Ухвала

від 21.11.2023 по справі 750/4268/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 750/4268/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/631/23 Категорія - ч.4 ст.185, ч.1 ст.263КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю: прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження за № 12022270340002969 від 18.06.2022 та за № 12022270340004902 від 04.10.2022 за апеляційними скаргами заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 червня 2023 року,

У С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Роїще Чернігівського району Чернігівської області, громадянин України, з професійно-технічною освітою, неодружений, не працюючий, на утриманні дітей та осіб похилого віку не маючий, раніше судимий вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.11.2022 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком два роки, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,-

визнаний винуватим: у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України призначено ОСОБА_8 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 263 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та попереднім вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2022 року, визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді п`яти років шести місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_8 прийнято рахувати з часу його затримання, а саме з 21.12.2022.

Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено без змін тримання під вартою.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 7173(сім тисяч сто сімдесят три) грн. 40 коп. процесуальних витрат на залучення експертів.

Питання щодо речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.

Вироком місцевого суду встановлено, що в ніч з 9 на 10 червня 2022 року, більш точний час слідством не встановлено, ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що згідно указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України введено воєнний стан та в подальшому указом Президента від 17.05.2022 № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року на 90 діб, з метою викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу проник на територію Товариства з обмеженою відповідальністю «171 Чернігівський ремонтний завод - 171 ЧРЗ», що знаходиться за адресою: вул. Олега Кошового, буд. № 1 в м. Чернігів, де через розбите вікно проник до приміщення цеху № 1, звідки таємно викрав 42 м трубок діаметром 10 мм з гальмівної пневматичної системи автомобіля КрАЗ-255, загальною вартістю 11088 грн. 00 коп., 25 м трубок діаметром 8 мм з гальмівної пневматичної системи автомобіля КрАЗ-255, загальною вартістю 4732 грн. 00 коп., 22 м трубок діаметром 14 мм з гальмівної пневматичної системи автомобіля КрАЗ-255, загальною вартістю 7348 грн. 00 коп., 6 м трубок діаметром 15 мм з гальмівної пневматичної системи автомобіля КрАЗ-255, загальною вартістю 2148 грн. 00 коп., на загальну суму 25316 грн. 00 коп., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «171 Чернігівський ремонтний завод - 171 ЧРЗ», чим спричинив товариству матеріальну шкоду на вказану суму.

В подальшому, 18 червня 2022 року близько 17.00 год., ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що згідно указу Президента України № 64/2022 в:д 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України введено воєнний стан та в подальшому указом Президента від 17.05.2022 № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року па 90 діб, з метою викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу зайшов на територію Товариства з обмеженою відповідальністю «171 Чернігівський ремонтний завод - 171 ЧРЗ», що знаходиться за адресою: вул. Олега Кошового, буд. № 1 в у Чернігів, звідки повторно, таємно викрав радіатор охолодження КрАЗ-255 (4-х рядний) до автомобіля «КрАЗ», вартістю 14375 грн. 00 коп., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «171 Чернігівський галантний завод - 171 ЧРЗ», чим спричинив товариству матеріальну шкоду на вказану суму.

Окрім цього у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, ОСОБА_8 , у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, діючи умисно, незаконно, без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог ст. 178 Цивільного кодексу України, «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року, придбав, бойові припаси у вигляді трьох корпусів гранати Ф-1, корпус гранати РГД-5, та чотири підривники гранат УЗРГМ-2, які зберігав у невстановленому досудовим розслідуванням місці до 20.10.2022.

У подальшому, ОСОБА_8 , 20.10.2022 приблизно о 15 год. 00 хв., діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, незаконно, в порушення вимог ст. 178 Цивільного кодексу України, п. 1 Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року, перебуваючи в парку по вул. Шевченка в м. Чернігові, поблизу «Красного мосту» незаконно збув за грошові кошти в сумі 6200 (шість тисяч двісті) гривень ОСОБА_10 , який був залучений для оперативної закупівлі боєприпасів в якості покупця, три корпуси гранати Ф-1, корпус гранати РГД-5, та чотири підривники гранат УЗРГМ-2, які відповідно до висновку експерта № СЕ-19/125-22/7910-ВТХ від 24.10.2022, являються трьома корпусами оборонних осколкових ручних гранат Ф-1, які споряджаються бризантною вибуховою речовиною нормальної потужності - тротилом масою 50-56 г; корпусом ручної осколкової гранати дистанційної дії РГД-5, який споряджений бризантною вибуховою речовиною нормальної потужності - тротилом масою 100-115 г, та чотирма підривниками ручних гранат УЗРГМ-2, який споряджається ініціюючими вибуховими речовинами ТНРС масою 0,48- 0,5г, азидом свинцю масою 0,48-0,5 г та високобризантними вибуховими речовинами ТЕНом або гексогеном масою 1 г, відповідно, та які у конструктивному поєднанні являються трьома оборонними осколковими ручними гранатами Ф-1, та наступальною ручною осколковою гранатою РГД-5, які є вибуховими пристроями промислового виготовлення, відносяться до категорії боєприпасів та придатні до проведення вибуху.

