Постанова

від 15.11.2023 по справі 189/991/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7448/23 Справа № 189/991/21 Суддя у 1-й інстанції - Степанова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Максюти Ж.І.,

за участюсекретаря судовогозасідання Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу керівника Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2021 року по цивільній справі №189/991/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя (а.с. 1-3) в обґрунтування якого посилалась на те, що 08.06.2005 року між сторонами було зареєстровано шлюб.

Шлюбний договір або інші правочини про поділ майна між ними не укладалися.

В період шлюбу та за час спільного проживання однією сім`єю позивачкою та відповідачем було нажито майно, а саме: автомобіль форд транзит 1994 р.в., д/н НОМЕР_1 -вартістю 35 000,00 грн; автомобіль форд 1988 р.в., д/н НОМЕР_2 вартістю 15 000,00 грн; нежитлова будівля розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається із: А-1 нежитлова будівля площею 107,3 м.кв, Пд-підвал, загальною вартістю 90 000,00 грн.

Оскільки будь яких договорів щодо розміру частки у спільному майні сторони не укладали, частка позивачки у вказаному спільному майні складає частину спірного майна.

На підставі викладеного, позивач просила суд виділити та визнати право власності за відповідачем на вищевказане майно; стягнути з відповідача на її користь кошти в сумі 70 000,00 грн в рахунок компенсації за частку майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя; стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, задоволено в повному обсязі.

Виділено та визнано право власності за ОСОБА_2 на:

- автомобіль форд транзит, 1994 року випуску, державний номер НОМЕР_1 вартістю 35 000,00 грн.

- автомобіль форд, 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_2 вартістю 15 000,00 грн.

- нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається із: А-1 нежитлова будівля, площею 107,3 м.кв., Пд підвал, загальною вартістю 90 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 70 000,00 гривень, в рахунок компенсації за 1/2 частку майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн (а.с. 27-28).

В апеляційній скарзі керівник Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави, в особі Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині визнання права власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається із: А-1 нежитлова будівля, площею 107,3 м.кв., Пд підвал з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні даної частини позовних вимог (а.с. 43 зворот-57).

ОСОБА_2 скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги (а.с. 142-144).

Інші учасники процесу не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати з наступних підстав.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи той факт, що відповідач визнав позов в повному обсязі, суд дійшов висновку, що придбане сторонами під час шлюбу майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації, а саме 1/2 частину вартості вище переліченого майна у розмірі 70000,00 грн, що не порушує прав та законних інтересів будь-яких осіб.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 08 червня 2005 року, актовий запис №13, після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 змінила своє прізвище на « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 08.06.2005 року (а.с. 8).

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого у січні 1999 року Покровським МРЕВ ДАІ УМВС в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 належить автомобіль Форд транзит, 1994 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 14).

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого 26.12.1995 року МРЕВ ДАІ Покровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 належить автомобіль Форд, 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_2 (а.с. 14).

На підтвердження позовних вимог також представлено копію технічного паспорту, виготовленого 09.12.2019 року ТОВ Компанія Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр, на нежитлову будівлю з допоміжними господарськими будівлями та спорудами за адресою по АДРЕСА_1 , яка складається із: А-1 нежитлова будівля, Пд- Підвал, загальною площею 107,3 кв.м. (а.с. 10-13).

Будь-яких належних та допустимих доказів набуття сторонами у період шлюбу, належності їм на праві власності нежитлової будівлі за адресою по АДРЕСА_1 суду не представлено; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколом судового засідання.

Згідно ст. ст. 57, 60 Сімейного кодексу України, які встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності; майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України).

Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України ( ч. 4 ст. 71 СК України).

Згідно ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Разом з тим, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ст. 79, ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду з даним позовом про поділ майна подружжя, позивачка посилалася на набуття сторонами у шлюбі, у тому числі, нежитлової будівлі за адресою по АДРЕСА_1 .

Однак, позивачкою не представлено суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів набуття у період шлюбу сторонами, належність будь-кому з них на праві власності нежитлової будівлі за адресою по АДРЕСА_1 . Клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколом судового засідання.

До позовної заяви надано копію технічного паспорту, виготовленого 09.12.2019 року ТОВ Компанія Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр, на нежитлову будівлю з допоміжними господарськими будівлями та спорудами за адресою по АДРЕСА_1 , яка складається із: А-1 нежитлова будівля, Пд- Підвал, загальною площею 107,3 кв.м. (а.с. 10-13).

