і сировини чи інших документів. Оприбуткування готової продукції з виробництва оформлено відомостями про рух готової продукції за звітний період (місяць), де також лише вказано узагальнюючі дані товару, одиниці виміру, кількості, суми, без ідентифікації кожного виду готової продукції, її артикулів, найменувань. Водночас відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2 «Про затвердження методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», в розпорядчому документі про такий облік має бути визначено одиницею бухгалтерського обліку запасів кожне їх найменування (підпункт 13 пункту 1.4). Однак в наказі по підприємству від 24.01.2011 «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства» не вказано норм витрат сировини та матеріалів, та не подано під час перевірки будь-яких інших розпорядчих документів щодо норм витрат, які б підтверджували достовірність списання сировини на кожен вид готових продукції. Контролюючим органом, з метою достовірності відображення у бухгалтерському та податковому обліку використання матеріалів у виробництво готової продукції, їх списання у собівартість реалізованої продукції, надавалися позивачу запити про надання пояснень та документального підтвердження використання норм витрат на виробництво (документів щодо калькулювання собівартості готової продукції), про те ТОВ «Ірест» не подано таких документів на підтвердження використання сировини та матеріалів у виробництві готової продукції, норм виходу готової продукції. Таким чином перевіркою встановлено відсутність затверджених норм щодо списання сировини на виготовлення продукції, відсутність калькуляції на кожний виріб виготовленої продукції, та відповідно, неможливість визначення собівартості продукції. В порушення вимог пункту 44.6 статті 44 ПК України позивачем на вимогу посадових осіб контролюючого органу не надано до перевірки документи, які були витребувані, а тому вважається, що вони відсутні. Отже, в порушення пункту 44.1 статті 44 цього ж Кодексу ТОВ «Ірест» документально не підтверджено використання в господарській діяльності запасів в сумі 537019 грн. Як наслідок, контролюючий орган правомірно дійшов висновку про те, що такі запаси використані позивачем не в господарській діяльності, а тому не могли бути враховані при визначенні бази оподаткування ПДВ (том 1, а.с. 162-173).

07.07.2023 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю Ірест від 15.03.2023 на відзив (том 1, а.с. 178-181). У відповіді представник позивача зазначила, що під час перевірки було надано документи, які належать до первинних бухгалтерських документів та відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.7 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Відповідач не притягав до адміністративної відповідальності посадових осіб позивача за неподання документів під час перевірки. Вимога контролюючого органу щодо подання документів, які не належать до первинних документів в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є безпідставними. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.06.2019 у справі № 804/5840/16. Відповідач не врахував вимоги пункту 11 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999 № 318. Відповідач не висловив жодних претензій до операцій з експорту готової продукції, для виробництва якого використано вказані товарно-матеріальні цінності, що доводить наявність змін в структурі активів, зобов`язань, власному капіталі, тобто рух активів за результатами здійснення господарських операцій, як обов`язкової умови для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною. Контролюючим органом в процесі перевірки не здобуто доказів про використання позивачем придбаних товарів поза межами діяльності, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Отже, є безпідставним застосування відповідачем наслідків неподання платником податків первинних документів згідно з статтею 44 ПК України, оскільки ті документи, які вимагав контролюючий орган в позивача, не є такими згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такий висновок також відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові 05.10.2022 у справі № 160/11773/21.

01.08.2023 представником позивача подано суду додаткові письмові пояснення.

Підготовче судове засідання у справі відкладено на 22.08.2023.

Ухвалою від 08.08.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження у справі.

В підготовчому судовому засіданні 22.08.2023 оголошено перерву до 12.09.2023 у зв`язку з витребування додаткових доказів у справі.

12.09.2023 представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових письмових пояснень та доказів: копії наказу по підприємству про облікову політику з додатком від 24.01.2011, копії аркушів Головної книги за 2022 по бухгалтерських рахунках 201. 23, 26 та копії документів щодо підстав та розміру правничої допомоги у справі (том 2, а.с. 1-25).

Також в судовому засіданні 12.09.2023 представником позивача подано суду копію технологічної картки на виготовлення продукції - дверну ручку (том 2, а.с. 27-56).

В підготовчому судовому засіданні 12.09.2023 суд оголосив перерву до 27.09.2023 за клопотанням представника відповідача про надання додаткового часу на ознайомлення з поданими представником позивача 12.09.2023 додатковими письмовими поясненнями та доказами.

В засідання 27.09.2023 сторони не з`явилися. Наступне підготовче засідання призначено судом на 12.10.2023.

27.09.2023 представником позивача подано через канцелярію суду додаткові письмові пояснення (том 2, а.с. 65-68).

11.10.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, до яких долучено інформацію з бази даних контролюючого органу щодо експортних та імпортних операцій позивача за вересень 2022 (том 2, а.с. 69-76).

Ухвалою від 12.10.2023 суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні на 07.11.2023 о 10:00 год.

В судовому засіданні 07.11.2023 представники сторін підтримали свої позовні вимоги та заперечення на позов в повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом. Зміст спірних правовідносин:

ТОВ «Ірест» зареєстровано як юридична особа 13.11.2003 року, код ЄДРПОУ № 32624264, взято на облік в контролюючих органах 18.11.2003 року, перебуває на обліку в в ГУ ДПС в Івано-Франківській області (м.Болехів). Основний вид діяльності за КВЕД: 25.62 механічне оброблення металевих виробів. Станом на 30.09.2022 статутний капітал ТОВ «Ірест» - 51,0 тис грн., з яких частка учасників у %: ОСОБА_2 (Україна), 2222713550 5%, Пеллідзер Карла Ерміна Ка (Італія), 2231926225 5%, Тоніоло Луіджіно (Італія), 2381524398 5%, Ферраро Маріо (Італія), 2231926225 85%.

В декларації з податку на додану вартість за вересень 2022, позивачем задекларовано: податкові зобов`язання 3201 грн. (рядок 9); податковий кредит 187570 грн. (рядок 17); від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду 184369 грн. (рядок 19): сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 201-1.3 статті 200-1 розділу V ПК України на момент подання декларації 0 грн., сума, обчислена відповідно до пункту 201-1.3 статті 200-1 розділу V ПК України на момент подання декларації 506976 грн. (рядок 19-1); сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України на момент подання декларації (рядок 19 рядок 19.1) 184369 грн. (рядок 20): яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість 184369 грн. (рядок 20.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню 1240796 грн. (рядок 20.2); сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду 0 (рядок 21).

18 листопада 2022 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято наказ № 1960-п «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Ірест» (код ЄДРПОУ 32624264)», яким на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.781.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, п. 200.11 ст. 200, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України призначено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ірест» з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації за вересень 2022 з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків. Дата початку перевірки 23 листопада 2022, тривалість 5 робочих днів.

На підставі наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 18.11.2022 року № 1960-п, направлення від 22.11.2022 року № 3270, головним державним інспектором відділу планових перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Чернецькою М.Я. в період з 23.11.2022 по 30.11.2022 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ірест» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з державного бюджету України

В процесі перевірки контролюючим органом 23.11.2022 та 29.11.2023 виставлено платнику податків запити № 1 та № 3. Так в запиті № 3 інспектор контролюючого органу, яка проводила перевірку, просила директора ТОВ «Ірест» надати до перевірки: документальне підтвердження використання придбаних товарів (робіт, послуг) в господарській діяльності підприємства; документальне підтвердження наявності складських залишків придбаних та нереалізованих товарів; норми витрат сировини та матеріалів, викорстаних при виробництві готової продукції (калькуляції, норми виходу готової продукції), розпорядчі документи щодо норм витрат, які підтверджують достовірність списання сировини на кожний вид готової продукції; пояснення та документальне підтвердження щодо використання списаних матеріалів на виробництво готової продукції та оприбуткування готової продукції на склад, інші документи, які підтверджують використання запасів в господарській діяльності.

