печерський районний суд міста києва
Справа № 757/14608/20-ц
Категорія 75
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2021 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Новака Р.В.,
при секретарі судових засідань - Талдоновій М.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХРІЛАТ» про припинення трудового договору, -
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом і просить визнати припиненим трудовий договір з ТОВ «РУДЕН ПЛЮС» в зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП.
В обгрунтування позову зазначила, що є керівником ТОВ «РУДЕН ПЛЮС» згідно протоколу загальних зборів учасників від 19.10.2010 року №8.
З 20.10.2020 року позивачка приступила до виконання обов`язків директора ТОВ «РУДЕН ПЛЮС» згідно наказу №1-К від 20.10.2010 року, тобто, був укладений безстроковий трудовий договір, за умовами якого позивача було прийнято на посаду директора з окладом згідно штатного розпису.
У відповідності до статуту ТОВ «РУДЕН ПЛЮС», єдиним учасником (засновником) цього товариства є відповідач ТОВ «ТЕХРІЛАТ», який одноособово володіє 100 відсотками часток в статутному капіталі ТОВ «РУДЕН ПЛЮС».
20.12.2016 року позивач звертався до відповідача з письмовою заявою повідомлення про звільнення з посади директора за власним бажанням. Заяву про звільнення було направлено 27.12.2016 року на юридичну адресу відповідача, однак 29.12.2016 року лист було повернуто із відміткою «Не значиться» («Вибув»). Тобто, за юридичною адресою відповідач не значиться.
04.09.2019 року позивач повторно написала заяву про звільнення з посади директора за власним бажанням. Окрім цього, позивач написала повідомлення про проведення Загальних зборів ТОВ «РУДЕН ПЛЮС» 15.10.2019 року о 14.00 год. Заява про звільнення та повідомлення про збори були направлені відповідачу цінним листом.
Однак, вказане поштове повідомлення повернулось 07.10.2020 року із відміткою «За закінченням встановленого строку зберігання). Тобто, за юридичною адресою відповідач не знаходиться. Жодних засобів зв`язку, за якими можна було б зв`язатись із відповідачем, знайдено не було.
13.09.2019 року в газеті «Урядовий кур`єр» (випуск №175), було опубліковано повідомлення про проведення Загальних зборів учасників ТОВ «РУДЕН ПЛЮС» з відповідним порядком денним про звільнення директора товариства.
Проте, у встановлений у повідомленні про проведення Загальних зборів строк, збори учасників товариства не проведені, питання про звільнення позивача з посади директора не вирішено.
На його думку, такими діями відповідача порушуються його трудові права, порушено його право на розірвання трудового договору та право на вільний вибір трудової діяльності.
Ухвалою суду від 13 квітня 2020 року у вказаній справі відкрито провадження за правилами позовного (спрощеного) провадження з повідомленням (викликом) сторін, того ж дня учасникам справи направлено повідомлення, яким одночасно сторонам роз`яснено їх процесуальні права на подачу відповідних заяв по суті справи у встановлені строки.
Згідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження, учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач у судове засідання не з`явився. До суду надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутність позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановлений законом строк. Причини неявки суду не відомі.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки, Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подав. При цьому, Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд, приходить наступного висновку.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно зі ст.ст. 21, 24 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату.
Частиною 3 статті 24 КЗпП України передбачено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Судом встановлено, що відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є керівником ТОВ «РУДЕН ПЛЮС» з 19 жовтня 2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи, єдиним учасником (засновником) цього товариства є відповідач ТОВ «ТЕХРІЛАТ», який одноособово володіє 100 відсотками часток в статутному капіталі ТОВ «РУДЕН ПЛЮС».
20.12.2016 року позивач звертався до відповідача з письмовою заявою повідомлення про звільнення з посади директора за власним бажанням. Заяву про звільнення було направлено 27.12.2016 року на юридичну адресу відповідача, однак 29.12.2016 року лист було повернуто із відміткою «Не значиться» («Вибув»). Тобто, за юридичною адресою відповідач не значиться.
04.09.2019 року позивач повторно написала заяву про звільнення з посади директора за власним бажанням. Окрім цього, позивач написала повідомлення про проведення Загальних зборів ТОВ «РУДЕН ПЛЮС» 15.10.2019 року о 14.00 год. Заява про звільнення та повідомлення про збори були направлені відповідачу цінним листом.
Однак, вказане поштове повідомлення повернулось 07.10.2020 року із відміткою «За закінченням встановленого строку зберігання). Тобто, за юридичною адресою відповідач не знаходиться. Жодних засобів зв`язку, за якими можна було б зв`язатись із відповідачем, знайдено не було.
13.09.2019 року в газеті «Урядовий кур`єр» (випуск №175), було опубліковано повідомлення про проведення Загальних зборів учасників ТОВ «РУДЕН ПЛЮС» з відповідним порядком денним про звільнення директора товариства.
Проте, у встановлений у повідомленні про проведення Загальних зборів строк, збори учасників товариства не проведені, питання про звільнення позивача з посади директора не вирішено.
За змістом статті 22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).
З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя».
У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.
Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.
За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.
Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.
Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).
Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив припинити трудові відносини з ТОВ «РУДЕН ПЛЮС» у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням.
Крім того, відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
У частині першій статті 25 цього Закону визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.
В вказаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.
Таким чином, оскільки відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 і ТОВ «РУДЕН ПЛЮС», суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку, буде такий спосіб захисту, як припинення трудових відносин між ОСОБА_1 і ТОВ «РУДЕН ПЛЮС» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України з внесенням відповідних відомостей у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, в зв`язку з чим піддягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачені судові витрати в розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 3, 8, 21, 43, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 22, 36, 38 Кодексу Законів про працю України, ст. ст. 5, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 13, 81,141, 258, 263, 265, 273, 280-282, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХРІЛАТ» про припинення трудового договору - задовольнити.
Визнати припиненим трудовий договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «РУДЕН ПЛЮС» та директором товариства ОСОБА_1, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажаням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП Укаїни.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РУДЕН ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХРІЛАТ», 01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, н.п. №43, код ЄДРПОУ 32851752.
Суддя Р.В.Новак
Суд | Печерський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 16.07.2021 |
Оприлюднено | 28.11.2023 |
Номер документу | 115155426 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них |
Цивільне
Печерський районний суд міста Києва
Новак Р. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні