Рішення

від 23.11.2023 по справі 300/2292/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2023 р. справа № 300/2292/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2022 за №798035-2405-0915,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі, також відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2022 за №798035-2405-0915.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним податковим повідомленням-рішенням необґрунтовано нараховано плату за землю за 2022 рік в розмірі 42 477,30 грн, збільшивши її в кілька разів у порівнянні з попередніми роками, зокрема, з 2020 та 2021 роками, коли плата за землю становила 7 357,26 грн. Позивач зауважив, що відповідно до приписів пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, зазначив, що нормативно-грошова оцінка, розміри земельної ділянки з 2021 року по 2022 рік не змінювались, а тому є необґрунтованим нарахування плати за землю у визначеному спірним рішенням розмірі. Також звернув увагу, що спірне податкове повідомлення-рішення складене 02.09.2022, що є порушенням пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, яким передбачено нарахування фізичним особам плати за землю до 01 липня поточного року. З метою захисту порушеного права, звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також КАС України) (а.с. 16-17).

Пунктом 5 резолютивної частини цієї ухвали витребувано у відповідача детальний розрахунок земельного податку позивача, згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 02.09.2022 за №798035-2405-0915, а також нормативно-правове обґрунтування на підтвердження правомірності такого розрахунку.

ГУ ДПС в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву, який отримано судом 23.05.2023 (а.с. 21-23). Так, у відзиві представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . На підтвердження своєї позиції зазначив, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у власності ОСОБА_1 з 09.02.2016 перебуває земельна ділянка площею 0,5383 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625880901:01:020:0003; цільове призначення - (03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Звернув увагу, що відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22.02.2022 №8559, який сформований Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області, нормативна грошова оцінка зазначеної вище земельної ділянки складає 1 415 909,77 гривень. Відповідно до рішення сесії 11 демократичного скликання Івано-Франківської міської ради №252-11 від 08.07.2021 ставка земельного податку становить 3% від нормативної грошової оцінки. Таким чином, сума земельного податку становить 42 477,29 грн (1415909,77*3%). Враховуючи зміни до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, які внесені наказом Міністерства фінансів України від 21.02.2022 №86 ОСОБА_1 було визначено податкове зобов`язання по земельному податку за 2022 рік в сумі 42 477,29 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» від 02.09.2022 №798035-2405-0915. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах чинного законодавства, тому скасуванню не підлягає. Таким чином, просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

На поштову адресу суду 12.06.2023 від позивача надійшли заперечення на відзив (а.с. 29). У поданих запереченнях позивач зазначив, що у 2020 та 2021 роках розмір земельного податку щодо спірної земельної ділянки розраховувався згідно Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення підприємця ОСОБА_1 за адресою Шкілька. 13, виготовленого в 2015 році, примірник якого наявний у відповідача. Зауважив, що змін у вартості земельної ділянки та методології її визначення не відбулось, однак відповідач в односторонньому порядку звернувся до Держгеокадастру, приховав від останнього інформацію щодо наявної в нього грошової оцінки землі та здійснив розрахунок податку за неіснуючою оцінкою, а саме за витягом технічної документації з нормативно-грошової оцінки, яка суперечить оригіналу документа. Просив долучити до матеріалів справи зазначений звіт.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформованого 22.02.2022 Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області та скерованого ГУ ДПС в Івано-Франківській області згідно листа №8559 від 22.02.2022, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2625880901:01:020:0003 становить 1 415 909,77 грн.

Рішенням Івано-Франківської міської ради восьмого демократичного скликання №252-11 від 08.07.2021 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2022 рік» встановлено на території Івано-Франківської міської територіальної громади, зокрема, ставку земельного податку за земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, щодо яких проведено нормативну грошову оцінку, для фізичних осіб в розмірі 3% від такої нормативної грошової оцінки або 5% за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено (а.с. 24-25).

Контролюючим органом 02.09.2022 винесено податкове повідомлення-рішення №798035-2405-0915, яким ОСОБА_1 як власнику земельної ділянки з кадастровим номером 2625880901:01:020:0003, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визначено грошове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2022 рік на загальну суму 42 477,30 грн (а.с. 7).

Вважаючи необґрунтованим нарахування спірним податковим повідомленням-рішенням земельного податку з фізичних осіб за 2022 рік у такому розмірі, а саме винесене рішення - протиправним, позивач з метою захисту порушеного права звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує норми Податкового кодексу України, інших Законів та підзаконних нормативно-правових актів, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України №2768-III від 25.10.2001 (надалі, також ЗК України).

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Урегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, визначення платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства передбачено Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі, також - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування, зокрема, є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктом 271.2 статті 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з абзацом 1 пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У підпункті 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня (пункт 287.2 статті 287 ПК України).

Відповідно до п. 287.5 ст. 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 287.10 статті 287 ПК України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Пунктом 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно з пунктом 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до пункту 289.3 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з пунктом 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України індекс споживчих цін за 2017 - 2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків.

Отже зі системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства, вбачається, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, або землекористувачі, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Судом встановлено, що у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 0,5383 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 2625880901:01:020:0003; цільове призначення - (03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Факт перебування у власності позивача зазначеної земельної ділянки сторонами не заперечується.

При визначенні розміру спірного податкового зобов`язання із земельного податку відповідач керувався даними витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформованого 22.02.2022 Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області та скерованого ГУ ДПС в Івано-Франківській області згідно листа №8559 від 22.02.2022.

