Рішення

від 13.11.2023 по справі 916/2582/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2582/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Арнаутова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 ІНТЕРНЕТ" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 23)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сана Плюс" (65076, Одеська обл., м. Одеса, вул. Маршала Бабаджаняна, буд. 27)

про стягнення 518 796,80 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Руденко В.В. ордер АІ №1446231 від 22.08.2023

від відповідача: Касьяненко Ю.Я. ордер ВН №1212670 від 01.01.2023

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

15.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 ІНТЕРНЕТ" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сана Плюс", в якій просить суд стягнути з відповідача 305 118,58 грн основного боргу, 146 022,77 грн пені, 58 407,85 грн інфляційних втрат, 9 247,60 грн 3% відсотків річних.

Крім того у прохальній частині позовної заяви позивач також просить суд у разі задоволення позовних вимог, що стосуються стягнення основної суми боргу, зазначити в рішенні про нарахування до стягнення з відповідача пені та 3% річних до моменту фактичного виконання рішення в повному обсязі в порядку передбаченому ч.10 ст. 238 ГПК України.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 20.06.2023 відкрито провадження у справі № 916/2582/23.

Враховуючи, що згідно до п. 4 ч. 4 ст. 247 ГПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, зокрема, у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, приймаючи до уваги, що спір стосується захисту прав інтелектуальної власності, при цьому ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справу №916/2582/23 вирішено розглядати за правилами ГПК України в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

10.07.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с.72-77), у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

18.07.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (т.1 а.с.107-109).

Протокольною ухвалою від 02.08.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів.

01.09.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів (т.1 а.с.139-163).

Крім того, сторони з дозволу суду надали пояснення щодо наповнення контенту телеканалами (т.1 а.с.167-170, 193-207).

18.09.2023 позивачем надано суду заяву про залучення додаткових доказів (т.1 а.с.172-186).

Протокольною ухвалою від 20.09.2023 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

06.11.2023 до суду від відповідача надійшли пояснення по справі (т.2 а.с.10-15), щодо яких суд зазначив про відсутність підстав для їх прийняття.

У судовому засіданні 13.11.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував частково.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет".

31.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сана Плюс» було укладено договір про надання невиключного суміжного права № 2022/281.

За цим договором Позивач (Ліцензіар за текстом Договору № 2022/281) надав Відповідачу (Ліцензіат за текстом Договору) невиключне суміжне право на розповсюдження програм. У свою чергу Відповідач взяв на себе зобов`язання з оплати наданої ліцензії (п. 2.1, 3.10.8. розділ « 4. Винагорода за надання невиключної ліцензії (роялті)» Договору № 2022/281). Використання наданої ліцензії підтверджується двосторонніми актами, підписаними сторонами. Загальна сума Договору складається з сум винагород за надання невиключної ліцензії (роялті), зазначених в актах, що підписані протягом дії цього Договору (п. 4.3 Договору № 2022/281).

Сплата винагороди за надання ліцензії мала проводитись Ліцензіатом на рахунки Ліцензіара не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним (п. 4.2 Договору №2022/281).

Відповідач в порушення п. 2.1, 3.10.8 та розділу 4 Договору не оплатив роялті - суму основного боргу в розмірі 305 118,58 грн.

Крім того, згідно п. 5.7 Договору у випадку несплати суми, що підлягає сплаті за договором, Ліцензіар має право нарахувати, а Ліцензіат зобов`язується на вимогу Ліцензіара оплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. У зв`язку з чим окрім суми основного боргу Позивач також просить про стягнення пені у розмірі 146 022,77 грн, а також трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 9 247, 60 грн та інфляційних витрат за весь час прострочення у розмірі 58 407,85 грн.

Так, відповідач без зауважень визнав акти на загальну суму 305 118, 58 грн від 23.02.2022, 30.04.2022 та 31.05.2022.

