Постанова

від 22.11.2023 по справі 756/13232/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи: №756/13232/19

номер провадження №22-ц/824/967/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних прав:

судді - доповідача Білич І.М.

суддів Мостова Г.І., Слюсар Т.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Коляди Анатолія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Оболонського районного суду міста Києва Жук М.В.,

у цивільній справі № 756/13232/19 за позовом Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування матеріальної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2019 року КП «Центр організації дорожнього руху» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 за результатами розгляду якого просило стягнути кошти у сумі 25 742 грн. 56 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначаючи, що 02 вересня 2018 року по вул. Лугова, 12 у місті Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода, а саме наїзд на світлофор автомобілем Ford, д.н.з. НОМЕР_1 під керування відповідача, винною у вчиненні якої, постановою Оболонського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року у справі № 756/12115/18, визнано останню. На виконання своїх статутних обов`язків позивачем були виконані роботи щодо відновлення наступних технічних засобів: консоль - 1 шт.; світлофор транспортний 1.2 - 2 шт., світлофор пішохідний П 1.1 з ТВЧ - 1 шт. Згідно актів виконаних робіт, матеріальний збиток нанесений позивачу становить 56 429 грн. 11 коп. На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК ПЗУ Україна» згідно полісу № АМ/7718397 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 24 липня 2019 року ПрАТ «СК ПЗУ Україна» перерахувало на рахунок позивача кошти у сумі 30 686 грн. 55 коп. у якості страхового відшкодування. Таким чином, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у сумі 25 742 грн. 56 коп. 06 серпня 2019 року позивач направив відповідачу вимогу щодо добровільної сплати вищевказаної суми, проте зазначена вимога виконана не була.

Протокольною ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ПрАТ «СК «ПЗУ Україна».

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11 лютого 2020 року позовні вимоги КП «Центр організації дорожнього руху», задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Центр організації дорожнього руху» 25 742 грн. 56 коп. матеріальної шкоди та 1 921 грн. судового збору, а всього 27 663 грн. 56 коп.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19 травня 2020 року заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 лютого 2020 року скасовано, цивільну справу за позовом КП «Центр організації дорожнього руху» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди призначено до розгляду в спрощеному порядку.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року позовні вимоги КП «Центр організації дорожнього руху», задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Центр організації дорожнього руху» 11 067 грн. 75 коп. матеріальної шкоди та 900 грн. 00 судового збору, а всього 11 967 грн. 75 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, Коляда А.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу за результатами розгляду якої, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову, відмовити. Стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у сім 6 500 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд має у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які, ці доводи або докази не взято до уваги судом. Так, згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 від 21 травня 2019 року № 190710-182027 про оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок ДТП за адресою: вул. Сім`ї Кульженків та Лугової, вартість матеріального збитку завданого позивачу становить 25 572 грн. 12 коп. без ПДВ, та 30 686 грн. 55 коп. з урахуванням ПДВ. Проте, вказаний висновок, необґрунтовано було не взято до уваги судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення, що призвело до недотримання судом вимог ст.ст. 86, 263 ЦПК України та ухвалення необґрунтованого рішення. Зазначаючи, що подання апеляційної скарги, прибуття адвоката до суду апеляційної інстанції та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні, скаржник понесла витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 500 грн.

12 липня 2022 року від позивача на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається, що останній не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін. Зазначаючи, що скаржником не наведено жодних аргументів про відхилення судом будь-яких доводів чи доказів, заявлених нею в суді першої інстанції. Цивільно-правова відповідальність скаржника, як власника транспортного засобу, внаслідок ДТП за участі якої була спричинена шкода майну позивача, була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна». Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення зі скаржника різниці між визначеним у встановленому законом порядку розміром завданої шкоди відповідно до висновку № 1900710-182027 та страховою виплатою. Крім того, зазначає, що в матеріалах справи відсутній детальний опис робіт (надання послуг) на суму 6 500 грн. наданих скаржнику, у зв`язку з чим, витрати на правову допомогу завищені. Так як в додатку до договору про надання професійної правничої допомоги, одна година роботи адвоката становить 2000 грн., також не надано доказів щодо оплати винагороди до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1. ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

На час розгляду справи до суду апеляційної інстанції сторонами в справі не було надано заперечень щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з вина водія транспортного засобу «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якої була застрахована ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджене майно, що перебуває на утриманні КП «Центр організації дорожнього руху»; розмір завданого збитку визначений висновком експерта у сумі 41 753 грн. 30 коп., з яких 30 686 грн. 55 коп. виплачено страховиком з урахуванням відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зносу пошкодженого майна, у зв`язку з чим, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь комунального підприємства 11 067 грн. 75 коп. - різниці між визначеним у встановленому законом порядку розміром завданої шкоди відповідно до висновку від № 1900710-182027 та страховою виплатою (41 753 грн. 30 коп. - 30 686 грн. 55 коп.). При цьому, при визначенні розміру завданої шкоди, судом не було взято до уваги надані позивачем акти про вартість виконаних робіт, оскільки в них відображається розмір договірної ціни на проведені роботи, що є завищеною по відношенню до розміру завданої шкоди визначеної суб`єктом оціночної діяльності.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, рішенням Київської міської ради від 23 березня 2017 року № 21/2243 «Про перейменування Комунального підприємства «Київдорсервіс», КП «Центр організації дорожнього руху» перейменовано в Комунального підприємства «Київдорсервіс», (т. І а.с. 28).

