Постанова

від 21.11.2023 по справі 320/1048/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1048/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Щавінський В.Р.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

при секретарі Литвин С.В.

за участю:

представника відповідача: Сливки А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНІ-АГРО-ТЕХ» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІНІ-АГРО-ТЕХ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «МІНІ-АГРО-ТЕХ») звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Київській області) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 02.11.2021 року №0263090706 форми «В4».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який з`явився в призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «МІНІ-АГРО-ТЕХ» є юридичною особою, яка зареєстрована відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», та перебуває на обліку у ГУ ДПС України у Київської області.

Основний вид діяльності ТОВ «МІНІ-АГРО-ТЕХ» є оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням (код відповідно до КВЕД 46.61).

На підставі направлень від 14.09.2021 року №6464/10-36-07-06, виданих ГУ ДПС України у Київській області та наказу ГУ ДПС України у Київській області від 14.09.2021 № 2051-п, виданого на підставі підпункту 191.1.6. пункту 191.1 статті 191, підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20, пункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1, статті 78 Податкового кодексу України, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МІНІ-АГРО-ТЕХ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні, за липень 2021 року, у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.08.2022 року № 9239292863 від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах.

За результатами проведеної перевірки, контролюючим органом складено Акт №16325/10-36-07-06/41912349 від 30.09.2021 року.

Не погоджуючись з висновками службових осіб ГУ ДПС у Київській області, ТОВ «МІНІ-АГРО-ТЕХ», у порядку встановленому пункту 86.7 статті 87 Податкового кодексу України, подано заперечення на акт №16325/10-36-07-06/41912349 від 30.09.2021.

З урахуванням наданих позивачем заперечень, та на підставі акту перевірки від 30.09.2021 №16325/10-36-07-06/41912349 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МІНІ-АГРО-ТЕХ», ГУ ДПС у Київської області прийнято податкове повідомленням-рішенням від 02.11.2021 року №0263090706 про заниження податкових зобов`язань, що призвело до завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, в сумі 26 246 078,00 грн. (далі - оскаржуване ППР).

Не погодившись із вказаним рішенням ТОВ «МІНІ-АГРО-ТЕХ» звернулося до ДПС України зі скаргою від 19.11.2021 року № 215.

Рішенням про продовження строку розгляду скарги від 06.12.2021 року № 27488/6/99-00-06-01-03-06, ДПС України повідомила ТОВ «МІНІ-АГРО-ТЕХ» про подовження строку розгляду скарги ТОВ «МІНІ-АГРО-ТЕХ» від 19.11.2021№215 (вх. №34334/6 від 22.11.2021) на ППР до 20.01.2022 (включно) та запропонувала прийняти участь у розгляді матеріалів зазначеної вище скарги у режимі конференц-зв`язку.

Рішенням ДПС України від 22.12.2021 року №28845/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги, скаргу ТОВ «МІНІ-АГРО-ТЕХ» залишено без задоволення, а оскаржуване ППР без змін.

Вважаючи оскаржуване ППР необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки не містить конкретного змісту порушень з посиланням на недоліки чи відсутність у позивача первинних документів, що слугували підставами для донарахування, а також в акті перевірки не ідентифіковано (відсутні VIN номери), які саме трактори, на думку відповідача, реалізовано позивачем.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючим органом здійснено формальний підхід при складанні акта перевірки, а висновок контролюючого органу є передчасним, оскільки як вбачається з матеріалів справи, наданої відповіді Головного управління Держспоживслужби в Київській області, позивачем не здійснено реалізацію товарно-матеріальних цінностей (тракторів) без відображення таких операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин -, тобто станом на момент винесення оскаржуваного ППР) (далі по тексту - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Як вбачається з підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України зазначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до підпункту 199.1. статті 199 ПК України визначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до абзаців 5, 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У свою чергу, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт надання послуги особою, яка вказана в первинних документах, наданих платником податків. Водночас наявність формально складених первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку.

