Рішення

від 13.11.2023 по справі 402/391/23

УЛЬЯНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №402/391/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2023 р. Ульяновський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючої судді - Терновенко А.В.

секретаря судового засідання - Льошенка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Благовіщенське Кіровоградської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного підприємства "АНАСТАСІЯ", третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Благовіщенська міська рада, про зобов`язання ПП "Анастасія" надати нотаріально посвідчену згоду на вилучення частини земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ПП "АНАСТАСІЯ", в якій просить зобов`язати Відповідача надати йому нотаріально посвідчену згоду на вилучення частини земельної ділянки площею 5,6761 га шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності Синицівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525589000:02:000:9001, площею 14,2198 га, що розташована на території Синицівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, та яка перебуває в оренді ПП "АНАСТАСІЯ" з 04.10.2018 року по 22.04.2033 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Ульяновського районного суду від 26.12.2018 року, яке набрало законної сили 29.01.2019 року, за ним, ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на успадковану ним після смерті ОСОБА_3 земельну частку (пай), орієнтовною площею 5,67 га із земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Колос» на території Синицівської сільської рада Благовіщенського (Ульяновського) району Кіровоградської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та право на яку підтверджено Сертифікатом на право на земельну частку(пай) серії № 0100870 від 13.03.1997 pоку, орієнтовною площею 5,67 га, виданого Ульяновською РДА Кіровоградської області згідно Розпорядження № 529 від 27.12.1996 pоку.

При зверненні Позивача до Синицівської сільської ради про виділення йому за вказаним рішенням суду земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), йому було повідомлено, що вільних земельних ділянок із земель запасу та резерву на території сільської ради немає, а землями сільськогосподарського призначення державної власності (землі запасу, резерву) за межами населеного пункту володіє Головне управління Держгеокадастру.

Також Синицівськоюсільською радоюбуло залишенобез відповідіпрохання ОСОБА_1 від 21.05.2019року про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) із земель бувшої колективної власності КСП «Колос», що в адміністративних межах Синицівської сільської ради Благовіщенського (Ульяновського) району, як не витребуваної земельної частки (паю), згідно закону.

На звернення Позивача 23.02.2019 року із заявою про виділення йому земельної частки (паю) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, йому було відмовлено у прийнятті рішення, оскільки в Управління Держгеокадастру немає відповідних правових підстав для задоволення такої заяви.

Рішенням Кіровського районного суду від 10.03.2020 року зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області виділити ОСОБА_1 із земель резервного фонду державної власності на території Синицівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області в натурі (на місцевості) земельну ділянку орієнтовною площею 5,67 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право на яку набуте ОСОБА_1 на підставі рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 26.12.2018 року.

На виконання зазначеного рішення Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.10.2020 року №11-14458/14-20-01, надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Синицівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області у розмірі середньої земельної частки (паю) із земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Колос», орієнтовний розмір земельної ділянки 5,6700 умовних кадастрових гектар із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

При зверненні Позивача до Державного кадастрового реєстратора відділу у Благовіщенському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, йому було видано викопіювання з кадастрової карти (плану) від 02.12.2020 року № 291/165-20, та відповідну інформацію щодо земельної ділянки, яка розташована в межах 3525589000:02:000, що надається Державним кадастровим реєстратором і територіальним органом нижчого рівня, у відповідності до вказаних документів була визначена до виділу наступна ділянка:

- «01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовною площею 5,6761 га, рілля, із земель державної власності, кадастровий номер: 3525589000:02:000:9001, яка знаходиться в оренді приватного підприємства «Анастасія» від 04.10.2018 року, з кінцевим терміном оренди по 22.04.2033 року».

При зверненні до Державного кадастрового реєстратора відділу у Благовіщенському районі головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, йому було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру в зв`язку з необхідністю розробки технічної документації щодо поділу земельної ділянки з отриманням нотаріально посвідченої згоди орендаря земельної ділянки ПП « ОСОБА_4 ».

ПП « ОСОБА_4 » з 19.01.2021 року по даний час, ні на письмове звернення, ні на усні звернення, не надало нотаріально посвідченої згоди на виділ (поділ) земельної ділянки, що перебуває в його користуванні на правах оренди. Керівник ПП «Анастасія» повідомив, що погодження не дасть, без будь-яких обґрунтованих мотивів.