29.11.2022 посадовими особами відповідача, які проводили перевірку, складено акт від № 1418/09-19-07-01/32624264 про ненадання посадовими особами ТОВ «Ірест» в повному обсязі документів, а саме: не подання первинних та зведених документів щодо підтвердження норм витрачання сировини та матеріалів на виробництво готової продукції (лімітно-забірна картка, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, відомості обліку матеріальних витрат за видами продукції, замовленнями, зведені відомості (картки) обліку витрат на виробництво за видами продукції, звіт виробництва, матеріальні звіти, виробничі акти на списання сировини і матеріалів) .

За наслідками проведеної перевірки складено акт за № 6362/09-19-07-05/32624264 від 07.12.2022 року (далі акт перевірки).

В описовій частині акту перевірки, контролюючим органом вказано, що основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ (100% від загальної суми податкового кредиту в липні 2022) є: операції з вивезення товарів (ручки дверні, пила дискова для порізки металу, металічне кріплення для панелей, петля дверна шарнірна, замок дверний, столярні будівельні деталі, дерев`яна конструкція для кріплення листів гіпсокартону та елекктротехнічних пристроїв) за межі митної території України, які оподатковуються за нульовою ставкою, частка експортних операцій в загальному обсязі продажу товарів (робіт, послуг) у вересні 2022 року становить 98% (експортні операції - 1250,6 тис. грн.), загальний обсяг 1266,6 тис. грн.; включення до складу податкового кредиту сплаченого на митниці ПДВ із операцій з ввезення товарів на митну територію України в сумі 184,1 тис. грн.

В акті перевірки, зазначено, що у зв`язку з ненаданням платником податків документального підтвердження щодо використання в господарській діяльності запасів на суму 537018,84 грн., ТОВ Ірест» в порушення підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України не нараховано податкове зобов`язання з ПДВ на суму 107404 грн. (537018,94 грн. * 20%, в тому числі за вересень 2022 107404 грн. Як наслідок, зроблено висновок про порушення позивачем пункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.5 статті 198 ПК України ТОВ «Дена Метал Україна», оскільки ТОВ «Ірест» занижено суму завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2) в сумі 107404 грн., в тому числі вересень 2022 107404 грн.

20.12.2022 року позивач подав в Головне управління ДПС в Івано-Франківській області заперечення на акт перевірки № 6362/09-19-07-05/32624264 від 07.12.2022 року.

Листом про розгляд заперечення від 03.01.2023 року за № 23/6/09-19-07-01-06 відповідач надав позивачу відповідь на заперечення, в якій залишив без змін висновок акту перевірки № 6362/09-19-07-05/32624264 від 07.12.2022 року.

На підставі висновків акту перевірки № 6362/09-19-07-05/32624264 від 07.12.2022 року, відповідачем 04.01.2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення:

-№ 000031/0701, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 107404 грн. за основним зобов`язанням та застосовано штрафні санкції в сумі 26851 грн. (обгрунтування: ТОВ «Ірест» не подано документального підтвердження щодо використання в господарській діяльності запасів на суму 537018,84 грн., період вересень 2022).

Наведене вище податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку (скарга ід 17.01.2023). Рішення від 22.03.2023 за № 7083/6/99-00-06-01-03-06 Державна податкова служба України залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 04.01.2023 за № 000031/0701.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 04.01.2023 за № 000031/0701, а також протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки та її оформлення, ТОВ «Ірест» звернулося з цим позовом до суду, в якому просить визнати їх протиправними та скасувати згадане податкове повідомлення-рішення.

Релевантні джерела права у справі:

Частини друга статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Стаття 14 ПК України:

Пункт 14.1.36. господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Стаття 44 ПК України. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи:

44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

44.3. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

44.6. у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Стаття 187. Дата виникнення податкових зобов`язань

187.1. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Стаття 189. Особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках

189.1. У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Стаття 198. Податковий кредит:

198.1. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

198.2. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

198.5. Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Стаття 200. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків:

200.1. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

200.4. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Суд виходить з таких мотивів при оцінці аргументів сторін та застосуванні норм права у спірних правовідносинах. Висновки суду:

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та щодо оформлення результатів такої перевірки.

