Рішення

від 23.11.2023 по справі 760/30985/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/30985/19 2/760/3911/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі

головуючої судді Усатової І.А.,

при секретарі: Омелько Г.Т.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр здоров`я та реабілітації "100 відсотків життя" до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися з позовом до відповідача та просять визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію Благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» ( скорочено - БО «100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ЗДОРОВ`Я ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ «100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ» (скорочено - ТОВ "МЦЗР "100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ"), поширену у мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ЗДОРОВ`Я ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ «100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ». БРЕХНЯ І РЕАЛЬНІСТЬ», в частині фрагментів:

« ... структура, яка покликана відповідно до своїх статутних документів, приносити прибуток в приватні кишені.».

«... відверто ризикований бізнес, утворений засновниками і учасниками, в першу чергу - Мережею ЛЖВ, за кошти, в тому числі Глобального фонду.».

«... Мережа ЛЖВ завбачливо не доводить до української громадськості детальний звіт про результати фінансової діяльності Центру в Полтаві».

Просять зобов`язати ОСОБА_1 протягом семи днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію про Благодійну організацію «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» ( скорочено - БО «100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ЗДОРОВ`Я ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ «100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ» (скорочено - ТОВ "МЦЗР "100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ"), поширену у мережі Інтернет за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ЗДОРОВ 'Я ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ «100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ». БРЕХНЯ І РЕАЛЬНІСТЬ», а саме:

«... структура, яка покликана відповідно до своїх статутних документів, приносити прибуток в приватні кишені.»;«... відверто ризикований бізнес, утворений засновниками і учасниками, в першу чергу - Мережею ЛЖВ. за кошти, в тому числі Глобального фонду.»; «...мережа ЛЖВ завбачливо не доводить до української громадськості детальний звіт про результати фінансової діяльності Центру в Полтаві», шляхом розміщення за адресою в мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 резолютивної частини рішення суду у ній справі із заголовком «СПРОСТУВАННЯ НЕДОСТОВІРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ» та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача -1 витрати з оплати судового збору у сумі 1 921,00 грн.

Посилаються, що 10 листопада 2018 року відповідачем в мережі Інтернет за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 було поширено статтю під назвою « МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ЗДОРОВ`Я ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ «100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ ». БРЕХНЯ І РЕАЛЬНІСТЬ» яка містить недостовірну інформацію про позивачів, що завдає шкоди їх діловій репутації, а саме:

Фраза 1. « ... структура, яка покликана відповідно до своїх статутних документів, приносити прибуток в приватні кишені.».

Фраза 2. «... відверто ризикований бізнес, утворений засновниками і учасниками, в першу чергу - Мережею ЛЖВ, за кошти, в тому числі Глобального фонду.».

Фраза 3. «...Мережа ЛЖВ завбачливо не доводить до української громадськості детальний звіт про результати фінансової діяльності Центру в Полтаві.».

Зазначили, що поширена відповідачем інформація є негативною за своїм змістом, нічим не підтвердженою, не відповідає дійсності та завдає шкоди діловій репутації позивачів.

З огляду на тональність зазначеної статті, поширення недостовірної інформації не є випадковим і має на меті маніпулювання громадською думкою та створення негативного образу позивачів.

Поширенням неправдивої інформації відповідачем створює негативи}- соціальну оцінку возивача 1 в очах суспільства та партнерів (в тому числі міжнародних), донорів, контрагентів тощо, з якими співпрацює позивач 1.

Поширення відповідачем неправдивої інформації про позивача 2, як наслідок, може вплинути на широке коло пацієнтів, у яких може скластися негативне уявлення про позивача 2 як ненадійного закладу охорони здоров`я, який в інтересах приватних осіб використовує благодійну допомогу, надану міжнародними донорами. Вказана інформація завдає значної шкоди позивачу та його діловій репутації, та як наслідок, може вплинути на широке коло людей, у яких може скластися негативне уявлення про позивачів, як недобросовісних, нечесних, які у власних інтересах використовують благодійну допомог}', надану міжнародними донорами. Вказана інформація завдає значної шкоди позивачам та їх діловій репутації.

Зазначили, що відповідач у вказаній статті іменує позивача 1 - Мережею ЛЖВ. Така назва організації була найменуванням позивача 1 відповідно до старої редакції Статуту позивача 1, датованою 2001 роком (на момент заснування Організації). Наразі найменування Позивача 1 є Благодійна організація «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СІІІД» (скорочено - БО «100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ» (в новій редакції Статуту, затвердженого 22 жовтня 2019 року). Однак, в суспільстві й досі організацію Позивача 1 неофіційно іменують Мережею ЛЖВ. Тож, відповідач у своїй Статті поширював неправдиву інформацію саме відносно позивача 1.

