Постанова

від 23.11.2023 по справі 904/5063/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2023 року м.Дніпро Справа № 904/5063/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

судді: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2023 (суддя Юзіков С.Г.) у справі № 904/5063/23

за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЛАРТ"

про стягнення заборгованості за надані послуги

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2023 у справі № 904/5063/23 позовну заяву Акціонерного товариства "Укрпошта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЛАРТ" про стягнення заборгованості за надані послуги - повернуто без розгляду.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Укрпошта", в якій просить скасувати ухвалу господарського суду від 25.09.2023 та направити справу до Господарського суду Дніпропетровської області для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд не взяв до уваги норми: ч. 1 та 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; абз. 2 підп. 12.4. п. 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 зі змінами; ч. 4 ст. 60 ГПК України, ч. 1 ст. 176 ГПК України.

Зокрема вказує, що Рішенням Ради адвокатів України № 118 від 17 листопада 2020 року підп. 12.4. п. 12 Положення № 41 доповнено абз. 2 наступного змісту: «Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо)».

Тобто абз. 2 підп. 12.4. п. 12 Положення № 41, що діяло на дату подання позовної заяви до суду Висоцьким Романом Володимировичем, надає адвокату право вказувати групу органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи). Відтак, у ордері серія ВМ №1038909 від 07.07.2023, який видано адвокатом Висоцьким Романом Володимировичем зазначено в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога" вказано: «у судах України (місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих, Верховному суді)».

Відповідач у справі відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористався, що, в свою чергу, на підставі ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення (ухвали) суду першої інстанції. Про надання строку для подачі відзиву повідомлявся належним чином рекомендованим листом та додатково на офіційну електронну пошту, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (zellart@mcmail.pro).

При цьому, слід зауважити, що суд апеляційної інстанції обмежений тридцятиденним строком розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції (ч.2 ст.273 ГПК України).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 05.10.2023 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

11.10.2023 матеріали справи № 904/5063/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2023 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу позивача залишено без руху через неподання останнім доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

16.10.2023 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 11.10.2023 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано платіжну інструкцію №6730337 від 05.10.2023 про сплату судового збору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2023 у справі № 904/5063/23; з урахуванням приписів ч.2 ст.271 ГПК України апеляційну скаргу вирішено розглядати у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін; сторонам наданий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

У вересні 2023 року Акціонерне товариство "Укрпошта" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЛАРТ" про стягнення 2 736 146,78 грн., з яких: 2 359 944,53 заборгованості за надані послуги, 301 330,58 грн. інфляційних втрат, 74 871,67 грн. -3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором з пересилання міжнародних відправлень ЕМS №111.11.1.3-2328 від 01.09.2020 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Позовну заяву підписано представником АТ «Укрпошта» - адвокатом Висоцьким Романом Володимировичем, на підставі ордеру серії ВМ №1038909 від 07.07.2023.

Як вже зазначалось, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2023 у справі № 904/5063/23 позовну заяву Акціонерного товариства "Укрпошта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЛАРТ" про стягнення заборгованості за надані послуги - повернуто без розгляду.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції керувався положеннями п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України та дійшов висновку, що позовну заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Суд дійшов висновку, що оскільки в ордері серії ВМ №1038909 від 07.07.2023 на представництво інтересів АТ «Укрпошта» адвокатом Висоцьким Р.В. не зазначено назву конкретного органу, зокрема суду, тому зазначений документ суперечить вимогам підп.12.4 п. 12 Положення про ордер про надання правової допомоги у новій редакції, затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41 (далі Положення № 41), та не може підтверджувати наявність повноважень у адвоката на представництво інтересів позивача.

Також, суд першої інстанції послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у справах № 990/847/18, № 9901/939/18, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.08.2020 у справі № 911/2636/19.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

За приписами ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 2 статті 162 ГПК позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до ч.5 ст.164 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

У частині 1 статті 56 ГПК визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 58 ГПК).

Відповідно до частини 4 статті 60 ГПК повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За змістом статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (у відповідній редакції) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (частина 1). Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина 2). Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом (частина 3). Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (частина 4).

Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (у редакції відповідно до рішення Ради адвокатів України від 17.11.2020 № 118), встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.

За змістом пункту 5, підпункту 12.4 пункту 12 зазначеного Положення ордер, встановленої форми, є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер містить назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Як свідчать матеріали справи, що розглядається, позовну заяву від імені АТ «Укрпошта» підписано представником - адвокатом Висоцьким Р.В., на підтвердження повноважень якого до позовної заяви додано копію ордера серії ВМ № 1038909, виданого Адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, за змістом якого на підставі договору про надання правової допомоги від 20.12.2022 № 20/222-06 уповноважено адвоката Висоцького Р.В. на представництво АТ «Укрпошта» у судах України (місцевих, апеляційних, спеціалізованих, Верховному суді).

