Ухвала

від 23.11.2023 по справі 760/27483/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/27483/23

1-кс/760/11374/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Солом`янського районного суду м. Києва клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку обов`язків у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 19.12.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022110000000490 у відношенні:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця республіка Таджикістан, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, працюючого директором SMK Group, зареєстрованого та фактичного мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого -

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання,в обґрунтування якого зазначено, що Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022110000000490, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.12.2022, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.

З матеріалів досудового розслідування вбачається наступне. До складу ООН увійшли Українська Радянська Соціалістична Республіка (з 24 серпня 1991 року змінено назву на Україна), Союз Радянських Соціалістичних Республік (з 24 грудня 1991 року змінено назву на Російська Федерація) та ще 49 країн-засновниць, а в подальшому до вказаної міжнародної організації прийняті інші країни світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі Члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету

від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено:

- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної та політичної незалежності іншої держави;

- застосування збройної сили державою першою в порушення Статуту ООН є перш за все свідченням акту агресії.

Будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно наведеним вище актам.

Жодні міркування будь-якого характеру, з політичних, економічних, військових чи інших причин не можуть бути виправданням агресії.

Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій (Гаага, 18 жовтня 1907 року), яка вступила в дію 26 січня 1910 року, яку 7 березня 1955 року визнано Союзом Радянських Соціалістичних Республік, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього і недвозначного попередження, яке буде мати форму мотивованого оголошення війни або форму ультиматуму з умовним оголошенням війни. Стан війни повинен бути без уповільнення оповіщений нейтральним державам і буде мати для них дійсну силу лише після одержання оповіщення.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.

Згідно з п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань за Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 2 березня 1999 року № 42 ФЗ). Відповідно до ст.ст. 2-3 зазначеного Договору Російська Федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та будівництво відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганської областей відноситься до території України.

Статтями 1-2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно із статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Таким чином, із зазначених міжнародних нормативно-правових актів, а також актів національного законодавства, яке визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності, випливає, що дії РФ на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України створюють реальні загрози національній безпеці та є проведенням підривної діяльності проти України. Її результатом стала анексія Криму, окупація території Донецької та Луганської областей, масштабні руйнування провідних промислових бюджетоутворюючих підприємств на сході держави, що призвело до загострення суспільно-політичної обстановки в Україні, падіння економіки держави та інших вкрай негативних для України наслідків.

Наведені вище факти розв`язання та ведення Російською Федерацією агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, в тому числі, і шляхом вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію півострова Крим, захоплення державних установ, організацій та військових частин із 27 лютого 2014 року широко висвітлювалися більшістю засобів масової інформації України та іноземних держав, у зв`язку з чим були достовірно відомі ОСОБА_6 .

Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01 березня 2014 року № 48-СФ за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.

06 березня 2014 року Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014 від 07 березня 2014 року дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14 березня 2014 року визнана неконституційною.

11 березня 2014 року Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14 березня 2014 року № 296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20 березня 2014 року визнана неконституційною.

Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.

17 березня 2014 року представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є «Державна рада Республіки Крим».

18 березня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб`єктів, який вже 19 березня рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20 березня 2014 року його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21 березня 2014 року - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак цей «Договір» набрав чинності 21 березня 2014 року.

21 березня 2014 року прийнятий Закон РФ № 6-ФКЗ (т. 4 а. 175-214), яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору» (ст. 1 Закону РФ № 6-ФКЗ).

11 квітня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта РФ.

На далі, продовжуючи підривну діяльність проти України, РФ утворила на окупованій території України в АР Крим федеральні органи державної влади РФ, правоохоронні органи та органи судової системи, місцевого самоврядування, з метою становлення та зміцнення окупаційної влади РФ та недопущення контролю України над цією територією.

Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16 березня 2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.

Реакцією на такі дії Російської Федерації, стало прийняття Верховною Радою України 21 квітня 2015 року постанови № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.

Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 року № 71/205 та від 19 грудня 2017 року № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 року послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.

Продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами України Російської Федерації та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року Російською Федерацією визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.

22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року о 05 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.

У подальшому Збройними силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.