Згідно з п 2.2 Статуту КП «Центр організації дорожнього руху» предметом діяльності Підприємства є, зокрема, встановлення/будівництво, утримання та експлуатація технічних засобів регулювання дорожнього руху (світлофорних об`єктів, дорожніх знаків та інших технічних засобів регулювання дорожнього руху) (т. І а.с. 29-41).

Пунктом 5 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 21 березня 2005 року №398 «Про впорядкування розміщення технічних засобів регулювання дорожнім рухом на вулично-шляховій мережі м. Києва» КП «Центр організації дорожнього руху» визначено балансоутримувачем технічних засобів регулювання дорожнім рухом (т. І а.с. 51-52).

З вказаного вбачається, що технічні засоби регулювання дорожнього руху м. Києва є комунальною власністю територіальної громади м. Києва та знаходяться на балансі КП «Центр організації дорожнього руху».

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто її до адміністративної відповідальності. Вказаною постановою встановлено, що 02 вересня 2018 року о 14 год. 10 хв. ОСОБА_1 у м. Києві по вул. Лугова, 12, керуючи транспортним засобом «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення п.2.3(б), 12.1 ПДР, не врахувала дорожню обстановку, не вибрала безпечної швидкості руху, у результаті чого здійснила наїзд на світлофор (т. І а.с. 9).

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ № 7718397 від 18 серпня 2018 року, автомобіль «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахований ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 100 000 грн. 00 коп., франшиза - нуль (т. І а.с. 85).

08 травня 2019 року КП «Центр організації дорожнього руху» звернулося до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою-повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду щодо пошкодження 05 жовтня 2018 року технічного засобу (світлофорного об`єкт) по АДРЕСА_1 , що перебуває на балансі підприємства (т. І а.с. 183, 198-207).

Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 № 1900710-182027 про оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок ДТП за адресою вулиць Сім`ї Кульженків та Лугової, вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 30 686 грн. 55 коп. (в т.ч. ПДВ), без урахування ПДВ - 25 572 грн. 12 коп., вартість матеріального збитку без урахування коефіцієнту фізичного зносу становить 41 754 грн. 29 коп. (т. І а.с. 231-242б).

Згідно страхового акту ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» від 22 липня 2019 року за № АМ.7718397.L0001.01 вартість відновлювального ремонту становить 41 753 грн. 30 коп., а до виплаті підлягає страхове відшкодування у сумі 30 686 грн. 55 коп. (т. І а.с. 164).

Платіжним дорученням № 4365 від 24.07.2019 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виплачено КП «Центр організації дорожнього руху» страхове відшкодування в розмірі 30 685 грн. 55 коп. (т. І а.с. 165).

Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).

За змістом ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (далі - ПДВ). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, -МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) сформульовано висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02 вересня 2018 року на перехресті вул. Лугова та вул. Сім`ї Кульженків у м. Києві з вини водія транспортного засобу «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якої застрахована ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджене майно, що перебуває на утриманні КП «Центр організації дорожнього руху».

Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 № 1900710-182027 про оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок ДТП за адресою вулиць Сім`ї Кульженків та Лугової, вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 30 686 грн. 55 коп. (в т.ч. ПДВ), без урахування ПДВ - 25 572 грн. 12 коп., вартість матеріального збитку без урахування коефіцієнту фізичного зносу становить 41 754 грн. 29 коп.

Вказаний висновок є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру заподіяної позивачу матеріальної шкоди.

24 липня 2019 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виплатило КП «Центр організації дорожнього руху» страхове відшкодування в розмірі 30 685 грн. 55 коп., що є вартістю матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (в т.ч. ПДВ).

Тобто, фактичний розмір завданої позивачу шкоди є більшим за суму страхового відшкодування.

З огляду на наведене, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальні збитки, що є різницею між фактичною вартістю ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та страховим відшкодуванням, що як вірно встановлено судом першої інстанції, складає 11 067 грн. 75 коп.

Посилання скаржника на те, що судом не було взято до уваги висновок від 21 травня 2019 року № 190710-182027, є помилковим, оскільки вказаний висновок судом було положено в основу оскаржуваного рішення.

Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування на підставі доводів викладених у апеляційній скарзі немає.

Ураховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати понесені скаржником при розгляді справи, не підлягають розподілу.

Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених положеннями п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу адвоката Коляди Анатолія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: