Рішення

від 20.11.2023 по справі 334/5597/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 20.11.2023

Справа № 334/5597/23

Провадження № 2/334/2374/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Міщенко А.О., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №247 «Грибочок» Запорізької міської ради, треті особи: Департамент освіти і науки Запорізької міської ради, Територіальний відділ освіти Дніпровського району Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, про стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2023 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ЗДО (ясла-садок) №247 «Грибочок» ЗМР, треті особи: Департамент освіти і науки ЗМР, Територіальний відділ освіти Дніпровського району Департаменту освіти і науки ЗМР, про стягнення заробітної плати.

В обґрунтування позову посилалася на те, що вона з 2008 року працює на посаді вихователя в ЗДО (Ясла-садок) № 247 «Грибочок» ЗМР. 27 лютого 2021 року нею було укладено контракт про проходження військової служби у ЗСУ на посадах осіб рядового складу строком на три роки. 24.02.2022 року розпочалася збройна агресія рф, наразі вона перебуває в ЗСУ та проходить військову службу.

До липня 2022 року вона отримувала заробітну плату в ЗДО (Ясла-садок) № 247 «Грибочок» ЗМР, однак з середини липня 2022 року заробітна плата не була їй нарахована та не нараховується до тепер, тому вона звернулася з заявою до ЗДО (Ясла-садок) № 247 «Грибочок» ЗМР, в якій просила надати довідку про нараховану та отриману заробітну плату, а також з заявою про виплату їй не нарахованої та невиплаченої заробітної плати. Однак в керівництвом Закладу їй було відмовлено та повідомлено, що в липні 2022 року в силу вступили зміни до КЗпП України якими передбачено, що особи які проходять службу в ЗСУ не мають права на нарахування та отримання заробітної плати і за такими особами лише зберігається робоче місце, посада тощо.

З заявою ОСОБА_1 також звернулася до Департаменту освіти і науки ЗМР, який листом повідомив, що нарахуванням та виплатою заробітної плати займається ЗДО (Ясла-садок) № 247 «Грибочок» ЗМР, тому за вирішенням всіх питань потрібно звертатися до роботодавця.

Таким чином ОСОБА_1 вважає, що її права порушені та підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати.

Вважає, що всі особи, які уклали контракт для проходження військової служби в ЗСУ, уклали контракт резервіста, були призвані або мобілізовані на період дії воєнного стану мають однаковий правовий статус та задіяні до захисту батьківщини і є військовослужбовцями.

Частиною 2 ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими ч.3 ст.119 КЗпП України, а також ч.1 ст.53 і ч.2 ст.57 Закону України "Про освіту", ч.2 ст.44, ч.1 ст.54 і ч.3 ст.63 Закону України "Про фахову передвищу освіту", ч.2 ст.46 Закону України "Про вищу освіту".

Так як позивач є працівником закладу освіти, то її права та обов`язки перш за все визначені спеціальним законом як Закон України «Про освіту», а також Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Саме норма ч.2 ст.57 Закону України «Про освіту» зазначає, що за працівниками закладів освіти, які проходять службу у Збройних Силах України, зберігається заробітна плата у закладах освіти, де вони працюють, а також робоче місце (посада). А нормами ст.23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що на період воєнного стану, особливого періоду всі особи, які проходять службу за контрактом, резервісти, мобілізовані є військовослужбовцями та виконують обов`язки, пов`язані із захистом батьківщини та відсічі збройної агресії рф. Тим паче, що відповідно Постанови КМУ №168, та інших нормативно-правових актів на період дії воєнного стану всі військовослужбовці в незалежності від первоначального статусу (мобілізовані, контрактники, резервісти) мають однакові права та обов`язки в частині отримання речового та матеріального забезпечення, а також припинення військової служби саме після демобілізації або оголошення про закінчення військового стану.

Щодо суми, яка підлягає стягненню, то відповідно довідки, яка надана Територіальним відділом освіти Дніпровського району Департаменту освіти і науки ЗМР від 13.03.2023 року ОСОБА_1 (табельний номер НОМЕР_1 ) отримала заробітну плату за липень 2022 року - 3637.08 грн. (без урахування податків та зборів), в червні 2022 року - 6667.98 грн.