24 лютого 2022 року Указом Президента України ОСОБА_7 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 2119-ІХ продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 2212-ІХ продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Незважаючи на вищевказані зобов`язання по неухильному додержанню Конституції та законів України, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у т.ч. щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів Російської Федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, будучи обізнаним про факт ведення вказаною державою агресивної війни проти України з метою підтримки держави-агресора її окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях України та збройних формувань Російської Федерації та завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, став на шлях вчинення злочину проти основ національної безпеки - провадження господарської діяльності у взаємодії з незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що власник холдингу « SMK Group » (діяльність здійснюється з офісного приміщення за адресою: Київська область, м. Біла Церква, Шосе Сквирське, 20 ) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після окупації рф частини території в Запорізькій області, для подальшого контролю власних підприємств та виробничих потужностей в м. Бердянськ, здійснив перереєстрацію юридичних суб?єктів господарювання на підконтрольних осіб та організував виробництво м?ясних виробів, які реалізовуються на непідконтрольній Україні території, а також в місця дислокації військових рф.

Так встановлено, що «SMK Group» - українське об?єднання підприємств, що працюють у галузі м?ясопереробки (виробництва ковбасних виробів) та торгівлі. До складу групи входить чотири виробничих підприємства: TOB «Салтівський м?ясокомбінат»(код ЄДРПОУ 32566564, Харківська обл.), АТ «Богодухівський м?ясокомбінат» (код ЄДРПОУ 00444122, Харківська обл.), ТОВ «Бердянський м?ясокомбінат» (код ЄДРПОУ 35602421, Запорізька обл., м. Бердянськ), ТОВ «Київський м?ясокомбінат» (код ЄДРПОУ 24155241, Київська обл.), мережа фірмових магазинів роздрібної торгівлі «Салтівський м?ясокомбінат» та інші підприємства забезпечення функціонування вказаної групи.

Так, після окупації м. Бердянськ Запорізької області, у червні 2022 року ОСОБА_5 за попередньою змовою з громадянами України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою недопущення втрати ТОВ «Бердянський м`ясокомбінат» (код ЄДРПОУ 35602421) і ТОВ «Бердянські ковбаси» (код ЄДРПОУ 25480722), будучи обізнаним про те, що російською федерацією тимчасово окуповано територію Запорізької області і розуміючи, що для подальшого ведення господарської діяльності йому необхідно перереєструвати вказані юридичні особи під законодавство російської федерації, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин уповноважив (надав довіреність) громадянина України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснити перереєстрацію його корпоративних прав вказаних підприємств на естонську компанію «DJP Invest OU» («ДіДжейПі Інвест», реєстраційний номер 16521735).

У подальшому, 17.06.2022 ОСОБА_10 , на підставі довіреності ОСОБА_5 , за невстановлених досудовими розслідуванням обставин здійснив перереєстрацію корпоративних прав ТОВ «Бердянський м`ясокомбінат» (код ЄДРПОУ 35602421) і ТОВ «Бердянські ковбаси» (код ЄДРПОУ 25480722) на естонську компанію «DJP Invest OU» («ДіДжейПі Інвест», реєстраційний номер 16521735), членом правління якої став він сам, а формальним власником ОСОБА_9 .

Далі, продовжуючи реалізацію свого умислу, переслідуючи мету отримання прибутку та ведення господарської діяльності на тимчасово окупованій території Запорізької області, 17.06.2022 ОСОБА_5 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, уклав із ОСОБА_9 трастовий договір (договір про довірче керування), згідно з умовами якого він став кінцевим бенефіціаром (власником) 100(ста) відсотків загального акціонерного капіталу компанії «DJP Invest OU» («ДіДжейПі Інвест», реєстраційний номер 16521735, м. Талін).

Після внесення реєстраційних змін, керівником ТОВ «Бердянський м?ясокомбінат» призначено ОСОБА_9 , а керівником ТОВ «Бердянські ковбаси» ОСОБА_8 .

У подальшому, 28.06.2022 ОСОБА_9 , за попередньою змовою з ОСОБА_5 , діючи умисно, у невстановленому час та місці подав документи для реєстрації до невстановленого органу, та в подальшому згідно з російським законодавством, здійснив перереєстрацію ТОВ «Бердянські ковбаси» (код ЄДРПОУ 25480722) на ООО «Бердянские колбасы» (ОГРН 1229000002549, директор ОСОБА_8 , засновник ОСОБА_9 ), а також 15.12.2022 здійснив перереєстрацію ТОВ «Бердянський м`ясокомбінат» (код ЄДРПОУ 35602421) на ООО «Бердянский м`ясокомбінат» (ОГРН 1229000002714, директор і засновник ОСОБА_9 ), таким чином легалізував вказані підприємства для ведення господарської діяльності на тимчасово окупованій території Запорізької області.