Однак, зазначений вище технічний паспорт не є правоустановчим документом, який підтверджує право власності особи на майно, а є лише технічною документацією.

Згідно листа КП Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради від 03.04.2023 року №45, наданого на запит керівника Синельниківської окружної прокуратури, зокрема, дані про об`єкт нерухомості в АДРЕСА_1 відсутні (а.с. 73 зворот-74).

Керівник Синельниківської окружної прокуратури також звернувся з листом №04/65/1-65/1-332ВИХ-23 до Покровської об`єднаної територіальної громади, в якому, зокрема, просив надати ґрунтовну інформацію щодо земельної ділянки та об`єктів нерухомості за адресою по АДРЕСА_1 , зокрема (а.с. 58-59).

Відповідно до листа виконавчого комітету Покровської селищної ради №610/0/2-23 від 03.04.2023 року, зокрема, земельна ділянка за адресою по АДРЕСА_1 відноситься до земель комунальної власності, кадастровий номер 1224255100:05:001:0403; щодо оформлення прав власності на нерухоме майно до виконавчого комітету Покровської селищної ради звернень не було; інформація про присвоєння поштової адреси вказаному об`єкту нерухомості відсутня (а.с. 60-63).

Частиною 1 статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги зміст позовних вимог; встановивши непредставлення сторонами будь-яких доказів набуття ними у встановленому порядку права власності на нежитлову будівлю за адресою по АДРЕСА_1 , - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині виділення та визнаня права власності за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається із: А-1 нежитлова будівля, площею 107,3 м.кв., Пд підвал.

Документи надані до відзиву на апеляційну скаргу, а саме: паспорт на розміщення об`єкта для здійснення підприємницької діяльності (реконструкція та розширення торгового павільйону) (а.с. 145), виписка з рішення №296 від 25.12.2008 року Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволу на розширення та переобладнення об`єктів торгівлі розташованих в смт. Покровське (а.с. 146), протокол засідання узгоджувальної комісії з питань розміщення та інженерного забезпечення об`єктів будівництва від 12.12.2008 року (а.с. 147), викопіювання з опорного плану смт. Покровське (а.с. 148), ситуаційний план під реконструкцію і розширення торгового павільйону в АДРЕСА_1 (а.с. 149), рішення №33 від 08.12.2008 року Про налдання висновку про можливість реконструкції і розширення торгового павільйону (а.с. 150), проект (архітектурне рішення) об`єкта для здійснення підприємницької діяльності торгівлі, торговий павільйон (реконструкція і розширення) (а.с. 151-153) не є правоустановчими документами, які підтверджують право власності особи на майно, а є лише технічною документацією. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що вказані докази не були предметом розгляду в суді першої інстанції і у відзиві не зазначено будь-яких поважних підстав, які унеможливлювали ОСОБА_2 подати вказані докази до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України).

Відповідно до листа виконавчого комітету Покровської селищної ради №610/0/2-23 від 03.04.2023 року, зокрема, земельна ділянка за адресою по АДРЕСА_1 відноситься до земель комунальної власності, кадастровий номер 1224255100:05:001:0403; щодо оформлення прав власності на нерухоме майно до виконавчого комітету Покровської селищної ради звернень не було; інформація про присвоєння поштової адреси вказаному об`єкту нерухомості відсутня (а.с. 60-63).

Отже, судом встановлено, що рішенням місцевого суду в оскаржуваній частині порушені права Покровської селищної ради, в інтересах якої діє керівник Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області, як власника земельної ділянки на якій знаходиться спірний об`єкт нерухомого майна право власності на яке у встановлений законом спосіб не оформлено, тобто вказаний об`єкт має ознаки самочинного будівництва, оскільки відсутні будь-які докази щодо реєстрації декларації про готовність спірного об`єкту та введення його в експлуатацію.

У зв`язку з вищевикладеним, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог про виділення та визнання права власності за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається із: А-1 нежитлова будівля, площею 107,3 м.кв., Пд підвал, з ухваленням у скасованій частині апеляційним судом нового судового рішення про відмову в задоволенні даних вимог позову.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду оскаржується лише в частині виділення та визнання права власності за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається із: А-1 нежитлова будівля, площею 107,3 м.кв., Пд підвал.