Заборгованість з заробітної плати складає: липень 2022 року - червень 2023 року (11 календарних місяців). В липні позивачем було недоотримано: 6667.98 грн. - 3637.08 грн. = 3030.90 грн. В період з серпня 2022 року включено по 30 червня 2023 року позивачем недоотримано: 6667.98 грн. х 11 місяців = 73347.78 грн., разом: 73347.78 грн. + 3030.90 грн. = 76378.68 грн.

Прохала стягнути з ЗДО (ясла-садок) № 247 «Грибочок» ЗМР на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за липень 2022 року - червень 2023 року в сумі 76378.68 грн.

17.07.2023 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

27.07.2023 року до суду звернувся представник Департаменту освіти і науки ЗМР Боряков Т.В. з письмовими поясненнями, в яких посилалися на те, що позивач перебував у трудових відносинах з ЗДО (ясла-садок) №247 «Грибочок» ЗМР (наказ відділу освіти Ленінської районної адміністрації ЗМР від 31.03.2008 року №23-к §6 про прийняття ОСОБА_1 в дошкільний навчальний заклад №247 вихователем з 01.04.2008 року за переведенням із дошкільного навчального закладу №101).

Наказом виконуючого обов`язки директора ЗДО №247 «Грибочок» від 20.07.2022 року №109-к/тр «Про припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_1 » припинено ОСОБА_1 , вихователю, збереження середнього заробітку на весь час військової служби за призовом під час мобілізації з 19.07.2022 року.

Згідно абз.3 розділу «Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників», затвердженого Постановою КМУ від 14.06.2000 року №96 вихователь - є педагогічними працівниками, відтак, правовідносини, що є предметом спору, виникли між ОСОБА_1 (педагогічним працівником) та її роботодавцем (ЗДО №247 «Грибочок»).

Щодо спору про право, то Міністерством оборони України в особі начальника 179 об`єднаного навчально-тренувального центру військ зв`язку Збройних сили України (в особі полковника ОСОБА_2 ) 27.02.2018 року укладено з ОСОБА_1 контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 3 роки.

Відповідно повідомлення Запорізького об`єднаного міського військового комісаріату від 28.02.2018 року №454 «Повідомляємо Вас, що ОСОБА_1 28.02.2018 року вибула у розташування військової частини для проходження військової служби за контрактом строком на три роки, в зв`язку з виникненням кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, витяг з наказу про зарахування до в/ч НОМЕР_2 буде наданий Вам в найкоротший термін».

За закінченням терміну дії контракту від 27.02.2018 року, Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_3 підполковника ОСОБА_3 з ОСОБА_1 укладено новий контракт від 27.01.2021 року строком на 3 роки.

Частиною 3 ст.119 КЗпП України, яка на момент увільнення мала наступну редакцію: «За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"».

Однак, пп.17 п.1 Розділу І Закону України від 01.07.2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни до ст.119 КЗпП України: «У Кодексі законів про працю України у ч.3 ст.119 слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінити словами "зберігаються місце роботи і посада"».

Відповідно листа Міністерства освіти і науки України від 04.10.2022 року №1/11636-22 «за педагогічними та науково-педагогічними працівниками, які призвані на строкову військову службу або прийняті на військову службу за контрактом, не зберігається середній заробіток у закладі освіти». Звідси, за ЗДО №247 «Грибочок» (як роботодавцем ОСОБА_1 ) залишено обов`язок зберігання місця роботи і посади, яку обіймав цей працівник, до її увільнення на військову службу, підстави для збереження середнього заробітку відпали.

На цей час Закон України від 01.07.2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» є чинним та обов`язковим до виконання, а виплата середнього заробітку в установі, де працювала особа на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності здійснюється по 18.07.2022 року включно, тому, у позивача з 19.07.2022 року відсутнє право на нарахування та виплату середнього заробітку.

