Рішення

від 08.11.2023 по справі 916/2688/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2688/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 5, код ЄДРПОУ 14289688) в особі філії Інфоксводоканал (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Басейна, буд. 5, код ЄДРПОУ 26472133)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю 103 (65072, Одеська обл., м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 74, код ЄДРПОУ 41759692)

про стягнення 15873,80 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Токарєва Н.В., діє на підставі довіреності

від відповідача: Бевза О.В., директор

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю 103 про стягнення 15873,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем п.3.2 Правил №190, а саме: при проведенні перевірки на об`єкті за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 55, кафе-бар Арабіка, було виявлено безоблікове водоспоживання та водовідведення в повному обсязі від внутрішньобудинкових мереж, що підтверджується актом №9126 від 15.05.2020 та в результаті виявленого порушення відповідачу було здійснено розрахунок заборгованості відповідно до п.п. 3.3, 3.4 Правил №190.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; призначено судове засідання на 13.07.2023 о 09:25. Ухвалою суду від 04.07.2023 судове засідання призначено на 20.07.2023 о 09:25. У судовому засіданні 20.07.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 06.09.2023 о 10:40.

05.09.2023 за вх.№30526/23 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує:

- відповідач зазначає, що дійсно 05.11.2018 укладено договір оренди між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ТОВ 103 на нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 12,7 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 55; 07.07.2020 здійснено опломбування, про що складено акт №13763; між ТОВ 103 та ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал укладено договір №03888/3 про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення від 28.07.2020; до матеріалів справи надано витяг з протоколу засідання технічної комісії №11 від 17.07.2020, який датований в листі 16.05.2023, відповідно до якого вирішено у 10- денний термін надати відповідний пакет документів для укладання договору, при цьому жодні з листів на адресу Товариства не направлялися, в матеріалах справи також відсутні докази вручення даних листів Товариству;

- відповідач наголошує, що безоблікове водокористування включає у себе дві самостійні дії за вчинення (здійснення) хоча б однієї: самовільне приєднання до систем водопостачання та водовідведення або самовільне користування ними, наступає відповідальність; за твердженням позивача підставою для подання позову є порушення, що відображені в акті від 15.05.2020 та досліджуючи надану позивачем разом із позовною заявою копію акту від 15.05.2020 не зафіксований факт самовільного водокористування;

- відповідач вказує, що зі змісту акту слідує, що він складений комісією у складі Нороветкіна А.Л. та Зеленевскої А.П., разом із тим жодних документів у підтвердження повноважень комісій, якими складений акт, позивачем суду не надано; окрім того, акт складався за відсутності представників відповідача; позивачем не надано до матеріалів справи доказів того, що відповідач повідомлявся про засідання комісії, що йому пропонувалося взяти участь та подати відповідні пояснення щодо фактів, які розглядалися комісією, що унеможливлює можливість захисту його прав; відповідач наполягає, що матеріали справи не доводять, що відповідачем вчинено порушення у вигляді самовільного підключення нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 12,7 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 55, до мереж централізованого водопостачання та водовідведення;

- відповідач зауважує, що в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди; таким чином, позивачем не доведено наявність усіх складових для застосування деліктної відповідальності відповідача, а саме: не доведено вчинення відповідачем протиправного винного діяння, а також причинно-наслідкового зв`язку між таким діянням та шкодою, завданою позивачу; окрім того, позивач взагалі не обґрунтовує період безоблікового водокористування, що також підтверджує необґрунтованість позовних вимог;

- відповідач вважає, що строки позовної давності пропущені, оскільки позов поданий 22.06.2023, а акт складений 15.05.2020, що також є підставою для відмови у позові.

Ухвалою суду від 06.09.2023 відкладено розгляд справи на 27.09.2023 об 11:15. У судовому засіданні 27.09.2023 оголошено перерву до 18.10.2023 о 10:30.

16.10.2023 за вх.№36587/23 до суду від позивача надійшли письмові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях позивач вказує:

- позивач зауважує, що споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними та за таких обставин зобов`язання відповідача оплатити послуги з водопостачання та водовідведення виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг;

- позивач наголошує, що водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними, таким чином, беручи до уваги, що саме позивач є виконавцем послуг централізованого водопостачання та водовідведення та при здійсненні підключення до будинкової мережі представник Філії не був присутній, то таке підключення є неправомірним та свідчить про безоблікове водовідведення; акт, який засвідчив даний факт, складений інженером ОСОБА_1 у присутності представника відповідача Зеленовської А.П.; неможливо прийняти твердження відповідача про те, що він не був сповіщений та йому не було відомо взагалі про цей акт, оскільки ОСОБА_2 це працівник відповідача, на акті наявний її підпис та даний акт був залишений у неї для передачі керівництву, тобто вона була зобов`язана передати даний акт саме відповідачу;