Вказане дало можливість забезпечити функціонування зазначених товариств на тимчасово-окупованій території та зберегти контроль ОСОБА_5 за їх активами та безпосередньо виробництвом.

Таким чином встановлено, що власником холдингу ОСОБА_5 за попередньою змовою з громадянами України ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надається сприяння окупаційній владі російської федерації на тимчасово-окупованій території Запорізької області в м. Бердянськ, через здійснення господарської діяльності з виробництва м`ясних виробів, забезпечення даною продукцією російських окупаційних військ, сплати податків до окупаційної адміністрації та підтримки російської військової агресії проти України.

01.06.2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , інкримінованого йому правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , розсекреченими протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколами тимчасових доступів до мобільних операторів стільникового зв`язку.

Під час проведення досудового розслідування, підозрюваний ОСОБА_5 , неодноразово був викликаний слідчим в СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, для проведення слідчих дій, однак на виклики до цього часу не з`явився.

Крім того, за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_5 , неодноразово були направлені повістки про виклик до слідчого, ОСОБА_5 , на вказаний час не з`явився та про причину неявки не повідомив.

Крім того, відповідно до листа Державної прикордонної служби України, підозрюваний ОСОБА_5 виїхав з території України 14.05.2023 року.

Разом з тим, під час проведення досудового розслідування встановити місцезнаходження підозрюваного не вдалося.

21.06.2023 слідчим СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області винесено постанову про оголошення підозрюваного ОСОБА_5 , в міжнародний розшук.

27.06.2023 слідчим суддею Солом`янського районного суду м. Києва надано дозвіл на затримання ОСОБА_5

19.07.2023 в порядку п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України зупинено досудове розслідування у зв`язку із розшуком підозрюваного.

11.08.2023 в порядку ст. 282 КПК України відновлено досудове розслідування.

12.08.2023 в порядку п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України зупинено досудове розслідування у зв`язку із розшуком підозрюваного.

15.08.2023 в порядку ст. 282 КПК України відновлено досудове розслідування.

15.08.2023 в порядку ст. 282 КПК України зупинено досудове розслідування.

23.08.2023 в порядку ч. 1 ст. 282 КПК України досудове розслідування відновлено у зв`язку із встановленням місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 .

25.08.2023 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого до 06.10.2023 включно, а також встановлено розмір застави в розмірі 300 000 грн.

25.08.2023 ОСОБА_5 внесено заставу та останнього звільнено з-під варти, у зв`язку з чим на нього покладено судом наступні обов`язки:

- прибувати на виклики до слідчого, якому доручено проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження, до суду, прокурора;

- не відлучатися із населеного пункту, де він проживає;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

29.09.2023 Солом`янським районним судом м. Києва продовжено строк дії вищевказаних обов`язків до 01.12.2023 включно.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу є забезпечення виконання останньою покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наступним ризикам (відповідно до ст. 177 КПК України):

- п.1 ч.1 ст.177 КПУ України в органу досудового слідства є достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість злочину, у вчиненні якого він на цей час підозрюється, останній переховувався від органів досудового розслідування та суду. На виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва (760/13698/23) 23 серпня 2023, на митно-пропускному пункті Краковець Львівської області ОСОБА_5 затриманий працівниками Державної прикордонної служби України у зв`язку перетином кордону України;

- п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 , може знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки, що на цей час органом досудового розслідування не виявлено всі можливі місця зберігання документів, які підтверджують його причетність до вчинення кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Тому, перебуваючи на свободі, підозрюваний ОСОБА_5 , може знищити решту документів, які на цей час не виявлені та не вилучені органом досудового розслідування.

- п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 , з метою уникнення покарання за кримінальне правопорушення, в якому він на цей час підозрюється, може впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Зокрема, ОСОБА_5 може впливати на нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , яка здійснила перереєстрацію права власності (частку у статному капіталі) ТОВ «Бердянський м`ясокомбінат» (код ЄДРПОУ 35602421) та ТОВ «Бердянські ковбаси» (код ЄДРПОУ 25480722) від ОСОБА_5 на естонську компанію «DJP Invest OU» («ДіДжейПі Інвест», реєстраційний номер 16521735).