Якщо задекларована господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Таким чином, з метою дослідження фактичного руху активів у межах господарської діяльності необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання послуг, специфіку предмету надання послуги, обсяги і зміст послуги, щодо зберігання майна, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій з надання послуг, щодо зберігання майна, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Досліджуючи доводи позивача колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

ТОВ «МІНІ-АГРО-ТЕХ» не здійснювалась реалізація товарно-матеріальних цінностей, а саме тракторів у кількості 1062 одиниці без відображення реалізації в бухгалтерському та податковому обліку, а дані ТМЦ були віданні на відповідальне зберігання, що підтверджується наданими та належними первинними документами, які містяться в матеріалах справи.

В акті перевірки зафіксовано, що контролюючим органом проведено інвентаризацію відповідно до якої встановлено відсутність 1062 товарно-матеріальних цінностей, а саме тракторів.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено договори відповідального зберігання:

- Договір відповідального зберігання №ДВЗ 01012021-М12 від 01.01.2021 укладений з ТЗОВ «ЛЬВІВ-АГРОТЕХ» (ідентифікаційний код 36738948), місце зберігання - Львівська область, Пустомитівський район, сільрада Сороко-Львівська, автодорога Київ-Чоп, під`їзд до м. Львова, 0 км+500 м;

- Договір відповідального зберігання №ДВЗ 01012021-М1 від 01.01.2021 укладений з ФОП ОСОБА_1 , місце зберігання - АДРЕСА_1 ;

- Договір відповідального зберігання №ДВЗ 01012021-М111 від 01.01.2021 укладений з ФОП ОСОБА_2 , місце зберігання - АДРЕСА_2 ;

- Договір відповідального зберігання №ДВЗ 01012021-М14 від 01.01.2021 укладений з ПП «ПРОТОН» (ідентифікаційний код 31516418), місце зберігання - Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 8-а;

- Договір відповідального зберігання №ДВЗ 01012021-МІ3 від 01.01.2021 року укладений з ПП «ХЕРСОН-СКЛО» (ідентифікаційний код 32618897), місце зберігання - м. Херсон, про вуя. Янтарний, 2;

- Договір відповідального зберігання №ДВЗ 01012021-М10 від 01.01.2021 року укладений з ПП «ПРОМЗБУТСЕРВІС» (ідентифікаційний код 34392613), місце зберігання - м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 107; Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Волкова, 17-А; м. Херсон, Бериславське шосе, 29-А;

- Договір відповідального зберігання №ДВЗ 01012021-М4 від 01.01.2021 року укладений з ФОП ОСОБА_3 , місце зберігання - АДРЕСА_3 ;

- Договір відповідального зберігання № ДВЗ01012021-М2 від 01.01.2021 року укладений з ФОП ОСОБА_4 , місце зберігання - АДРЕСА_4 ;

- Договір відповідального зберігання № ДВЗ01012021-М8 від 01.01.2021 укладений з ФОП ОСОБА_5 , місце зберігання - АДРЕСА_5 ;

- Договір відповідального зберігання №ДВЗ 01012021-МЗ від 01.01.2021 року укладений з ФОП ОСОБА_6 , місце зберігання - АДРЕСА_6 ;

- Договір відповідального зберігання №ДВЗ 01012021-М7 від 01.01.2021 укладений з ТОВ «КООПАВТОРЕМОНТ» (ідентифікаційний код 35306064), місце зберігання - м. Чернігів, вул. Промислова, буд. 15;

- Договір відповідального зберігання №ДВЗ 01012021-М9 від 01.01.2021 року укладений з ФОП ОСОБА_7 , місце зберігання - АДРЕСА_7 ;

- Договір відповідального зберігання №ДВЗ 1210-21/15 від 01.01.2021 року укладений з ТОВ «АВТОКОМЕРЦ» (ідентифікаційний код 37930534), місце зберігання м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 153.

Зі змісту вищенаведених, однотипних договорів вбачається, що зберігач зобов`язується приймати та зберігати передані поклажодавцем сільськогосподарську техніку та обладнання (далі «Майно»), вести облік майна та повернути передане поклажодавцем майно у схоронності, а поклажодавець зобов`язується оплачувати надані Зберігачем послуги (п.1.1. Договорів).

Поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання Майно у кількості та номенклатурою згідно з Актами приймання Майна на відповідальне зберігання, що є невід`ємними частинами Договору. Форма Акту приймання Майна наведена в Додатку 1 до Договору. Місце передачі Майна: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Садовського, буд. 2 (п. 2.1 Договорів).

Зберігач приймає на відповідальне зберігання та повертає Майно поклажодавцю за першою письмовою вимогою поклажодавця, якого є проект відповідно до акту, протягом одного робочого дня, з дня отримання від поклажодавця проекту акту приймання майна на відповідальне зберігання, в якому зазначається кількість та номенклатура майна (п.2.7 Договору).

Поклажодавець здійснює плату за зберігання на підставі рахунків Зберігача в національній валюті України, в безготівковій формі шляхом перерахування зазначених в рахунках Зберігача в сум на поточний рахунок Зберігача (п. 3.3 Договору).

Прийняти майно за кількістю згідно з актом приймання майна на зберігання та при прийманні перевірити його цілісність (п.п. 4.1.4 п. 4.1 Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п.7.1 Договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2021 року (п. 7.2 Договору).

У свою чергу, факт передання ТМЦ підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання майна на відповідальне зберігання, які є невід`ємною частиною договорів, відповідно до п.2.1, п.п. 4.1.4 п. 4.1 договорів.

З вищенаведених актів вбачається, що ТОВ «МІНІ-АГРО-ТЕХ», у відповідності до умов Договору передало, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання майно, яке зазначене в актах приймання майна на відповідальне зберігання у розрізі: назва сільськогосподарської техніки (обладнання), примітка (зазначення vin коду), одиниця виміру, кількість, вартість (грн.) та підписами посадових осіб та печатками суб`єктів господарювання.

Вказані акти приймання майна на відповідальне зберігання відповідають вимогам первинного документа, які містяться в статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенні про документальне записів бухгалтерського обліку затвердження Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1998 (далі Положення № 88), оскільки містять дату складання, розкривають зміст господарської операції, засвідчено підписами посадових осіб із зазначенням посади, прізвища, імені, по-батькові, тобто містить відомості, які дозволяють ідентифікувати осіб, які взяли участь в господарській операції.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що перебування ТМЦ у місцях зберігання підтверджується наданими актами звірки залишків тракторів, у свою чергу передання ТМЦ на зберігання, а також надання послуг зі зберігання підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг), а транспортування підтверджується наданими товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи, а саме: ТТН №010721/1 від 01.07.2021, № 010821/1 від 01.08.2021, №030721/1 від 03.07.2021, № 040821/1 від 04.08.2021, № 060721/1 від 06.07.2021, №070821/2 від 07.08.2021, №090721/1 від 09.07.2021, № 120721 від 12.07.2021, № 120821/1 від 12.08.2021, № 150821/1 від 15.08.2021, № 160721/2 від 16.07.2021, № 180821/2 від 18.08.2021, № 210821/2 від 21.08.2021, № 230721/2 від 23.07.2021, № 240821/2 від 24.08.2021, № 260721/2 від 26.07.2021, № 270821/1 від 27.08.2021, № 290721/1 від 29.07.2021, № 200721/1 від 20.07.2021, № 160921/1 від 16.09.2021, № 190921/1 від 19.09.2021, № 070921/1 від 07.09.2021, № 100921/1 від 10.09.2021, № 130921/2 від 13.09.2021, відповідно до яких перевезення здійснювалися ФОП ОСОБА_8 на замовлення ТОВ «МІНІ-АГРО-ТЕХ».

У свою чергу, надані товарно-транспортні накладні заповнені у відповідності до вищенаведених Правил та містить всі обов`язкові реквізити.

