Рішення

від 08.11.2023 по справі 916/2308/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2308/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Укрлайм (49010, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр-т Гагаріна, буд. 99, офіс 188, код ЄДРПОУ 40820650)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Строй Опт (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Шенгелія, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 41481333)

про стягнення 372673,15 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Чайка О.Ю., адвокат, діє на підставі ордеру

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Укрлайм звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Строй Опт про стягнення 372673,15 грн., з яких: 266478,96 грн. основного боргу, 14776,92 грн. 3% річних та 91417,28 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Укрлайм обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати за товар за договором поставки №250 від 18.11.2017.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 12.07.2023 о 16:45. Ухвалою суду від 04.07.2023 судове засідання призначено на 19.07.2023 о 16:45.

11.07.2023 за вх.№23067/23 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке судом у протокольній формі задоволено. До вказаного клопотання позивачем також надано оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду.

Ухвалою суду від 19.07.2023 відкладено розгляд справи на 05.09.2023 о 17:30.

21.08.2023 за вх.№28400/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне:

- відповідач вказує, що місцезнаходження відповідача та розподільчого складу, на який була здійснена поставка продукції, є місто Херсон; загальновідомим фактом є те, що територія міста Херсон та Херсонська область були окуповані збройними силами російської операції в період з 24 лютого 2022 року по 11 листопада 2022 року; частина Херсонської області залишається окупованою на поточну дату; зазначена інформація підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22 грудня 2022 року та відповідно до чинного законодавства існує обмеження щодо здійснення розрахунків з підприємствами, що знаходять на окупованій території, тому в період окупації ТОВ СТРОЙ ОПТ не міг здійснювати розрахунки; таким чином, на переконання відповідача на законодавчому рівні відповідач був позбавлений можливості здійснювати будь-яку господарську діяльність на території м. Херсона та/ або Херсонської області, і взагалі в будь-якому іншому місті України, допоки не здійснить перереєстрацію податкової адреси на іншу територію України;

- відповідач наголошує, що законодавством передбачено можливість встановлення в договорі положення, у відповідності до якого ті чи інші зобов`язання у сторін будуть виникати після настання певної події; так, відповідно до умов договору (п.7.3) покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня; при укладенні договору поставки №250 від 18.11.2017 сторони погодили між собою інший порядок розрахунків, а саме оплата за реалізований товар щотижня, з огляду на вищевикладене у відповідача виникає обов`язок сплатити за поставлений товар виключно після його реалізації, яка підтверджується звітом;

- відповідач зазначає, що в період окупації міста Херсон відбулось заволодіння майном підприємства ТОВ СТРОЙ ОПТ, що знаходилось на тимчасово окупованій території Херсонської області (в тому числі всією документацією бухгалтерського та фінансового обліку) представниками збройних формувань російської федерації та по даному факту за заявою представника відповідача слідчим відділом УСБУ в Херсонський області було відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст. 438 Кримінального кодексу України; 14 грудня 2022 року за адресою складу місця зберігання товару: місто Херсон, вулиця Кольцова, 57 в результаті вибуху внаслідок потрапляння боєприпасу виникла пожежа у складському приміщенні, внаслідок було складено акт про пожежу та інформацію про найменування та вартість знищеного товару, з огляду на цю обставину відповідач не може виконати зобов`язання, що викладене позивачем у його вимозі від 13.04.2023, по поверненню нереалізованого товару, - оскільки нереалізований товар знаходився на складі, де мала місце пожежа 14 грудня 2022 року; відповідач фактично не міг здійснювати реалізацію товару та виконувати свої зобов`язання за договором поставки після 24 лютого 2022 року внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажор) в результаті бойових дій та захоплення майна; відповідач зауважує про дію форс-мажорних обставин та відсутність у відповідача обов`язку по оплаті під час дії непереборних обставин, а саме під час військових дій та введення воєнного стану; листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 було засвідчено наявність форс-мажорних обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, відповідно до Указу президента України №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні; ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язкам, виконання яких/го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); відповідно до пункту 10.2 договору поставки №250 від 18.11.2017 за наявності форс-мажорних обставин строк виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором продовжується на час дії таких обставин; на переконання відповідача між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання є причинно-наслідковий зв`язок та вказані обставини форс-мажору, на думку відповідача, відстрочують строк виконання відповідачем своїх зобов`язань по договору поставки на час дії військового стану;