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово вирішував питання прийнятності ордера як документа, що підтверджує повноваження адвоката, у разі коли, зокрема, в ньому замість найменування конкретного органу (суду), у якому надається правова допомога, зазначено загальне найменування системи органів, зокрема «Суди України» чи інші подібні формулювання.

Так, у постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 826/17175/18, від 08.02.2023 у справі № 640/30856/21, узагальнено наведено висновок про те, що зазначення в ордері, що правова допомога надається «в судових органах» є достатнім для висновку про наявність у адвоката повноважень діяти від імені сторони у справі та узгоджується з положеннями пункту 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (у редакції відповідно до рішення Ради адвокатів України від 17.11.2020 № 118). Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Подібні за змістом правові висновки наведено в постановах Верховного Суду, зокрема, від 18.05.2023 у справі № 754/12387/21, від 22.04.2021 у справі № 280/2788/20, від 30.11.2021 у справі № 826/17175/18, від 29.11.2021 у справі № 754/3233/20.

Таким чином, у справі, що розглядається, зазначення представником позивача в ордері, що правова допомога надається «в судах України (місцевих, апеляційних, спеціалізованих, Верховному суді)» є достатнім для висновку про наявність у адвоката Висоцького Р.В. повноважень на представництво АТ «Укрпошта» у суді першої інстанції та права на підписання позовної заяви від імені АТ «Укрпошта», що не заперечується самим позивачем.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, повертаючи без розгляду позовну заяву АТ «Укрпошта», послався на правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 9901/847/18, від 03.07.2019 у справі № 9901/939/18, у яких, зокрема, зазначено, що в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.

Проте, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися ті обставини, що у справі № 9901/847/18 встановлено, що в ордері на надання правової допомоги у графі: «Назва органу, в якому надається правова допомога» були взагалі відсутні відомості про судові органи, а у справі № 9901/939/18 Велика Палата Верховного Суду відкрила апеляційне провадження в цій справі саме у зв`язку з наданням копії договору про надання правової допомоги до суду апеляційної інстанції, проте, зазначивши, що до суду першої інстанції договір про надання правової допомоги адвокат на підтвердження своїх повноважень не надав, тому Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду дійшов обґрунтованого висновку про те, що в ордері не зазначено конкретної назви суду, у якому адвокат надає правову допомогу, а тому такий ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у Верховному Суді.

Крім того, необхідно зазначити, що після прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанов у справах № 9901/847/18 та № 9901/939/18, до Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, відповідно до рішення Ради адвокатів України від 17.11.2020 № 118 внесено зміни, за змістом яких доповнено пункт 12.4 Положення про ордер адвоката на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 41 від 12.04.2019, із змінами, новим абзацом у наступній редакції: «Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо)».

Разом із тим, судом першої інстанції не враховано положень частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (у відповідній редакції) стосовно того, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, а документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути, у тому числі договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер. Тому підставою представництва, а отже і повноважень адвоката, є, в тому числі укладений між ним та клієнтом договір (про що також зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду, на які послався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі).

У зазначеному ордері, копія якого наявна в матеріалах справи, міститься посилання на договір про надання правової допомоги від 20.12.2022 № 20/222-06, тому господарський суд, у разі наявності сумніву у достовірності, достатності та належності доказів стосовно повноважень особи, яка підписала позовну заяву, мав можливість зобов`язати позивача надати відповідний договір про надання правової допомоги, оскільки лише та обставина, що форма ордера не відповідала затвердженій формі, було би надмірним формалізмом ставлення до вимог закону і порушенням прав на справедливий судовий захист.

Подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №914/690/23, від 12.09.2022 у справі № 911/231/22.

Посилання господарського суду на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.08.2020 у справі № 911/2636/19 є безпідставним, оскільки висновки, наведені у ній є нерелевантними до цієї справи, з огляду на внесення змін у Положення про ордер, більш сучасну практику Верховного Суду з цього питання.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що адвокат Висоцький Р.В. не надав доказів на підтвердження права на підписання та подання позовної заяви, а тому арґументи апеляційної скарги АТ «Укрпошта» про те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованими.

Згідно зі ст.280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, при цьому судом першої інстанції порушені норми процесуального права, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи, що є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області, з подальшим направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи до суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен здійснити суд першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 271, 275, 277, 280-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2023 у справі № 904/5063/23 - скасувати.

Справу № 904/5063/23 передати до Господарського суду Дніпропетровської області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі відповідно до Глави 2 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розподіл сум судового збору, в тому числі і за подачу апеляційної скарги, здійснити Господарському суду Дніпропетровської області за результатами розгляду справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.11.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд