Постанова

від 23.11.2023 по справі 160/20682/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 160/20682/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року (суддя Верба І.О.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДС-Логістик»

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕДС-Логістик» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті № 346286 від 20.10.2022.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено рейдову перевірку транспортного засобу АМ BTYVML, номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі М-30 252 км, Хмельницька область область, за результатами якої складено Акт № 344062 від 07.09.2022.

В результаті проведеної перевірки встановлено порушення з боку позивача, як власника транспортного засобу, статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме під час надання послуг з перевезення вантажів згідно з товарно-транспортною накладною № 313 від 06.09.2022, у водія транспортного засобу відсутня особиста чіп картка режиму праці та відпочинку.

Згідно з постановою начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 20.10.2022 № 346286, відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДС-Логістик» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.

Вказана постанова є предметом оскарження в даній адміністративній справі.

Позивач зазначає, що відповідач виніс постанову з порушенням процедури розгляду справи, адже Товариство не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи. Також стверджує, що не є особою, до якої має бути застосовано адміністративно-господарський штраф, адже не було перевізником вантажу 07.09.2022, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 06.09.2022 № 31 та № 314.

Суд першої інстанції частково погодився з доводами позивача. Встановивши, що позивачу було направлено на електронну адресу повідомлення від 06.10.2022 № 33861/23/24-22, про розгляд справи 20 жовтня 2022 року, суд не констатував порушення процедури прийняття оскаржуваної постанови. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про не підтвердження тої обставини, що позивач провадив діяльність з перевезення, тобто був автомобільним перевізником на транспортному засобі під час проведення перевірки, а отже не є суб`єктом відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Суд вказав, що в акті від 07.09.2022 № 344062 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом контролюючим органом зроблено посилання на товарно-транспортну накладну № 313 від 06.09.2022, де зазначено автомобільним перевізником ТОВ «Стілтранс Груп». Таким чином, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у фахівців відповідача була наявна інформація щодо юридичної особи, яка здійснювала на комерційній основі перевезення вантажу.

В свою чергу, апелянт вважає висновки суду першої інстанції щодо притягнення до відповідальності неналежної особи невірними, зазначає, що товарно-транспортна накладна не є документом, який підтверджує передачу транспортного засобу в користування іншій особі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за № 946/18241, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 розділу ІІІ Інструкції виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема, має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Підставою для притягнення позивача до відповідальності стало відсутність у водія транспортного засобу АМ BTYVML, номерний знак НОМЕР_1 , особистої картки режиму праці та відпочинку.

Акт рейдової перевірки підписаний водієм без зауважень, позивачем також не оскаржується виявлене порушення.

Предметом спору на стадії апеляційного розгляду справи залишається питання належного суб`єкта відповідальності за виявлене порушення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Проаналізувавши наведену правову норму, можна дійти висновку, що для правильного вирішення даного спору необхідно встановити який суб`єкт господарювання використовував транспортний засіб АМ BTYVML, номерний знак НОМЕР_1 , на законних підставах, що є головною ознакою автомобільного перевізника.

Статтею 48 вищеназваного Закону встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, товарно-транспортна накладна є лише документом на вантаж, який має бути наявний у водія, тоді як обов`язковим документом для автомобільного перевізника є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.

Редакція Порядку № 1388 на час виникнення спірних правовідносин визначала, що цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Відповідно до п. 16 цього Порядку за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Інструкцією про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.0.2010 № 379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за № 123/18861, передбачено, що якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ...

Копія документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ, долучається працівниками Центру до матеріалів видачі тимчасового реєстраційного талона (пункт 6.3).

Буквальне тлумачення вищенаведених норм спростовує доводи апелянта, що тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб є обов`язковим реєстраційним документом, адже останній видається за бажанням власника транспортного засобу або особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами.

Водночас, аналіз цих норм дає можливість дійти беззаперечного висновку, що власник може передати транспортний засіб фізичній або юридичній особі у встановленому законом порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 1197, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин та втратила чинність на підставі постанови КМУ № 1145 від 08.10.2022, затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, яким визначено, що належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Згідно з пунктом 3 цього Порядку підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона.

Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється у сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю) та належного користувача.

Отже, власник може передати транспортний засіб юридичній особі на підставі договору, яка набуває статусу належного користувача після внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відповідних відомостей в присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю) та належного користувача.

В межах даної справи позивач не надав до суду докази внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 07.09.2022 відомостей про ТОВ «Стілтранс Груп», як належного користувача транспортного засобу АМ BTYVML, номерний знак НОМЕР_1 , що залишилось поза увагою суду першої інстанції.

При цьому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що саме ТОВ «Стілтранс Груп» є автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, що підтверджується товарно-транспортними накладними, адже товарно-транспортна накладна не є документом суворої звітності та, як зазначено вище, є документом на вантаж. При цьому чинне законодавство не встановлює юридичну відповідальність за недостовірність відомостей, викладених у товарно-транспортній накладній, а тому такий документ не може самостійно підтверджувати юридичний факт, як то належного автоперевізника.

Посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду у справах № 240/22448/20 та № 560/514/22 також є помилковими, адже обставини в цих справах не були подібними до обставин, що розглядаються в даній справі.

Так, у справі № 560/514/22, мали місце обставини, коли до відповідальності був притягнутий власник транспортного засобу, тоді як власник передав транспортний засобів на підставі договору позички юридичній особі, яка була зазначена в ТТН як автомобільний перевізник.

У справі № 240/22448/20 до відповідальності була притягнута особа, яка не була ані власником транспортного засобу, ані автоперевізником згідно з відомостями в ТТН.

Отже, Верховний Суд дійшов певних висновків у контексті особливостей обставин у справах № 240/22448/20 та № 560/514/22, а тому такі висновки не є застосовними до спірних правовідносин.

Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ТОВ «ЕДС-Логістик» не є належним суб`єктом відповідальності у спірних правовідносинах, відтак підстави для скасування оскаржуваної постанова Державної служби України з безпеки на транспорті відсутні.

В свою чергу, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року в адміністративній справі № 160/20682/22 скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДС-Логістик» відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з 23 листопада 2023 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених ст. 328 КАС України.

Повна постанова складена 23 листопада 2023 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров