Рішення

від 15.11.2023 по справі 914/2483/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2023 Справа № 914/2483/23

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Гриб І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача Державного агентства водних ресурсів України, місто Київ

до відповідача Сокальського управління водного господарства, місто Сокаль, Львівська область

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, місто Львів

про визнання права власності.

За участю представників:

прокуратури: Рогожнікової Н.Б. - прокурор;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

третьої особи: Фарйон Т.С. (довіреність від 29.11.2022 №13/1776, трудовий договір від 19.01.2022, наказ (розпорядження) про переведення від 19.01.2022).

Процес.

Керівник Жовківської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України до Сокальського управління водного господарства про визнання за Державним агентством водних ресурсів України права державної власності на будівлі і споруди, що знаходяться в місті Камянка-Бузька, вулиця Ярослава Мудрого, 27а Львівського району Львівської області, реєстраційний номер об`єктів нерухомого майна 2208123246248, а саме: - адміністративний будинок, поз. 2, Б загальною площею 480,1 кв.м.; - прохідна, поз. 3, В загальною площею 28 кв.м.; - гаражі, поз. 4, Г загальною площею 521,8 кв.м.; - матеріальні склади, поз. 5, Д загальною площею 523,2 кв.м.; - склади, поз. 6, Е загальною площею 170,2 кв.м.; - ремонтно-механічна майстерня, поз. 8, И загальною площею 333,4 кв.м.; - бетонний вузол, поз. 7, Є загальною площею 38,9 кв.м., з одночасним припиненням права власності Сокальського управління водного господарства (ЄДРПОУ 01034389).

Ухвалою суду від 21.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 14.11.2023).

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.

Прокурор в судове засідання 15.11.2023 для розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представники позивача та відповідача у судове засіданні 15.11.2023 для розгляду справи по суті не з`явились. Заяви, клопотання від позивач та відповідача станом на дату та час проведення судового засідання до суду не надходили.

Слід зазначити, що ухвалою суду від 02.10.2023 явка представників учасників справи у в судове засідання для розгляду справи по суті не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідачем подано до суду 01.09.2023 відзив на позовну заяву, у якому відповідачем визнано заявлений позов.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи належне повідомлення сторін про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, зокрема, визнання відповідачем позовних вимог, беручи до уваги те, що явка представників в засідання обов`язковою не визнавалась, суд не вважає відсутність представників сторін у судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 15.11.2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція прокуратури.

В обґрунтування наявності підстав представництва інтересів держави прокурором зазначено, що Жовківською окружною прокуратурою виявлено невідповідність реєстрації речових прав на нерухоме майно на праві власності за Сокальським управлінням водного господарства, що реорганізовано шляхом приєднання до Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (далі -БУВР), хоча повинно було реєструватися на праві оперативного управління, яке є похідним від права власності, у зв`язку із чим прокуратурою на адресу Державного агентства водних ресурсів України надіслано запит від 18.05.2023 № 14.53/05-38-1878ВИХ-23 щодо усунення виявлених невідповідностей в частині реєстрації речових прав на нерухоме майно.

24.05.2023 Держводагентство України, як орган управління державним майном, за № 2602/7/9/11-23 видало Басейновому управлінню водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну доручення щодо надання запитуваних документів в органи прокуратури з метою встановлення підстав для представництва прокурором інтересів держави.

В подальшому, 28.06.2023 на адресу Жовківської окружної прокуратури з Басейновому управлінню водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну надійшла інформація від 02.06.2023 №13/761 з належним чином завіреними копіями документів, однак з листа не вбачається, що компетентним органом вжито належні заходи щодо усунення порушень вимог чинного законодавства, зокрема звернення до суду з відповідним позовом.

Відтак, жодних дій після запитів прокуратури, в тому числі в судовому порядку, здійснено не було, незважаючи на неодноразові звернення з цього приводу прокуратурою. Позивач, достовірно знаючи про допущені порушення відповідачем, володіючи достатнім обсягом повноважень для належного захисту інтересів держави, не вжив необхідних та достатніх заходів реагування в розумний строк.

Вказані обставини свідчать про неналежне нездійснення уповноваженим органом своїх обов`язків у сфері контролю за збереженням державного майна та як наслідок, неналежний захист інтересів держави, що підтверджує наявність «виключного випадку» для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Порушення інтересів держави прокурор у позові обґрунтовує тим, що майно вибуло із володіння законного власника всупереч законодавству. Спірні акти порушують інтереси держави у сфері реалізації прав власника, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ним. Зазначені об`єкти мають стратегічне значення для забезпечення розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, здійснення у водному господарстві.