- позивач наголошує, що на дату складання акту №9126 від 15.05.2020 укладеного договору між ТОВ 103 та позивачем не було; представник позивача, виявивши факт безоблікового водокористування одразу в момент складання акту №9126 від 15.05.2020, повідомив представника відповідача про необхідність з`явитись на засідання технічної комісії, про що наявний відповідний запис в вищезазначеному акті; також, в матеріалах справи наявний лист-запрошення та копія фіскального чеку, що свідчить про те, що позивач здійснив всі необхідні дії для сповіщення відповідача про факт безоблікового водокористування та необхідність плати за таке користування;

- позивач звертає увагу, що актом №9126 від 15.05.2020 було зафіксовано факт безоблікового водокористування, а на засіданні технічної комісії, яке відбулось 17.07.2020, було прийняте саме рішення про порушення Правил водокористування відповідачем, тому відлік строку позовної давності виникає саме з цього моменту, оскільки від рішення комісії залежить оцінка дій відповідача стосовно факту безоблікового водокористування; позовна заява про стягнення плати за безоблікове водокористування зареєстрована 22.06.2023, тому позивач вважає, що не пропущений строк для відповідного звернення.

18.10.2023 за вх.№37015/23 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях відповідач зазначає аналогічні доводи, які були викладені ним у попередніх поясненнях та додатково звертає увагу, що посилання позивача на те, що нібито акт вручено працівнику ТОВ 103, не відповідають дійсності, оскільки в ТОВ 103 не працює та ніколи не працювала ОСОБА_2 , у ТОВ 103 взагалі відсутні працівники.

У судовому засіданні 18.10.2023 оголошено перерву до 08.11.2023 о 10:45.

У судовому засіданні 08.11.2023 представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.11.2023 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Справа №916/2688/23 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 08.11.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

В матеріалах справи наявний акт №9126 Управління з контролю та промислового водокористуванню філії Інфоксводоканал від 15.05.2020, в якому вказано наступне: адреса: вул. Ак. Філатова, 55, кафе-бар; на момент здійснення огляду водопостачання та водовідведення здійснюється безобліково в повному обсязі від внутрішніх мереж; водопостачання - dy-15 мм, пластик; обладнано в робочій зоні прилад обліку: METERS-15 №190564914, Q00007 куб.м робочий, пломба держ.повірки 2019 - ціла, пломба штуцерного з`єднання - відсутня; Вам необхідно з`явитись на засідання технічної комісії 05.06.20 з 11:00 до 15:00 за адресою: вул. Басейна, 5, 1-й поверх, центральний вхід; час обстеження - 12:00-12:40. На вказаному акті міститься підпис представника філії Інфоксводоканал Нороветкіна Л.Л., в графі представник зазначено - залишено Зеленовській А.П. для передачі керівництву. До вказаного акта додано фотоматеріал, який наявний в матеріалах справи.

Також в матеріалах справи наявний договір оренди нежилого приміщення №612/18 від 05.11.2018, укладений між Департаментом комунальної власності ОМР (орендодавець) та ТОВ 103 (орендар), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху, площею 12,7 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 55; для розміщення аптечного пункту (п.4.1 договорку). Окрім того, в матеріалах справи наявний технічний паспорт нежитлового приміщення першого поверху, площею 12,7 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 55.

03.07.2020 директором ТОВ 103 було подана позивачу заяву (вх.№5727) про заключення договору на послуги водопостачання та водовідведення на об`єкті - вул. Академіка Філатова, 55.

07.07.2020 представником Управління з контролю та промислового водокористування філії Інфоксводоканал Кучером Л.В. був складений акт №13764, в якому вказано наступне: згідно вх.№5727/03.07.20 здійснено обстеження по вул. Філатова, 55, ТОВ 103; об`єкт займає приміщення на 1 поверсі та використовується під кав`ярню; кількість працівників - дві людини; графік роботи - з 08:00 до 20:00 (без вихідних); точки розподілу води - 1 мийка, 1 умивальник, 1 унітаз (для загального користування).

В матеріалах справи наявний акт про опломбування №13763 від 07.07.2020.

У листі від 09.07.2020 філії Інфоксводоканал до кафе-бар Арабіка, вул Ак. Філатова, 55 повідомлено: Управління з контролю та промислового водокористування філії Інфоксводоканал повідомляє, що для розгляду факту порушення Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України на об`єкті, розташованому за адресою: вул. Ак. Філатова, 55 представник Вашого підприємства запрошується 17.07.20 р. на засідання технічної комісії о 12:00 за адресою: вул. Басейна, 5, 1-й поверх; у разі неявки питання буде вирішено в односторонньому порядку. В матеріалах справи наявний чек ПАТ Укрпошта від 14.07.2020.

У листі від 23.07.2020 філії Інфоксводоканал до кафе-бар Арабіка, вул Ак. Філатова, 55 повідомлено: У зв`язку з порушенням п.3.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України зафіксованим актом №9126 від 15.05.20 р. на об`єкті, розташованому за адресою: Ак. Філатова, 55, сума оплати за водокористування, розрахована відповідно до п.п. 3.3, 3.4 Правил, складає 15873,80 грн.; Вам необхідно у строк до 05.08.20 р. сплатити зазначену вище суму та у 10-денний строк надати в Управління з контролю та промислового водокористування відповідний пакет документів для укладання договору за цим об`єктом. В матеріалах справи наявний чек ПАТ Укрпошта від 24.07.2020.

