Рішення

від 14.11.2023 по справі 910/9300/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2023Справа № 910/9300/23Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтес»

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне підприємство «Гарантований Покупець»

про стягнення 431 276,07 грн.

Представники:

від позивача: Савченко О.В.

від відповідача: Усачова А.І.

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтес» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 431 276,07 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок прийняття відповідачем постанови №641 від 26.04.2019, яка визнана протиправною та нечинною рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/4069/21 від 16.09.2021, позивач зазнав майнової шкоди, з огляду на що просить суд стягнути 431 276,07

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 18.07.2023; залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Гарантований Покупець».

29.06.2023 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення щодо позову ТОВ «Альтес».

06.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

11.07.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

18.07.2023 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення щодо витребування доказів.

У підготовче засідання 18.07.2023 прибули представники сторін та третьої особи.

За наслідками розгляду клопотання позивача про витребування доказів, що долучене до позовної заяви, судом відмовлено в його задоволенні з огляду на таке.

У поданому клопотанні позивач просив витребувати у третьої особи: відношення суми відхилень фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії всіх продавців та споживачів за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця від їх прогнозованого погодинного графіка відпуску електричної енергії в розрахунковому періоді до суми відхилень фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії всіх продавців та споживачів за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця, від їх прогнозованого погодинного графіка відпуску електричної енергії в розрахунковому періоді, які мають позитивне значення за період часу з 16.01.2021 по 08.09.2022; відношення суми відхилень фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії всіх продавців та споживачів за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця від їх прогнозованого погодинного графіка відпуску електричної енергії в розрахунковому періоді до суми відхилень фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії всіх продавців та споживачів за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця, від їх прогнозованого погодинного графіка відпуску електричної енергії в розрахунковому періоді, які мають негативне значення за період часу з 16.01.2021 по 08.09.2022.

За змістом ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Третя особа у поданих поясненнях зазначила, що діючим у період, який заявлений у клопотанні позивача, законодавством не передбачалось здійснення третьою особою розрахунку сумарного значення позитивних відхилень фактичного обсягу відпуску генеруючими одиницями продавців або споживачів за «зеленим» тарифом від їх прогнозованого погодинного графіка, а тому оскільки третя особа не здійснювала такі розрахунки, надання їх не вбачається за можливе через їх відсутність.

З огляду на викладене, судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

У підготовчому засіданні 18.07.2023 з метою належної підготовки справи для розгляду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 05.09.2023.

19.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

19.07.2023 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі третьої особи.

28.07.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для подання висновку експерта та про долучення висновку експерта.

01.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про долучення доказів.

У підготовче засідання 05.09.2023 прибули представники сторін. Представник третьої особи у підготовче засідання не прибув, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 05.09.2023 оголошено перерву до 26.09.2023 з огляду на клопотання відповідача про оголошення перерви з метою ознайомлення з матеріалами справи.

07.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про надання доказів надіслання іншим учасникам справи висновку експерта.

У підготовче засідання 26.09.2023 прибули представники сторін. Представник третьої особи у підготовче засідання не прибув, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання був повідомлений належним чином. Представник відповідача подав пояснення щодо висновку експерта.

У підготовчому засіданні 26.09.2023 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.2023.

У судове засідання 24.10.2023 прибули представники сторін. Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні оголошено перерву до 14.11.2023.

У судове засідання 14.11.2023 прибули представники сторін. Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 14.11.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтес» (позивач), що діє на підставі ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор, відповідач) №1727 від 23.08.2019 веде господарську діяльність з виробництва електричної енергії.

Постановою НКРЕКП №2252 від 05.11.2019 встановлено позивачу «Зелений» тариф.

Судом встановлено, що 28.01.2020 між позивачем та Державним підприємством «Гарантований покупець» (ДП «Гарантований покупець», третя особа) укладено договір №62/01/20 (далі - Договір), за яким позивач зобов`язався продавати, а ДП «Гарантований покупець» - купувати електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом та здійснювати її оплату.

Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин у сфері виробництва електричної енергії за «зеленим» тарифом, що регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.

Згідно зі ст. 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку.

Частиною 6 статті 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку.

Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку.