- відповідач наголошує, що у договорі сторони погодили строк оплати товару з вказівкою на подію - після реалізації товару, тобто обумовили настання у відповідача обов`язку оплатити товар обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (ч.1 ст. 212 ЦК України - договір з відкладальною обставиною), при цьому відкладальна обставина вважається такою, що настала, якщо її настанню недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно (ч.3 ст. 212 ЦК України); таким чином, відповідач вважає, що договір за своєю правовою природою є договором поставки з відстроченням платежу (відкладальна умова);

- відповідач зазначає, що зобов`язання відповідача по оплаті за реалізований товар згідно пункту 7.3 договору поставки ще не наступили, оскільки не було факту реалізації товару, через обставини форс-мажору; позивачем не надано жодного доказу про те, що товар реалізований покупцем, з огляду на це вимога постачальника про сплату кінцевої вартості за нереалізований товар є безпідставною, незаконною та такою, що порушує умови укладеного договору поставки №250 від 18.11.2017; відповідно до п.10.2 у випадку настання обставин, передбачених п.10.1, строк виконання стороною своїх зобов`язань по даному договору переноситься відповідно часу, на протязі якого діють ці обставини та їх наслідки, у випадку якщо форс-мажорні обставини настали і діють більш ніж 6 (шість) місяців, будь-яка зі сторін має право у односторонньому порядку розірвати даний договір;

- відповідач наголошує, що позивач заявив до відшкодування інфляційних втрат в розмірі 91417,28 грн. за накладною №261 від 12.05.2021 за період 01.12.2022 по 11.05.2023, за накладною №313 від 21.05.2021 за період з 22.05.2021 по 11.05.2023; за накладною №317 від 27.05.2021 за період з 28.05.2021 по 11.05.2023; зазначений розмір інфляційних збитків складає 34,3% від суми основного боргу, заявленого позивачем, окрім того, позивач почав нараховувати інфляційні нарахування від дати наступної за датою поставки, проте в договорі чітко погоджений сторонами порядок оплати, тому нарахування штрафних санкцій одразу після дати поставки товару; враховуючи вищезазначені обмеження щодо заборони на переказ коштів, нарахування позивачем пені, збитків від інфляції та 3% річних відповідач вважає необґрунтованим та таким, що порушує права відповідача, оскільки територія міста Херсон була окупована з 24 лютого 2022 року по 15 листопада 2022 року, частина магазинів відповідача до цього часу знаходиться на окупованій території, хіяу90щзщдюздюфч відповідач не мав можливості здійснити переказ грошових коштів позивачу.

04.09.2023 за вх.№30332/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду. У поданій відповіді на відзив позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та вказує наступне:

- позивач вказує, що ТОВ Укрлайм як постачальником виконано належним чином взяті на себе обов`язки та поставлено ТОВ СТРОЙ ОПТ товар на загальну суму 266478,96 грн, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та не заперечується відповідачем (сторонами було підписано акт звірки розрахунків на 30.11.2021, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 266478,96 грн.), однак у порушення приписів ст.ст.525, 526, 610, 629, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, умов договору покупцем не оплачено вартості отриманого товару, не дивлячись на те, що строк виконання грошових зобов`язань згідно ч.2 ст. 530 та ч.1 ст. 692 ЦК України настав негайно після прийняття товару; зазначені висновки позивач робить керуючись п.п. 41-45 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.04.2023 по справі №916/1349/21, правові висновки якого за правилами ч.4 ст. 236 ГПК України є обов`язковими до врахування судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин;