28.07.2020 між ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал та ТОВ 103 укладений договір №03888/3 з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (без обслуговування внутрішньобудинкових систем), за адресою об`єкта: вул. Філатова,55. В матеріалах справи наявні додатки до договору - дислокація; допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, які скидаються до системи централізованого водовідведення м. Одеси (Південний район каналізування); водогосподарчий баланс.

В матеріалах справи наявний витяг від 16.05.2023 з протоколу засідання технічної комісії №11 від 17.07.2020, в якому відображено: Слухали: Гудкова В.І.- секретар технічної комісії; об`єкт: Кафе-бар Арабіка; адреса: вул. Ак. Філатова, 55; вид порушення: відсутність договору із філією ІВК (порушення п.3.2 Правил); у зв`язку із неявкою на технічну комісію, постановили: одноголосно; у зв`язку з порушенням п.3.2 здійснити розрахунок згідно з п.п. 3.3, 3.4 Правил; споживачу в 10-денний термін надати в УКПВ відповідний пакет документів для укладання договору щодо даного об`єкту; УКПВ при несплаті застосувати заходи відповідно до Правил.

Також в матеріалах справи наявний обґрунтований розрахунок суми боргу за порушення Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення у населених пунктах України на об`єкті кафе-бар Арабіка, розташованому за адресою: вул. Ак. Філатова, 55 за рішенням технічної комісії №11 від 17.07.2020, відповідно до якого за порушення п.3.2 Правил нараховано 15873,80 грн. (593,99 куб.м/міс х 26,724 грн. = 15873,80 грн.). Окрім того в матеріалах справи наявний наказ ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал №29-о/д від 05.02.2020 про приведення в дію тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення.

Докази сплати заявленої до стягнення суми в матеріалах справи відсутні.

Несплата відповідачем заборгованості за безоблікове водокористування стала підставою для звернення позивача з відповідним позовом

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання.

За ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Закон України Про житлово-комунальні послуги (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 №190 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

За п.п. 3.1-3.4 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними. У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Згідно з п.4.3 Правил забороняється будь-яке самовільне приєднання об`єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись незалежним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів внаслідок порушення п.3.2 Правил, яке було зафіксовано в акті №9126 від 15.05.2020.

Розглянувши наявні матеріали справи, судом встановлено, що 15.05.2020 працівником позивача було обстежено приміщення за адресою: вул. Ак. Філатова, 55, кафе-бар ІНФОРМАЦІЯ_1 та виявлено безоблікове водопостачання. У вказаному акті було зафіксовано, що засідання комісії з розгляду акту відбудеться 05.06.2020. Разом з тим, господарський суд вказує, що засідання комісії відбулась 17.07.2020, про що свідчить наявний витяг з протоколу засідання комісії №11 від 17.07.2020. В якості доказів повідомлення про дату та час засідання комісії в матеріалах справи наявний лист від 09.07.2020, адресований - кафе-бару Арабіка (вул. Ак. Філатова, 55) та чек Укрпошти, проте господарський суд звертає увагу, що окрім вказаного чеку інші докази надсилання листа в матеріалах справи відсутні (як-то опис вкладення, рекомендоване повідомлення про вручення). Натомість господарський суд вказує, що адресою відповідача - ТОВ 103 є м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 74. Таким чином, господарський суд враховує, що матеріали справи не містять належного повідомлення відповідача про засідання комісії, засідання комісії відбулось у іншу дату, ніж визначено в акті, а наявність ПІБ, підпису Зеленевської А.П. та відмітки про залишення акту вказаній особі не свідчить про належне повідомлення відповідача про дату та час засідання комісії, особа, яка значиться в акті, позивачем не визначена.

Господарський суд зауважує, що позивачем було надано договір оренди від 05.11.2018 приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 55, укладений між ДКВ ОМР та ТОВ 103, для розміщення аптечного пункту (п.4.1 договору), проте з матеріалів справи не вбачається, що на момент виникнення спірних правовідносин у ТОВ 103 був зв`язок або прив`язка до кафе-бару Арабіка, на адресу якого позивачем надсилались листи/повідомлення.

Також господарський суд враховує, що у наданому витягу з протоколу засідання комісії №11 від 17.07.2020 окрім адреси та назви об`єкта - кафе-бар Арабіка не містяться відомості про те, що на вказаному засіданні було розглянуто порушення, яке було зафіксовано в акті №9126 від 15.05.2020, посилання на вказаний акт у вказаному витягу з протоколу відсутні, що на переконання суду свідчить про його недолік.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги наявні матеріали справи, встановлені судом обставини, зокрема, про неналежне повідомлення відповідача про засідання комісії, наявні недоліки в наданих позивачем доказах на підтвердження позовних вимог, з урахуванням того, що обставини, повідомлені відповідачем та надані на їх підтвердження докази є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про недоведенність позивачем факту порушення саме відповідачем вимог Правил, а отже відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал визнаються судом недоведеними та у їх задоволенні судом відмовляється в повному обсязі.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 22 листопада 2023 р.

Суддя Ю.С. Бездоля