Зважаючи на викладене, в позасудовому порядку ОСОБА_1 не має можливості захистити своє порушене право.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ульяновського районного суду від 26.12.2018 р. (а.с.13-15) за позивачем ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на успадковану ним після смерті ОСОБА_3 земельну частку (пай), орієнтовною площею 5,67 га із земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Колос» на території Синицівської сільської рада Благовіщенського (Ульяновського) району Кіровоградської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та право на яку підтверджено Сертифікатом на право на земельну частку(пай) серії № 0100870 від 13.03.1997 pоку, орієнтовною площею 5,67 га, виданого Ульяновською РДА Кіровоградської області згідно Розпорядження № 529 від 27.12.1996 pоку.

Рішенням Кіровського районного суду від 10.03.2020 року (а.с.21-23) зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області виділити ОСОБА_1 із земель резервного фонду державної власності на території Синицівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області в натурі (на місцевості) земельну ділянку орієнтовною площею 5,67 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право на яку набуте ОСОБА_1 на підставі рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 26.12.2018 року.

На виконання зазначеного рішення Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.10.2020 року №11-14458/14-20-01 (а.с.29-30), надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Синицівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області у розмірі середньої земельної частки (паю) із земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Колос», орієнтовний розмір земельної ділянки 5,6700 умовних кадастрових гектар із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

При зверненні Позивача до Державного кадастрового реєстратора відділу у Благовіщенському районі, йому було видано викопіювання з кадастрової карти (плану) від 02.12.2020 року № 291/165-20, та була визначена до виділу земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовною площею 5,6761 га, рілля, із земель державної власності, кадастровий номер: 3525589000:02:000:9001, яка знаходиться в оренді приватного підприємства «Анастасія» від 04.10.2018 року, з кінцевим терміном оренди по 22.04.2033 року».

При зверненні до Державного кадастрового реєстратора відділу у Благовіщенському районі головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, йому було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру в зв`язку з необхідністю розробки технічної документації щодо поділу земельної ділянки з отриманням нотаріально посвідченої згоди орендаря земельної ділянки ПП «Анастасія», яку керівник підприємства на запити ОСОБА_1 відмовляється надавати.

Представник позивача та позивач у судовому засіданні підтримади заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити позов.Вважають , що відмовою відповідача грубо порушуються права позивача .

Представник Благовіщенської міської ради у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, зазначаючи, що відмова надати нотаріальну посвідчену згоду на поділ земельної ділянки є правомірною , оскільки такий поділ тягне за собою порушення прав користувача на подальше її використання на умовах оренди, в зв"язку з введенням на території України військового стану ,законодавець встановив обмеження щодо реалізації права власності ,а також одним з аргументів було наведено те, що відповідач в подальшому буде намагатись реалізувати право викупу даної земельної ділянки .

Приймаючи рішення, суд керується наступним.

У відповідності до ст.2 ЦПК України,завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Белеш та інші проти Чеської Республіки» зазначав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Згідно ж із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України №6-32цс13 від 12.06.2013року.

Відповідно до ч.2 ст.14 Конституції України та ч.2 ст.1 Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»: право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) відповідно до ч.1 ст.2 вищевказаного Закону є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай).

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»: має бути надана із земель запасу (резерву), створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Частиною 5 статті 25 Земельного кодексу України визначено, що особи. зазначені у частині 1 цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Частинами 10-11 ст.25 ЗК України передбачено, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд у розмірі 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Із зазначеного вбачається, що кожна особа має гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості) і у разі відсутності такої землі із резервного фонду земель державної або комунальної власності.

За нормою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частиною 6 статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Таким чином, поділ земельної ділянки, яка знаходиться в оренді та внесення відомостей в Державний земельний кадастр з присвоєнням кадастрового номеру, буде можливим лише після отримання нотаріально засвідченої письмової згоди на це орендаря.

Враховуючи викладене, право на виділ земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) із земель резерву (запасу) державної або комунальної власності є основним, а право користування, в тому числі на правах оренди похідним та другорядним.

Верховний суд в своїй Постанові від 05.11.2020 року у справі № 810/4393/17, з подібних спірних правовідносин, зробив правові висновки, що за умови відсутності вільних земель сільськогосподарського призначення колишнього КСП, право на пай в колективній власності якого має позивач, останній має право на отримання земельної ділянки за рахунок земель резерву (запасу).