Доказом транспортування також являються подорожні листи, які були надані до заперечень на акт перевірки та наявні в матеріалах справи, а саме: подорожній лист вантажного автомобіля з 06.01.2021 по 26.01.2021, подорожній лист вантажного автомобіля з 05.01.2021 по 25.01.2021, подорожній лист вантажного автомобіля з 04.01.2021 по 25.01.2021, подорожній лист вантажного автомобіля з 12.02.2021 по 26.02.2021, подорожній лист вантажного автомобіля з 17.02.2021 по 23.02.2021, подорожній лист вантажного автомобіля з 02.02.2021 по 22.02.2021, подорожній лист вантажного автомобіля з 01.04.2021 по 26.04.2021, подорожній лист вантажного автомобіля з 05.04.2021 по 30.04.2021, подорожній лист вантажного автомобіля з 12.04.2021 по 26.04.2021, подорожній лист вантажного автомобіля з 05.05.2021 по 13.05.2021, подорожній лист вантажного автомобіля з 06.05.2021 по 17.05.2021, подорожній лист вантажного автомобіля за 28.07.2021, подорожній лист вантажного автомобіля з 06.07.2021 по 26.07.2021, подорожній лист вантажного автомобіля з 06.07.2021 по 21.07.2021.

Таким чином, враховуючи сукупність наданих доказів транспортування ТМЦ (тракторів), суд апеляційної інстанції доходить висновку, що тверджень контролюючого органу щодо відсутності доказів переміщення ТМЦ (тракторів) між позивачем та місцями зберігання не заслуговують на увагу суду. Крім того, ТТН та подорожні листи були надані позивачем до заперечень, а тому підлягали врахуванню контролюючим органом під час прийняття рішення.

Щодо посилання апелянта на недопустимість доказів, а саме актів приймання майна на відповідальне зберігання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, положення пн. 44.1 статті 44 ПК України передбачають, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 44.3 статті 44 платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п. 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Абзацом 2 пункту 44.7 статті 44 ПК України передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Відповідно до статті 81 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Отже, правові положення ПК України передбачають, що платник податків, у разі ненадання документів під час проведення перевірки, має можливість надати документи і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «МІНІ-АГРО-ТЕХ» надано 30.09.2021 №16325/10-36-07-06/41912349 (вих. № 182 від 12 жовтня 2021 року) заперечення на акт про результати документальної позапланової виїзної щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні, за липень 2021 року, від`ємного значення з ПДВ.

Додатками до даних заперечень зазначено:

- Акт приймання Майна на відповідальне зберігання 13.01.2021 до Договору № 01012021-М111 віл 01.01.21;

- Акт приймання Майна на відповідальне зберігання 26.01.21 до Договору № 01012021-М111 віл 01.01.21;

- Акт приймання Майна на відповідальне зберігання 19.04.21 року до Договору № 01012021-М111 віл 01.01.2021;

- Акт приймання Майна на відповідальне зберігання 12.05.21 року до Договору № 01012021-М111 віл 01.01.21;

- Акт приймання Майна на відповідальне зберігання 19.05.21 року до Договору № 01012021-М111 віл 01.01.21;

- Акт приймання Майна на відповідальне зберігання 21.07.21 до Договору № 01012021-М111 віл 01.01.21;

- Акт приймання Майна на відповідальне зберігання 13.01.21 року до Договору № 01012021-М9 від 01.01.2021;

- Акти приймання Майна на відповідальне зберігання до Договору відповідального зберігання № ДВЗ01012021-М111 від 01.01.2021;

- Акти приймання Майна на відповідальне зберігання до Договору відповідального зберігання №ДВЗ01012021-М9 від 01.01.2021;

- Акти приймання Майна на відповідальне зберігання до Договору відповідального зберігання № ДВЗ01012021-М8 від 01.01.2021;

- Акти приймання Майна на відповідальне зберігання до Договору відповідального зберігання № ДВЗ01012021-М1 від 01.01.2021;

- Акти приймання Майна на відповідальне зберігання до Договору відповідального зберігання №ДВЗ01012021-М2 від 01.01.2021;

- Акти приймання Майна на відповідальне зберігання до Договору відповідального зберігання №ДВЗ01012021-М4 від 01.01.2021;

- Акти приймання Майна на відповідальне зберігання до Договору відповідального зберігання № ДВЗ01012021-М7 від 01.01.2021;

- Акти приймання Майна на відповідальне зберігання до Договору відповідального зберігання №ДВЗ01012021-МЗ від 01.01.2021;

- Акти приймання Майна на відповідальне зберігання до Договору відповідального зберігання № ДВЗ01012021-М10 від 01.01.2021.