Частиною 2 статті 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробники електричної енергії, яким встановлено "зелений" тариф, мають право продати електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього гарантованому покупцю відповідно до цього Закону.

Виробники електричної енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку, продають електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), гарантованому покупцю відповідно до цього Закону за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї. З цією метою виробники, передбачені частиною другою цієї статті, зобов`язані:

1) стати учасником ринку у порядку, визначеному цим Законом;

2) укласти з гарантованим покупцем двосторонній договір за типовою формою договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом або за типовою формою договору про купівлю-продаж електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку;

3) на підставі такого договору включити до балансуючої групи гарантованого покупця об`єкти електроенергетики або черги їх будівництва (пусковий комплекс);

4) щодобово подавати гарантованому покупцю погодинні графіки відпуску електричної енергії на наступну добу у порядку та формі, визначених двостороннім договором з гарантованим покупцем.

Механізм визначення суми небалансів та їх відшкодування передбачено Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (Порядок).

Пунктом 9.3. глави 9 Порядку в редакції, яка діяла до 15.01.2021, передбачено, що продавцями та споживачами за «зеленим» тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу відповідно до Закону та цього Порядку.

Згідно з п. 9.3. глави 9 Порядку в редакції, яка діяла до 15.01.2021, обсяг відшкодування продавцем або споживачами за «зеленим» тарифом гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу в розрахунковому періоді розраховується за формулами, викладеними у цьому пункті.

Судом встановлено, що 15.01.2021 відповідачем прийнято постанову №46 «Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641» (Зміни). Підпунктом 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку НКРЕКП пункти 9.2-9.4 замінено п`ятьма новими пунктами.

Як встановлено судом у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа №640/4069/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРСЕКОЕНЕРГО" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третіх осіб - Державне підприємство "Гарантований покупець", Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрекоенергосистеми", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрі Енерджі", Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Квант Енерджи", Товариство з обмеженою відповідальністю "Приморська енергогенеруюча компанія", Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Велика Добронь", Приватне підприємство "Техсервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "АСД ЛЕКС" про визнання протиправним та нечинним рішення в частині.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21 позов задоволено; визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року скасовано судове рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою від 08.09.2022 Верховного Суду по справі №640/4069/21 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРСЕКОЕНЕРГО" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року задоволено повністю; постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року в цій справі скасовано і залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2021 року.

Так, у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21, залишеному в силі постановою Верховного Суду від 08.09.2022, встановлено, що за зміненим пунктом 9.2 Порядку продавцями та споживачами за «зеленим» тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця відповідно до Закону та цього Порядку.

Відповідно до пункту 9.3 Порядку, в редакції станом на 16.01.2021 року, обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за «зеленим» тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB (далі - відшкодування), у розрахунковому періоді t торгової зони z розраховується за формулою (далі Формула).

Складові Формули включають 1) формули по визначенню витрат , пов`язаних з врегулюванням небалансу продавця та споживача за «зеленим» тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z з урахуванням коефіцієнта допустимого відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії від погодинного графіка відпуску електричної енергії для типу генеруючої одиниці продавця або споживача за «зеленим» тарифом та частки відшкодування гарантованому покупцю генеруючою одиницею продавця або споживача за «зеленим» тарифом вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця, визначених відповідно до Закону, які враховують коефіцієнт ціни небалансу - , ціну небалансу електричної енергії в розрахунковому періоді t торгової зони -; визначену на торгах на РДН ціну купівлі-продажу електричної енергії в торговій зоні z для розрахункового періоду - ; величину врахованого відхилення фактичного обсягу відпуску/споживання електричної енергії генеруючими одиницями e продавця або споживача за «зеленим» тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, від його прогнозного погодинного графіка відпуску електричної енергії (позитивне/негативне значення) з урахуванням обсягів не відпущеної електричної енергії генеруючими одиницями продавців у результаті виконання команд ОСП на зменшення навантаження продавців у розрахунковому періоді t торгової зони z, що розраховується за окремою формулою; 2) формули по визначенню витрат , пов`язаних з врегулюванням небалансу продавця та споживача за «зеленим» тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z, що розраховуються, які враховують фактичний обсяг відпуску/споживання електричної енергії генеруючою одиницею e продавця або споживача за «зеленим» тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z, визначений згідно з главою 8 цього Порядку - ;обсяг відпуску електричної енергії генеруючою одиницею e продавця або споживача за «зеленим» тарифом p (позитивне/негативне значення), що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z, що був спрогнозований продавцем або споживачем за «зеленим» тарифом p (позитивне/негативне значення) та наданий гарантованому покупцю у порядку, визначеному пунктами 4.1 та 4.3 глави 4 цього Порядку та пунктами 3.1 та 3.3 глави 3 Порядку продажу споживачами - ; обсяг не відпущеної електричної енергії генеруючою одиницею e продавця p (позитивне значення), що входить до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z в результаті виконання команд ОСП на зменшення навантаження, що визначається відповідно до пункту 9.5 Порядку - ; визначену на торгах на РДН ціну купівлі-продажу електричної енергії в торговій зоні z для розрахункового періоду - ; ціну небалансу електричної енергії в розрахунковому періоді t торгової зони -; 3) формули по визначенню списання/нарахування, пов`язані з врегулюванням небалансів електричної енергії продавців та споживачів за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, за розрахунковий період t в торговій зоні z, та залежать від значень небалансу електричної енергії, пов`язаного з врегулюванням небалансів електричної енергії продавців та споживачів за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, за розрахунковий період t в торговій зоні z, що визначається за окремою формулою