На думку органу досудового розслідування, кожен з зазначених ризиків є підтвердженим, а тому є достатньо підстав для звернення до суду про продовження строку дії покладених на підозрюваного обов`язків, у зв`язку із внесенням застави.

Існування зазначених ризиків підтверджується матеріалами кримінального провадження.

23.11.2023 Солом`янським районним судом м. Києва строк досудового розслідування продовжено до 6 місяців, тобто до 01.01.2024.

Враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , яка підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, зважаючи на наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, з метою запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; уникнути кримінальної відповідальності через виїзд на територію іноземної держави; знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні , необхідно продовжити покладені на підозрюваного обов`язки, у зв`язку із внесенням застави, строком на 2 (два) місяці, в межах строку досудового розслідування.

Так, для повного та неупередженого розслідування у кримінальному провадженні необхідно виконати наступне:

-додатково допитати підозрюваного ОСОБА_5 ;

-повідомити ОСОБА_5 про зміну раніше повідомленої підозри;

-отримати відповіді на раніше направлені запити;

-прийняти процесуальне рішення щодо причетності осіб до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України у вказаному кримінальному провадженні;

-провести інші слідчі та процесуальні дії, в яких виникне необхідність в ході досудового розслідування даного кримінального провадження, в разі встановлення нових обставин;

-виконати відповідно до положень ст. 290, 291 КПК України усі необхідні процесуальні дії щодо відкриття матеріалів кримінального провадження та скерування його до суду разом із обвинувальним актом і реєстром матеріалів досудового розслідування.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 жодного із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України встановленим у даному кримінальному провадженні.

У випадку не продовження строку дії обов`язків, покладених на

ОСОБА_5 , орган досудового розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного прокурор звернувся до суду із відповідним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, підтвердив доводи, викладені у клопотанні на його обґрунтування, зазначив, що ризики, які існували, на теперішній час не зменшились та продовжують існувати, а підозра, пред`явлена ОСОБА_12 є обґрунтованою та підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Оскільки строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до 01.01.2024, просив суд клопотання задовольнити у повному обсязі.

Захисник та підозрюваний ОСОБА_12 заперечували проти задоволення клопотання, оскільки вважали безпідставними ризики, викладені у клопотання. Просили суд відмовити у задоволенні клопотання повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, слідчий суддя дійшов наступного.

Частиною 5 ст. 194 КПК України встановлено перелік обов`язків, які слідчий суддя, суд покладають на підозрюваного у разі застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк, не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 199 КПК України при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний перевірити наявність у клопотанні відомостей, викладених у ст.184 КПК України та впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також встановити обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

В судовому засіданні встановлено, що подане прокурором клопотання відповідає вимогам ст. ст. 199, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.

Відповідно до вимог ст. ст. 276-278 КПК України, 01.06.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами, наданими суду на дослідження, зокрема: протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , розсекреченими протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколами тимчасових доступів до мобільних операторів стільникового зв`язку.

Слідчий суддя вважає, що за обставин, викладених у клопотанні про застосування запобіжного заходу, слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення та існування фактів, які в контексті практики Європейського суду з прав людини можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.

При цьому слідчий суддя враховує, що на даній стадії кримінального провадження та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, з огляду на викладене слідчий суддя не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а тому докази, які є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри, не обов`язково мають бути настільки ж переконливими та повними, як докази на стадії висунення особі обвинувачення у вчиненні злочину або на стадії судового розгляду такого обвинувачення.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні прокурором надано достатньо доказів щодо вагомості підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України, а саме провадження за попередньою змовою групою осіб господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, а надані слідчому судді докази є вагомими та достатніми для визначення обґрунтованості підозри в контексті практики Європейського суду з прав людини.

