Ухвала

від 24.11.2023 по справі 914/3450/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.11.2023 р. Справа№914/3450/23

За заявою: Львівської міської ради, м.Львів,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт Груп», м.Львів,

Про: забезпечення позову.

Суддя Козак І.Б.

Без виклику сторін.

ПРОЦЕС.

23.11.2023 Львівською міською радою разом з позовом подано заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт Груп» про забезпечення позову, у якій просить:

1) Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, здійснення інших юридичних правочинів, реєстрації права власності щодо об`єкта нерухомого майна: нежитлової будівлі-торгового центру літ «А-2» загальною площею 2521,3 кв.м на вул.Пасічній, 164 у м.Львові (РНОНИ 2016817346101).

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА.

Заявник зазначає таке. Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 24.01.2020 державний реєстратор Чернівської сільської ради Мостиського району Поліщак М. В. зареєструвала право власності на нежитлову будівлю - торговий центр літ. «А-2» загальною площею 2521.3 кв. м на вул. Пасічній, 164. Власником об`єкта є ТзОВ «Компанія Ріел-Естейт Груп».

Право власності зареєстровано на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ЛВ 141193579417 від 23.12.2019, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у м. Львові, технічного паспорта від 27.01.2020, розпорядження Сихівської районної адміністрації від 21.01.2020 №40, договору доручення від 05.09.2019, укладеного між ТзОВ «Мостнафта», ТзОВ «Компанія Ріел-Естейт Груп».

ТзОВ «Ріел-Естейт Груп» зареєструвало право власності на будівлю площею 2521,3 кв. м, проте в експлуатацію введене будівля площею 1332,7 кв. м.

На думку заявника, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про можливе задоволення позову в цій справі відповідачем, за яким зареєстроване право власності на спірну будівлю, бо відповідач може відчужити її іншим особам, що спричинить міській раді необхідність звертатися з іншими позовами для відновлення свого порушеного права.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Стаття 136 ГПК України визначає підстави для забезпечення позову, так зокрема, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно пункту 1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майна та/або грошові кошти.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.140 ГПК України).

Частиною 1 ст.73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положення ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У статті 79 ГПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові №16 від 26.12.2011р. Пленум Вищого Господарського суду України звертає увагу судів на те, що достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечуючи позов, суд також враховує адекватність заходу до забезпечення позову. Згідно з даним положенням адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Оглянувши та дослідивши матеріали справи та поданої заяви, суд зазначає, що заявником недостатньо обґрунтовано припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Суд звертає увагу позивача на те, що ним не подано ніяких підтверджуючих доказів вчинення відповідачем дій, які можуть бути спрямовані на ухилення від виконання рішення суду у цій справі. Заява про забезпечення позову грунтується на припущенні заявника без жодних підтверджуючих доказів.

Відтак, з проведеного судом аналізу підстав застосування заходів забезпечення позову за поданою заявою вбачається, що заявником не обґрунтовано належним чином підстав вжиття заходів у вигляді заборони вчинення відповідачу чи іншим особам будь-яких дій щодо спірного майна, а судом не встановлено реальності настання обставин, з якими закон пов`язує можливість вжиття таких заходів. Позивач не подав жодних належних доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. За відсутності достатніх доказів протиправності дій відповідача, з метою запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб, та непорушності законного порядку, відсутні правові підстави для задоволення поданої заяви. Таким чином, суд відмовляє у в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.136-140 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Львівській міській раді у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №914/3450/23.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до частини 2 статті 235 ГПК України з моменту її підписання.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня її підписання.

Інформацію по справі можна отримати зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя Козак І.Б.