Ухвала

від 22.11.2023 по справі 160/15083/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 листопада 2023 року

м. Київ

справа №160/15083/22

адміністративне провадження № К/990/37185/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023 у справі №160/15083/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод рейкових скріплень» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, податковий орган посилається на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з обставин, що не залежали від його волі (повернення первинної поданої апеляційної скарги у зв`язку з несплатою судового збору внаслідок відсутності фінансування та запровадження воєнного стану; судовий збір сплачено вже при повторному зверненні з апеляційною скаргою), проте це не було взято до уваги апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали; до того ж повторне подання апеляційної скарги здійснено відповідачем в межах присічного річного строку з моменту прийняття рішення судом першої інстанції.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за вказаною касаційною скаргою судом з`ясовано такі обставини.

Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод рейкових скріплень» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення регіональної комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.07.2022 №7035756/39712739, від 21.06.2022 №6940323/39712739, від 07.06.2022 №6905505/39712739 та від 17.06.2022 №6933608/39712739, №6933607/39712739, №6933606/39712739, №6933605/39712739; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні позивача від 17.02.2022 №53, від 03.05.2022 №70, від 12.05.2022 №71, від 03.05.2022 №77, від 19.05.2022 №78, від 20.05.2022 №80, від 17.05.2022 №83 днем їх подання на реєстрацію.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2023 позов задоволено. Повний текст цього судового рішення складено в той же день.

Не погоджуючись із даним рішенням, контролюючий орган звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яку ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 було залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із недоданням до неї документу про сплату судового збору.

Ухвалою від 20.04.2023 Третій апеляційний адміністративний суд відмовив відповідачу в задоволенні клопотань про відстрочення сплати судового збору та продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, й останню - повернув.

30.08.2023 контролюючий орган повторно подав апеляційну скаргу, одночасно порушивши й питання поновлення строку на апеляційне оскарження, пропуск якого обґрунтовував тим, що первинна своєчасна подана апеляційна скарга була повернута у зв`язку з несплатою судового збору.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.09.2023 відмовив у задоволенні заяви відповідача про поновлення строку на звернення із апеляційною скаргою й залишив таку скаргу без руху, запропонувавши заявнику протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали вказати інших поважні підстави пропуску строку звернення, а також надати докази сплати судового збору.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався у тому числі положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Водночас апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

На виконання вимог вказаної ухвали скаржник подав докази сплати судового збору та клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, в якому фактично посилався на ті ж обставини (звернення із первісною апеляційною скаргою, яка була повернута через несплату судового збору), яким вже надавалась оцінка в ухвалі суду від 28.09.2023.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023 визнано неповажними наведені відповідачем причини пропуску строку апеляційного оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому апеляційний суд зауважив, що встановлений строк апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції від 11.01.2023 сплив 11.02.2023, з моменту отримання повного тексту оскаржуваного рішення до дати повторного звернення до суду апеляційної інстанції минуло сім місяців, а з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги до повторного звернення до суду з апеляційною скаргою минуло три місяці. Таким чином, для обґрунтування поважності пропуску строку апеляційного оскарження податковому органу слід було надати докази регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою подання апеляційної скарги в межах строку встановленого Кодексом адміністративного судочинства України. Втім останній таких доказів не подав.

Відповідно до пункту 4 частин першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Таким чином податковий орган, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.

Окрім цього, пунктом 2 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Третій апеляційний адміністративний суд врахував вищевказані норми процесуального закону та ухвалою від 10.10.2023 відмовив у відкритті апеляційного провадження у відповідності до вимог законодавства.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023 у справі №160/15083/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод рейкових скріплень» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.Я.Олендер