Визначення значення небалансу електричної енергії, пов`язаного з врегулюванням небалансів електричної енергії продавців та споживачів за «зеленим» тарифом , включає в формулі - сумарний обсяг не відпущеної електричної енергії генеруючими одиницями e продавців p (позитивне значення), що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z в результаті виконання команд ОСП на зменшення навантаження, що визначається за окремою формулою; - виміряну позиція продавців та споживачів за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, для розрахункового періоду t в торговій зоні z, що розраховується за окремою формулою; - сальдовану позицію гарантованого покупця за результатами купівлі-продажу електричної енергії продавців та споживачів за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, для розрахункового періоду t у торговій зоні z, що розраховується за окремою формулою. Сальдована позиція розраховуються як сума сумарного обсягу (позитивне значення) проданої гарантованим покупцем електричної енергії продавців та споживачів за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, відповідно до законтрактованих (у тому числі акцептованих) обсягів продажу на РДН та/або ВДР, та/або за двосторонніми договорами в розрахунковому періоді t у торговій зоні z та + сумарного обсягу (негативне значення) купленої гарантованим покупцем електричної енергії продавців та споживачів за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, відповідно до законтрактованих (у тому числі акцептованих) обсягів купівлі за двосторонніми договорами та/або на РДН, та/або ВДР у розрахунковому періоді t в торговій зоні z. Згідно абзацу 2 пункту 9.3 глави 9 Порядку у редакції станом на 16.01.2021 року, у випадку отримання оновлених даних комерційного обліку по генеруючих одиницях продавця або споживача за «зеленим» тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця, розрахунок обсягу відшкодування здійснюється з урахуванням таких даних.

Як вказує позивач, застосування формули визначення частки небалансу в редакції змін, які було внесено постановою №46 від 15.01.2021 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, призвело до того, що виробники за "зеленим" тарифом повинні були сплатити свої небаланси, небаланси групи та компенсувати Гарантованому покупцю витрати останнього, що виникли у зв`язку із його неможливістю продати придбану у виробників за "зеленим" тарифом електричну енергію, що призвело до значного перевищення фінансової відповідальності виробників при відсутності вини за вчинення небалансу.

Як зазначає позивач, за період з січня 2021 по січень 2022 Гарантованим покупцем було нараховано, а позивачем сплачено відшкодування вартості небалансів електричної енергії на підставі пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, на суму 752596,64 грн.

За розрахунком позивача, прийнятий відповідачем протиправний та нечинний підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, призвів до завдання позивачу шкоди у розмірі 431276,07 грн.

У позовній заяві зазначено, що розмір завданої шкоди обраховується як різниця між платою по актам приймання-передачі частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії гарантованого покупця, сума яких розраховувалась за формулою згідно підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, та між платою за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергійної енергії, яка мала бути розрахована за формулою пункту 9.3 глави 9 Порядку, в редакції, що діяла станом на 15.01.2021. На підтвердження свого розрахунку позивачем було надано до матеріалів справи висновок експерта № 40 від 25.08.2023 за результатами проведення судово-економічної експертизи, складений судовим експертом Перепелюк Світланою Миколаївною. З огляду на наявність обґрунтованих причин неможливості подання вказаного висновку в строк, визначений процесуальним законом, висновок прийнятий до розгляду.

