Рішення

від 23.11.2023 по справі 760/18568/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 249-79-26, факс:249-79-28;

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08

e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

Код ЄДРПОУ: 02896762

Провадження 2/760/2885/23

В справі 760/18568/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

23 листопада 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доДержавного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, третя особа: Миколаївська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».

ІІ. Описова частина

В грудні 2022 року Позивач звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» з позовними вимогами про:

-стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 45840,05 гривень;

-стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 353088,00 гривень.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б. від 20.12.2022 Позивачу був наданий строк на усунення недоліків.

Ухвалою від 30.01.2023 у справі було відкрите провадження.

В подальшому в порядку повторного перерозподілу справи її передано у провадження судді Коробенка С.В.

Обгрунтовуючи свій позов Позивач вказує, що з 13.10.2020 він працював на посаді директора Миколаївської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», а 29 червня 2021 року він звільнився з посади за власним бажанням.

Зазначає, що в 2021 році заробітна плата виплачувалася йому частково, і на момент звільнення заборгованість Відповідача перед ним становила 61487,50 гривень. Після звільнення частково заборгованість погашалась, і на момент подання позову вона становила 45840,05 гривень.

У зв`язку з цим Позивач просив стягнути з Відповідача заборгованість із заробітної плати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який він розрахував за період з 30.06.2021 по 02.12.2022 (548 днів) з суми середньоденного заробітку в розмірі 561 гривень.

14 березня 2023 року до суду надійшов відзив ДП «Центр державного земельного кадастру». Представник Відповідача зазначив, що ОСОБА_1 працював на посаді директора Миколаївської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», а тому саме до його повноважень відносилась виплата заробітної плати працівникам, в тому числі - собі. Відсутність коштів на рахунку Філії, як зазначає Відповідач, не є підставою для несвоєчасного розрахунку при звільненні з працівниками. У відзиві також зазначено, що на сьогодні заборгованість перед ОСОБА_1 із виплати заробітної плати зменшилася і становить 39847,86 гривень.

Крім того, як зазначає Відповідач, Позивачем невірно розраховано суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, і за розрахунком Відповідача вона становить 247705,34 гривень.

Також Відповідач просив суд відмовити у стягненні або зменшити розмір середнього заробітку за час розрахунку при звільненні Позивача, посилаючи на те, що з початком збройної агресії російської федерації всі філії підприємства призупинили свою діяльність, і лише через деякий час поступово почали відновлювати роботу. Зазначені обставини призвели до різкого погіршення фінансового стану Центру та збитковості у його діяльності протягом 2022 року, що і стало причиною заборгованості з виплати заробітної плати.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши надані письмові докази, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 наказом №179-к від 25.06.2021 звільнений з роботи на посаді директора Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» з 29.06.2021.

Безспірним є той факт, що під час звільнення з Позивачем не було проведено повного розрахунку.

З довідки про нараховану і виплачену заробітну плату, компенсацію невикористаної відпустки, складеної Відповідачем, вбачається, що станом на день подання відзиву заборгованість ДП «Центр державного земельного кадастру» перед ОСОБА_1 становить 39847,86 гривень.

Відповідно до ст. 241-1 КЗпП строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Враховуючи, що зобов`язання з виплати нарахованої заробітної плати Відповідачем не виконані, суд вважає вимоги Позивача про стягнення такої заборгованості (в межах підтвердженої суми) обгрунтованими. Відтак, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає заборгованість з оплати праці в сумі 39847,86 гривень.

Статтею 117 КЗпП України (в редакції на момент звільнення Позивача) було передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Наявність або відсутність на рахунках підприємства відповідних коштів не звільняє його від обов`язку розрахуватись з працівником при його звільненні.

01 липня 2022 року набрала чинності нова редакція статті 117 Кодексу Законів про працю України, згідно з якою працівнику підлягає сплаті середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Нова редакція статті 117 КЗпП України, всупереч позиції Відповідача, викладеній у відзиві, не може пощирюватися на відносини, що існували до моменту набрання нею чинності, і може бути застосована лише починаючи з дня вступу змін у силу. А враховуючи, що вимоги Позивача стосуються періоду до 02.12.2022, і шість місяців починаючи з 01.07.2022 на кінець вказаного періоду не пройшло, внесення змін до ст. 117 КЗпП України при вирішенні даного спору не має правового значення.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, який підлягає стягненню з Відповідача на користь позивача, суд виходить із такого.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до приписів ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно п.5 розділу ІV вказаного Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).

Згідно з розрахунком Відповідача, з яким погоджується і суд, для визначення середньоденного заробітку Позивача слід брати квітень та травень 2021 року, які передували місяцю, в якому Позивач був звільнений. Середньоденний заробіток ОСОБА_1 в такому разі складав 727,02 грн. (а.с. 100)

Межі позовних вимог, заявлених Позивачем стосуються періоду затримки з 30.06.2021 по 02.12.2022, що становить 368 робочих днів.

Відтак, розмір середнього заробітку Позивача за час затримки розрахунку з дня його звільнення до 02 грудня 2022 становить :

368 х 727,02 = 267543,36 (гривень).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц (Провадження N 14-623цс18) висзначила, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

З огляду на таке, Велика Палата Верховного Суду вважала, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

-розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

-період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

-ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

-інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

В особливостях даного спору суд вимушений звернути увагу на те, що Позивач ОСОБА_1 , достовірно знаючи про порушення своїх прав в частині розрахунку при звільненні, яке сталось 29 червня 2021 року, звернувся до суду з даним позовом лише в грудні 2022 року, штучно збільшивши період нарахування середнього заробітку до 18 місяців.

Це й же факт свідчить про те, що відношення Позивача до захисту своїх прав, порушених внаслідок невчасно виплаченої заробітної плати, не мало ознак першочерговості, терміновості і нагальності.

Звідси, як вважає суд, виплата середнього заробітку в нарахованому вище розмірі, який майже в 7 разів перевищує розмір заборгованості, на думку суду мала б не компенсаторний характер, а скоріше б виявляла ознаки способу збагачення Позивача за рахунок Державного підприємства, яке перебуває у умовах фінансової та організаційної нестабільності.

В даному випадку, виходячи з принципу справедливості, з урахуванням забезпечення прав обох сторін, суд вважає доцільним зменшити розмір компенсації Позивачу у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до суми в розмірі 100000 гривень.

Беручи до уваги часткове задоволення позову, стягненню з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на користь Позивача підлягає судовий збір в сумі 1398,48 гривень.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 доДержавного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 39847,86 гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 червня 2021 року по 02 грудня 2021 року в розмірі 100000 (сто тисяч грн 00 коп.) гривень.

2.Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1398,48 гривень.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4.Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач: Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру»,адреса: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3;код юридичної особи 21616582.

Суддя: