Рішення

від 23.11.2023 по справі 500/6806/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6806/23

23 листопада 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника - адвоката Руденко Олену Анатоліївну звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач 1), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області №191950022356 від 05.09.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 18.08.1993 по 01.12.1997 у Приватному малому підприємстві «ЛАМА», призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 26.08.2023.

В обґрунтування позову позивач вказує, що 25.08.2023 звернулася до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області № 191950022356 від 05.09.2023 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії. До страхового стажу не зараховано період роботи з 18.08.1993 по 01.12.1997, оскільки відсутня назва підприємства, що прийняло її на роботу, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Позивач не погоджується з таким рішенням органу Пенсійного фонду та вказує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. При зверненні до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 подала трудову книжку серії НОМЕР_1 , згідно з якою з 18.08.1993 її прийнято в Приватне мале підприємство «Лама» на посаду продавця за переведенням з Приватно-комерційної фірми «Говерла» (наказ №3 від 18.08.1993), але як заголовок не написано повне найменування підприємства, 01.12.1997 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за угодою сторін (наказ № 11 від 01.12.1997).

Хоч трудова книжка й оформлена роботодавцем з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 (зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110), (далі Інструкція №58), проте позивач не може нести відповідальність за неналежну організацію ведення трудової книжки і для неї не повинні наступати негативні наслідки.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне мале підприємство «Лама» з 08.05.2005 перебуває в стані припинення. Можливість надати органу пенсійного фонду будь-які інші відомості про роботу у спірний період у позивача відсутня з незалежних від неї причин.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово у строк, встановлений частиною другою статті 263 КАС України (далі КАС України).

09.11.2023 від ГУ ПФУ в Харківській області надійшов відзив на позов. Відповідач 2 проти позову заперечив та зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком ним прийнято рішення №191950022356 від 05.09.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Вік позивача 60 років, страховий стаж 29 років 05 місяці 19 днів (при необхідному не менше 30 років). За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу позивача не може бути зарахований період роботи з 18.08.1993 по 01.12.1997 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 15.02.1982, оскільки відсутня назва підприємства, куди позивача було прийнято на роботу, що свідчить про відсутність підстав для зарахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком, то вказує, що призначення пенсії відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України, тому суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій) та зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії (а.с.31-33).

09.11.2023 від ГУ ПФУ в Тернопільській області надійшов відзив на позов, а 22.11.2023 повторно його подано до суду. Відповідач 1 проти позову заперечив та зазначив про прийняте ГУ ПФУ в Харківській області рішення за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком, вважає його правомірним. Записи трудової книжки ОСОБА_1 за період трудової діяльності з 18.08.1993 по 01.12.1997 зроблені з порушенням вимог пункту 2.14 Інструкції №58 і такий період не може бути зарахованим до страхового стажу. Просить у позові відмовити (а.с.18-20, 42-43).

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 29.08.2023 звернулася до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком, надавши документи згідно з переліком, вказаним у розписці-повідомленні (а.с.24-25).

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Харківській області, рішенням якого області № 191950022356 від 05.09.2023 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

У цьому рішенні вказано, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", становить 60 років, а необхідний страховий стаж - не менше 30 років.

Вік заявниці 60 років, страховий стаж особи складає 29 років 05 місяців 19 днів.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу позивача не зарахований період роботи з 18.08.1993 по 01.12.1997 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 15.02.1982, оскільки відсутня назва підприємства, куди заявницю було прийнято на роботу (а.с.5 зворот).

Позивач не погоджується з таким рішенням ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком, вважає його протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення, дії відповідачів як суб`єктів владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Судом досліджено копію трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .

Розділ Відомості про роботу трудової книжки позивача містить такі записи щодо її трудової діяльності у спірний період:

запис №18, 18.08.1993, прийнята на роботу продавця по переводу з Приватно-комерційної фірми «Говерла» (наказ №3 від 18.08.1993), запис завірений підписом «власника фірми Лама» (так в трудовій книжці) ОСОБА_2 та скріплений печаткою Приватного малого підприємства «Лама»,

запис №19, 01.12.1997, звільнена з роботи по ст.36 п.1 КЗпП України за угодою сторін (наказ № 11 від 01.12.1997), запис завірений підписом «власника фірми Лама» ОСОБА_2 та скріплений печаткою Приватного малого підприємства «Лама», код ЄДРПОУ 14050154 (а.с.44, 46 зворот-47).

Суд зазначає, що перед записом №18 про прийняття працівника на роботу відсутня назва підприємства. Разом з тим, і цей запис і наступний запис про звільнення скріплені печаткою Приватного малого підприємства «Лама», код ЄДРПОУ 14050154, що дозволяє достеменно стверджувати про те, що ОСОБА_3 у період з 18.08.1993 по 01.12.1997 працювала продавцем у Приватному малому підприємстві «Лама».

З приводу недотримання порядку внесення записів до трудової книжки та їх наслідків для особи, то суд зазначає, що порядок ведення трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України.

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993».

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду (пункт 2.14 Інструкції №58).

