Рішення

від 14.11.2023 по справі 906/502/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2023 р. м. Житомир Справа № 906/502/23

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сімонова Є.О., довіреність №105/08/23 від 08.08.23 (в режимі

відеоконференції);

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМАС ОІЛ"

про стягнення 1505516,87 грн

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМАС ОІЛ" про стягнення 1505516,87 грн заборгованості зі сплати лізингових платежів.

Ухвалою господарського суду від 17.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.05.2023.

Ухвалою суду від 10.05.2023 відкладено підготовче засідання на 22.05.2023.

15.05.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 12.05.2023, згідно з яким останній не визнав та заперечив позовні вимоги повністю, просив відмовити у їх задоволенні (а.с.74-95).

19.05.2023 на електронну пошту суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив №241/05/23-ю від 19.05.2023, у якій останній зазначив, що твердження відповідача у відзиві не відповідають дійсності, просив задовольнити позов у повному обсязі (а.с.96-99).

Ухвалою суду від 22.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів на підставі ч.3 ст.177 ГПК України та відкладено підготовче засідання на 14.06.2023.

Ухвалою від 14.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено підготовче засідання на 31.07.2023.

Ухвалою від 31.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/502/23 до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 13.09.2023.

Ухвалою суду від 13.09.2023 відкладено розгляд справи по суті на 14.11.2023 за клопотанням відповідача (а.с.141-143).

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить інформація з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (трекінг 0600225735600) (а.с.151-152).

Суд нагадує, що ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що роль національних судів полягає у тому, щоб організовувати судові провадження таким чином, аби вони були без затримок та ефективними (рішення у справі Шульга проти України від 02.12.2010) і запобігали неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі (рішення у справі Мусієнко проти України від 20.01.2011).

Враховуючи викладене і те, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а його неявка не перешкоджає розгляду справи, підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви в судовому засіданні відсутні, в матеріалах справи достатньо необхідних для встановлення обставин і вирішення спору по суті доказів, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами, відповідно до ч.9ст.165, ст.202 ГПК України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги за предметом і підставами позову, просив задовольнити їх у повному обсязі.

У засіданні 14.11.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу №11885-SME-FL від 29.11.2021 у період з 26.02.2022 по 28.02.2023, у результаті чого за останнім утворилась заборгованість на суму 1505516,87 грн та у зв`язку з чим позивачем розірвано договір в односторонньому порядку з 28.02.2023 (а.с.1-6).

Згідно відзиву на позовну заяву від 12.05.2023, відповідач не погодився з позовними вимогами, просив відмовити у їх задоволенні повністю. Відповідач підтвердив, що дійсно мала місце затримка виконання ним договірних обов`язків в частині сплати періодичних лізингових платежів, обумовлена форс-мажорними обставинами (військовою агресією рф проти України, яка стала підставою введення воєнного стану, що є загальновідомим фактом та офіційно підтверджено, засвідчено листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 ), обов`язкові лізингові платежі не вносились у період з 25.02.2022 по 25.06.2022 та у період з 25.10.2022 по 25.02.2023, однак, не дивлячись на складне фінансове становище підприємства, відповідач намагався і намагається виконувати умови договору. Відповідач зазначив, що 23.02.2023 отримав на поштову адресу повідомлення позивача про розірвання договору з 28.02.2022, однак із зазначеним не погодився, так як станом на 28.02.2022 усі зобов`язання за договором виконувалися у повному обсязі та у встановлений строк, невиконання тривало лише 4 дні, що не дає лізингодавцю права відмовитися від договору згідно зі ст.9 загальних умов. Окрім того, позивачем не дотримано порядку досудового врегулювання спорів, згідно з п.11.2 загальних умов до договору (а.с.74-76).