- позивач наголошує, що в договорі термін виконання покупцем обов`язку оплатити товар не встановлений, оскільки здійснення чергового платежу в п.7.3 договору обумовлено реалізацією прийнятого товару, яка не є подією, яка неминуче має настати, адже товар може бути взагалі нереалізованим, у т.ч. з вини покупця та з причин, незалежних від постачальника, при цьому наявність п.7.3 договору породжує для постачальника наслідок у вигляді неотримання коштів за переданий товар, а покупцю надає можливість не перераховувати за нього кошти протягом тривалого часу, який в межах даної справи становить вже більше двох років (поставка здійснена в травні 2021 року), що є явно несправедливим, таким чином положення п.7.3 договору не підлягають застосуванню при визначенні строку оплати товару, в зв`язку з чим останній мав бути оплаченим негайно після його прийняття, згідно ч.2 ст. 530 та ч.1 ст. 692 ЦК України;

- позивач зазначає, що доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання та саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; поставка товару здійснена в травні 2021 року, відповідно обов`язки з оплати наступили в травні 2021 року, тобто за 9 місяців до впровадження дії воєнного стану, а з моменту деокупації м. Херсону та Херсонської області станом на 01.06.2023 сплинуло вже більше дев`яти місяців, у зв`язку з чим у відповідача була реальна можливість виконати зобов`язання з оплати поставленого йому товару; позивач направляв відповідачу претензію від 21.02.2023 з вимогою сплатити заборгованість, але відповідач не сплатив борг.

Ухвалою суду від 05.09.2023 відкладено розгляд справи на 27.09.2023 об 11:00.

26.09.2023 за вх.№33537/23 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийнято судом до розгляду. У поданих запереченнях відповідач наголошує на доводах, які викладені ним у відзиві на позов та додатково вказує, що вимога оплати за поставлений товар була направлена позивачем 21 лютого 2023 року, тому, в силу положень ч.2. ст. 530 УК України, правових підстав обраних позивачем для підготовки позову, - обов`язок оплати за товар, що був поставлений позивачем виникає у відповідача через 7 календарних днів після направлення вимоги, тобто 28 лютого 2023 року; сума заявлена позивачем до стягнення 3% річних та збитків від інфляції розрахована за період більший ніж з дати виникнення зобов`язання відповідача, тому на думку відповідача є необґрунтованою.

У судовому засіданні 27.09.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 18.10.2023 об 11:30. У судовому засіданні 18.10.2023 судом у протокольній формі оголошено перерву до 08.11.2023 об 11:30.

У судове засідання 08.11.2023 позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, просив розглядати справу без участі його представника.

У судовому засіданні 08.11.2023 представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Справа №916/2308/23 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 08.11.2023 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 08.11.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд встановив:

18.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Укрлайм (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Строй Опт (покупець, відповідач) укладений договір поставки №250, відповідно до якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець прийняти і сплатити товар, на умовах, визначених цим договором; найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість товару, строки поставки узгоджуються сторонами окремо; підставою для бухгалтерського обліку господарської операції з поставки товару є первинний документ, а саме - видаткова накладна, сторони домовились, що первинний документ підтверджує здійснення господарської операції.

Відповідно до п.2.1 договору поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця (в рамках специфікації), в якій повинно бути вказано: асортимент замовленого покупцем товару, його кількість та необхідний термін поставки.

Згідно з п.3.1 договору прийняття товару за асортиментом, кількістю і якістю відбувається покупцем згідно з супроводжувальними документами (видаткові накладні, а також документи, що засвідчують якість товару) на момент одержання товару від постачальника. Оригінали супроводжувальних документів постачальник передає покупцю разом із товаром.

За п.3.7 договору у випадку, коли частина товару не була реалізована протягом 90 днів з моменту отримання товару, покупець має право повернути його. Постачальник зобов`язаний протягом 14 календарних днів з моменту пред`явлення покупцем письмової вимоги, прийняти цей товар та/або замінити його. Постачальник зобов`язаний прийняти такий товар з одночасним оформленням відповідних товарно-супровідних документів.