Доводи ОСОБА_1 про те, що «Нормами ст.23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що на період воєнного стану, особливого періоду всі особи, які проходять службу за контрактом, резервісти, мобілізовані є військовослужбовцями та виконують обов`язки, пов`язані із захистом батьківщини та відсічі збройної агресії рф. Тим паче, що відповідно до Постанови КМУ №168, та інших нормативно-правових актів на період дії воєнного стану всі військовослужбовці в незалежності від первоначального статусу (мобілізовані, контрактники, резервісти) мають однакові права та обов`язки в частині отримання речового та матеріального забезпечення, а також припинення військової служби саме після демобілізації або оголошення про закінчення військового стану, особливого періоду» - є викривленим тлумаченням законодавства і не ґрунтуються на законодавстві.

Посилалися на практику Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 28.06.2023 року у справі №753/12209/22 (провадження №61-5606св23) та у Постанові від 29.06.2023 року у справі №172/666/22 (провадження №61-1929св23).

Стосовно ціни позову та спірної суми зазначили, що позивачем не зазначено з яких саме складових розраховано середньоденний заробіток 6667.98 грн., калькуляції позивача не відповідають вимогам законодавства та судовій практиці при розгляді справ такої категорії.

Крім того, позовна вимога про стягнення з ЗДО №247 «Грибочок» на користь ОСОБА_1 невиплаченої заробітної плати за липень 2022 року - червень 2023 року в сумі 76378.68 грн. є похідною від неоскаржуваного позивачем адміністративного акту (наказу від 20.07.2022 року «Про припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_1 »), а відтак, є необґрунтованою.

Зазначили, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент освіти і науки ЗМР та його відокремлений структурний підрозділ - Територіальний відділ освіти Дніпровського району Департаменту освіти і науки ЗМР лише здійснюють бухгалтерський та фінансовий супровід роботи ЗДО (ясла-садок) №247 «Грибочок» ЗМР.

Вважають, що позовні вимоги не ґрунтуються на законі, тому не підлягають задоволенню.

31.07.2023 року до суду звернувся директор ЗДО (ясла-садок) №247 «Грибочок» ЗМР ОСОБА_4 з відзивом на позов, в якому посилалися на те, що згідно наказу відділу освіти Ленінської районної адміністрації ЗМР від 31.03.2008 року №23-к §6 про прийняття ОСОБА_1 з 01.04.2008 року прийнято в ЗДО №247 вихователем за переведенням із дошкільного навчального закладу №101 на підставі заяви ОСОБА_1 .

Наказом виконуючого обов`язки директора ЗДО №247 «Грибочок» від 20.07.2022 року №109-к/тр «Про припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_1 » припинено ОСОБА_1 , вихователю, збереження середнього заробітку на весь час військової служби за призовом під час мобілізації з 19.07.2022 року.

Підставою для видання наказу від 12.04.2018 року №14-к «Про увільнення ОСОБА_1 » були приписи ч.3 ст.119 КЗпП України, однак, пп.17 п.1 Розділу І Закону України від 01.07.2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни до ст.119 КЗпП України: «У Кодексі законів про працю України у частині третій статті 119 слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінити словами "зберігаються місце роботи і посада"».

Звідси, за ЗДО №247 «Грибочок» (як роботодавцем ОСОБА_1 ) залишено обов`язок зберігання місця роботи і посади, яку обіймав цей працівник, до її увільнення на військову службу, підстави для збереження середнього заробітку відпали.

Відповідно листа Міністерства освіти і науки України від 04.10.2022 року №1/11636-22 «за педагогічними та науково-педагогічними працівниками, які призвані на строкову військову службу або прийняті на військову службу за контрактом, не зберігається середній заробіток у закладі освіти».

На цей час Закон України від 01.07.2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» є чинним та обов`язковим до виконання, а виплата середнього заробітку в установі, де працювала особа на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності здійснюється по 18.07.2022 року включно, тому, у позивача з 19.07.2022 року відсутнє право на нарахування та виплату середнього заробітку.

Посилалися на практику Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 28.06.2023 року у справі №753/12209/22 (провадження №61-5606св23) та у Постанові від 29.06.2023 року у справі №172/666/22 (провадження №61-1929св23).

Стосовно ціни позову та спірної суми зазначили, що позивачем не зазначено з яких саме складових розраховано середньоденний заробіток 6667.98 грн., калькуляції позивача не відповідають вимогам законодавства та судовій практиці при розгляді справ такої категорії.