Оскільки, відповідно до вищезазначених положень Закону України "Про управління об`єктами державної власності", повноваження по управлінню державним майном здійснює Держводагентство, порушене право держави підлягає захисту шляхом визнання за державою в особі Державного агентства водних ресурсів України права державної власності на будівлі і споруди, що знаходиться в місті Кам`янка-Бузька, вулиця Ярослава Мудрого, 27а Львівського району Львівської області, реєстраційний номер об`єктів нерухомого майна 2208123246248, а саме: - адміністративний будинок, поз. 2, Б загальною площею 480,1 кв.м.; - прохідна, поз. 3, В загальною площею 28 кв.м.; - гаражі, поз. 4, Г загальною площею 521,8 кв.м.; - матеріальні склади, поз. 5, Д загальною площею 523,2 кв.м.; - склади, поз. 6, Е загальною площею 170,2 кв.м.; - ремонтно-механічна майстерня, поз. 8, И загальною площею 333,4 кв.м.; - бетонний вузол, поз. 7, Є загальною площею 38,9 кв.м., з одночасним припиненням права власності Сокальського управління водного господарства (ЄДРПОУ 01034389).

Позиція відповідача.

У відзиві на позов відповідач визнав вимогу про визнання права власності Державного агентства водних ресурсів України на будівлі та просив судові витрати розділити відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, зазначив, що під час реєстраційних дій 30.03.2010 реєстратором БТІ не було дотримано діючих норм законодавства щодо реєстрації права державної власності за органом управління державним майном та правом оперативного управління щодо цього майна з боку Кам`янка - Бузького УВГ.

Позиція третьої особи.

У поданих до суду письмових поясненнях по суті спору третьою особою підтримано позовні вимоги про визнання права власності Державного агентства водних ресурсів на будівлі і споруди, що розташовані по вул. Ярослава Мудрого, 27а, м. Кам`янка-Бузька, Львівського району Львівської області з одночасним припиненням права власності на ці будівлі і споруди Сокальського УВГ.

Обставини встановлені судом.

Прокуратурою виявлено невідповідність державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на праві власності за Сокальським управлінням водного господарства (ЄДРПОУ 01034389), хоча повинні були реєструватися на праві оперативного управління, яке є похідним від права власності.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, на праві власності за Сокальським управління водного господарства (ЄДРПОУ 01034389) зареєстровано право власності на комплекс об`єктів нерухомого майна за адресою: Львівська область, Кам`янка- Бузький район, м. Кам`янка-Бузька, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 27а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2208123246248). Складові частини комплексу об`єктів нерухомого майна:

Адміністративний будинок, поз. 2, Б загальною площею 480,1 кв.м.;

Прохідна, поз. 3, В загальною площею 28 кв.м.;

Гаражі, поз. 4, Г загальною площею 521,8 кв.м.;

Матеріальні склади, поз. 5, Д загальною площею 523,2 кв.м.;

Склади, поз. 6, Е загальною площею 170,2 кв.м.;

Ремонтно-механічна майстерня, поз. 8, И загальною площею 333,4 кв.м.;

Бетонний вузол, поз. 7, Є загальною площею 38,9 кв.м.

Відповідно до реєстраційної справи №2208123246248, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Кам`янка-Бузької міської ради від 23.02.2010 (серія САС №834673) комплекс об`єктів за адресою: Львівська область, Кам`янка-Бузький район, м. Кам`янка-Бузька, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 27а, зареєстровано на праві власності за державою в особі Державного комітету України по водному господарству на підставі рішення виконкому Кам`янка-Бузької міської ради №74 від 28.02.2008.

Державна реєстрація права власності за Сокальським управлінням водного господарства здійснена на підставі передавального акту, серія та номер: 753, виданого 31.03.2020 Державним агентством водних ресурсів України та наказу, серія та номер: 753, виданого 09.12.2019 Державним агентством водних ресурсів України.

Відповідно до наказу Державного агентства водних ресурсів України №753 від «Про реорганізацію Кам`янка-Бузького УВГ» Кам`янка-Бузьке УВГ (ЄДРПОУ 01034099) реорганізовано шляхом приєднання до Сокальського УВГ (ЄДРПОУ 01034389). Сокальське УВГ є правонаступником Кам`янка-Бузького УВГ. Майно за передавальним актом від 31.03.2020 передане Сокальському УВГ. Вказане стало підставою для реєстрації права власності на спірні приміщення за Сокальським УВГ.