Не погодившись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини обвинуваченого, просив скасувати вирок місцевого суду, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування скарги зазначає, що місцевим судом при призначенні ОСОБА_8 покарання не дотримано вимоги п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 65, ч. 4 ст. 70 КК України та п. 23 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003, де вказано, що коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку у першій справ інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно. З вироку вбачається, що ОСОБА_8 вчинив злочини, за які притягується до кримінальної відповідальності, до попереднього вироку Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.11.20022, яким його засуджено до покарання у виді 5 років позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком. Вказує, що враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі. Однак, оскільки оскаржуваним вироком ОСОБА_8 засуджується до покарання, яке необхідно відбувати реально, застосування ч. 4 ст. 70 КК України при призначенні остаточного покарання є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.11.2022 підлягає самостійному виконанню, що узгоджується з висновком Об`єднаної плати Верховного Суду від 15.02.2021 у с праві №760/26543/17.

Обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини, просив змінити вирок суду у зв`язку з суворістю покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Вказує, що суд першої інстанції не врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, а також врахував не всі пом`якшуючі покарання обставини, а саме щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків, наявність тяжкого захворювання.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора та просив її задовольнити з наведених вище підстав, а апеляційну скаргу обвинуваченого задовольнити частково, обвинуваченого та захисника, які просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а скаргу обвинуваченого задовольнити, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.

При апеляційному розгляді обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю та просив застосувати до призначеного покарання ст. 75 КК України.

Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його визнано винуватим, та кваліфікація його дій в апеляційних скаргах прокурором та обвинуваченим не оскаржуються.

Згідно положень ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінального правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше судимий, його вік, стан здоров`я, що не перебуває на обліку у нарколога, з 1998 року звертався за медичною допомогою до лікаря-психіатра, не одружений, на утриманні дітей та осіб похилого віку не має, має місце проживання та реєстрації, за місцем реєстрації характеризується добре, обставини, що пом`якшують покарання щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність обставини, що обтяжує покарання рецидиву злочинів та призначено покарання у мінімальному розмірі за санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.

При цьому, всі обставини, на які посилається обвинувачений, судом першої інстанції при призначенні йому покарання враховані, тому доводи про суворість призначеного покарання та необхідність звільнення від його відбування з іспитовим строком не заслуговують на увагу, у зв`язку з чим колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_8 остаточного покарання заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах установлених у санкції статті особливої частини КК України (крім випадків вказаних у ч. 2 ст. 53 КК України) та відповідно до положень Загальної частини вказаного кодексу.

За змістом ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання призначається за правилами, визначеними частинами 1. 3 цієї статті (сукупність кримінальних правопорушень).

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003, де вказано, що коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку у першій справ інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Однак судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання вказані вимоги не дотримані.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 вчинив злочини, за які притягується до кримінальної відповідальності, до попереднього вироку Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.11.20022, яким його засуджено до покарання у виді 5 років позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком.

Оскільки оскаржуваним вироком ОСОБА_8 засуджується до покарання, яке необхідно відбувати реально, застосування ч. 4 ст. 70 КК України при призначенні остаточного покарання є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Отже, згідно положень п. 23 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.11.2022 щодо ОСОБА_8 підлягає самостійному виконанню, що узгоджується з висновком Об`єднаної плати Верховного Суду від 15.02.2021 у с праві №760/26543/17.

Таким чином, доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання є слушними.

Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі, зокрема, необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосовування більш суворого покарання.

Однак, оскільки в апеляційній скарзі прокурор не посилається на положення статті 420 КПК України, підстав для постановлення нового вироку колегія суддів не вбачає.

Відтак, вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_8 покарання підлягає зміні, а апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст., ст. 404, 407, 409, 413, 418, 419, ч. 15 ст. 615 КПК України колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 червня 2023 року щодо ОСОБА_8 змінити в частині призначеного йому покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_8 вважати засудженим:

за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 (п`яти) років позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, до покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.11.2022 щодо ОСОБА_8 виконувати самостійно.

В решті цей же вирок залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4