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно з абзацом другим пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

У даному випадку позивач просить зарахувати до страхового стажу період роботи у Приватному малому підприємстві «Лама», який не зарахований відповідачем 2 через відсутність у відомостях про роботу як заголовку повного найменування підприємства. Щодо інших відомостей стосовно цього періоду, то відповідачі жодних заперечень не висловили.

Фактично через такий недолік заповнення трудової книжки, позивач позбавлений конституційного права на соціальний захист, бо саме неврахування цих кількох років стажу стало підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на загальних підставах.

Водночас суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої. Більше того, недоліки заповнення трудової книжки не є підставою вважати про відсутність трудового стажу в позивача за спірний період.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), від 23.04.2019 (справа №593/1452/16-а), від 30.09.2021 (справа №300/860/17), висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

При цьому можливість надати інші документи для підтвердження наявного страхового стажу в спірний період у позивача відсутня через те, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне мале підприємство «Лама» з 08.05.2005 перебуває в стані припинення, тобто надати інші відомості про роботу неможливо з незалежних від позивача причин.

Суд зазначає, що у трудовій книжці позивача у відомостях про роботу наявні достатні відомості про прийняття її на роботу та звільнення з Приватного малого підприємства «Лама». Водночас виявлені територіальним органом Пенсійного фонду України недоліки у заповненні записів трудової книжки ОСОБА_1 , за правильність внесення яких працівник не відповідає, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу її роботи.

Таким чином, відповідач 2 протиправно не зарахував спірний періоди до страхового стажу позивача.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що рішення ГУ ПФУ в Харківській області № 191950022356 від 05.09.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 в частині незарахування спірного періоду до страхового стажу є протиправним та підлягає скасуванню. До страхового стажу позивача підлягає зарахуванню період її роботи з 18.08.1993 по 01.12.1997 в Приватному малому підприємстві «Лама».

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області призначити позивачу пенсію за віком з 26.08.2023, то суд зазначає таке.

За нормами статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнула віку 60 років ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто набула право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу.

Як слідує з розрахунку зарахованого відповідачами страхового стажу позивача, на час звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж ОСОБА_4 складає 29 років 05 місяців 19 днів (а.с.52), про що також вказано в оскаржуваному рішенні.

Додатково зарахуванню до страхового стажу підлягають вищевказані спірні періоди.

Разом з тим, щодо наявності у позивача страхового стажу не менше 30 років, то у суду відсутній розрахунок такого стажу, і такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.

Так, згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Тобто безпосередньо територіальні органи Пенсійного фонду України відповідно до покладених на них завдань призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72608654), яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу.

Оскільки вирішення питання наявності права на пенсію (підрахунку загального стажу) є прерогативою пенсійного органу і суд не вправі замість пенсійного органу вдаватись до підрахунку стажу, чи прийняття рішення про призначення пенсії, тому на переконання суду, для відновлення порушеного права позивача необхідно зобов`язати відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України після зарахування спірних періодів повторно розглянути заяву позивача від 29.08.2023 про призначення пенсії за віком.

При цьому, суд не має підстав робити висновок про те, що при обчисленні стажу, що дає право на пенсію за віком з врахуванням висновків суду, викладених у цій справі, та за наявності підстав для призначення пенсії, відповідне управління Пенсійного фонду України, порушуватиме права позивача, не призначаючи, чи не виплачуючи таку пенсію.

Відповідно до пункту 1.7 розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Згідно з пунктом 1 частини першої Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З аналізу наведеної норми Закону №1058-ІV вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.

У разі наявності у ОСОБА_1 достатнього страхового стажу для призначення пенсії (при повторному розгляді заяви), таку необхідно призначити з 26.08.2023, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, зважаючи на те, що позивач звернулася за пенсією до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії (29.08.2023).

При цьому при визначенні відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має зарахувати страховий стаж та розглянути питання про призначення пенсії позивачу, суд враховує, що 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846.

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналізуючи вищезазначені норми Порядку №22-1, суд зазначає, що:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 структурним підрозділом органу, що призначає пенсію визначено ГУ ПФУ в Харківській області, тому належним відповідачем у спірних правовідносинах є ГУ ПФУ в Харківській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.

ГУ ПФУ в Тернопільській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для задоволення щодо нього позовних вимог.

З огляду на викладене вище, відповідно до частини другої статті 9 КАС України (якою передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень) наявні підстави для виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та прийняття рішення про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути відповідну заяву позивача про призначення їй пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.08.1993 по 01.12.1997 в Приватному малому підприємстві «Лама».

Аналогічні висновки зроблені Восьмим апеляційним адміністративним судом у постановах від 06.04.2023 по справ №500/4180/22, від 16.05.2023 по справі № 500/4234/22, від 05.06.2023 № 500/644/23.

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач ГУ ПФУ в Харківській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій, недобросовісно.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 536,80 грн, сплачений відповідно до квитанції від 19.10.2023 (а.с.3).

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан Свободи, 5, Держпром, під`їзд 3, поверх 2, місто Харків, 61022 ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №191950022356 від 05.09.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.08.2023 про призначення з 26.08.2023 пенсії за віком на підставі Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 18.08.1993 по 01.12.1997 у Приватному малому підприємстві «Лама».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений та підписаний 23 листопада 2023 року.

СуддяЧепенюк О.В.