У відповідності до п.п. 4.1, 4.2 договору обов`язок постачальника по передачі товару вважається виконаним в момент передачі товару покупцю, який визначається датою накладної. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару, переходить до покупця з моменту одержання товару, що підтверджується підписами на видатковій накладній.

Згідно з п.п. 7.1, 7.3, 7.4, 7.6, 7.7 договору ціна товару визначається згідно специфікації (видаткової накладної) постачальника. Загальна вартість кожної партії товару вказується в видаткових накладних постачальником. Покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня. Оплата товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у розділі 12 даного договору. Датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника або інший рахунок, вказаний постачальником. Покупець за необхідністю надає постачальнику звіт із зазначенням кількості реалізованого товару та вказує товарні залишки на дату формування звіту. Такий звіт надається покупцем у електронному вигляді засобами електронної пошти, по факсу та у інший спосіб.

Відповідно до п.9.1 договору даний договір регулюється і підлягає тлумаченню у відповідності до діючого законодавства України.

Згідно з п.п. 10.1-10.3 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по даному договору, якщо це невиконання виявилось наслідком обставин непереборної сили, які сторона не може передбачити або запобігти (пожежа, затоплення, бастування, терористичний акт та інші обставини, які знаходяться поза контролем сторін що перешкоджають виконанню зобов`язань поданому договору), які з`явились після укладення даного договору. У випадку настання обставин, передбачених п.10.1, строк виконання стороною своїх зобов`язань по даному договору переноситься відповідно часу, на протязі якого діють ці обставини та їх наслідки. У випадку якщо форс-мажорні обставини настали і діють більш ніж 6 (шість) місяців, будь-яка зі сторін має право у односторонньому порядку розірвали даний договір. Достатнім підтвердженням настання форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати регіону фактичного місцезнаходження відповідної сторони

За п.11.5 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018. Договір підлягає автоматичній пролонгації на кожний наступний календарний рік у випадку, якщо жодна із сторін не відмовиться письмово від пролонгації не менше ніж за 14 (чотирнадцять) днів до дати закінчення договору.

В матеріалах справи наявні підписані з обох сторін видаткові накладні, а саме: №261 від 12.05.2021 на суму 76869 грн.; №313 від 21.05.2021 на суму 105589,20 грн.; №317 від 27.05.2021 на суму 101458,20 грн.; всього на суму 283916,40 грн.

Також в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні: №261 від 12.05.2021; №313 від 21.05.2021; №317 від 27.05.2021.

Матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків за договором №250 від 18.11.2017 за період з 01.11.2021 по 30.11.2021, який підписано з обох сторін та відповідно до якого заборгованість на користь ТОВ Укрлайм складає 266478,96 грн.

У претензії від 21.02.2023 №21/02-23 позивач просив відповідача перерахувати на рахунок ТОВ Укрлайм суму заборгованості за поставлений товар. В матеріалах справи наявний опис вкладення та поштова накладна з відміткою Укрпошти про направлення відповідачу поштового відправлення (претензії) 02.03.2023.

Доказів сплати заявлених до стягнення сум матеріали справи не містять.

