Постанова

від 23.11.2023 по справі 815/3358/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 815/3358/15

адміністративне провадження № К/9901/31125/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України" до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 (суддя Стеценко О. О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 (головуючий суддя Бітов А. І., судді: Милосердний М. М., Ступакова І. Г.),

У С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року Державне підприємство "Дослідне господарство "Южний" Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України" (ДП "ДГ "ЮЖНИЙ" ІКОСГ НААН", підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області (ДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2015 №0006111701, №0000172200, №0000182200, згідно з якими підприємству збільшено грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на суму 606' 915,26 грн, з якої: 490' 097,63 грн - за основним платежем, 116' 817,63 грн - штрафні (фінансові) санкції, з податку на додану вартість (ПДВ) - 173' 407,50 грн, в тому числі: 115' 605 грн - за основним платежем, 57' 802,50 грн - штрафні (фінансові) санкції, та щодо частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, на суму 127' 120,50 грн, в тому числі: 84' 747 грн - за основним платежем, 42' 373,50 грн - штрафні (фінансові) санкції (т.І, а.с. 5-7, 28-30).

У серпні 2015 року ДП "ДГ "ЮЖНИЙ" ІКОСГ НААН" окремо оскаржило до суду вимогу ДПІ від 31.05.2015 №Ю-0005981701 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 113' 933,80 грн, в тому числі: 46' 226,68 грн - недоїмка, 67' 704,12 грн - пеня, та рішення про застосування штрафних санкцій від 31.03.2015 №0005971701 в сумі 46' 226,68 грн за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с.181-183, 205, 206).

Підставою для прийняття спірних рішень стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної перевірки від 10.03.2015 №157/22/05528906 з питань дотримання ДП "ДГ "ЮЖНИЙ" ІКОСГ НААН" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 (т.І, а.с. 8-27).

На думку позивача, прийняті відповідачем на підставі акта зазначені податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій підлягають скасуванню, оскільки до податкових рішень не додано розрахунки податкових зобов`язань та штрафних санкцій, рішення про застосування штрафних санкцій не відповідає законодавчо встановленим вимогам щодо його форми, акт перевірки не містить обставин щодо заниження підприємство зобов`язань на суму 490' 097,63 грн, що збільшена згідно з податковим повідомленням-рішенням від 31.03.2015 №0006111701, а вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо суми недоїмки та штрафу не узгоджується з даними акта перевірки щодо цих показників.

Відкриті на підставі вказаних позовних заяв провадження №815/3358/15, №815/5300/15 Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 07.12.2015 об`єднав в одне провадження №815/3358/15 (т.ІІ, а.с. 33).

Заперечуючи проти позову, відповідач доводив, що доводи позивача не спростовують встановлені перевіркою порушення, а технічні помилки та неточності в оскаржуваних рішеннях не звільняють платника (позивача у справі) від обов`язку сплатити зобов`язання в сумах, заниження яких було встановлено під час перевірки, та від відповідальності за допущені порушення.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 06.06.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017, позов ДП "ДГ "ЮЖНИЙ" ІКОСГ НААН" задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ від 31.03.2015 №0000172200 про збільшення підприємству грошового зобов`язання з ПДВ повністю, податкове повідомлення-рішення від 31.03.2015 №0006111701 - в частині збільшення підприємству грошового зобов`язання з ПДФО, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на суму 678,95 грн, в тому числі, за основним платежем - 543,16 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 135,79 грн; в іншій частині позовних вимог відмовив.

На зазначені судові рішення першої та апеляційної інстанцій ДП "ДГ "ЮЖНИЙ" ІКОСГ НААН" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу.

У касаційній скарзі підприємство просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 і ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свої вимоги допущеними судами порушеннями норм процесуального права. Позивач наголошував, що суди залишили без уваги його аргументи стосовно того, що до податкових-повідомлень рішень не було додано розрахунки податкових зобов`язань та штрафних санкцій, що рішення про застосування штрафних санкцій не відповідало вимогам Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо його форми, що вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо суми недоїмки та штрафу не узгоджується з даними акта перевірки щодо цих показників (згідно з вимогою суму боргу становить недоїмка в сумі 46' 226,68 грн та пеня - 67' 704,12 грн, натомість в акті перевірки - 46' 226,68 грн - штраф). Окрім того, суди не взяли до уваги, що підстави проведення перевірки - підпункт 78.1.11 статті 78 Податкового кодексу (ПК) України, - відповідно до пункту 86.9 статті 86 цього Кодексу обмежують право контролюючого орану приймати податкові повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29.05.2017 (суддя Веденяпін О. А.) відкрив у цій справі касаційне провадження №К/800/11909/17.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати відзив на касаційну скаргу.

Відповідно до пункту 4 частини першої розділу VІІ ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України в редакції Закону України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів``, від 03.10.2017 №2147-VIII матеріали касаційної скарги з Вищого адміністративного суду України передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Оцінюючи наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у цій справі, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про таке.

