Ухвала

від 23.11.2023 по справі 759/22624/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/7098/23

ун. № 759/22624/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про накладення арешту в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100080001848 від 11.05.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про накладення арешту в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100080001848 від 11.05.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Клопотання обґрунтовувалось тим, що слідчим відділом Святошинського управління Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12023100080001848 від 11.05.2023 року, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Святошинського УП ГУНП у м. Києві надійшли матеріали 1-го управління Департаменту військової контррозвідки СБ України про те, що в хорді здійснення контррозвідувального забезпечення військових частин ССпО ЗС України, які дислокуються в м. Києві та Київській області отримано відомості, щодо можливих злочинів у сфері господарської діяльності.

В подальшому, в ході проведення оперативних заходів встановлено, що протягом 2022 та 2023 років, через різні пункти пропуску на Державному кордоні України в інтересах в/ч НОМЕР_1 було завезено ряд транспортних засобів. Проте, згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказані транспортні засоби у в/ч НОМЕР_1 на обліку не перебувають.

Крім того, відповідно до відповіді командира в/ч НОМЕР_1 вказані автомобілі до даної в/ч не надійшли, листи на отримання даних транспортних засобів в/ч не направлялись.

В ході оперативного супроводження встановлено, що невідомі особи діючи за попередньою змовою під виглядом волонтерських організацій та благодійних фондів здійснювали постачання автомобілів на потреби ЗСУ, а саме в/ч НОМЕР_1 , використовуючи зв?язки з керівництвом вказаної військової частини, шахрайським шляхом заволоділи автомобілями, які були доставлені на територію України, як гуманітарна та благодійна допомога, однак на облік у військовій частині поставлені не були та місце знаходження вказаних автомобілів на даний час невідомо (встановлюється).

Окрім цього, в ході збору та відпрацювання матеріалів встановлено частину стійкої організованої злочинної групи осіб, причетних до скоєння низки злочинів з використанням службового становища, підробних документів, використання зв?язків серед кримінального середовища.

Зокрема встановлено, що для прикриття злочинної діяльності використовувались ряд благодійних організацій. Організована злочинна група осіб діяла згідно до чіткого розробленого плану невстановленими особами (проводяться заходи по встановленню інших членів) з числа керівництва в/ч НОМЕР_1 , за що отримували грошову винагороду.

В ході проведення досудового розслідування, в порядку ст. 40 КПК України надано доручення 1-му управлінні Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України.

В ході виконання наданого доручення надійшов рапорт заступника начальника управління про те, що в ході виконання доручення встановлено, що невідомі особи діючи за попередньою змовою під виглядом волонтерських організацій та благодійних фондів щодо постачання автомобілів на потреби ЗСУ, а саме в/ч НОМЕР_1 , використовуючи зв`язки з керівництвом вказаної військової частини, шахрайським шляхом заволоділи автомобілями, які були доставлені на територію України, як гуманітарна та благодійна допомога, однак на облік у військовій частині поставлені не були та місце знаходження вказаних автомобілів на даний час невідомо (встановлюється).

Окрім цього в ході збору та відпраювання матеріалу встановлено частину стійкої організованої злочинної групи осіб причетних до скоєння ряду злочинів з використанням службового становища, підробних документів, використання зв`язків серед кримінального середовища.

Встановлено, що до вчинення даних злочинів причетна Благодійна організація «Благодійний фонд «Фенікс Груп» (код ЄДРПОУ 43813363), зареєстрована: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 1-А, однак фактично свою діяльність останні здійснюють за адресою м. Київ, вул. Золотоустівська, 50, група нежитлових приміщень №105 в літері «А», а саме на 1 та 2 поверхах. Організована злочинна група осіб діяла згідно чіткого розробленого плану невстановлених осіб (проводяться заходи по встановленню інших членів) з числа керівництва в/ч НОМЕР_1 , за що отримували грошову винагороду. Крім того, окрім керівництва вказаної благодійної організації до вказаної злочинної схеми входило та на даний час входить ряд її працівників та осіб, які безпосередньо беруть участь у функціонуванні даної організації, однак у штаті офіційно не перебувають.