З огляду на викладене, позивач зазначає, що неправомірними діями відповідача йому завдано шкоди у розмірі 431276,07 грн., які позивач просить стягнути.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та, зокрема, зазначає, що підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, втратив чинність з моменту набрання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21 законної сили, а саме з 08.09.2022, тобто лише з 08.09.2022 стало неможливим визначити розмір платежу за відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця в усіх торгових зонах z за розрахунковий місяць m, тоді-як у спірний період підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, був законним та застосовувався до позивача. Також відповідач зазначає про відсутність елементів складу цивільно-правового правопорушення як підстави для притягнення відповідача до відповідальності, зокрема: позивачем не доведено протиправності дій Регулятора, так як в межах справи №640/4069/21 дії НКПЕКП протиправними не визнавались, позивачем не доведено понесення ним шкоди та відповідного причинного зв`язку.

Третя особа заперечує проти позову з підстав, які відповідають тим, що викладені відповідачем у відзиві.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями частини першої статті 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Водночас, положення вищезазначеної статті також передбачають доведення необхідних для настання юридичної відповідальності складових, зокрема: протиправність дій/рішень, наявність факту підтвердженої документально заподіяної шкоди та причинного зв`язку між вказаними обставинами.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Шкодою, в розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України, є матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Крім того, саме наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком протиправної поведінки.

При цьому, протиправна поведінка, внаслідок якої було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту.

Як встановлено судом, 15.01.2021 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято постанову № 46 "Про затвердження Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 квітня 2019 року №641", а саме затверджено Зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 квітня 2019 року №641 "Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом".

Як встановлено судом, підпунктом 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку пункти 9.2-9.4 замінено п`ятьма новими пунктами, зокрема, за пунктом 9.2 Порядку продавцями та споживачами за "зеленим" тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця відповідно до Закону та цього Порядку.

Як встановлено судом, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 08.09.2022 по справі №640/4069/21, позов задоволено; визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Судом враховано, що частиною 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Частинами 1, 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття (ч. 1 ст. 359 Кодексу адміністративного судочинства України )

Тобто, з наведеного вбачається, що підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, втратив свою чинність 08.09.2022 (дата ухвалення постанови Верховного Суду). При цьому, суд відзначає про відмінність у правових наслідках визнання нормативно-правового акта недійсним та нечинним, яка фактично полягає в моменті виникнення відповідних правових наслідках.

У межах розгляду справи № 640/4069/21 суд, надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваної постанови, зазначив таке.

Згідно частин 1, 2 статті 3 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом: нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом.

Згідно статті 6 Закону № 2019-VIII Регулятор здійснює державне регулювання ринку електричної енергії у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Беручи до уваги наведені положення Закону № 2019-VIII, адміністративний суд дійшов висновку, що станом на 15.01.2021 року у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не було підстав для встановлення обсягів частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за «зеленим» тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB (далі - відшкодування), у розрахунковому періоді t торгової зони z та впровадження нових формул розрахунків за пунктом 9.3 Порядку.

Згідно пункту 6 частини 3 статті 6 Закону № 2019-VIII до повноважень Регулятора належить затвердження правил, порядків та умов, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 65 Закону № 2019-VIII порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця визначаються порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором.

Згідно положень ч.6 ст. 71 Закону № 2019-VIII частка вартості врегулювання небалансу електричної енергії відшкодовується відповідно до цього Закону та правил функціонування балансуючої групи гарантованого покупця.

Тобто, наведеними нормами врегульовано повноваження НКРЕКП визначати правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця в порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії та умови відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії. Проте, наведені норми ніяким чином не передбачають повноважень НКРЕКП визначати порядок розрахунків обсягів, небалансів електричної енергії гарантованого покупця поза правилами ринку, як і не передбачають повноважень НКРЕКП визначати обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, що спростовує доводи Відповідача та ДП «Гарантований покупець».

Поряд з цим, адміністративним судом досліджено пояснення фахівця з питань вартості відшкодування небалансів за формулами НКРЕКП, інженера-енергетика ТОВ «РЕСУРСЕКОЕНЕРГО» Вітюка Р.В. , який, підсумовуючи відмінності розрахунків за формулами пункту 9.3 Порядку в редакції до 16.01.2021 та в спірній редакції пункту з 16.01.2021 року зазначив, що в спірній редакції у відшкодуванні небалансів беруть участь усі учасники балансуючої групи ДП «Гарантований покупець» незалежно від того чи призвело відхилення такого учасника до відхилення всієї групи чи ні; до розрахунку додались такі фактори як: 1) сальдована позиція гарантованого покупця, тобто сумарний обсяг проданої/купленої гарантованим покупцем електричної енергії відповідно до законтрактованих (у тому числі) акцептованих обсягів продажу на РДН та/або ВДР, та/або за двосторонніми договорами; 2) обсяг невідпущеної електричної енергії в результаті виконання команд ОСП на зменшення навантаження; 3) та сертифіковані дані комерційного обліку. Крім того, фахівець вказав, що станом на день прийняття НКРЕКП постанови № від 15.01.2021 року не існує методики формування НКРЕКП формул розрахунків обсягу частки відшкодування вартості небалансу учасників балансуючої групи, як і порядку визначення складових таких формул та включення до формул коефіцієнтів, даних, показників, то що за відсутності методики їх застосування.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, Окружним адміністративним судом міста Києва та Верховним Судом зроблено висновок, що відповідач у спірних правовідносинах діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, необґрунтовано, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності, запобігаючи всім формам дискримінації, у зв`язку з чим підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку є протиправним.

Відповідно до ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Суд зазначає, що питання щодо можливості застосування визнаного судом протиправним нормативно-правового акта було розглянуто Верховним Судом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

У постанові від 28.04.2020 у справі № 904/164/19 Верховний Суд дійшов висновку, що покладення на суб`єктів господарювання обов`язку виконати рішення Криворізької міської ради не відповідатиме вимогам статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки такі рішення не відповідають вимозі законності, дотримання якої є однією з обов`язкових умов допустимого втручання у право на мирне володіння майном. Покладення на відповідача зазначеного обов`язку становило б порушення принципу належного урядування, на обов`язковості дотримання якого неодноразово наголошував Європейський Суд з прав людини. Так, Європейський Суд з прав людини послідовно зазначав, що «помилки державних органів повинні служити на користь постраждалих осіб, особливо за відсутності іншого приватного інтересу. Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються» (рішення в справах «Ґаші проти Хорватії» (заява №32457/05, пункт 40); «Лелас проти Хорватії» (заява №55555/08, пункт 74); «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (заява №36548/97, пункт 58); «Трґо проти Хорватії» (заява №35298/04, пункт 67)). Суд вважає, що покладення на Відповідача обов`язку виконувати положення Рішень Криворізької міської ради, визнаних нечинними, означало б виправлення помилок Криворізької міської ради, допущених при прийнятті таких рішень, за рахунок Відповідача, що не відповідає принципу належного урядування.

Згідно ч.ч. 5, 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень (пункт 49) зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» №9 від 01.11.1996, судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов`язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 по справі № 154/3029/14-ц вказала, що остання висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Так, суд враховує, що висновки Верховного Суду зокрема в частині неможливості застосування положень нормативно-правових актів, що не відповідають Конституції України та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, грунтуються на аналізі загальних положень законодавства та засад (принципів) судочинства як основоположних правових ідей реалізації судочинства.

При цьому, доводи відповідача стосовно неревантності постанов Верховного Суду, на які посилається позивач, зокрема, з підстав відмінності предмету та підстав позову у таких справах, суд зазначає, що ці доводи відповідача, незважаючи на дійсну відмінність предмету та підстав позову у справах, які зазначені вище, не можуть спростовувати певної універсальності висновків Верховного Суду щодо неможливості застосування протиправного акту (а тим більше такого, протиправність якого встановлена в судовому рішенні, що набрало законної сили) саме з моменту його прийняття.

Наведене дає підстави для однозначного висновку, що в разі визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним у судовому порядку, його застосування заборонено з моменту прийняття.