Відповідно до наказу Державного агентства водних ресурсів України №641 від 08.07.2020 «Про реорганізацію Сокальського УВГ» проводиться реорганізація Сокальського управління водного господарства (ЄДРПОУ 01034389) шляхом приєднання до Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (ЄДРПОУ 01038909).

Проте, як вказано прокурором у позовній заяві та визнано відповідачем у відзиві на позов, вказане майно є державним, управляння яким здійснює держава в особі Держводагентства як власника, а в Сокальського УВГ, правонаступником якого є Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, таке перебуває на праві оперативного управління. Відтак, право державної власності на спірне майно слід визнати за Держводагентством, одночасно припинивши право власності на таке Сокальського управління водного господарства.

Висновки суду.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно статті 13 Конституції України, статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України, від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Статтею 133 Господарського кодексу України визначено, що основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. В частині 4 цієї статті вказано, що держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб`єктів господарювання.

За приписами статті 134 Господарського кодексу України установлено, що суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Частина 3 цієї статті визначає, що правовий режим власності та правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Відповідно до статті 135 Господарського кодексу України, власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет, структуру утвореного ним суб`єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб`єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення заснованих ним суб`єктів господарювання відповідно до законодавства. Частиною 2 цієї статті визначено, що власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності ~ на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно з статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Частиною 2 цієї статті встановлено, що власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (частина п`ята статті 22 Господарського кодексу України).

Вказане дозволяє зробити висновок, що право господарського відання та право оперативного управління покладено в основу створення суб`єктів господарювання державного сектора економіки.

Статтею 1 Закону України «Про управління об`єктами права державної власності» встановлено, що управління об`єктами державної власності здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до статей 4, 5-2 Закону України «Про управління об`єктами права державної власності» вказує, що суб`єктами управління об`єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує Формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності.

Так, указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» 09.12.2010 № 1085/2010, утворено Державне агенство водних ресурсів України (далі Держводагентство), реорганізувавши Державний комітет України по водному господарству.

Держводагентство, відповідно до п. 1 та пп. 33 п. 4 Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 № 393 (далі - Положення), є центральним органом виконавчої влади та здійснює управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Держводагентства.

Аналогічні пункти містились у Положенні про Державний комітет України по водному господарству, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.1991 № 316 щодо здійснення функцій по управлінню державним майном, закріпленим за підвідомчими йому підприємствами, установами та організаціями.

Підпорядкованими Держводагентству є водогосподарські організації, серед яких Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну.

Пунктом 13, абз. 3 Положення про Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну затвердженого наказом Держводагенства № 602 від 26.06.2020 визначено, що майно Управління складається з майна, переданого йому Держводагенством на праві оперативного управління, коштів Державного бюджету, інших джерел, не заборонених чинним законодавством.

В той же час, в підпорядкуванні Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну наявні були районні управління, серед яких Сокальське управління водного господарства (Сокальське УВГ), як самостійна юридична особа.

Як встановлено судом, відповідно до наказу Державного агентства водних ресурсів України №753 від «Про реорганізацію Кам`янка-Бузького УВГ» Кам`янка-Бузьке УВГ (ЄДРПОУ 01034099) реорганізовано шляхом приєднання до Сокальського УВГ (ЄДРПОУ 01034389). Сокальське УВГ є правонаступником Кам`янка-Бузького УВГ. Майно за передавальним актом від 31.03.2020 передане Сокальському УВГ. Вказане стало підставою для реєстрації права власності на спірні приміщення за Сокальським УВГ.

У Положенні про Сокальське УВГ, затвердженого наказом Держводагенством 19.06.2020 № 558, зазначено, що його майно складається з необоротних та оборотних активів, вартість яких відображається в самостійному балансі. Майно Сокальського УВГ є державною власністю, закріплене за ним і належить йому на праві оперативного управління (п.4.2 Положення). Аналогічна норма міститься у Положенні про Кам`янка - Бузьке УВГ, затвердженого наказом Державного агенства водних ресурсів України від 16.12.2016 № 229 (п.4.2).