Як встановили суди попередніх інстанцій, оспорювані ДП "ДГ "ЮЖНИЙ" ІКОСГ НААН" податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій контролюючий орган прийняв на підставі акта позапланової виїзної перевірки від 10.03.2015 №157/22/05528906 із висновком про порушення підприємством норм підпунктів 14.1.54, 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, пункту 163.1 статті 163, пункту 164.5 статті 164, статті 168, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 статті 198 ПК України, пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Так, порушення підприємством вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 статті 198 ПК України полягало у заниженні податкових зобов`язань з ПДВ за квітень, червень, вересень 2014 року на суму 64' 982 грн та у завищені податкового кредиту за липень - вересень 2014 року на суму 50' 623 грн, що загалом призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за вказані періоди на загальну суму 115' 605 грн.

Висновок контролюючого орану в акті перевірки про заниження підприємством частини чистого прибутку на 84'747 грн обґрунтований посилання на не списану до складу доходів кредиторську заборгованість в сумі 564' 980 грн, що обліковувалася у підприємства з 2009 року та з 2011 року по взаємовідносинам із МТС ''Сервіс'', ПП''Жейнав'', ТОВ ''Термінал'', ТОВ ''Караван'' та за якою минув строк позовної давності. При цьому договори, первинні документи щодо облікованої у підприємства кредиторської заборгованості не були надані до перевірки.

Наявність у підприємства станом на 31.12.2014 заборгованості зі сплати ПДФО в сумі 480' 320,88 грн та донарахування цього податку в сумі 9776,75 грн, у зв`язку з неправильно визначеною базою оподаткування під час виплати впродовж 2014 року заробітної плати в негрошовій формі в сумі 362' 101,79 грн, стали підставою для висновку про порушення підприємством вимог підпунктів 14.1.54, 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, пункту 163.1 статті 163, пункту 164.5 статті 164, статті 168 ПК України та збільшення податкового зобов`язання на суму 490' 097,63 грн із застосуванням штрафних санкцій на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК України.

Стверджуючи про порушення підприємством вимог пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", контролюючий орган виходив з наявного у підприємства станом на 01.10.2013 боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 146' 467,30 грн і з обставин несвоєчасної сплати цього платежу у період з жовтня 2013 року по грудень 2014 року, наслідком чого стало нарахування штрафу в сумі 46' 226,68 грн та пені в сумі 67' 704,12 грн.

Суди також встановили, що правовою підставою проведення позапланової перевірки в акті зазначено підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України та постанова заступника начальника СВ Біляївського РВ ГУ МВС України в Одеській області майора міліції Кривошеєнка І. Г. від 13.01.2015 про призначення позапланової податкової перевірки за 2014 рік у зв`язку з проведенням досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014160250001244 за ознаками кримінальних порушень, передбачених частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 175 КК України.

Загалом доводи ДП "ДГ "ЮЖНИЙ" ІКОСГ НААН" у касаційній скарзі про скасування судових рішень стосуються незгоди з висновком суду першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, в частині відмови в задоволенні позову.

Тому суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України та відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи {частина третя статті 3 КАС України}.

Вирішуючи спір та відмовляючи в позові частково, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що порушення, зафіксовані в акт перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення, мали місце та не спростовані позивачем.

Керуючись нормою частини першої статі 71 КАС України у чинній редакції на момент вирішення спору, суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, висновував, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами свої заперечення проти наданих податковим органом доказів (акт перевірки) щодо обставин (сплив строку позовної давності за кредиторською заборгованістю та обов`язок платника віднести таку заборгованість до складу доходу), які призвели до заниження частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, на загальну сум 84' 747 грн.

При цьому суд визнав безпідставними доводи позивача про те, що причиною ненадання документів щодо взаємовідносин із МТС ''Сервіс'', ПП ''Жейнав'', ТОВ''Термінал'', ТОВ ''Караван'', на підставі яких виникла кредиторська заборгованість, було їх вилучення правоохоронними органами під час обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 16.12.2014 у справі №496/6023/14-к (т.ІІ, а.с.107). Суд зазначив, що згідно з резолютивною частиною вказаної ухвали правоохоронному органу не надавався дозвіл на вилучення у підприємства договорів та первинних документів по взаємовідносинам з будь-яким контрагентом, а інших доказів про вилучення вказаних документів позивач до суду не надав.

Тому податкове повідомлення-рішення ДПІ від 31.03.2015 №0000182200 про збільшення підприємству частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, суд визнав законним.