При оцінці такої позовної вимоги суд врахував позицію викладену в постанові Великої палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17. Так, Велика палата Верховного Суду у згаданій постанові зазначила, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Надаючи оцінку позову в частині вимоги про неправомірність дій контролюючого органу, з огляду на правову позицію Верховного Суду, суд в цій справі вважає, що така позовна вимога не є належним способом захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах, оскільки, як встановлено судом, в процесі реалізації наказу № 1960-п від 18.11.2022 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка, за результатами якої контролюючи органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 04.01.2023 № 000031/0701. Отже, наказ на проведення перевірки вичерпав свою дію. Сам факт проведення перевірки посадовими особами відповідача на підставі наказу на проведення перевірку та складення акту про результатами перевірки не тягне за собою правових наслідків для позивача. Натомість негативні правові наслідки для позивача настали в зв`язку з прийняттям вказаних податкових повідомлень-рішень. Належним способом захисту прав позивача є оскарження рішень контролюючого органу, прийнятих за результатами такої перевірки.

В постанові від 03.11.2022 у справі № 520/9698/19 Верховний Суд вказав на те, що наслідком такого неналежного обрання способу захисту порушеного права платника податків під час проведення перевірки, є відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд відмовляє в позові ТОВ «Ірест» про визнання протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та щодо оформлення результатів такої перевірки.

Щодо позову в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2023 № 000031/0701, то суд зазначає таке.

Щодо вказаних вище доводів позивача про порушення відповідачем процедурних норм, то суд не встановив суттєвих порушень, які могли бути самостійною підставою для скасування оспореного податкового повідомлення-рішення:

Так суд не погоджується з доводами позивача про те, що посадовими особами контролюючого органу вчинено дії по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки за відсутності підстави, передбаченої підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 80.1 статті 81, пункту 200.11 статті 200 ПК України, та поза межами періоду декларування вересень 2022.

Суд вважає, що позапланова документальна виїзна перевірка позивача проведена відповідачем з дотриманням наказу від 18.11.2022 № 1960-п, який в частині підстав для проведення перевірки, відповідає вказаним позивачем нормам підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 80.1 статті 81, пункту 200.11 статті 200 ПК України. Контролюючий орган правомірно перевірив дотримання податкового законодавства при декларуванні позивачем за вересень 2022 від`ємного значення з ПДВ, зокрема й через перевищення його розміру суми 100 тис. грн., в тому числі заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету, яке визначено з урахуванням від`ємного значення ПДВ, задекларованого в попередніх звітних періодах, та підстав та періоду його виникнення.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 000031/0701 від 04.01.2023 по суті виявлених податкових правопорушень:

Згідно акту перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено, що ТОВ «Ірест» у вересні 2022 списано на виробництво готової продукції сировини (рах. 201 «Сировина та матеріали») на суму 537019 грн. згідно даних Головної книги та виробничого звіту за вересень 2022 року (том 1, а.с. 63-64, том 2, а.с. 8-14).

Оприбуткування готової продукції з виробництва оформлено відомостями про рух готової продукції за вересень 2022. Також позивачем надано відомості про рух готової продукції за вересень 2022 (том. 1 а.с. 65-68).

Згідно наказу б/н від 24.01.2011 «Про облікову політику підприємства» ТОВ «Ірест» при відпуску виробничих запасів у виробництво готової продукції застосовує, зокрема, метод середньозваженої собівартості (пункт 15 наказу) .