25.08.2023 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 300 000 гривень, яку було сплачено 25.08.2023 у порядку, передбаченому ст.182 КПК України, у зв`язку із чим ОСОБА_5 звільнено з-під варти, а отже відносно нього. застосовано запобіжний захід у вигляді застави строком на 2 місяці із покладенням обов`язків, визначених ч.5 ст. 194 КПК України:

- прибувати на виклики до слідчого, якому доручено проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження, до суду, прокурора;

- не відлучатися із населеного пункту, де він проживає;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

29.09.2023 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_5 продовжено строк дії вищевказаних обов`язків до 01.12.2023 включно.

16.11.2023 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва скасовано покладені на ОСОБА_5 обов`язки, а саме: не відлучатися із населеного пункту, де він проживає; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

19.07.2023 постановою Керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_13 продовжено строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до трьох місяців, а саме до 01.09.2023.

21.09.2023 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 6 (шести) місяців, тобто до 01.12.2023.

21.09.2023 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 6 (шести) місяців, тобто до 01.12.2023.

01.12.2023 строк покладених на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язків закінчується, однак закінчити досудове розслідування до зазначеного строку неможливо, оскільки, у кримінальному провадженні необхідно:

-додатково допитати підозрюваного ОСОБА_5 ;

-повідомити ОСОБА_5 про зміну раніше повідомленої підозри;

-отримати відповіді на раніше направлені запити;

-прийняти процесуальне рішення щодо причетності осіб до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України у вказаному кримінальному провадженні;

-провести інші слідчі та процесуальні дії, в яких виникне необхідність в ході досудового розслідування даного кримінального провадження, в разі встановлення нових обставин;

-виконати відповідно до положень ст. 290, 291 КПК України усі необхідні процесуальні дії щодо відкриття матеріалів кримінального провадження та скерування його до суду разом із обвинувальним актом і реєстром матеріалів досудового розслідування.

Дані твердження не оспорюються сторонами по справі.

Слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення, що в термін дії попередньої ухвали про продовження строку покладення на підозрюваного обов`язків завершити досудове розслідування неможливо, оскільки не виконано ряд необхідних слідчих процесуальних дій і вказані дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об`єктивних причин, але при цьому наявність обґрунтованої підозри щодо нього залишається.

Крім того, як вбачається із з клопотання, та доданих матеріалів, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, якими обґрунтовується наявність підстав для продовження строку запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , а саме можливості переховуватися від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч. 4 ст.111-1 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів та за який передбачена відповідальність у вигляді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна, характер та зухвалість інкримінованого підозрюваному злочину проти основ національної безпеки, який вчинено в умовах воєнного стану. Не можна залишити поза увагою той факт, що ОСОБА_5 затримано працівниками Державної прикордонної служби України на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва (760/13698/23) від 23.08.2023 у зв`язку перетином кордону України.

Про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення свідчить той факт, що на цей час органом досудового розслідування не виявлено всі можливі місця зберігання документів, які підтверджують його причетність до вчинення кримінального правопорушення, в якому він підозрюється.

З викладеного слідчим суддею вбачається, що вищезазначені ризики зі сплином часу не зменшились та продовжують існувати і на теперішній час, та свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам у разі не продовження строку дії покладених на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки останній у такому випадку матиме змогу вчиняти дії, спрямовані на унеможливлення встановлення об`єктивної істини по вказаному кримінальному провадженню.

Разом з тим, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не доведеним існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному проваджені, оскільки вказаний ризик належним чином не обґрунтований у клопотанні, не знайшов об`єктивного підтвердження у судовому засіданні та ґрунтується на припущеннях слідчого, прокурора.

Слідчий суддя також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного ОСОБА_5 , викладені у письмових запереченнях, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, дані про особу підозрюваного, який має вищу освіту, одружений, не має неповнолітніх дітей на утриманні, має постійне місце мешкання та працевлаштований, раніше не судимий, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, вважає за необхідне клопотання про продовження строку покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України, задовольнити, продовживши строк дії покладених обов`язків в межах строку досудового розслідування строком на два місяці, а саме до 02 лютого 2023 включно з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 7, 131, 132, 176-178, 181-199, 202, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Продовжити строк покладених на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави в межах строку досудового розслідування строком на два місяці, а саме до 01 січня 2024 включно.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, зобов`язати підозрюваного ОСОБА_5 :

- прибувати на виклики до слідчого, якому доручено проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження, до суду, прокурора;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання.

Ухвала діє в межах строку досудового розслідування до 01.01.2024 включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, захиснику та прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1