Відтак, підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, не може підлягати застосуванню під час розрахунку частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії ДП «Гарантований покупець», яка відшкодовувалася продавцями за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи ДП «Гарантований покупець» за періоди з моменту прийняття оскарженого підпункту (15.01.2021) до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/4069/21 (08.09.2022).

Доводи відповідача на третьої особи стосовно того, що кошти, які сплачені у розмірі, визначеному на підставі підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, є такими, що сплачені на підставі чинного у період до 08.09.2022 нормативно-правового акта, спростовуються зазначеним вище. Більше того, суд наголошує на тому, що виходячи з такої позиції відповідача та третьої особи, на особу, у якої виник обов`язок зі сплати коштів у розмірі, визначеному протиправним нормативно-правовим актом, покладатиметься надмірний та невиправданий тягар витрат, що в жодному разі не відповідатиме вимогам статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в контексті права на мирне володіння майном, яким в даному випадку є грошові кошти. Водночас, в такому разі матиме місце ситуація збереження отримувачем таких коштів, сплачених за неправомірним нормативно-правовим актом, у надмірному розмірі.

Разом з тим, позивач, посилаючись на зазначені вище висновки Верховного Суду та заявляючи вимоги про відшкодування відповідачем збитків, одночасно зазначає, що ним сплачено третій особі грошові кошти у розмірі, визначеному, власне, на підставі підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, який сам позивач вважає таким, що не може застосовуватись з моменту його прийняття, оскільки є протиправним.

Водночас висновки про неможливість застосування з моменту прийняття нормативного акту, який є протиправним, свідчать і про відсутність підстав вважати сплачені іншій особі кошти у розмірі, визначеному на підставі такого нормативного акта, збитками, завданими особою, що прийняла такий нормативно-правовий акт, що виключає наявності визначального елемента настання юридичної відповідальності, зокрема, наявності факту підтвердженої заподіяної шкоди.

Так, виходячи з доводів, які викладені в позовній заяві, позиція позивача зводиться до того, що ним понесено надмірні витрати, які ним заявлено як збитки, що їх повинен відшкодувати відповідач, у вигляді різниці між сумою, які він сплатив третій особі на підставі протиправного нормативного- правового акту, та сумою, яку мав би їй сплатити за умови, якби відповідач не прийняв протиправний нормативно-правовий акт.

Тобто фактично, виходячи зі змісту позовної заяви, підстави позову зводяться до надмірної сплати третій особі коштів на підставі протиправного нормативно-правового акта, що не підлягав застосуванню з моменту його прийняття, а отже, виходячи з таких висновків позивача, має місце надмірна та безпідставна сплата ним третій особі коштів у відповідний період та відповідному розмірі та їх збереження третьою особою без достатньої правової підстави.

При цьому, доводи позивача, викладені у позовній заяві, стосовно неможливості стягнення з третьої особи таких коштів як безпідставно набутих, оскільки вони є такими, що сплачені на підставі договору та Порядку не беруться до уваги з огляду на таке.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 № 6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 № 3-11гс15 та від 24.09.2014 № 6-122цс14.

Водночас, виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відтак, грошові кошти, перераховані у розмірі понад визначену договором суму, в розумінні ст. 1212 ЦК України є саме безпідставно отриманими. Схожу за змістом позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 913/371/20.

Відтак, у разі, якщо наявна сплата коштів на підставі договору, який для визначення розміру сплати відсилає до підзаконного нормативного-правового акту, що, в свою чергу, визнаний протиправним та не підлягає застосуванню з моменту прийняття, то така сплата у певному розмірі не може вважатись здійсненою відповідно до умов договору. Іншими словами, матиме місце випадок коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Тобто фактично заявлені у даній справі вимоги про стягнення з відповідача збитків не відповідають суті порушеного права, яке захищає позивач у даній справі, оскільки таке право може бути захищене шляхом звернення до третьої особи з вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів за ст. 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому, з огляду на викладене вище, суд не досліджує обставини щодо факту та розміру переплати у зв`язку з неправомірним нормативно-правовим актом на користь третьої особи, що у даній справі заявлені як збитки.

З урахуванням зазначеного, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтес» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про відшкодування шкоди не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.11.2023

Суддя Ю.В. Картавцева