В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про те, що надані платником податків виробничі звіти, відомості про рух готової продукції за вересень 2022, не є належними первинними документами, які підтверджують списання у виробництво матеріалів на суму 537019 грн. та оприбуткування готової продукції. Контролюючий орган вказав на те, що зазначені в цих звітах та відомостях цифрові показники кількості використаних матеріалів у виробництві готової продукції та кількості виготовленої продукції з такої сировини не підтверджені на запит контролюючого органу первинними документами.

Так, в процесі перевірки контролюючим органом 23.11.2022 та 29.11.2023 виставлено платнику податків запити № 1 та № 3. В запитах інспектор контролюючого органу, яка проводила перевірку, просила платника податків надати до перевірки: документальне підтвердження використання придбаних товарів (робіт, послуг) в господарській діяльності підприємства; документальне підтвердження наявності складських залишків придбаних та нереалізованих товарів; норми витрат сировини та матеріалів, використаних при виробництві готової продукції (калькуляції, норми виходу готової продукції), розпорядчі документи щодо норм витрат, які підтверджують достовірність списання сировини на кожний вид готової продукції; пояснення та документальне підтвердження щодо використання списаних матеріалів на виробництво готової продукції та оприбуткування готової продукції на склад, інші документи, які підтверджують використання запасів в господарській діяльності.

29.11.2022 посадовими особами відповідача, які проводили перевірку, складено акт від № 1418/09-19-07-01/32624264 про ненадання посадовими особами ТОВ «Ірест» в повному обсязі документів, а саме: не подання первинних та зведених документів щодо підтвердження норм витрачання сировини та матеріалів на виробництво готової продукції (лімітно-забірна картка, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, відомості обліку матеріальних витрат за видами продукції, замовленнями, зведені відомості (картки) обліку витрат на виробництво за видами продукції, звіт виробництва, матеріальні звіти, виробничі акти на списання сировини і матеріалів) .

Як наслідок, контролюючий орган, застосував положення пунктів 44.1, 44.6 статті 44 ПК України та дійшов висновку про те, що вказані вище показники бухгалтерського обліку позивача не підтверджені належними первинними документами, а саме документально не підтверджено використання матеріалів у виробництві готової продукції, списання їх у собівартість реалізованої продукції, і як наслідок використання в господарській діяльності запасів в сумі 537019 грн.

Суд вважає такі висновки контролюючого органу помилковими, оскільки вони зроблені без відповідної правової підстави на це, та необгрунтовано.

Так, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач дійшов помилкового висновку про ненадання ним первинних документів, які підтверджують використання в господарській діяльності запасів в сумі 537019 грн.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів», які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Верховний Суд в постанові від 10.06.2019 у справі № 804/5840/16 вказав:

«Запитувані податковим органом документи, за наслідками неподання яких контролюючий орган зробив висновок про відсутність первинних документів які підтверджують використання в господарській діяльності запасів в сумі 96153947,56 грн, як от калькуляції, лімітно-забірні картки, технологічні картки, картки розкрою тощо не є первинними бухгалтерськими документами у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв`язку з чим, віднесення цих документів податковим інспектором до первинних бухгалтерських документів є безпідставним»

Отже, є безпідставним застосування відповідачем наслідків неподання платником податків під час перевірки первинних документів згідно статті 44 ПК України, оскільки ті документи, які запитував контролюючий орган згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не відносяться до первинних бухгалтерських документів.

Такий висновок також відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 05.10.2022 у справі № 160/11773/21.

Натомість як встановлено судом, під час проведення перевірки позивачем було надано відповідачу відповідні документи щодо підтвердження передачі сировини у виробництво та отримання готової продукції на склад підприємства (виробничий звіт, акт виходу готової продукції за вересень 2022), що відповідає записам Головної книги за вказаний період.

Приписами пункту 2.7 глави Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, передбачено, що документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні мати обов`язкові реквізити типових або спеціалізованих форм. Собівартість реалізованої продукції визначена позивачем згідно з нормами ПБО 16 «Витрати». Подані позивачем під час перевірки первинні документи за їх змістом, з врахуванням методу оцінки вибуття запасів у виробництво та реалізацію ФІФО, відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.7 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Окрім цього, за результатами проведеної на вимогу контролюючого органу інвентаризації, не виявлено жодної нестачі товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується інвентаризаційним описом матеріальних цінностей та основних засобів станом на 30.11.2022.