Відповідно до зазначеного витягу нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2625880901:01:020:0003 становить 1 415 909,77 грн.

ОСОБА_1 не заперечує наявність у нього обов`язку зі сплати земельного податку за вказану земельну ділянку. Також позивач не наводить жодних доводів щодо неправильного визначення відсоткової ставки при розрахунку контролюючим органом його податкового зобов`язання, яка з урахуванням рішення Івано-Франківської міської ради №252-11 від 08.07.2021 за земельні ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07) для фізичних осіб становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Однак позивач не погоджується з базою, на підставі якої контролюючим органом здійснено розрахунок земельного податку з фізичних осіб та вважає, що такий податок мав розраховуватися, виходячи з оціночної вартості земельної ділянки, яка визначена у звіті про експертну грошову оцінку, складеному у 2015 році Державним підприємством «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та становить 245 340 грн (а.с. 30-45). З цього приводу, суд зазначає таке.

У відповідності до абзаців 2 пункту 286.1 статті 286 ПК України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1386 від 21.12.2011 затверджено Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів.

Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:

Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача;

Мін`юст - про землевласників або землекористувачів, зокрема про найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), назву, номер та дату правовстановлюючого документа, кадастровий номер земельної ділянки, площу відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дату державної реєстрації речового права, цільове призначення, місцезнаходження земельної ділянки (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), розмір частки у праві спільної власності на земельну ділянку (у разі коли майно належить на праві спільної часткової власності), а також про об`єкти незавершеного будівництва.

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про оцінку земель" №1378-IV від 11.12.2003 (надалі, також - Закон №1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами; експертна грошова оцінка земельних ділянок - результат визначення вартості земельної ділянки та пов`язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема у разі визначення розміру земельного податку.

Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (часина 1 статті 15 Закону №1378-IV).

Частиною 2 статті 18 Закону №1378-IV передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Стаття 5 Закону 1378-IV визначає види оцінки земель. Частиною 1 зазначеної статті передбачено, що залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види: бонітування ґрунтів; грошова оцінка земельних ділянок.

Водночас, грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною (частина 4 статті 5 Закону 1378-IV).

Частинами 5-7 статті 5 Закону 1378-IV передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Із аналізу наведених норм вбачається, що базою оподаткування земельним податком є саме нормативна грошова оцінка земельної ділянки. Визначення розміру земельного податку з урахуванням саме нормативної грошової оцінки передбачено, зокрема, підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України, частиною 5 статті 5 Закону 1378-IV та частиною 3 статті 201 ЗК України.

Натомість, експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них.

Таким чином, доводи позивача стосовно врахування при визначенні розміру земельного податку вартості земельної ділянки згідно складеного у 2015 році звіту про експертну грошову оцінку є помилковим. Окрім цього, такий звіт втратив чинність, оскільки його термін, відповідно до вступної частини, становив один рік з дати оцінки.

Оскільки органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин було проведено нормативну грошову оцінку земельної ділянки та визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2625880901:01:020:0003 становить 1 415 909,77 грн, то саме така вартість підлягала врахуванню контролюючим органом при розрахунку ОСОБА_1 земельного податку за відповідну земельну ділянку у 2022 році.

Доказів недійсності нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, за наявності яких дані такої оцінки не підлягали б врахуванню, матеріали справи не містять. Водночас, правомірність визначення такої нормативної грошової оцінки в межах розгляду цієї справи не підлягає встановленню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно розрахував позивачу суму земельного податку з фізичних осіб за земельну ділянку з кадастровим номером 2625880901:01:020:0003 за 2022 рік в розмірі 42 477,30 грн за ставкою податку в розмірі 3%, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 1 415 909,77 грн.

Водночас, судом встановлено, що в детальному розрахунку сум земельного податку, який міститься у спірному податковому повідомленні-рішенні, контролюючим органом помилково вказано цільове призначення земельної ділянки «(0201) для будівн. і обслуговування житл. буд., госп. будівель і споруд…» замість (03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Однак, на переконання суду, такий дефект у наведеному розрахунку не може свідчили про неправильне нарахування податкового зобов`язання та бути підставою для скасування рішення контролюючого органу.

У такому розрахунку також зазначено кадастровий номер земельної ділянки 2625880901:01:020:0003, який дає змогу ідентифікувати земельну ділянку, щодо якої нараховано земельний податок з фізичних осіб та щодо якої наведено такий розрахунок.

З приводу посилань позивача на порушення контролюючим органом строків нарахування спірного податку, який з урахуванням пункту 286.5 статті 286 ПК України, мав бути нарахований до 1 липня поточного року, слід зазначити таке.

Суд зауважує, що пункт 287.10 статті 287 ПК України передбачає, що податкове зобов`язання з земельного податку може бути нараховане за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК України.

Згідно з абзацом 1 пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених ПК України, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки операції відповідно до ст.ст. 39 і 39 прим. 2 ПК України), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 ПК України, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Виходячи з викладеного, з урахуванням строків давності контролюючі органи мають право на нарахування фізичним особам сум земельного податку не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.

Таким чином, посилання позивача на порушення контролюючим органом строку нарахування спірного податку є безпідставним та не може звільняти платника податку від виконання свого податкового зобов`язання.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов ОСОБА_1 є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Зважаючи на висновок суду про безпідставність позовних вимог, в силу норм статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

відповідач: Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, адреса: вулиця Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ ВП 43968084.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.