Позивач у відповіді на відзив №241/05/23-ю від 19.05.2023 вказав, що сам по собі факт наявності, зокрема, військових дій не є обставиною непереборної сили, доки не буде доведено, що її наявність об`єктивно унеможливлює виконання зобов`язання, взятого, зокрема, окремим суб`єктом господарювання за конкретним договором; сам факт наявності обставини непереборної сили звільняє тільки від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від обов`язку виконати зобов`язання належним чином, а твердження відповідача щодо зміни процедури засвідчення та повідомлення про форс-мажорні обставини носить маніпулятивний характер та вступає у протиріччя з порядком, визначеним законом та договором. Окрім того, позивач наголосив, що у змісті повідомлення про відмову від договору вих.№79/02/23-ю від 16.02.2023 було допущено технічну помилку, а саме в якості дати розірвання замість вірного значення «28» лютого 2023 року» було вказано «28» лютого 2022 року», а відтак, беручи до уваги викладене та приписи ч.ч.4, 5 ст.17 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.9.2.4 загальних умов до договору, договір вважається розірваним з 28.02.2023 (а.с.96-97).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

29.11.2021 між ТОВ "ОТП Лізинг" (позивач, лізингодавець) та ТОВ "Томас ОІЛ" (відповідач, лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №11885-SME-FL (індивідуальна частина) (а.с.10-19).

Сторони підписанням даного договору погоджують, що невід`ємну частину договору становлять Загальні умови до договору фінансового лізингу в редакції від "17" серпня 2021 р. (далі загальні умови) (а.с.24-38), що знаходяться в загальному доступі на вебсайті лізингодавця за адресою: https://otpleasing.com.ua/ agro-auto-fabrica/,

https://otpleasing.com.ua/passenger-car/ (п.3 розд.1 індивідуальної частини договору).

Ці загальні умови до договору фінансового лізингу є невід`ємною та публічною частиною письмового договору фінансового лізингу, в розумінніст.6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 №2664-ІІІ, не є публічним договором в розуміння ст.633 ЦК України.

Індивідуальна частина договору є договором приєднання в розумінні ст.634 ЦК України. Шляхом підписання лізингоодержувачем індивідуальної частини договору лізингоодержувач приєднується до публічної частини договору загальних умов. Загальні умови застосовуються з врахуванням умов індивідуальної частини договору, що укладений між лізингодавцем та лізингоодержувачем. Якщо положення індивідуальної частини договору суперечать положенням загальних умов, для врегулювання відносин між лізингодавцем та лізингоодержувачем застосовуються положення індивідуальної частини договору (п.п.2.1-2.3 загальних умов).

Відповідно до п.4.1 загальних умов, на умовах договору, лізингодавець зобов`язується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (далі - об`єкт лізингу), а лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі, та інші платежі згідно з умовами договору.

Строк користування лізингоодержувачем об`єктом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу та зазначається в індивідуальній частині договору. Строк лізингу починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше 1 (одного) року від дати підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта лізингу (п.4.2 загальних умов).

Опис (найменування, марка, модель, рік випуску), технічні характеристики об`єкта лізингу, графік сплати лізингових платежів, умови страхування та інші умови щодо об`єкта лізингу, що передається лізингоодержувачу в лізинг, визначається сторонами в індивідуальній частині договору (п.4.4 загальних умов).

За змістом п.5.1 загальних умов, приймання лізингоодержувачем об`єкта лізингу в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність, належний стан об`єкта лізингу і відповідність об`єкта лізингу техніко-економічним показникам, встановленим лізингоодержувачем, умовам і специфікаціям та умовам договору.

З моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта лізингу до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов`язані з користуванням та володінням об`єктом лізингу (п.5.3 загальних умов).

Об`єктом лізингу, згідно з пп.4.1 п.4 розд.1 індивідуальної частини договору, є сівалка точного висіву Horsch Maestro 24SW, нова, 1 (одна) одиниця.

Строк лізингу 60 місяців (п.6 розд.1 індивідуальної частини договору)

Пунктами 10.1, 10.2 розд.1 індивідуальної частини договору передбачено, що загальна вартістьоб`єкта лізингу, що передається за договором, на момент укладання договору становить 8122753,50 грн, в т.ч. ПДВ. Графік оплати лізингових платежів щодо об`єкта лізингу визначається у графіку згідно розділу 3 індивідуальної частини договору(а.с.15-16).

Відповідно до п.п.11.1, 11.2 розд.1 індивідуальної частини договору та п.8.1 загальних умов, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, а також вартість послуг за організацію фінансування, відповідно до загальних умов та графіку, наведеному у розділі 3 індивідуальної частини договору. Всі такі платежі виконуються в розмірі та у дату платежу, а також у спосіб та на умовах, вказаних для відповідного платежу у загальних умовах, графіку, рахунках виставлених лізингодавцем, та інших документах лізингу, в залежності від випадку, та з урахування змін, що можуть відбуватись відповідно до положень документів лізингу.

