Ухвала

від 21.11.2023 по справі 495/10788/23

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 495/10788/23

провадження № 2/492/646/23

УХВАЛА

про прийняття справи до провадження, яка надіслана з іншого суду,

залишення позовної заяви без руху

21 листопада 2023 року м. Арциз

Суддя Арцизького районного суду Одеської області Гусєва Н.Д.,

ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори про встановлення факту прийняття спадщини, -

встановив:

Цивільна справа за позовною заявою Центрального управління соціального захисту населення ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори про встановлення факту прийняття спадщини перебувала у провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Згідно ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 жовтня 2023 року, вищевказану цивільну справу передано на розгляд до Арцизького районного суду Одеської області, оскільки спірне нерухоме майно земельна ділянка площею 0,8 га, кадастровий номер 5120480500:01:001:0692, розташована на території Теплицької сільської ради Арцизького району Одеської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 ЦПК України, справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи, що цивільна справа раніше перебувала у провадженні іншого суду, спори між судами про підсудність не допускаються, вважаю за необхідне прийняти її до свого провадження.

Ознайомившись з позовною заявою, поданою позивачкою, та документами, доданими до неї, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зокрема: поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, однак в порушення вказаних норм права позивачкою в позовній заяві не зазначено: поштового індексу позивачки, ідентифікаційного коду юридичної особи відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивачки або номеру і серію паспорта позивачки; номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти позивачки та відповідача, якщо такі відомі; відомості про наявність або відсутність електронного кабінету позивачки та відповідача.

Відповідно до вимог п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зокрема: зміст позовних вимог, спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, однак в порушення вказаних норм права позивачкою в позовній заяві не зазначено доказів: відкриття спадщини (копія свідоцтва про смерть); що позивачка є спадкоємицею (копії свідоцтва про народження, про шлюб, про усиновлення, довідки про знаходження на утриманні тощо); належності майна спадкодавцю (правовстановлюючі документи); наявності або відсутності спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині за законом; наявності або відсутності відмови від спадщини з боку спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині за законом; фактичного вступу позивачки до володіння спадкового майна (квитанції про сплату податків, внесків страховок, інших платежів, договір оренди тощо); наявності або відсутності відмови від спадщини з боку кого-небудь із спадкоємців; звернення позивачки до нотаріальної контори та відкриття спадкової справи (копія заяви про прийняття спадщини тощо); неможливості оформлення права на спадщину у зв`язку відмовою нотаріуса вчинити нотаріальну дію на звернення позивачки; необхідності встановлення саме факту прийняття спадщини, оскільки з тексту позовної заяви вбачається факт пропущення строку позивачкою на прийняття спадщини; наявності правових підстав для встановлення факту прийняття спадщини; наявності спору про право (якщо існує спір про право, то такий факт встановлюється в позовному провадженні одночасно з розглядом справи про поділ спадку); яким чином відповідач не визнає або оспорює право власності позивачки на спірне майно; розгляду факту прийняття спадщини в позовному провадженні, а не в окремому провадженні.

Також встановлено, що у змісті позовних вимог позивачкою не конкретизовано зміст позовних вимог, а саме в резолютивній частині не зазначено прізвище, ім`я, по батькові особи, якій належала земельна ділянка та факт прийняття спадщини після кого позивачка просить встановити.

В порушення п. п. 6, 7, 8, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачкою в позовній заяві не зазначено: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); наявність у позивачки або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачка понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивачки про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.

Позовне провадження - вид провадження у судовому процесі, у якому розглядається спір двох сторін (позивача та відповідача), який виникає з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Встановлення факту, що має юридичне значення, в окремому провадженні можливе за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто, від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Встановлення в судовому порядку саме факту прийняття спадщини, а не факту постійного проживання зі спадкодавцем, може мати місце лише щодо спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року.

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Відповідно до роз`яснень, що викладені у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформлені спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику в справах про спадкування» судам роз`яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

У позовній заяві позивачкою не зазначено про наявність або відсутність інших спадкоємців, які б претендували на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , а також наявності спору щодо спадкового майна.

Позовна заява не містить вимог, що становлять спір про право та вирішуються в позовному провадженні, а містять виключно вимоги, які регулюються розділом ІV «Окреме провадження» ЦПК України.