Щодо зауважень контролюючого органу до змісту вказаних документів, а саме щодо надані виробничі звіти та акти за вересень 2022 не дають можливість встановити реальні обсяги списання сировини на виробництво готової продукції, кількість використаної такої сировина на виробництво кожної одиниці готової продукції, то на переконання суду, вказані обставини, з огляду на об`єм дій, які вчинили посадові особи контролюючого органу під час перевірки, не давали відповідача підстав для донарахування податкових зобов`язань з ПДВ на суму списаної у виробництво сировини за вересень 2022.

Представник позивача, в підтвердження достовірності кількісних показників, наведених у виробничих звітах та актах виходу готової продукції, щодо затрат сировини на виробництво однієї одиниці готової продукції, звернула увагу на те, що відповідач під час перевірки, при дослідженні податкових накладних за липень-вересень 2022) підтвердив, що основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ (100% від загальної суми податкового кредиту в липні 2022) є: операції з вивезення товарів (ручки дверні, пила дискова для порізки металу, металічне кріплення для панелей, петля дверна шарнірна, замок дверний, столярні будівельні деталі, дерев`яна конструкція для кріплення листів гіпсокартону та елекктротехнічних пристроїв) за межі митної території України, які оподатковуються за нульовою ставкою, частка експортних операцій в загальному обсязі продажу товарів (робіт, послуг) у вересні 2022 року становить 98% (експортні операції - 1250,6 тис. грн.), загальний обсяг 1266,6 тис. грн.; включення до складу податкового кредиту сплаченого на митниці ПДВ із операцій з ввезення товарів на митну територію України в сумі 184,1 тис. грн.

Згідно пункту 3.3 акту перевірки та додатку № 3 до акту перевірки, фактична сплата сум ПДВ в розмірі 184368,6 грн., в тому числі по імпортних операціях в сумі 184134,61 грн., що вплинула на показники від`ємного значення ПДВ в податковій декларації за вересень 2022 мала місце в липні 2022 (в акті описка зазначено лютий 2022).

Тобто не є спірними між сторонами вказані обставини щодо декларування позивачем показників з ПДВ за податкові періоди: липень вересень 2022, які виплинули на суми від`ємного значення з ПДВ у вересні 2022.

При цьому суд звертає увагу на те, що операції по придбанню сировини для виробництва готової продукції та операції щодо реалізації готової продукції підтверджуються, зокрема, митними деклараціями за спірний податковий період, до яких мали доступ посадові особи контролюючого органу, що підтверджується наданими представником відповідача витягами з база даних контролюючого органу по експортно-імпортних операціях ТОВ «Ірест» та поясненнями в судовому засіданні інспектора-ревізора, що проводила перевірку (том 2, а.с. 74-75), однак їх відомості під час перевірки не досліджувалися. Жодних зауважень до операцій з імпорту товарів (сировини) та експорту готової продукції акт перевірки не містить.

Позивач надав суду договори купівлі-продажу № 1 від 04.01.2022, № 2 від 10.01.2022, укладені між ТОВ «Ірест» та АТ «Р.В.А.» (Італія) на купівлю-продаж сировини тмц та купівліпродажу готової продукції, копії митних декларацій за спірних період, рахунки-фактури на придбання в АТ «Р.В.А.» (Італія) сировини для виробництва готової продукції та міжнародно-транспортних накладних (CMR) на її перевезення до України (том 1, а.с.ю 112-118) та копії митних декларацій за спірних період, рахунки-фактури щодо продажу АТ «Р.В.А.» (Італія) вже готової продукції, міжнародно-транспортних накладних (CMR) на її перевезення до Італії (том 1, а.с. 95-106). Вказані рахунки-фактури, митні декларації містять детальну інформації щодо імпортованих ТОВ «Ірест» тмц (сировини) для виробництва готової продукції, та експортованих товарів (конкретної номенклатури, кількості, вартості тощо).

