Постанова

від 14.11.2023 по справі 599/1317/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 599/1317/23Головуючий у 1-й інстанції Іваницький О.Р. Провадження № 22-ц/817/858/23 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

за участі секретаря Панькевич Т.І.

та сторін представника КНП Залозецька районна лікарня Залозецької селищної ради адвокат Жеребецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №599/1317/23 за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Залозецька районна лікарня Залозецької селищної ради в інтересах якого діє адвокат Жеребецька Ірина Орестівна на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 06 липня 2023 року, ухваленого суддею ІваницькимО.Р., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Залозецька районна лікарня Залозецької селищної ради про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

у червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Комунального некомерційного підприємства Залозецька районна лікарня Залозецької селищної ради, у якому після уточнення позовних вимог просила стягнути 27787,50 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову посилається на те, що вона працювала на посаді інспектора по роботі з кадрами в КНП «Залозецька районна лікарня» з 16 липня 2018 року до 02 вересня 2022 року.

Працюючи на посаді інспектора по кадрах, з 01 лютого 2022 року одночасно працювала ще на 0,5 ставки оператора комп`ютерного набору. 28жовтня 2022 року на зборах трудового колективу стало відомо, що її звільнено із займаної посади оператора комп`ютерного набору з 02 травня 2022 року за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

30 серпня 2022 року головним лікарем видано наказ по установі № 155-к, яким її переведено з посади керівника інспектора по роботі з кадрами на посаду оператора комп`ютерного набору клініко - діагностичної лабораторії на 1,0 штатної ставки з 02 вересня 2022 року

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 травня 2023 року визнано неправомірними та скасовано накази головного лікаря КНП «Залозецька районна лікарня» №70/2-к від 02 травня 2022 року про її звільнення та №155-к від 30 серпня 2022 року про переведення.

На посаді оператора комп`ютерного набору з навантаженням 0,5 штатної ставки вимушено не працювала з 01 вересня 2022 року по 26 травня 2023 року, що призвело до втрати заробітку, які просить стягнути з відповідача за вказаний період.

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 06липня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Залозецька районна лікарня Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області на користь ОСОБА_1 27 787,50 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу та в користь держави судовий збір у сумі 1073,80грн.

В апеляційній скарзі представник КНП Залозецька районна лікарня Залозецької селищної ради адвокат Жеребецька І.О. просить скасувати рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 06 липня 2023 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта зазначила, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивачка продовжувала працювати на посаді оператора комп`ютерного набору клініко-діагностичної лабораторії на 1,0 штатної ставки з 02 вересня 2022 року по 26 травня 2023 року. Відтак стягнення середнього заробітку за вимушений прогул у вказаній період необґрунтованим і таким, ще не ґрунтується на матеріалах справи та суперечить чинному трудовому законодавству.

Відзив на апеляційну скаргу представника КНП Залозецька районна лікарня Залозецької селищної ради адвоката Жеребецької І.О. до суду апеляційної інстанції не поступав.

У судовому засіданні представник КНП Залозецька районна лікарня Залозецької селищної ради адвокат Жеребецька І.О. апеляційну скаргу підтримала з мотивів, викладених в ній.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася і не повідомила причин неявки, будучи належним чином повідомленою про день, час і місце розгляду справи.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 16 липня 2018 року, згідно наказу в.о. головного лікаря Залозецької номерної райлікарні №2 Зборівського району Тернопільської області № 87-к від 13 липня 2018 року на підставі заяви була прийнята на посаду інспектора по роботі з кадрами в Залозецьку номерну райлікарню №2 Зборівського району Тернопільської області.

Наказом відповідача № 20-к від 01 лютого 2022 року позивачці інспектору по роботі з кадрами КНП «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради на підставі заяви надано сумісництво 0,5 штатної ставки оператора комп`ютерного набору, починаючи з 01 лютого 2022 року (а.с. 6).

Наказом головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області № 70/2-к від 02 серпня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади оператора комп`ютерного набору з 02 травня 2022 року за прогул без поважних причин, пункт 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Наказом головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Залозецька районна лікарня» Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області № 155-к від 30 серпня 2022 року ОСОБА_1 переведена на посаду оператора комп`ютерного набору клініко-діагностичної лабораторії на 1,0 штатної ставки з 02 вересня 2022 року.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 травня 2023 року визнано неправомірними та скасовано накази головного лікаря КНП «Залозецька районна лікарня» №70/2-к від 02 травня 2022 року про її звільнення та №155-к від 30 серпня 2022 року про переведення (а.с. 7-12).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що було доведено факт незаконного звільнення позивачки, а тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, який не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі №6-511цс16 зроблено правовий висновок про те, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Такий висновок підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18), яка не вбачала підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16).

Вищенаведене узгоджується з висновками, зробленими в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 308/5864/18, від 29 липня 2020 року у справі № 334/10717/14-ц, від 21 лютого 2020 року у справі №607/5609/17, від 04 липня 2023 року у справі № 754/13157/19. Тобто практика Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є сталою.

Тому, не заслуговує на увагу посилання представника апелянта про те, що ОСОБА_1 з 02 вересня 2022 року по 26 травня 2023 року працювала на 1,0 штатній ставці оператора комп`ютерного набору клініко-діагностичної лабораторії, отримувала повну заробітну плату в зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з таких підстав.

Крім цього, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 сформульовано правовий висновок про те, що заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, що підтверджується постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 травня 2023 року, якою визнано неправомірним та скасовано наказ головного лікаря КНП Залозецька районна лікарня № 70/2-к від 02 травня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з підстав, передбачених частиною другою статті 235 КЗпП України.

Абзацом 3 п. 2 даного Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Тому суд зробив правильний висновок про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2022 року по 26 травня 2023 року у розмірі 27 787,50 грн.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Залозецька районна лікарня Залозецької селищної ради в інтересах якого діє адвокат Жеребецька Ірина Орестівна слід залишити без задоволення, а рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 06 липня 2023 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесеними.

Оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 04 вересня 2023 року було зупинено дію оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, яке переглядалось, тому дію рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 06липня 2023 року слід поновити.

Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, ціна позову у якій не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Залозецька районна лікарня Залозецької селищної ради в інтересах якого діє адвокат Жеребецька Ірина Орестівна залишити без задоволення.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 06 липня 2023 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 06 липня 2023 року.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 листопада 2023 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

О.З. Костів