Постанова

від 23.11.2023 по справі 520/12133/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 520/12133/19

касаційне провадження № К/9901/24949/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів: Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ - ЕМЗ»

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року (головуючий суддя - Шевченко О.В.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бершов Г.Є.; судді - Катунов В.В., Ральченко І.М.)

у справі № 520/12133/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ - ЕМЗ»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ - ЕМЗ» (далі - ТОВ «СЕШ - ЕМЗ»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 26 липня 2019 року № 00002481403 та від 26 липня 2019 року № 00002491403.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 01 липня 2020 року адміністративний позов залишив без задоволення.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 05 березня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ТОВ «СЕШ - ЕМЗ» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Система плюс» не перебуває в процесі припинення, а тому твердження контролюючого органу про перебування в процесі ліквідації емітента цінних паперів є безпідставним.

Верховний Суд ухвалою від 20 вересня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «СЕШ - ЕМЗ».

20 жовтня 2021 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

16 червня 2023 року ГУ ДПС у Харківській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) на Головне управління ДПС у Харківській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 43983495) у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «СЕШ - ЕМЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 14 червня 2019 року № 2069/20-40-14-03-06/36224585.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 137, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), пункту 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, пунктів 4, 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20, пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, що призвело до заниження показників:

- рядка 01 податкової декларації з податку на прибуток підприємства «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» в сумі 113633,00 грн за 2018 рік;

- рядка 02 податкової декларації з податку на прибуток підприємства «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» в розмірі 1216383,00 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 1102750,00 грн, за 2018 рік у сумі 113633,00 грн;

- рядка 03 податкової декларації з податку на прибуток підприємства «Різниці, які виникають відповідно до ПК України (+, -)» у розмірі 89862377,00 грн за 2018 рік;

- рядка 04 податкової декларації з податку на прибуток підприємства «Об`єкт оподаткування» в сумі 93284260,00 грн, у тому числі за 2016 рік у розмірі 1102750,00 грн, за 2017 рік у сумі 1102750,00 грн, за 2018 рік у розмірі 91078760,00 грн;

- рядка 2120 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма № 2) «Iншi операцiйнi доходи» у сумі 113633,00 грн за 2018 рік;

- рядка 2180 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма № 2) «Iншi операцiйнi витрати» у сумі 1102750,00 грн за 2016 рік;

- рядка 2190 (2195) Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма № 2) «Фінансовий результат від операційної діяльності: прибуток (збиток)» у сумі 1216383,00 грн, у тому числі за 2016 рік у розмірі 1102750,00 грн, за 2018 рік у розмірі 113633,00 грн;

- рядка 2290 (2295) Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма № 2) «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток «+» або збиток «-»)» у сумі 1216383,00 грн, у тому числі за 2016 рік у розмірі 1102750,00 грн, за 2018 рік у розмірі 113633,00 грн, що призвело до зменшення об`єкта оподаткування на суму 22760338,00 грн, у тому числі за 2016 рік у розмірі 1102750,00 грн, за 2017 рік у сумі 1102750,00 грн, за 2018 рік у розмірі 20555338,00 грн, та заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 12694216,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 26 липня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 00002481403, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 12694216,00 грн за основним платежем та 3173554,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 00002491403, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 20555338,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пунктом 44.4 статті 44 ПК України якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 44.7 статті 44 ПК України передбачено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків-фізичної особи або посадової особи платника податків-юридичної особи).

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов`язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.

Отже, надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов`язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених законодавчих норм дійшов і Верховний Суд у постановах від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18 та від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15.

Як з`ясовано судовими інстанціями, під час проведення перевірки контролюючим органом вручено платнику запити від 27 травня 2019 року та від 29 травня 2019 року (повторно), які долучено до матеріалів справи, з проханням надати копії документів (договори, контракти, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, акти прийому-передачі, акти виконаних робіт, додаткові угоди, бухгалтерські довідки, позовні заяви, судові рішення, листування з підприємствами щодо погашення заборгованості тощо).

Проте, ТОВ «СЕШ - ЕМЗ» як до перевірки, так і під час судового розгляду справи не надано первинних документів і документів бухгалтерського обліку, які підтверджують правомірність віднесення витрат на створення резерву сумнівних боргів, списання безнадійної дебіторської заборгованості та списання товарно-матеріальних цінностей у межах норм природного убутку на суму 1102750,00 грн до складу інших операційних витрат.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем придбано цінні папери пайового венчурного інвестиційного фонду «ВЕКТОР» недиверсифікованого виду закритого типу, емітентом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СИСТЕМА ПЛЮС», за договорами:

- купівлі-продажу цінних паперів від 26 листопада 2012 року № БВ 30/12-1, укладеним з Публічним акціонерним товариством «НВО «ЕТАЛ», на придбання 203348 інвестиційних сертифікатів (бездокументарної форми існування), номінальна вартість одного сертифіката - 100,00 грн. Ціна договору становить 23084000,00 грн;

- купівлі-продажу цінних паперів від 28 листопада 2012 року № БВ 44/12-1, укладеним з Публічним акціонерним товариством «НВО «ЕТАЛ», на придбання 282810 інвестиційних сертифікатів (бездокументарної форми існування), номінальна вартість одного сертифіката - 100,00 грн. Ціна договору складає 32116000,00 грн;

- міни цінних паперів від 19 червня 2013 року № БВ 9/13-1, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «СКМ КАПІТАЛ», на придбання 430487 інвестиційних сертифікатів (бездокументарної форми існування), номінальна вартість одного сертифіката - 100,00 грн. Ціна договору становить 49617903,25 грн.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Положення про порядок розміщення, обігу та викупу цінних паперів інституту спільного інвестування, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 липня 2013 року № 1338 (далі - Положення № 1338), емітентом інвестиційних сертифікатів пайового фонду є компанія з управління активами, яка створила цей пайовий фонд.

Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ Положення № 1338 розміщення та викуп цінних паперів інституту спільного інвестування відкритого та інтервального типу зупиняються за рішенням компанії з управління активами, якщо відповідно до регламенту та нормативно-правових актів Комісії цього вимагають інтереси учасників інституту спільного інвестування.

Положенням про порядок припинення пайового інвестиційного фонду, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 листопада 2013 року № 2605 (далі - Положення № 2605), визначено процедуру ліквідації пайового інвестиційного фонду та порядок розрахунків з його учасниками при ліквідації, послідовність дій та організаційних заходів, які необхідно здійснити для підготовки та проведення ліквідації пайового інвестиційного фонду.

Згідно з пунктом 3 Положення № 2605 пайовий інвестиційний фонд припиняється виключно шляхом ліквідації.

Рішення про ліквідацію пайового інвестиційного фонду приймає уповноважений орган компанії з управління активами (пункт 5 Положення № 2605).

Як встановлено судами, 07 липня 2017 року на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СИСТЕМА ПЛЮС» розміщено лист від 03 липня 2017 року № 60 на адресу Національного депозитарію України та повідомлення для учасників пайового фонду «Про ліквідацію пайового венчурного інвестиційного фонду «ВЕКТОР» недиверсифікованого виду закритого типу», в якому зазначено, що 03 липня 2017 року загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СИСТЕМА ПЛЮС» прийнято рішення про ліквідацію фонду (протокол № 14) у зв`язку з тим, що вартість активів пайового інвестиційного фонду стала меншою, ніж мінімальний обсяг активів пайового фонду, та протягом шести місяців не збільшилася.

У повідомленні при цьому зазначено, що строк прийняття заяв про задоволення вимог кредиторів починається з дня опублікування та триває протягом двох місяців; кредитори мають подати заяви про задоволення своїх вимог до Ліквідаційної комісії за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СИСТЕМА ПЛЮС» із додаванням документів, які підтверджують наявність у кредитора таких вимог, належно оформлених відповідно до чинного законодавства; кожна заява щодо задоволення вимог кредитора підлягає затвердженню або обґрунтованому відхиленню Ліквідаційною комісією з оформленням відповідного рішення протягом 5 робочих днів з дати її отримання.

Платник не звертався із заявою про задоволення кредиторських вимог у зв`язку з ліквідацією пайового венчурного інвестиційного фонду «ВЕКТОР» за належними йому цінними паперами, оскільки вважав, що ліквідація цього фонду не має наслідком невиконання зобов`язань за існуючими цінними паперами з огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СИСТЕМА ПЛЮС» не перебуває у процесі припинення, а, отже, може відповідати за зобов`язаннями пайового венчурного інвестиційного фонду «ВЕКТОР» недиверсифікованого виду закритого типу, що ліквідується, власними фінансовими активами.

Утім, за правилами пункту 7 Положення № 2605 розрахунки з учасниками пайового інвестиційного фонду, у тому числі депонування коштів на користь учасників пайового інвестиційного фонду, які не подали заявки на викуп належних їм інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду або, які подали зазначені заявки та не звернулися для отримання розрахунку, мають бути здійснені не пізніше одного календарного року з дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Тобто, обов`язок розрахуватися з власниками цінних паперів покладено саме на пайовий інвестиційний фонд, а не на компанію з управління його активами. Крім того, чітко визначено строк задоволення вимог кредиторів - не пізніше одного календарного року з дати прийняття рішення про ліквідацію пайового інвестиційного фонду.

Рішення про ліквідацію пайового венчурного інвестиційного фонду «ВЕКТОР» прийнято 03 липня 2017 року. З цього часу позивач мав право заявити свої кредиторські вимоги, а пайовий венчурний інвестиційний фонд «ВЕКТОР», відповідно, - виконати свої зобов`язання.

Отже, починаючи з 03 липня 2018 року в ТОВ «СЕШ - ЕМЗ» відсутні підстави вважати поточною заборгованість за отримані цінні папери в розмірі 89306007,00 грн та відображати її в бухгалтерській звітності по Д-т 352 «Інші поточні фінансові інвестиції», а у податковому обліку в рядку 035 «Довгострокові фінансові інвестиції: Інші фінансові інвестиції» Звіту про фінансовий результат (форма № 1).

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»), поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником, вважається сумнівною заборгованістю.

У прикладі 4 до П(С)БО №10 як підстава для визнання боргу сумнівним надається інформація про порушення судом справи про банкрутство векселедавця, яка стала відомою підприємству-векселедержателю.

Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю, тобто в сумі поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів. На дату балансу для визначення чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості створюють резерв сумнівних боргів (пункт 7 П(С)БО №10).

Підпунктом 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 ПК України передбачено обов`язок платника збільшувати фінансовий результат до оподаткування на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Саме за рахунок створення резерву сумнівних боргів платник у майбутньому, у разі погашення заборгованості боржником, має право віднести таку заборгованість до складу витрат та зменшити фінансовий результат до оподаткування.

Однак, згідно з наданими документами бухгалтерського та податкового обліку встановлено, що ТОВ «СЕМ-ЕМЗ» протягом періоду, що перевірявся, не сформовано резерв сумнівних боргів на суму придбаних цінних паперів, що останнім не спростовується.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги платника без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Головне управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) його правонаступником Головним управлінням ДПС у Харківській області як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 43983495).

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ - ЕМЗ» залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді Р. Ф. Ханова

В. П. Юрченко