Ухвала

від 25.08.2023 по справі 208/2973/21

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/2973/21

№ провадження 6/208/86/23

УХВАЛА

Іменем України

25 серпня 2023 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді - Івченко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Шостак А.В.,

розглянув матеріали заяви Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» «про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником», -

встановив:

12 липня 2023 року до провадження Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області правонаступником стягувача Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» подано заяву «про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником» на підставі судового наказу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14.01.2022 року, відповідно до вимог прохає:

- замінити стягувача Комунальне підприємство «Кам`янський міськводоканал» Дніпропетровської обласної ради (51931, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця Широка, 16, ідентифікаційний номер юридичної особи 33855098) на його правонаступника - Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» (52300, Дніпропетровська область, Криничанський р-н, Аульська селищна рада, смт. Аули, комплекс будівель та споруд 2, ідентифікаційний номер юридичної особи 34621490) у судовому наказі Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 14.01.2022 року у справі № 208/2973/21 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з водопостачання ат водовідведення, інфляційних витрат та 3% річних.

Заявник зазначає, що Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2021 р. по справі № 904/160/19 затверджено плани санації «Кам`янський міськводоканал» Дніпропетровської обласної ради, схвалений на засіданні зборів кредиторів 09.07.2021 року зі змінами, прийнятими зборами кредиторів від 21.07.2021 року.

В подальшому, зборами кредиторів погоджено зміни до плану санації, які затверджувались ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2022 р. та 11.10.2022 р.

Відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2022 р. у справі № 904/160/19 закрито провадження у справі № 904/160/19 про банкрутство Комунального підприємства "Кам?янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради".

Відповідно до пункту 7.6 Плану санації КП «Кам?янський водоканал» ДОР», зі змінами, прийнятими зборами кредиторів від 10.01.2022 року та затвердженими ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2022 р., план санації вважається виконаним з моменту затвердження Дніпропетровською обласною радою передавального акту, який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків КП «Кам?янський водоканал» ДОР» стосовно всіх кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами, та прийняття Дніпропетровською обласною радою рішення про визначення КП ДОР «Аульський водовід» правонаступником КП «Кам?янський водоканал» ДОР».

Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 13.05.2022 р. № 185- II/VIII затверджено передавальний акт щодо правонаступництва КП ДОР «Аульський водовід» майна, прав та юридичних обов`язків КП «Кам?янський водоканал» ДОР» стосовно всіх кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Також, рішенням Дніпропетровської обласної ради від 05.11.2021 р. №138-8/VIII «Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» затверджено нову редакцію статуту КП ДОР «Аульський водовід», за змістом якої визначено, що Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та юридичних обов`язків Комунального підприємства «Кам?янський водоканал» Дніпропетровської обласної ради.

Але заявником ДОР «Аульський водовід» не долучено жодних доказів до заяви, які б підтверджували повноваження Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» як правонаступника Комунального підприємства «Кам`янський міськводоканал» Дніпропетровської обласної ради, а саме: протокол санації КП «Кам?янський водоканал» ДОР» зі змінами, рішення Дніпропетровської обласної ради від 13.05.2022 р. № 185- II/VIII, рішення Дніпропетровської обласної ради від 05.11.2021 р. № 138-8/VIII «Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області», якими визначено, що Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та юридичних обов`язків Комунального підприємства «Кам?янський водоканал» Дніпропетровської обласної ради.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені згідно до ст. 130 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

Як встановлено судом, в проваджені Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області заходилась цивільна справа за заявою про видачу судового наказу Комунального підприємства «Кам`янський міськводоканал» Дніпропетровської обласної ради» про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства «Кам`янський міськводоканал» Дніпропетровської обласної ради» (51931, область Дніпропетровська, м. Кам`янське, вулиця Широка, будинок № 16, код ЄДРПОУ 33855098, МФО 300346, р/р НОМЕР_1 в АТ «АЛЬФА-БАНК») заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01 травня 2018 року по 01 квітня 2021 року в сумі 6 973 (шість тисяч дев`ятсот сімдесят три) гривні 91 копійка, індекс інфляції в сумі 395 (триста дев`яносто п`ять) гривень 72 копійки, три відсотки річних в сумі 184 (сто вісімдесят чотири) гривні 06 копійок, судовий збір 227 гривень 00 копійок. 14.01.2022 року заяву було задоволено та видано судовий наказ.

Статтею 442 ЦПК Українине врегульовані вимоги щодо форми та змісту заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Відтак, виходячи із приписів частини 9 статті 10цього жКодексу щодо застосування судом закону за аналогією, вимоги до вказаної заяви визначаються загальними нормами, зокрема, статями 175,177 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до вимог ст.442ЦПК України необхідною умовою для заміни сторони виконавчого провадження є перебування вказаного виконавчого документу на виконанні, а для заміни стягувача у виконавчому листі виконавчого документу, відповідно заява може бути подана до відкриття провадження виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа.

Частиною 5ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження»передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до пункту частини першоїст.512 ЦК України, передбачено можливість заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

У відповідності зіст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту ст.ст.512,513 ЦК Українислідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до частини першоїст.516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки права вимоги відносяться до майна та є об`єктом права власності кредитора згідно зіст.190 ЦК України, вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з комплексного аналізу ст.ст.512,513,514,516та517 ЦК Україниможна зробити однозначний та цілком логічний висновок про те, що заміна кредитора в зобов`язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов`язання на боці кредитора.

Оскільки процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії цивільного процесу, а примусове виконання рішення суду є його завершальною стадією, то в п.5ст.8 ЗУ «Про виконавче провадження», передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 20 листопада 2013 року, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Суд наголошує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Частиною 1ст. 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватись норм процесуального законодавства.

Частиною першою статті 6 Конвенції, яка з огляду на приписи частини першоїстатті 9 Конституції України,статті 10 ЦК Україниє частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності

Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Принцип належності доказів полягає в тому, що суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до ст.129 Конституції України Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Закон України«Про судоустрійі статуссуддів» визначаєорганізацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, та рішень Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року, від 22.10.2010 року, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 принцип правової визначеності (основу якого утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків) є складовим елементом верховенства права.

Відповідно до підпункту «m» пункту 1, також п. 47, 49 висновків та рекомендацій Висновку № 11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень (від 18.12.2008р.), якість судового рішення залежить насамперед від якості його обґрунтування, яке може містити тлумачення юридичних принципів; при цьому завжди необхідно дбати про забезпечення правової визначеності та послідовності. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, у рішенні слід чітко вказати про це.

При цьому законність судового рішення виступає однією з гарантій встановлення істини у справі та забезпечення захисту прав і свобод людини. У цьому зв`язку законодавчий зміст принципу законності є тим положенням, яке гарантує абсолютний правовий захист, що надає можливість суб`єктам права бути захищеними у правовий спосіб незалежно від будь-яких обмежень приватного чи державного характеру.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 21 лютого 2018 року, справа № 736/719/16-ц, провадження № 61-2068св18 істотним порушенням норм процесуального права є зокрема, порушення судами першої та апеляційної інстанцій процедури встановлення фактичних обставин справи на підставі припущень, без підтвердження їх доказами.

Враховуючи, що заявником ДОР «Аульський водовід» не долучено жодних доказів до заяви, які б підтверджували повноваження Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» як правонаступника Комунального підприємства «Кам`янський міськводоканал» Дніпропетровської обласної ради, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні вимог заявника Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід».

Керуючись ст.ст.442,446 Цивільного процесуального кодексу України,ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

постановив:

У задоволені заяви Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» «про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником» - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського районного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Суддя Івченко Т. П.