Зокрема, як пояснив в судовому засіданні представник позивача, вказана номенклатура ввезених тмц для виготовлення готової продукції згідно рахунків-фактур та митних декларацій узгоджується з технічною документацією, яка існує на весь асортимент продукції, що виготовляється позивачем, та, аналогічно, на вже експортовану готову продукцію. Тобто, з технічної документації на кожен виріб з номенклатури можна встановити, яка кількість конкретних тмц (сировини), використовується для виготовлення однією одиниці конкретної готової продукції. Як приклад, позивачем подано суду копію технологічної картки на ручку дверну з алюмінію: CVA. MAN. 001 (том 2, а.с. 27-56), яка вказана в документах на експорт готової продукції (митна декларація, рахунок № 11, CMR), яка містить подетально перелік та кількість тмц, що використовуються для виготовлення, з номенклатурою, що узгоджується з митними документами (митна декларація, рахунок-фактура, CMR) на їх імпорт від АТ «Р.В.А.» (Італія).

Представник відповідача Чернецька М.Я., яка брала участь в проведенні перевірки ТОВ «Ірест», в судовому засіданні підтвердила, що позивач вказував на наявність в нього технічної документації на кожен вид продукції, яку він виготовляє, та пропонував її надати, однак через великий об`єм такої документації, обмежені строки проведення перевірки, та через те, що така документація не є первинними документами, вказані документи не досліджувалися під час проведення перевірки.

Отже, за дотриманням відповідних процедур, відповідач для дослідження вказаних обставин щодо достовірності формування позивачем витрат, що формують собівартість придбаного та реалізованого товару, міг залучити додаткових працівників, продовжити строк на проведення перевірки, ініціювати питання призначення відповідної експертизи. Проте контролюючий орган вказаних дій не зробив.

Згідно з вимогами пункту статті 198 ПК України:

198.1. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Тобто, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Однак, з огляду на вказані приписи ПК України відповідач не надав жодного доказу безпідставності формування позивачем показників податкового кредиту з ПДВ, в тому числі й за податковий період (липень 2022), що вплинув на виникнення суми від`ємного значення з ПДВ у вересні 2022. Натомість, що не заперечується відповідачем, всі податкові накладні, які відображені у складі податкового кредиту, належним чином зареєстровані в ЄРПН та не були зупинені контролюючим органом.

Отже, суд погоджується з доводами платника податків про те, що податковий кредит сформовано позивачем по операціях, на підставі первинних документів, які підтверджують фактичний рух активів. Водночас, контролюючий орган вказані операції не заперечив. В акті перевірки немає зауважень щодо вказаних операцій, які були об`єктами оподаткування, та на підставі яких зформовано податковий кредит, в тому числі й що вплинув на від`ємне значення з ПДВ у вересні 2022, зокрема суми ПДВ, заявленої платником податків до бюджетного відшкодування згідно заяви від 19.10.2022 (додаток 4 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2022). Натомість контролюючий орган, незважаючи на вказані обставини, не отримавши на запит документи, які не є первинними, та без дослідження в системному зв`язку всіх операцій, починаючи з періоду, що вплинув на виникнення від`ємного значення з ПДВ, зокрема, що підлягає бюджетному відшкодуванню у вересні 2022, та перевірки правильності формування платником податків показників собівартості готової продукції за вказані податкові періоди, дійшов висновку фактично зняти з платника податковий кредит, який вплинув на від`ємне значення з ПДВ у вересні 2022, та зробив передчасний та, відповідно, необгрунтований та безпідставний висновок про заниження ТОВ «Ірест» податкових зобов`язань з ПДВ на суму 107404 грн. (537018,94 грн. * 20%).

Суд вважає, що встановлені обставини є такими, що мають наслідком протиправність податкового повідомлення-рішення № 000031/0701 від 04.01.2023.