Так, 23.05.2023 року, транспортні засобі, а саме автомобілі, які перетнули Державний кордон України під видом поставки гуманітарної допомоги на потреби ЗС України, що стало підставою ухилення від розмитнення даних автомобілів, старшим слідчим зазначені у листах та митних деклараціях автомобілі визнано речовими доказами в рамках даного кримінального провадження.

В подальшому, на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_5 на ряд автомобілів, які незаконно були ввезені із-за кордону на територію України, під виглядом гуманітарної допомоги для в/ч НОМЕР_1 , накладено арешт. Після цього, на підставі постанови старшого слідчого Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 від 12.06.2023, вказані автомобілі оголошені в розшук.

16.11.2023 року, старшим слідчим Святошинського УП ГУНП у м. Києві, на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 02.11.2023 року, проведено санкціонований обшук у приміщенні, де фактично свою діяльність здійснює БО «БФ «Фенікс груп», а саме за адресою: м. Київ, вул. Золотоустівська, 50, група приміщень № 105 в літері «А» (1, 2 поверхи). В ході обшуку вилучено: 1) 4 системні блоки, з яких 1 системний блок марки «Асер» моделі «VERITON», на якому міститься напис: «ACER VERITON X2632G», який поміщено до спец.пакету №NPU1308907 та опечатано; системний блок марки «Делл» моделі «OPTIPLEX 7020», який поміщено до спец пакету № NPU1308906 та опечатано; 2 системні блоки марки «Делл» моделі «OPTIPLEX 7010», які поміщено до спец.пакету №EXP0461033 та опечатано; 2) інтернет модем «TP-Link T2 - WN821N300 Mbps», який поміщено до спец.пакету №NPU1308907 та опечатано; 3) монітор марки «LG» моделі «22MK430H», який поміщено до спец. пракету №EXPO461032 та опечатано; 4) мобільний телефон марки «Ergo» моделі «B241», s/n: НОМЕР_2 , який поміщено до спец. пакету №PSP1259944 та опечатано; 5) папку швидкозшивач із копією чотирьох актів приймання-передачі транспортних засобів; один лист із рукописним та друкованим текстом та папку швидкозшива із різними актами приймання-передачі різного товару на 63 аркушах, які поміщено до спец. пакету №NPU1407614 та опечатано.

16.11.2023 року, вилучені в ході обшуку вказані речі та документи визнано речовими доказами в рамках даного кримінального провадження.

Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що транспортні засобі, а саме автомобілі, які перетнули Державний кордон України під видом поставки гуманітарної допомоги на потреби ЗС України, що стало підставою ухилення від розмитнення даних автомобілів, можуть бути незаконно зняті та поставлені на реєстрацію в будь-яких сервісних центрах МВС України та в подальшому незаконно відчужені на користь третіх осіб, накладання арешту на таке майно є необхідним та обґрунтованим, та для цього достатні всі правової підстави.

На підставі викладеного, прокурор просить слідчого суддю накласти арешт на вилучене в ході санкціонованого обшуку адресою АДРЕСА_1 , група приміщень №105 в літері «А» майно, яке визнано речовим доказом, із забороною будь-яким чином користуватися чи розпоряджатися ним, у кримінальному провадженні № 12023100080001848 від 11.05.2023 року, а саме:

- 4 системні блоки, з яких 1 системний блок марки «Асер» моделі «VERITON», на якому міститься надпис: «ACER VERITON X2632G», який поміщено до спец пакету №NPU1308907 та опечатано; системний блок марки «Делл» моделі «OPTIPLEX 7020», який поміщено до спец. пакету №NPU1308906 та опечатано; 2 системні блоки марки «Делл» моделі «OPTIPLEX 7010», які поміщено до спец. пакету №EXPO461033 та опечатано;

- Інтернет модем «TP-Link T2 - WN821N300 Mbps», який поміщено до спец,пакету №NPU1308907 та опечатано;

- Монітор марки «LG» моделі «22МК430Н», який поміщено до спец пакету №EXPO461032 та опечатано;

- Мобільний телефон марки «Ergo» моделі «B241», s/n: НОМЕР_2 , який поміщено до спец. пакету №PSP1259944 тa опечатано;

- Папку швидкозшивач із копією чотирьох Актів приймання-передачі транспортних засобів; один лист із рукописним та друкованим текстом та палку швидкозшивач із різними Актами приймання-передачі різного товару на 63 аркушах, які поміщено до спец пакету № NPU1407614 та опечатано.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав, що наведені у ньому.