Отже, враховуючи приписи абзацу 2 пункту 44.7 статті 44 ПК України, вищенаведені докази є допустимими доказами та підлягають врахуванню під час прийняття рішення.

Також, рух ТМЦ підтверджується наданими до перевірки та до суду оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 10 за березень 2020 року - липень 2021 року; оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 за липень 2021, за травень 2021, за квітень 2021, за лютий 2021, за січень 2021, за жовтень 2020, за серпень 2020, за травень 2020, за квітень 2020, за березень 2020.

Дані докази підтверджують рух ТМЦ відповідно до даних бухгалтерського обліку.

Щодо посилання скаржника на ту обставину, що в ЄРПН, відсутні зареєстровані податкові накладні на користь ТОВ «МІНІ-АГРО-ТЕХ», які підтверджують отримання останнім послуг з відповідального зберігання ТМЦ, що на думку контролюючого органу свідчить про відсутність здійснення господарських операцій між ТОВ «МІНІ-АГРО-ТЕХ» та вищезазначеними суб`єктами господарювання, відповідно до договорів відповідального зберігання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.3. договорів поклажодавець здійснює плату за зберігання на підставі рахунків Зберігача в національній валюті України, в безготівковій формі шляхом перерахування зазначених в рахунках Зберігача в сум на поточний рахунок Зберігача.

Таким чином, лише у разі виставлення рахунку, позивач здійснює оплату послуг з відповідального зберігання.

Між тим, доказів того, що рахунки були направлені позивачу, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано.

Згідно пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки, на момент проведення перевірки жодна з подій, визначених в пункті 187.1 статті 187 ПК України, за договорами відповідального зберігання з юридичними та фізичними особами не відбулася, то в позивача та його контрагентів за договорами відповідального зберігання, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, відсутні правові підстави для складання та реєстрації відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, станом на 30.09.2021 вищенаведеними контрагентами зареєстровано податкові накладні на користь ТОВ «МІНІ-АГРО-ТЕХ», податкова накладна від 30.09.2021 №2 - ТОВ «АВТОКОМЕРЦ»; податкова накладна від 30.09.2021 №31 - ПП «ПРОМЗБУТСЕРВІС»; податкова накладна від 30.09.2021 №12 - ТОВ «ЛЬВІВ-АГРОТЕХ»; податкова накладна від 28.09.2021 № 19 - ПП «ПРОТОН».

У свою чергу, ТОВ «КООПАВТОРЕМОНТ» не є платником податку на додану вартість, таким чином не може скласти податкову накладну на користь позивача.

Тобто, контрагенти позивача зареєструвавши податкові накладні, підтвердили факт надання послуг зі зберігання майна.

Отже, відсутність під час проведення перевірки в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних, зареєстрованих на користь позивача, що підтверджують отримання позивачем послуг з відповідального зберігання сільськогосподарської техніки та обладнання, не є підтвердженням відсутності здійснення господарських операцій між ТОВ «МІНІ-АГРО-ТЕХ» та ПП «ПРОТОН», ТОВ «ЛЬВІВ-АГРОТЕХ», ТОВ «АВТОКОМЕРЦ», ПП «ПРОМЗБУТСЕРВІС», ПП «ХЕРСОН-СКЛО».

Також, заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції доводи позивача, що на момент проведення перевірки, розрахунки з особами, на відповідальному зберіганні в яких знаходиться сільськогосподарська техніка та обладнання позивача, не проводилися, і відповідна звітність за формою 1-ДФ до податкових органів не подавалася через відсутність виплат доходів фізичним особам, оскільки відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України, особи, які відповідно до ПК України мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Тобто, у разі нарахування (виплати) доходів податковий агент повинен відобразити в податковому розрахунку такі виплачені доходи на користь всіх платників податків, в тому числі виплачені на користь фізичних осіб-підприємців.

Згідно умов договорів відповідального зберігання обов`язок позивача з оплати послуг за зберігання настає після отримання від Зберігача відповідного рахунку (п.3.2., п.3.3 Договору відповідального зберігання Майна).