Наявність позивача та відповідача, назва заяви по суті справи «позовна заява» передбачають спір про право, про який позивачкою не зазначено у позовній заяві.

Таким чином, вимоги позивачки про встановлення факту прийняття спадщини, не належить розглядати в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, оскільки заявлені вимоги направлені на підтвердження наявності неоспорюваних прав позивачки, які можуть бути вирішені судом в цивільному судочинстві в порядку окремого провадження.

Крім того, з позовної заяви позивачки вбачається, що нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину через пропуск строку прийняття спадщини.

Відповідно до ст.ст. 1268, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Протягом 6 місяців з дня смерті родича особи, які вважають себе його спадкоємцями заявляють своє право на спадщину.

Заява про прийняття спадщини (або про відмову від прийняття, якщо було прийнято таке рішення) подається нотаріусу за останнім місцем проживання померлого. Зі спливом 6 місяців з дня смерті спадкодавця видається свідоцтво про право на спадщину (ст. 1298ЦК України).

Відповідно до ст. 1272 ЦКУ, якщо спадкоємець протягом шести місяців, який починається з часу відкриття спадщини не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1272 ЦПК України позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається: у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори; у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно узагальнення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», вирішуючи питання про те, чи підлягають розгляду судом справи про право на спадкування без попереднього звернення особи до нотаріальної контори для оформлення права на спадщину та відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, судам потрібно враховувати наступне.

Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності суддів та нотаріусів. Отже, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Це знайшло також підтвердження у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» в якому вказується, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину у судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-47/0/9-12 від 10 липня 2012 року, судам слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Так, згідно частини 4 статті 49 Закону України «Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Вказана відмова передбачена Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5.

Таким чином, особа має право звернутися до суду тільки після отримання у нотаріуса відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину (постанова). Звернення до суду до цього моменту є передчасним, оскільки в такому випадку суди підміняють органи нотаріату, що не відповідає закону.

Однак, звертаючись до суду із позовом про встановлення факту прийняття спадщини, позивачка не надала суду доказу на підтвердження обставин відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії (постанови).

Враховуючи вищевикладене, позивачці слід визначитися з належним способом захисту своїх прав, відповідно до вимог чинного законодавства, яким має відповідати позов або заява про встановлення юридичного факту.

Суддя звертає увагу на те, що від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, який як і позивачка має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаним з тим, які вимоги до нього заявлені та з яких підстав і якими доказами це підтверджується.

В силу положень ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

В матеріалах справи відсутні документи зазначені в додатку до позовної заяви, а саме: копія свідоцтва про смерть, копія заповіту, а також копія позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї для відповідача, що підтверджується актом Арцизького районного суду Одеської області про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (паковання) від 14 листопада 2023 року.

Вказані недоліки позовної заяви унеможливлюють вирішення питання про відкриття провадження по справі та подальший розгляд справи і ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Вважаю за необхідне звернути увагу на роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, які викладені у п. 7 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», відповідно до яких позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 175 ЦПК, у зв`язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно з вимогами ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, вважаю, що позовна заява ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори про встановлення факту прийняття спадщини, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, вказаних вище протягом десяти днів з дня отримання позивачкою копії наявної ухвали.

Крім того, вважаю за необхідне попередити позивачку, що в разі не усунення порушень закону, допущенних при подачі позовної заяви до встановленого законом строку, позовна заява буде вважатися не поданою, та повернута позивачці.

Спосіб усунення недоліків позовної заяви полягає в поданні позовної заяви у вигляді окремого документу з виправленими недоліками, зазначеними в наявній ухвалі суду з наданням її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості позивачів та відповідачів.

Також, вважаю за необхідне роз`яснити позивачці, що термін «зазначення доказів» слід розуміти як робити якусь позначку; позначати, записувати з метою указати, пишучи, указувати, висловлювати думку, звертати увагу на що-небудь, та в жодному разі не слід розуміти як «надання доказів», оскільки надання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, про що також зазначив Пленум Верховного суду України в своїй Постанові від 12 червня 2009 року № 2.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя, -

постановив:

Прийняти до свого провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори про встановлення факту прийняття спадщини.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори про встановлення факту прийняття спадщини - залишити без руху.

Повідомити позивачку про необхідність виправити недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії наявної ухвали.

Роз`яснити позивачці, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -http:/court.gov.ua/fair/sud1502/.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.