Крім того, позовна вимога про стягнення з ЗДО №247 «Грибочок» на користь ОСОБА_1 невиплаченої заробітної плати за липень 2022 року - червень 2023 року в сумі 76378.68 грн. є похідною від неоскаржуваного позивачем адміністративного акту (наказу від 20.07.2022 року «Про припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_1 »), а відтак, є необґрунтованою.

Прохали у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

07.08.2023 року до суду звернувся представник Територіального відділу освіти Дніпровського району Департаменту освіти і науки ЗМР Огарко М.О. з письмовими поясненнями, в яких посилалися на ті ж обставини, що й Департамент освіти і науки ЗМР в своїх письмових поясненнях.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Пінаєв В.В. позовні вимоги підтримав та прохав задовольнити.

Позивач в судове засідання не з`явилася.

В судовому засіданні представник відповідача директор ЗДО (ясла-садок) №247 «Грибочок» ЗМР Зарудна О.С. заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов, прохала відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представники третіх осіб: Територіального відділу освіти Дніпровського району Департаменту освіти і науки ЗМР Огарко М.О. та Департаменту освіти і науки ЗМР Боряков Т.В. заперечували проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових поясненнях, прохали відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши думки учасників справи та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мирове Томаківського району Дніпропетровської області народилася позивач ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 від 30.03.2005 року, виданий Жовтневим РВ УМВС України в Запорізькій області.

Позивач ОСОБА_1 згідно наказу відділу освіти Ленінської районної адміністрації ЗМР від 31.03.2008 року №23-к з 01.04.2008 року прийнято на роботу вихователем в ЗДО №247 за переведенням із дошкільного навчального закладу №101, що підтверджується записом в Трудовій книжці серії НОМЕР_6 від 01.09.1990 року та копією Витягу з наказу від 31.03.2008 року №23-к.

Таким чином позивач ОСОБА_1 з 01.04.2008 року працює в ЗДО (ясла-садок) №247 «Грибочок» ЗМР на посаді вихователя та є педагогічним працівником.

27.02.2018 року ОСОБА_1 уклала Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки.

12.04.2018 року наказом №14-к ЗДО (ясла-садок) №247 «Грибочок» ЗМР «Про увільнення від роботи ОСОБА_1 » вирішено: Увільнити ОСОБА_1 , вихователя закладу, від роботи з 27.02.2018 року по 27.02.2021 року у зв`язку з укладенням контракту «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу» зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку.

27.02.2021 року ОСОБА_1 уклала Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки.

20.07.2022 року наказом №109-к/тр ЗДО (ясла-садок) №247 «Грибочок» ЗМР «Про припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_1 » вирішено: Відповідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року та оновленої з 19.07.2022 року ч.3 ст.119 КЗпП України припинити ОСОБА_1 , вихователю, збереження середнього заробітку на весь час військової служби за призивом під час мобілізації з 19.07.2022 року.

Листом від 27.05.2023 року №Т-031 Департамент освіти і науки ЗМР повідомив позивача, що її звернення стосовно збереження попереднього середнього заробітку під час проходження військової служби розглянуто, та повідомлено, що трудовий спір може бути вирішений відповідно ст.221 КЗпП України.

Листом від 31.05.2023 року №01-22-17 ЗДО (ясла-садок) №247 «Грибочок» ЗМР повідомив позивача, що її звернення від 26.05.2023 року про скасування наказу від 20.07.2022 року «Про припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_1 » та виплати заробітної плати розглянуто, та повідомлено, що такий вид військової служби як за контрактом не передбачає збереження середнього заробітку за педагогічними та науково-педагогічними працівниками.

Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходить з наступного.

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно ч.1-3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

У листі Міністерства оборони України від 01.10.2015 року № 322/2/8417 щодо особливого періоду зазначено, що особливий період в Україні настав із 17 березня 2014 року на підставі Указу № 303/2014 та триває, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації на Сході України.

Саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17.03.2014 року) відповідно ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов`язано настання особливого періоду, який закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування у умовах мирного часу.

Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала у Постанові від 26.08.2020 року у справі № 813/402/17.

24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Згідно ч.2 ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими, зокрема частиною третьою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».

Частиною 3 ст.119 КЗпП України (у редакції, що діяла до 19.07.2022 року) передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Законом України від 01.07.2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022 року, внесено зміни та у ч.3 ст.119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Таким чином, із набранням чинності вказаним Законом відбулись зміни у регулюванні трудових відносин за участю працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом, відповідно до яких з 19.07.2022 року роботодавець звільнений від обов`язку збереження середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, зі збереженням за цими працівниками лише місця роботи і посади.

Отже, обов`язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку передбачався включно до дня, що передує дню набранням чинності цим Законом (18.07.2022 року), а з 19.07.2022 року правових підстав для збереження середнього заробітку за такими категоріями працівників немає.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що на неї, як педагогічного працівника, який проходить військову службу за контрактом, поширюються гарантії щодо збереження середнього заробітку, які визначені у ч.2 ст.57 Закону України «Про освіту».

Таке обґрунтування на думку суду є помилковим, з огляду на таке.

Згідно ч.2 ст.57 Закону України «Про освіту» (у редакції, чинній на час видання наказу від 20.07.2022 року) у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Таким чином, за педагогічним чи науково-педагогічним працівником попередній середній заробіток зберігається у двох випадках: у разі проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Проходження військової служби в Збройних Силах України врегульовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Частиною 6 ст.2 вказаного Закону визначено такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Виходячи ізсистемного аналізунорм ч.2ст.57Закону України«Про освіту»,ч.ч.2,6ст.2Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу»,а такождослідивши змістконтракту «Пропроходження громадянамиУкраїни військовоїслужби уЗбройних силахУкраїни напосадах осібрядового складу»від 27.02.2021року,який укладенопозивачем,суд дійшоввисновку,що оскількипозивач проходитьвійськову службуза контрактом,тобто вдобровільному порядку,а неза призовом під час мобілізації, на особливий період, тому гарантії, передбачені спеціальним законом, а саме ч.2 ст.57 Закону України «Про освіту» для педагогічних працівників на неї не поширюються, а після внесення змін до ч.3 ст.119 КЗпП України з 19.07.2022 року вона не має права на збереження середнього заробітку за загальними підставами.

Отже директором навчального закладу правомірно видано наказ №109-к/тр від 20.07.2022 року «Про припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_1 », що узгоджується з позицією Міністерства освіти і науки України, яка викладена у листі від 06.09.2022 року №1/10241-22 «Про збереження середнього заробітку педагогічним, науково-педагогічним працівникам закладів освіти, які призвані на військову службу» - «частина 2 ст.57 Закону України «Про освіту» щодо збереження за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками попереднього середнього заробітку на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, чинна і має реалізовуватися в повному обсязі. При цьому звертаємо увагу, що у ч.2 ст.57 Закону України «Про освіту» дещо вужче коло осіб, за якими зберігається середній заробіток, ніж було передбачено у ч.3 ст.119 КЗпП України».

Також, суд враховує заперечення відповідача у відзиві на позов, що позовна вимога про стягнення з ЗДО №247 «Грибочок» на користь ОСОБА_1 невиплаченої заробітної плати за липень 2022 року - червень 2023 року в сумі 76378.68 грн. є похідною від неоскаржуваного позивачем адміністративного акту (наказу від 20.07.2022 року «Про припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_1 »), а відтак, є необґрунтованою.

Крім того, суд відповідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.08.2023 року у справі № 349/1607/22, провадження № 61-7739св23, якою розглянуто аналогічну справу з приводу тих самих правовідносин.

Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В ст.15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1,5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Також, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Згідно п.1-3 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

А тому позов не підлягає задоволенню, так як не ґрунтується на законі та не підтверджений встановленими обставинами.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 258-259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №247 «Грибочок» Запорізької міської ради, треті особи: Департамент освіти і науки Запорізької міської ради, Територіальний відділ освіти Дніпровського району Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, про стягнення заробітної плати залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 24 листопада 2023 року.

Суддя: С.М.Телегуз