Як наслідок, суд дійшов висновку скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 000031/0701 від 04.01.2023, оскільки воно необгрунтоване та прийняте не на підставі закону.

Отже, позов в цій частині позовних вимог належить задовольнити.

Підсумовуючи, позов належить задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано платіжні інструкції № 74 від 06.04.2023 про сплату судового збору в розмірі 2684 грн. та № 96 від 18.04.2023 про сплату 2684 грн.

З огляду на часткове задоволення позову (в частині майнових вимог про скасування податкового повідомлення-рішення на суму 107404 грн. та відмову в позові в немайновій вимозі про визнання протиправними дій), відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 2684 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою цієї Статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Пунктом 1 частини третьої зазначеної статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу надав суду такі документи: копію договору № 015МТА/ІФ-22 про надання юридичних послуг та правничої допомоги від 25.11.2022, укладений між ТОВ «Ірест» та Адвокатським об`єднанням «МТА Партнери»; копію замовлення № 5 на надання юридичних послуг та правничої допомоги від 07.04.2023; копії платіжних інструкцій від 10.04.2023 про сплату 8000 грн. та від 12.09.2023 про сплату 4000 грн. за правничу допомогу в справі № 300/1863/23; копію акту про надання правничої допомоги № 015МТА/ІФ-19 від 12.09.2023.

Відповідно до пункту 5.1 договору № 015МТА/ІФ-22 від 25.11.2022 вартість послуг узгоджується сторонами в замовленні.

В замовлення № 5 на надання юридичних послуг та правничої допомоги від 07.04.2023, ТОВ «Ірест» та Адвокатським об`єднанням «МТА Партнери» погодили зміст послуги: правнича допомога в Івано-Франківському окружному адміністративному суді в справі № 300/1865/23. Розмір вартості однієї години послуг адвоката 2000 грн. без ПДВ. Граничний розмір вартості послуг 12000 грн. Сплата здійснюється в розмірі 8000 грн. авансом - протягом 3 днів з моменту підписання цього замовлення, решта суми протягом 3 днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно акту про надання правничої допомоги акту про надання правничої допомоги № 015МТА/ІФ-19 від 12.09.2023, адвокатом Тепак Л.П. у справі № 300/1865/23 надано правничу допомогу ТОВ «Ірест»: ознайомлення з матеріалами справи, підготовка додаткових пояснень - 3 год. всього 6000 грн.; підготовка до участі та участь в судових засіданнях 3 год., всього 6000 грн., разом 12000 грн.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід-Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, потребують дослідження на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорію складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено згідно протоколів судових засідань у справі, загальна тривалість участі представника позивача адвоката Тепак Л.П. в судових засіданнях більше 3 год. Також представником позивача підготовлено відповідь на відзив від 06.07.2023, додаткові письмові пояснення від 31.07.2023, від 11.09.2023, від 12.09.2023, від 27.09.2023.

Відповідач не подав заперечень проти відшкодування позивачу судових витрат на правничу допомогу в розмірі 12000 грн.

Суд вважає, що затрати представником позивача є співмірними з обсягом наданих послуг, складністю і характером цієї справи. Однак, з врахуванням часткового задоволення позову, до відшкодування з відповідача належить стягнути на користь позивача 6000 грн. судових витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ірест до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 000031/0701 від 04.01.2023.

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Ірест до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо організації і проведення документальної позапланової виїзної перевірки та щодо оформлення результатів такої перевірки.

Cтягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ірест (ідентифікаційний код 32624264, вулиця Данила Галицького, 169, місто Болехів, Калуський район, Івано-Франківська область, 77201) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код 43968084, вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, 76018) 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні судових витрат по сплаті судового збору та 6000 (шість тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Ірест, ідентифікаційний код 32624264, вулиця Данила Галицького, 169, місто Болехів, Калуський район, Івано-Франківська область, 77201.

Відповідач: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код 43968084, вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

Рішення складене в повному обсязі 23 листопада 2023 р.