Таким чином, через відсутність рахунків, нарахування та/або виплата не проводилася.

Згідно статей 191, 192 та 193 ПК України контроль своєчасності виконання зобов`язань за господарськими договорами не включено до функцій податкових органів.

Щодо посилання скаржника, що згідно звітності за формою 20-ОПП не відображено передання на відповідальне зберігання від ТОВ «МІНІ-АГРО-ТЕХ» до суб`єктів господарювання ТМЦ, а також встановлення відсутності подання повідомлень про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП, що унеможливлює зберігання майна, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 пункту 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків (абзац четвертий пункту 63.3 цієї статті).

Абзацом другим пункту 1.4 розділу І Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300; далі - Порядок №1588) передбачено, що платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Згідно з пунктом 8.1 розділу VIII Порядку № 1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об`єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов`язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об`єкта у порядку, визначеному розділом VII цього Порядку (пункт 8.3 розділу VIII Порядку №1588).

Абзацом першим пункту 8.4 розділу VIII Порядку № 1588 передбачено, що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Застосовуючи наведені норми права, Верховний Суд у постанові від 21.07.2020 (справа №826/14197/17) дійшов висновку, що платник податків зобов`язаний подавати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень.

Разом з тим, неподання звітності за формою 20-ОПП не є безумовною підставою, яка свідчить про факт непередання ТМЦ (тракторів) на відповідальне зберігання суб`єктам господарювання та відсутності можливості таких суб`єктів господарювання надавати послуги з відповідального зберігання майно.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що сукупність доказів, які містяться в матеріалах свідчать про передачу ТМЦ (тракторів) позивачем на відповідальне зберігання суб`єктам господарювання.

Крім того, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством. Отже, позивач не повинен зазнавати негативних наслідків від імовірних порушень, допущених його контрагентом та контрагентами останнього.

Зазначені висновки неодноразово робив Верховний Суд у своїх рішеннях щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які підтримала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21), виснувавши, зокрема, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Суд зауважує, згідно Положення про Єдиний реєстр для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 22.01.2013 № 29 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів» визначено порядок формування, ведення та надання доступу до Єдиного реєстру для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів (далі - Реєстр).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 року № 694 «Про затвердження Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів» (далі Постанова № 694) власники, крім суб`єктів господарювання, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю машинами, що включений до електронного реєстру суб`єктів господарювання, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю тракторами, самохідними шасі, самохідними сільськогосподарськими, дорожньо-будівельними і меліоративними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами вітчизняного та іноземного виробництва та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, зобов`язані зареєструвати в територіальному органі Держпродспоживслужби машину протягом 10 діб від дня придбання, митного оформлення або виникнення інших обставин, що є підставою для реєстрації (пункт 3 Постанови № 694).

Тобто, імперативний характер норми свідчить про обов`язок власника здійснити реєстрацію трактору протягом 10 днів від дати його купівлі.

Таким чином, підтвердженням реалізації трактору є реєстрація такого трактору в територіальному органі Держпродспоживслужби та в Єдиному реєстрі для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів.

На виконання вимог хвали Київського окружного адміністративного суду 21.11.2022 року, листом ГУ Держпродспоживслужби в Київській області надано інформацію щодо взяття на облік та здійснення реєстрації сільськогосподарської техніки, яка на думку контролюючого органу була реалізована до 30.09.2021 року.

З даного листа вбачається, що реалізація техніки та зміна власника відбувалася з жовтня 2021 по грудень 2022 року, істотна частина ТМЦ (тракторів) була реалізовано в 2022 році.

Отже, враховуючи сукупність доказів, відсутні підстави вважати, що ТМЦ (трактори) були реалізовані без відображення в бухгалтерському та податковому обліку, що призвело до завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, в сумі 26 246 078,00 грн.

Отже, враховуючи усі вищезазначені правові положення, наявні у справі докази та доводи сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваного ППР.

Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що оскаржуване ППР від 02.11.2021 року №0263090706 форми «В4» є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 23.11.2023 року