Просять позов задовольнити.

Ухвалою суду від 25.11.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачам строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 21.02.2020 в справі відкрито спрощене позовне провадження. Відповідачу було направлено копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

08.09.2020 на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_1 на позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи відзив, відповідач вказує, що позивачем не ідентифіковано особу відповідача, викладене є судженнями.

Враховуючи викладене, вважає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження поширення ним спірної інформації мережею Інтернет. Таким чином, позовна заява та додані до неї матеріали не доводять факт поширення ним інформації, яку позивач просить визнати не достовірною та спростувати.

10 вересня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив у якій представник позивачів зазначив, що аргументи відповідача про те, що автором оскаржуваної інформації є невстановлений ОСОБА_1 , суперечать викладеному, оскільки саме відповідач є членом Національної спілки журналістів України, членом Національній ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекцїї / СНІДу при Кабінетові Міністрів України на протязі 2008 - 2018 років - як і зазначено в оскаржуваній статті. Поширена відповідачем інформація не є оціночним судження, оскільки йдеться про звинувачення у конкретних фінансових зловживаннях, а мовно-стилістичні засоби (вживання гіпербол, алегорій, сатири) не використовуються.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Таким чином, за змістом ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ч. 1 ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта.

Позивачі, звертаючись до суду із вказаним позовом, посилаються на те, що 10.11.2018 відповідачем поширено інформацію у мережі Інтернет за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ЗДОРОВ`Я ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ «100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ». БРЕХНЯ І РЕАЛЬНІСТЬ», яка містить недостовірну інформацію в частині фрагментів:

« ... структура, яка покликана відповідно до своїх статутних документів, приносити прибуток в приватні кишені.».

«... відверто ризикований бізнес, утворений засновниками і учасниками, в першу чергу - Мережею ЛЖВ, за кошти, в тому числі Глобального фонду.».

«... Мережа ЛЖВ завбачливо не доводить до української громадськості детальний звіт про результати фінансової діяльності Центру в Полтаві».

Саме цю інформацію позивачі просять визнати недостовірною та такою, що принижує їх ділову репутацію.

Позивачі вважають, що доказом поширення спірної недостовірної на їх думку інформації про них, є наведені ними посилання у позові на інтернет-адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1, а також долучена до позову копія статті з відтворенням тексту оскаржуваної інформації .

Щодо визнання, як доказу факту поширення недостовірної інформації, аркушів паперу, які приєднані до матеріалів справи з відтворенням тексту оскаржуваної, на думку позивачів, інформації та названі «завіреною копією статті», суд виходить з наступного.

За змістом позову інформація на даних веб-сайтах розміщена відповідачем.

Відповідач у відзиві зазначив, що позивачем не ідентифіковано особу відповідача, оскільки існує безліч осіб ОСОБА_1 .

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

У пункті 15 даної постанови зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Звертаючись до суду, позивачі доводять порушення своїх прав з боку відповідача завіреною копією статті «Медичний центр здоров`я та реабілітації «100 відсотків життя. Брехня і реальність», яка розміщена у мережі інтернет.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Відповідно ст.ст.76, 80, 229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для встановлення у судовому засіданні фактів досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

За змістом даних норм закону доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів.

Це положення є одним із основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності.

Згідно зі ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі.

Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

За цим критерієм електронні докази можна поділяти на: 1) зафіксовані учасниками судової справи власноруч (наприклад, власним електронним цифровим підписом); 2) докази, закріплені за допомогою нотаріуса; 3) зафіксовані спеціально уповноваженими особами

Надана позивачами у матеріали справи завірена копія статті під назвою «МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ЗДОРОВ`Я ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ «100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ». БРЕХНЯ І РЕАЛЬНІСТЬ», у відповідності до ст. 95, 100 ЦПК України не може бути прийнята судом як належний та допустимий доказ факту поширення недостовірної інформації, оскільки вона не відповідає приписам зазначених статей.

Крім того, судова практика виходить з того (п. 46 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності»), що роздруківки Інтернет-сторінок (вебсторінок) самі по собі не можуть бути доказом у справі.

Отже, позивачем не було доведено факту поширення відповідачами недостовірної та такої, що завдає шкоду честі, гідності та ділової репутації позивача інформації.

Судом також зазначається, що оскільки позивачами не було доведено факту поширення відповідачем недостовірної інформації про позивачів, тому суд не здійснює її оцінку на предмет достовірності, відношення до позивачів, а також того, чи порушує вона їх права.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходь до висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 3, 32, 34, 68 Конституції України; ст. 277, 297 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 № 1, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 83, 95, 100, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Усатова І.А.