Представник власника майна (Благодійного фонду «Фенікс Груп») у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання, оскільки тимчасово вилучене майно, а саме комп`ютери, необхідні для ведення діяльності благодійного фонду та не містять жодних даних про обставини та умови, які є предметом досудового слідства.

Дослідивши клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя дійшов наступного.

Судом встановлено, що слідчим відділом Святошинського управління Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12023100080001848 від 11.05.2023 року, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Уході досудовогорозслідування виникланеобхідність унакладенні арештуна майно, яке було вилучено у ході проведення обшуку 16.11.2023 року у нежитловому приміщенні буд. АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Із матеріалів доданих до клопотання, крім того, встановлено, що ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем здійснення господарської діяльності БО «БФ «Фенікс Груп», а саме за адресою: м. Київ, вул. Золотоустівська, 50, група нежитлових приміщень №105, в літері «А» (а.с. 15-23).

Судом встановлено, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, було вилучено під час обшуку, який відбувся 16 листопада 2023 року (а.с. 24-28).

Пунктом 7 частини 1 статті 131 КПК України визначено арешт майна як захід забезпечення кримінального провадження.

Статтею 132 КПК України визначені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження та передбачені обставини, за яких не допускається застосування заходів кримінального провадження. Серед таких обставин у ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. 5 ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування, слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Ч. 5 ст. 171 ЦПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Як вбачається із матеріалів поданого клопотання, майно було вилучено у ході обшуку 16.11.2023 року, клопотання відправлене до суду засобами поштового зв`язку 17.11.2023 року.

Відтак, вимоги ч. 5 ст. 171 ЦПК України дотримано.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Клопотання слідчого обґрунтовувалось тим, що майно визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, тому виникла необхідність в накладенні арешту на вищевказане майно з метою його збереження як речового доказу.

Суд зауважує, що у поданому клопотанні та у судовому засіданні прокурор зазначив, що 16.11.2023 року, вилучені в ході обшуку вказані речі та документи визнано речовими доказами в рамках даного кримінального провадження.

Однак, під час дослідження матеріалів, доданих до клопотання, слідчий суддя встановив відсутність постанови про визначення тимчасово вилученого майна речовим доказом у рамках кримінального провадження №12023100080001848 від 11.05.2023 року, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Таким чином, жодними належними та допустимими доказами не підтверджено, що вилучене під час обшуку за адресою м. Київ, вул. Золотоустівська, 50, група приміщень №105 в літері «А», майно, визнано речовим доказом у рамках кримінального провадження №12023100080001848 від 11.05.2023 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

До матеріалів клопотання додано наступні матеріали: протокол допиту свідка від 19.06.2023 року; копію ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року у справі №759/21475/23; протокол обшуку від 16.11.2023 року; протокол додаткового допиту свідка від 17.11.2023 року.

Жодних інших доказів матеріали клопотання не містять.

Зважаючи на викладене, слідчий суддя на підставі внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, встановив відсутність належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про те, що вилучене 16.11.2023 року під час обшуку майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а відтак може бути використане як доказ у кримінальному провадженні.

Жодного доказу, який би свідчив про те, що тимчасово вилучене майно містить інформацію щодо вчинення кримінального правопорушення, надано не було.

Суд також враховує, що статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Зважаючи на наведені норми українського процесуального законодавства, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, дослідивши матеріали поданого клопотання, проаналізувавши доводи та заперечення учасників судового засідання щодо необхідності накладення арешту на майно, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, зважаючи на те, що матеріалами, доданими до клопотання, не доведена необхідність такого арешту.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про накладення арешту в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100080001848 від 11.05.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України відмовити.

Майно, вилучене у ході проведення обшуку 16.11.2023 року за адресою: м. Київ, вул. Золотоустівська, 50, група нежитлових приміщень №105, в літері «А» - негайно повернути.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, без виклику якої було постановлено ухвалу, - строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії даної ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1