За п.8.2 загальних умов, лізингоодержувач зобов`язаний виконати на користь лізингодавця наступні лізингові платежі щодо об`єкта лізингу: перший лізинговий платіж, який складається із: авансового лізингового платежу, в розмірі визначеному у відповідному графіку, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості об`єкта лізингу, та має бути сплачений не пізніше дати платежу, вказаної у відповідному графіку (пп.8.2.1); перший періодичний лізинговий платіж складається з: а) відшкодування вартості об`єкта лізингу; б) винагороди лізингодавця, яка розраховується з дати придбання об`єкта лізингу лізингодавцем за договором купівлі-продажу до дати сплати першого періодичного лізингового платежу, яка визначена в графіку лізингових платежів для платежу під порядковим номером 1 (пп.8.2.2); другий і всі наступні періодичні лізингові платежі складаються із: а) відшкодування вартості об`єкта лізингу (пп.8.2.3); б) винагороди лізингодавця (п.8.3).

У п.13 індивідуальної частини договору зазначено, зокрема, що для придбання об`єкта лізингу лізингодавцем було залучено кредитні кошти в гривні. Змінна частина винагороди розрахована за ставкою UIRD на період 12 місяців для гривні станом на 26.11.2021 становить 8.76%.

Згідно з пп.8.3.3 п.8.3 загальних умов, якщо у договорі (індивідуальна частина) зазначено, що для придбання об`єкта лізингу лізингодавцем було залучено кредитні кошти в гривні, то змінна частина кожного періодичного лізингового платежу змінюється пропорційно зміні ставки UIRD. Розмір UIRD фіксується на дату визначення UIRD. Розмір винагороди кожного періодичного лізингового платежу, яка зазначена в графіку, може бути змінений через кожні 12 (дванадцять) місяців пропорційно зміні ставки UIRD на період 12 місяців для гривні по відношенню до ставки UIRD, яка була встановлена на дату визначення, та розміру ставки UIRD на дату коригування, про що сторони зобов`язані будуть внести відповідні зміни в графік, шляхом укладання додаткової угоди договору. Лізингодавець надсилає лізингоодержувачу додаткову угоду до договору зі зміненим графіком лізингових платежів.

Відповідно до п.п.8.6, 8.7 загальних умов, розрахунки за договором здійснюються на базі фактичної кількості календарних днів в місяці та року, що складається з 365 днів. Лізингодавець направляє лізингоодержувачу рахунки щодо сплати лізингових платежів. Неотримання таких рахунків лізингоодержувачем не звільняє його від обов`язку сплачувати лізингові платежі згідно з договором.

Істотним порушенням умов договору лізингоодержувачем (подія невиконання зобов`язання) вважається те, що лізингоодержувач не сплатив або неповністю сплатив лізинговий платіж або будь-який інший платіж за договором в дату платежу (пп.9.1.1 п.9.1 загальних умов).

В будь-який час після настання події невиконання зобов`язань, лізингодавець за рішенням, та без жодної шкоди для будь-яких інших прав лізингодавця за договором, відповідно до п.9.2 загальних умов, може, зокрема: вимагати виправити порушення протягом строку, визначеного лізингодавцем, направивши письмове повідомлення лізингоодержувачу з зазначенням цього строку (пп.9.2.1); призупинити або припинити нарахування періодичних лізингових платежів за договором (пп.9.2.2); вимагати дострокового виконання зобов`язань в цілому або у визначеній лізингодавцем частині. При цьому, таке виконання зобов`язань повинно бути здійснене лізингоодержувачем протягом 10 (десяти) робочих днів з дня пред`явлення лізингодавцем лізингоодержувачу відповідної письмової вимоги про це (пп.9.2.3); розірвати або відмовитись від договору в односторонньому порядку з настанням наслідків передбачених пунктом 9.3 загальних умов, шляхом направлення повідомлення про відмову (пп.9.2.4).

Відповідно до п.10.1 загальних умов, сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання своїх зобов`язань за договором, якщо вказані затримки виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). До обставин непереборної сили належать: війна, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха, дії чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. По закінченні дії обставин непереборної сили сторони зобов`язані виконати свої зобов`язання за договором в повному обсязі.

Сторони зобов`язані письмово, не пізніше 10 днів з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом (п.10.2 загальних умов).

02.12.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору фінансового лізингу №11885-SME-FL від 29.11.2021, у якій погоджено, що загальна вартість об`єкта лізингу, що передається за договором, на момент укладення договору становить 8223071,90 грн, в т.ч. ПДВ; графік оплати лізингових платежів щодо об`єкта лізингу визначається в графіку сплати лізингових платежів, зазначеного в розділі 3 індивідуальної частини договору; вартість послуг за організацію фінансування до 02.12.2021 становить 162455,00 грн, в т.ч. ПДВ, а також погоджено зміни у графіку сплати періодичних лізингових платежів (а.с.20-22).

Так, згідно з графіком, перший (авансовий) лізинговий платіжстановить 2842963,72 грн з датою платежу до 02.12.2021. Кількість періодичних лізингових платежів - 60 з датою платежу 25 числа кожного місяця, починаючи з 25.12.2021 та закінчуючи 25.11.2026, у загальній сумі 7356985,01 грн (а.с.21-22).

Також 02.12.2021 сторонамипідписано та скріплено печатками акт приймання-передачі до договору фінансового лізингу №11885-SME-FL від 29.11.2021 на підтвердження фізичної передачі лізингоодержувачу сівалки точного висіву Horsch Maestro 24SW, нова, 2020 року виготовлення, серійний №90217034 у кількості 1 одиниця загальною вартістю 8223071,90 грн (а.с.23).

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов`язання зі сплати лізингових платежів за договором не виконує, у результаті чого у період з 26.02.2022 по 28.02.2023 за ним утворилась заборгованість на суму 1505516,87 грн (а.с.45).

Так, згідно наявної у справі виписки вих.№031-1-3-3/75 від 21.03.2023, у період з 01.12.2021 по 21.03.2023 ТОВ "Томас ОІЛ" переведено на рахунок ТОВ"ОТП Лізинг" кошти в загальній сумі 10476630,11 грн, з них 3896501,20 грн за договором №11885-SME-FL від 29.11.2021 (а.с.39-41).

У відзиві на позовну заяву відповідач також зазначив, що згідно умов додаткової угоди №1 від 02.12.2021 до договору сплатив на користь позивача авансовий платіж у розмірі 2842963,72 грн та вартість послуг за організацію фінансування у розмірі 162455,00 грн, про що свідчать платіжні доручення №1539, №1540 від 01.12.2021 (а.с.80-81), а також періодичні лізингові платежі, що підтверджується платіжними інструкціями №1641 від 24.12.2021 на суму 233654,02 грн, №1742 від 25.01.2022 на суму 143499,05 грн, №2053 від 26.07.2022 на суму 142729,34 грн, №2144 від 02.09.2022 на суму 137620,99 грн (а.с.82-83, 88-89).

З матеріалів справи слідує, що 17.02.2023 позивач надіслав відповідачу повідомлення вих.79/02/23-ю від 16.02.2023 про наявність простроченої заборгованості за договором №11885-SME-FL від 29.11.2021, , яка станом на 13.02.2022 склала 1372023,98 грн, з них щодо заборгованості у сумі 1103951,85 грн прострочення становить більше 60 календарних днів (не оплачені рахунки відповідно до додатку), та повідомив, що даний договір, відповідно до ч.4 ст.17 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.9.2 загальних умов, вважається розірваним з 28.02.2022, вимагав повернути об`єкт лізингу протягом десяти робочих днів з дня припинення (розірвання) цього договору (а.с.42-44).

У відповіді на відзив позивач зазначив, що у вказаному повідомленні вих.79/02/23-ю від 16.02.2023 було допущено технічну описку, а саме у даті розірвання договору замість правильного значення «28» лютого 2023 року» вказано «28» лютого 2022 року» (а.с.96 на звороті).