Виходячи із вимог статті 71 КАС України та принципу змагальності сторін, суд погодився з висновком контролюючого орану, не спростованого підприємством, про вчинення останнім (позивач у справі) податкового правопорушення щодо правил сплати (перерахування) податків і зборів податковими агентами, у зв`язку з чим визнав законними вимогу ДПІ від 31.05.2015 №Ю-0005981701 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, рішення про застосування штрафних санкцій від 31.03.2015 №0005971701 та податкове повідомлення-рішення від 31.03.2015 №0006111701 в частині збільшення зобов`язання зі сплати ПДФО, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на суму 606' 236,31 грн, з якої: 489' 554,47 грн - за основним платежем, 116' 681,84 грн - штрафні (фінансові) санкції. Скасовуючи податкове повідомлення-рішення №0006111701 в частині грошового зобов`язання з ПДФО на суму 678,95 грн, суд виходив з того, що контролюючий орган неправильно обчислив суму податку з доходів, що були виплачені підприємством у негрошовій формі (362' 101,79 грн) працівникам, застосувавши під час розрахунку передбачений пунктом 164.5 цієї статті ПК України коефіцієнт 1,34 замість 1,17.

Доводи позивача про ненадання разом з податковим-повідомленням рішенням детального розрахунку, як підставу для скасування спірних рішень, суд визнав непереконливими, оскільки, на думку суду, такі процедурні порушення не спростовують висновки акта перевірки. Акт перевірки містить детальний опис встановлених порушень, розрахунок штрафу та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, правомірність яких підприємством у судовому процесі не спростована. Також суд врахував, що під час розгляду справи відповідач надав розрахунок податкових зобов`язань з податку на прибуток, ПДВ та штрафних (фінансових) санкцій.

Суд також зазначив, що доводи позивача про невідповідність рішення про застосування штрафних санкцій №0005971701 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №455, не знайшли свого підтвердження у судовому процесі. Рішення №0005971701 містить назву та ідентифікаційний код підприємства, посилання на нормативні акти, які є підставою для застосування штрафу, розмір штрафу та підпис уповноваженої посадової особи (т.ІІ, а.с.109).

Також суд звернув увагу на доводи підприємства про те, що контролюючий орган не мав права приймати податкові повідомлення-рішення, вимогу та рішення за наслідками перевірки з огляду на підстави її проведення (підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України), та визнав їх безпідставними, оскільки, як зазначив суд, предметом досудового розслідування №12014160250001244 був факт невиплати заробітної плати працівникам, а не податки і збори, несплата/несвоєчасна сплата яких була встановлена за результатами перевірки.

Отже аргументи позивача в касаційній скарзі про те, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не врахували його доводи, не знайшли свого підтвердження.

Стосовно правозастосування судами попередніх інстанцій норми підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 86.9 статті 86 ПК України та твердження позивача про те, що матеріали документальної позапланової виїзної перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, слід зазначити наступне.

Перелік підстав для проведення документальних позапланових перевірок визначено пунктом 78.1 статті 78 ПК України.

Проведення перевірки в межах порушеної кримінальної справи підпадає під перелік підстав, визначений підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 цієї статті ПК України.

Так, згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 цієї статті документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у випадку, коли отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону {підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 в редакції Закону №4652-VI від 13.04.2012}.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку {пункт 86.9 статті 86 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4652-VI від 13.04.2012; в редакції Закону №5503-VI від 20.11.2012}.

Разом з тим відповідно до положень абзацу першого пункту 58.4 статті 58 ПК України у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов`язаний визначити податкові зобов`язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов`язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов`язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Системний та буквальний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язок контролюючого органу скласти та надіслати платнику податків податкове повідомлення-рішення про нарахування податкових зобов`язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій виникає лише після ухвалення судового рішення у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, предметом якого є податки та збори.

У справі, що розглядається, на аргументи позивача щодо підстав перевірки та її наслідків суди зауважили, що предметом досудового розслідування, у межах якого була призначена та проведена документальна позапланова перевірка, були факти безпідставної невиплати заробітної плати працівникам ДП "ДГ "ЮЖНИЙ" ІКОСГ НААН", а не сплата податкових зобов`язань та зборів.

Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 78.2 статті 78 ПК України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження. І позивач, звертаючись до суду з позовом і обґрунтовуючи свої вимоги щодо захисту своїх права, у позовній заяві не зазначав, що відповідач перевищив свої повноваження і провів перевірку за межами кримінального провадження тощо.

Відтак, посилання на норми підпункту 78.1.11 пункту 78.1 та пункту 86.9 статті 86 ПК України на обґрунтування вимог касаційної скарги не спростовують висновок судів попередніх інстанцій.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача у касаційній скарзі стосовно процедурних питань оформлення результатів перевірки.

Колегія суддів враховує, що загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постановах від 19.05.2020 у справі №820/2300/18, від 30.04.2020 у справі №810/384/16, від 17.03.2020 у справі №808/4140/15, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, але не виключно, в яких Верховний Суд звертає увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є істотними недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, такі факти як помилки у найменуванні юридичної особи, її адреси, технічні помилки / описки у змісті податкового повідомлення-рішення / рішення, відсутність підпису посадової особи контролюючого органу, відсутність розрахунку до податкового повідомлення-рішення не впливають на його законність та не може бути самостійною підставою для визнання такого рішення контролюючого органу недійсним.

Підсумовуючи наведене та відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України" залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва Л.І. Бившева В.П. Юрченко