Разом з тим, задовольняючи вищевказану позовну вимогу також було задоволено і похідну від неї позовну вимогу про стягнення компенсації на користь ОСОБА_1 компенсації за 1/2 майна, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, які є нерозривно пов`язані між собою, а тому колегія суддів вважає за можливе переглянути рішення повністю у відповідності до вимог ч. 4 ст. 367 ЦПК україни.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого у січні 1999 року Покровським МРЕВ ДАІ УМВС в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 належить автомобіль Форд транзит, 1994 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 14).

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого 26.12.1995 року МРЕВ ДАІ Покровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 належить автомобіль Форд, 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_2 (а.с. 14).

Тобто, вказане майно придбане відповідачем ОСОБА_2 ще до реєстрації шлюбу, а тому є його особистою власністю, яке не підлягає поділу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуваним рішенням визнано право власності на вищевказані автомобілі, які і так належать останньому на праві власності, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині слід відмовити за необгрунтованістю та недоведеністю.

Позовні вимоги про стягнення в рахунок компенсації за 1/2 майна, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя є похідними від позовних вимог про виділення та визнаня права власності за ОСОБА_2 на: - автомобіль форд транзит, 1994 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ; - автомобіль форд, 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_2 ; - нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається із: А-1 нежитлова будівля, площею 107,3 м.кв., Пд підвал у задоволенні яких було відмовлено, а тому у задоволенні вказаної вимоги також слід відмовити.

Щодо доводів представника ОСОБА_2 у судовому засіданні щодо повноважень представника на звернення з даною апеляційною скаргою слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною третьою статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статус прокурора визначено у статті 15 вказаного вище Закону України «Про прокуратуру», частиною другою якої передбачено також, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі.

Синельниківською окружною прокуратурою Дніпропетровської області повідомлось, зокрема, листами №04/65/1-332ВИХ-23 від 20.03.2023, №04/65/1-413ВИХ-23 від 11.04.2023, №04/65/1-629ВИХ-23 від 01.06.2023 Покровську селищну раду про встановлені факти порушення законодавства під час ухвалення судового рішення у справі №189/991/21 та про встановлені факти порушення законодавства при набутті права власності на самовільно побудоване нерухоме майно по АДРЕСА_1 , а також просила повідомити прокуратуру про вжиті заходи претензійно-позовного характеру щодо захисту та поновлення прав територіальної громади (а.с. 58-59, 74 зворот-76, 97-98).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший-третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень органів прокуратури, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, провадження №14-104/цс19.

Згідно листа Покровської селищної ради від 27.04.2023 року №809/0/2-23 повідомлено прокуратуру, зокрема, що Покровською селищною радою не вживались заходи претензійно-позовного характеру щодо захисту та поновлення прав територіальної громади, а також заходи щодо оскарження рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 року у справі №189/991/21, у зв`язку з тим, що Покровська селищна рада не була учасником по справі (а.с. 76 зворот).

Дніпропетровська обласна прокуратура повідомила листом від 10.07.2023 року №04/65/1-785ВИХ-23 Покровську селищну раду про незаконне вибуття з державної власності спірного нерухомого майна, прийняття прокуратурою рішення про вжиття заходів процесуального характеру та звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою в інтересах держави, в особі Покровської селищної ради, а також просила у разі прийняття рішення про апеляційне оскарження проінформувати обласну прокуратуру у строк до 14.07.2023 року (а.с. 104-105).

Керівник Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Покровської селищної ради, обґрунтував в апеляційній скарзі в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, послався на неподання вказаним органом місцевого самоврядування апеляційної скарги; апелянтом зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в інтересах якого діє прокуратура; повідомлено письмово листом від 10.07.2023 року Покровську селищну раду про здійснення ним представництва у даній справі (а.с. 104-105).

Отже, колегія дійшла висновку про дотримання заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенком О. вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та наявність у нього повноважень на підписання апеляційної скарги на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2021 року на час її подання до суду (липень 2023 року).

Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки вони є необґрунтованими та недоведеними, а доводи апеляційної скарги стосовно предмету спору підтверджують обгрунтованість вказаних вище висновків.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу керівника Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,про поділмайна,що єспільною сумісноювласністю подружжя відмовити в повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

Ж.І. Максюта