Відповідач у відповідь на повідомлення вих.79/02/23-ю від 16.02.2023 03.03.2023 направив позивачу лист вих.№2-02-23/ю від 27.02.2023 із зазначенням обставин, у яких опинилось підприємство у зв`язку з військовою агресією рф проти України та введенням воєнного стану, просив переглянути рішення щодо наміру розірвати договір в односторонньому порядку та надати можливість продовжувати виконувати умови договору. У якості доказів надіслання цього листа надано копії опису вкладення у цінний лист та поштової накладної №1330102442567 від 03.03.2023 (а.с.92).

Оскільки відповідач не забезпечив виконання взятих на себе зобов`язань за договором фінансового лізингу, позивач з метою захисту й відновлення своїх порушених прав звернувся з позовом про стягнення 1505516,87 грн заборгованості в судовому порядку.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Частиною 1 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2ст.11 ЦК України,підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, укладений між сторонами договір №11885-SME-FL від 29.11.2021 за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Відповідно до ч.ч.1, 7ст.292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цьогоКодексута інших законів.

Згідно з ч.1ст.806 ЦК України,за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні визначаєЗакон України "Про фінансовий лізинг".

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг"передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4частини першоїстатті 5 цього Закону.

Відповідно до ч.1ст.14 Закону України "Про фінансовий лізинг", договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогамстатті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг",статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів"та цьогоЗакону.

За приписами ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу (ч.1). До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором (ч.2). З метою виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу (ч.3).

Лізингоодержувач зобов`язаний, за п.3 ч.2 ст.21 Закону України "Про фінансовий лізинг", своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Як встановлено судом та зазначалося вище, позивач свої зобов`язання за договором фінансового лізингу виконав, придбавши та передавши відповідачу у тимчасове володіння та користування об`єкт лізингу вартістю 8223071,90 грн.

Відповідач зі свого боку не сплачував періодичні лізингові платежі у встановлених договором (у редакції додаткової угоди №1 від 02.12.2021) розмірах та строки, у зв`язку з чим у період з 26.02.2022 по 28.02.2023 за ним утворилась заборгованість на суму 1505516,87 грн (а.с.45).

Факт несплати відповідачем лізингових платежів за спірний період підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі1505516,87 грн є правомірною і обґрунтованою.

Суд не надає оцінку доводам позивача щодо розірвання договору фінансового лізингу, оскільки останній не наполягав на встановленні у рішенні цих обставин і предметом позовних вимог не є вимоги щодо розірвання договору чи повернення об`єкта лізингу.

З приводу доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, внаслідок яких виникла затримка виконання ним зобов`язань зі сплати періодичних лізингових платежів, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.14-1Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1ст.106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану",Президент України підписав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом №2102-ІХ від 24.02.2022. Воєнний стан в Україні введено з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року і діє на теперішній час.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч.1ст.617 ЦК України).

Тобто, згідно з нормами чинного законодавства, можливе звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від виконання зобов`язання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Так, Торгово-промислова палата України листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила, що військова агресія рф проти України, що стала підставою для введення воєнного стану, є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінченняє надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності за договірними зобов`язаннями, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

При цьому суд зазначає, що вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21).

Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 зазначив, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Отже з викладеного слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Відповідачем не доведеноналежними й допустимими доказами факт наявності форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, які впливали б на реальну можливість своєчасного виконання взятих на себе зобов`язань саме за договором фінансового лізингу №11885-SME-FL від 29.11.2021.

Суд відхиляє посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1, оскільки такий не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, виданий без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією рф проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання саме за договором фінансового лізингу №11885-SME-FL від 29.11.2021.

Більше того, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача в 10-денний строк з моменту настання обставин непереборної сили про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань, згідно з п.10.2 загальних умов до договору.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, а тому невжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору не позбавляє його права на звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом звернення з позовною вимогою про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу №11885-SME-FL від 29.11.2021.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ст.ст.76, 77, 86 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 1505516,87 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 22582,75 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМАС ОІЛ" (вул.Максима Залізняка, буд.12, м.Бердичів, Житомирська обл., 13300, код ЄДРПОУ 43230456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" (вул.Жилянська, буд.43, м.Київ, 01033, код ЄДРПОУ 35912126) 1505516,87 грн заборгованості зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу №11885-SME-FL від 29.11.2021 та 22582,75 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.11.23

Суддя Прядко О.В.

Друк: 1 - у справу; 2-3 - сторонам (ЄСІТС)