На підтвердження власної позиції у справі відповідачем надано та матеріали справи містять: лист УСБУ в Херсонській області від 09.11.2022 про отримання заяви про злочин від 12.10.2022 щодо заволодіння представника збройних формувань рф майном ТОВ Строй Опт, що знаходиться на окупованій території Херсонської області; акт про пожежу від 14.12.2022; лист від 16.12.2022-повідомлення про заподіяну шкоду в результаті пожежі, яка відбулась 14.12.2022; договір оренди нежитлових приміщень №АП29/01-02 від 01.01.2021; акт приймання-передачі приміщення від 01.01.2021.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки щодо повної та своєчасної сплати за поставлений товар стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, тоді як підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що підставою для звернення позивача до суду з даним позовом є неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №250 від 18.11.2017 щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, умови укладеного між сторонами договору, господарський суд зазначає, що приймаючи до уваги наявні докази, які підтверджують поставку позивачем відповідачу товару, зокрема, за спірними видатковими накладними на загальну суму 283916,40 грн., враховуючи, що відповідачем не спростовано факт поставки позивачем товару та не спростовано заявленої до стягнення суми, а також відповідачем не виконано вимоги претензії позивача та не було здійснено повну та своєчасну оплату отриманого товару після виставлення йому вказаної претензії та відповідного настання терміну оплати поставленого товару, що є порушенням умов договору та законодавства, що регулює спірні правовідносини. Господарський суд, проаналізувавши наявні у справі докази, вважає, що докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, є більш вірогідними, ніж заперечення відповідача на їх спростування, а тому господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Укрлайм про стягнення з відповідача 266478,96 грн. заборгованості є правомірними, доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Окрім того, господарський суд звертає увагу, що сума основного боргу зафіксована в акті звірки, підписаному з обох сторін.

Іншого відповідачем не доведено.

Посилання відповідача на п.7.3 договору не приймаються судом до уваги в якості підстави для відмови у задоволенні позову з огляду на виставлену позивачем відповідачу вимогу-претензію та вищевикладені висновки суду про настання у відповідача строку оплати товару.

В частині форс-мажору суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідачем у заявах по суті справи було вказано в якості однієї з підстав для відмови від позову - форс-мажорні обставини в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України із посиланням на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Господарський суд враховує висновки, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, а саме: форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні шляхом видачі сертифіката.

Приймаючи до уваги відсутність відповідного сертифікату ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин саме у спірних правовідносинах, господарський суд не вбачає підстав, а відповідачем не доведено наявності таких підстав для застосування до спірних правовідносин умов форс-мажорних обставин та звільнення відповідача від обов`язку виконання умов укладеного договору.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд вказує наступне.

За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Господарський суд вказує, що позивачем було нараховано 3% річних по кожній з трьох видаткових накладних: №261 з 01.12.2021 по 11.05.2023; №313 з 22.05.2021 по 11.05.2023 та №317 з 28.05.2021 по 11.05.2023; інфляційні втрати нараховані з грудня 2021 по березень 2023 (видаткова накладна №261) та з червня 2021 по березень 2023 (видаткові накладні №313, 317).

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи факт не здійснення відповідачем повного розрахунку за договором поставки, господарський суд, дослідивши умови укладеного договору та приймаючи до уваги виставлену позивачем претензію від 21.02.2023, в якій заявлено вимогу до відповідача про сплату основного боргу, яка була надіслана відповідачу 02.03.2023, таким чином, враховуючи викладене, господарський суд вважає, що саме з 13.03.2023 (з урахуванням строку, визначеного ст. 530 ЦК України) необхідно здійснювати нарахування 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши власний перерахунок в межах вказаного періоду (з 13.03.2023 по 11.05.2023), господарський суд встановив, що обґрунтованою до стягнення сумою 3% річних є 1299,34 грн., сумою інфляційних втрат - 4487,04 грн.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Укрлайм та стягнення з відповідача 266478,96 грн. основного боргу, 1299,34 грн. 3% річних та 4487,04 грн. інфляційних втрат, в решті позовних вимог судом відмовляється.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Укрлайм задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Строй Опт (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Шенгелія, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 41481333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрлайм (49010, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр-т Гагаріна, буд. 99, офіс 188, код ЄДРПОУ 40820650) 266478 /двісті шістдесят шість тисяч чотириста сімдесят вісім/ грн. 96 коп. основного боргу, 1299 /одну тисячу двісті дев`яносто дев`ять/ грн. 34 коп. 3% річних, 4487 /чотири тисячі чотириста вісімдесят сім/ грн. 04 коп. інфляційних втрат та 4083 /чотири тисячі вісімдесят три/ грн. 81 коп. судового збору.

3.В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 22 листопада 2023 р.

Суддя Ю.С. Бездоля