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» від 25 липня 2002 р. Заява № 48553/99, висловився щодо позитивних зобов`язань держави передбачати певні заходи, необхідні для захисту права власності, та гарантувати ефективне користування правом власності у світлі ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Так, спосіб, в який проводився та закінчився судовий розгляд справ, також як і ситуація непевності, якої зазнав заявник, порушили «справедливу рівновагу» між вимогами суспільного інтересу та потребою захищати право заявника на повагу до його майна. Як наслідок, держава не забезпечила виконання свого зобов`язання гарантувати заявнику ефективне користування своїм правом власності, гарантованим ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Щодо аргументів відповідача про встановлення обмеження щодо реалізації права власності на час дії військового стану , суд посилається на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 р. №389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Приписами п.п.5 п.27 Р.Х Земельного кодексу України встановлено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на заборону безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, відповідно до Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», оскільки відповідач повинен був розглянути заяву позивача від 16.01.2021 року (а.с.86) з дотриманням строків та порядку, визначеного Законом. Положення вказаного Закону № 2145-ХІ набрали чинності та підлягали застосуванню саме з дня набрання ним чинності - з 07.04.2022 р., останні не містять зворотної дії в часі, а тому вказаний Закон може бути застосований в тих випадках коли існують підстави для обмеження особи у праві на наданні дозволу на розробку проекту землеустрою саме під час дії воєнного стану та до оголошення його закінчення, та саме обмеження у наданні дозволу на розробку спірного проекту, а не як підстава для відмови у такому.

У постанові Верховного Суду від 22.07.2023 р. сформовано правовий висновок ,відповідно до якого заборона встановлена п.п.5 п.27 Р.Х Земельного кодексу України не поширюється на випадки виконання рішення суду, яке набрало законної сили. 27 липня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 392/856/22, провадження № 61-1092св23 (ЄДРСРУ № 112634833) зробивши буквальне тлумачення вказаних норм, з урахуванням принципу розумності, вказав: «… заборона не поширюється на випадки виконання рішення суду, яке набрало законної сили», оскільки відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.Зважаючи на те , що позивач реалізовував своє право на земельну ділянку через рішення Кіровського районного суду м. Кіровоград від 10.03.2020 року,( а.с.71-73) обмеження щодо реалізації ним права , передбачені п.п.5 п.27 Р.Х Земельного кодексу України не застосовуються.

Висновок про те, що поділ земельної ділянки, яка була передана в оренду позивачу, унеможливлює захист його прав на подальше користування, не відповідає приписам частини третьої статті 110 ЗК України і не узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у справах N 367/2022/15-ц, 922/2723/17, згідно з яким формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту прав власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Поділ земельної ділянки не припиняє права оренди, що виникло в землекористувача до її поділу. Такий висновок зробила Велика палата Верховного Суду, у справі №357/8277/19.Таким чином аргумент відповідача про неможливість надання згоди через втрату права оренди на земельну ділянку є безпідставним.

Відповідно до статті 110 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.

Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб.

Перехід права власності на земельну ділянку, зміна її цільового призначення не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.

Поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

Передача земельної ділянки в оренду і є таким обтяженням права власника земельної ділянки.

Такий поділ земельної ділянки не припиняє права оренди на неї орендаря, оскільки уся передана в оренду земельна ділянка що є поділена входить у дві сформовані земельні ділянки.

Тому договір оренди земельної ділянки не припиняє своєї дії.

Суд не погоджується з позицією відповідача про правомірність відмови в наданні нотаріально посвідченої згоди на поділ земельної ділянки через бажання набути в майбутньому право власності через викуп даної земельної ділянки, оскільки позивач на даний час у встановлений законом спосіб реалізував своє право на дану земельну ділянку, тож відповідач не маючи достатніх правових підстав набути дану ділянку у власність ( волевиявлення власника земельної ділянки на її реалізацію відсутнє), створює штучні перешкоди для позивача в реалізації його права на отримання її в натурі. Крім цього законом не передбачено першочергове право на купівлю земельної ділянки орендарем , а лише через аукціон.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Зобов"язати приватне підприємтсво "Анастасія" (код ЄДРПОУ 32169547) надати ОСОБА_1 нотаріально посвідчену згоду на вилучення частини земельної ділянки площею 5,6761 га шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності Синицівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області кадастровий номер 3525589000:02:000:9001 площею 14,2198 га, що розташована на території Синицівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області та перебуває в оренді приватного підприємтсва "Анастасія" з 4.10.2018 року по 22.04.2033 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Сторони у справі:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 26.08.1997 року Уманським МВ УМВС України в Черкаській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АНАСТАСІЯ", код ЄДРПОУ 32169547, вул.Миру,33, с.Синицівка Голованівського району Кіровоградської області;

третя особа без самостійних вимог - Благовіщенська міська рада, код ЄДРПОУ 05402697, вул.Промислова,23/54, м.Благовіщенське Голованівського району Кіровоградської області.

Суддя: А. В. Терновенко