Як зазначено вище, Держводагентство, відповідно до п. 1 Положення є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

Отже, оскільки власником об`єктів нерухомого майна, а саме будівель та споруд за адресою: Львівська область, Кам`янка- Бузький район, м. Кам`янка-Бузька, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 27а є держава Україна в особі Держводагентства, то реєстрація права власності за Сокальським управлінням водного господарства порушує право розпорядження об`єктами права державної власності дійсного власника. Відтак наявний спір про право.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Схожі висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.

Близький за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема в постановах від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19.

Наявність запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Сокальським управлінням водного господарства на спірні об`єкти нерухомого майна, безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків та зачіпає інтереси позивача як органу уповноваженого державою управляти державним майном.

Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що майно зареєстровано на праві власності незаконно, всупереч законодавству та поза волею власника.

Неправомірна реєстрація управлінням водного господарства на праві власності спірного майна свідчить про невизнання ним права держави в особі Держводагенства, як законного власника цього майна.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Водночас, згідно із пунктом 9 частини 1 статті 27 вищевказаного Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно пункту 1) частини 3 статтті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах та відповідно до ч. 2 цієї статті перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій. зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

У відповідності до пункту 6 Положення «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з державною реєстрацією права власності на таке майно заявником подається одна заява. Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. У разі проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі проведення державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно державним реєстратором приймається одне рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Отже, під час реєстрації речових прав на будівлі мала відбутись реєстрація похідного права від права власності - права оперативного управління на нерухоме майно, що є в оперативному управлінні Сокальського управління водного господарства.

Оскільки, відповідно до вищезазначених положень Закону України "Про управління об`єктами державної власності", повноваження по управлінню державним майном здійснює Держводагентство, порушене право держави підлягає захисту шляхом визнання за державою в особі Державного агетнства водних ресурсів України права державної власності на будівлі і споруди, що знаходиться в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єктів нерухомого майна 2208123246248, а саме: - Адміністративний будинок, поз. 2, Б загальною площею 480,1 кв.м.;

- Прохідна, поз. 3, В загальною площею 28 кв.м.;

- Гаражі, поз. 4, Г загальною площею 521,8 кв.м.;

- Матеріальні склади, поз. 5, Д загальною площею 523,2 кв.м.;

- Склади, поз. 6, Е загальною площею 170,2 кв.м.;

- Ремонтно-механічна майстерня, поз. 8, И загальною площею 333,4 кв.м.;

- Бетонний вузол, поз. 7, Є загальною площею 38,9 кв.м.,

з одночасним припиненням права власності Сокальського управління водного господарства (ЄДРПОУ 01034389).

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами доведено наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, які визнано відповідачем.

Судові витрати

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду у розмірі 2 147, 20 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжними дорученнями №1652 від 02.08.2023.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Порядок повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір», статтею 7 якого визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

З огляду на викладене, прокурор має право подати заяву про повернення з Державного бюджету України судового збору в сумі 1 073,60 грн, у зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті.

50% судового збору в сумі 1 073, 60 грн слід стягнути з відповідача на користь прокуратури у зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 12, 20, 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Державним агентством водних ресурсів України (01004, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 37472104) право державної власності на будівлі і споруди, що знаходяться в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єктів нерухомого майна 2208123246248, а саме:

- Адміністративний будинок, поз. 2, Б загальною площею 480,1 кв.м.;

- Прохідна, поз. 3, В загальною площею 28 кв.м.;

- Гаражі, поз. 4, Г загальною площею 521,8 кв.м.;

- Матеріальні склади, поз. 5, Д загальною площею 523,2 кв.м.;

- Склади, поз. 6, Е загальною площею 170,2 кв.м.;

- Ремонтно-механічна майстерня, поз. 8, И загальною площею 333,4 кв.м.;

- Бетонний вузол, поз. 7, Є загальною площею 38,9 кв.м.,

з одночасним припиненням права власності Сокальського управління водного господарства (80001, Львівська область, Сокальський район, місто Сокаль, вулиця Шевченка, будинок 131, ідентифікаційний код юридичної особи 01034389;).

3. Стягнути з Сокальського управління водного господарства (80001, Львівська область, Сокальський район, місто Сокаль, вулиця Шевченка, будинок 131; ідентифікаійний код юридичної особи 01034389;) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код 02910031;) 1 073, 60 грн судового збору.

4. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені статтями 256,257 Господарського процесуального кодексу України

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 24.11.2023

Суддя Сухович Ю.О.