При цьому, рахунок від 23.02.2022 № 1876, виставлений на суму 89 338, 58 грн, був частково оплачений Відповідачем 26.07.2022 на суму 1740 грн.

Позивач вказує, що направив Відповідачу акти № 00001858 від 23.02.2022, № 00002730 від 30.04.2022, № 00003069 від 31.05.2022 у сервісі «Вчасно» з дотриманням умов, передбачених Додатковою угодою № 1 до договору. Останній протягом 2-х робочих днів з дня отримання документів акти не підписав, жодних зауважень Позивачеві не надіслав, отже, зважаючи на відсутність зауважень та недодержання строків підписання актів з боку Відповідача, вважається, що Відповідач прийняв та погодив акти без зауважень, відсутність підпису Відповідача в актах не свідчить про їх недійсність. Отже вказані акти підлягають оплаті.

Щодо позиції Відповідача про те, що він не зміг сплатити виставлені Позивачем рахунки, так як з березня 2023 р. у банку Позивача (ПРАТ «Айбокс Банк») через його ліквідацію була відкликана ліцензія, Позивач вказує, що листом вих. № 34 від 07.03.2023 він повідомляв усіх своїх партнерів про зміну банківських реквізитів.

Щодо позиції Відповідача, що нарахування за травень 2022 року є безпідставними та необґрунтованими, Позивач звертає увагу суду, що у матеріалах справи міститься лист Позивача на адресу Відповідача № 102 від 28.07.2022 року, яким Позивач підтвердив дострокове припинення договору з 31.05.2022 року та повідомив Відповідача про наявність заборгованості.

Спеціальні умови до Договору передбачали надання невиключної ліцензії на розповсюдження наступних програм (телеканалів): « 1+1», « 2+2», «ТЕТ», «ПлюсПлюс», «Бігуді», «Уніан», «KVARTAL TV», «Bolt», «FILMUADRAMA», «ДАЧА» та «EPOQUE».

Відповідачем не надано належних і допустимих доказів трансляції цілодобового інформаційного марафону «Єдині новини #UАразом» на каналах « 2+2», «ТЕТ», «ПлюсПлюс», «Бігуді», «Уніан», «KVARTAL TV», «Bolt», «FILMUADRAMA», «ДАЧА» та «EPOQUE».

При цьому, оскільки судом під час проведення підготовчого засідання було задано питання щодо трансляції цілодобового інформаційного марафону «Єдині новини#UAразом», представник Позивача засобами електронного зв`язку звернувся до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення з запитом на надання публічної інформації стосовно телеканалів, які в період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року приймали участь в цілодобовому інформаційному марафоні «Єдині новини #UАразом» на виконання Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.03.2022 р. «Щодо реалізації єдиної інформаційної політики в умовах воєнного стану», введеного в дію Указом Президента України від 19.03.2022 р. за №152/2022.

У відповідь на запит Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення листом за вих.№07/33 від 11.09.2023 повідомила наступне: «Починаючи з 24.02.2022, з метою забезпечення об`єктивного та оперативного інформування про події в Україні, телемовниками було організовано трансляцію цілодобового інформаційного марафону «Єдині новини #UАразом» (далі Марафон), виробниками якого були: АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (логотип «UА: ПЕРШИЙ»); ДП «Парламентський телеканал «РАДА» (логотип «Рада»); ТОВ «ТРК «Студія 1+1» (логотип « 1+1»); ТОВ «ТРК «Україна» (логотип «УКРАЇНА»); ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» («ICTV»); ПрАТ «Телеканал «ІНТЕР» (логотип «ІНТЕР»).

В подальшому щодо Марафону було прийнято рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.03.2022, введене в дію Указом Президента України № 152/2022 від 19.03.2022.

До 31.05.2022 зазначені вище телемовники продовжували брати участь у виробництві Марафону». Таким чином, Відповідач безпідставно стверджує про відсутність наповнення контенту.

3.2 Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Сана Плюс".

31 грудня 2021 року між ТОВ « 1+1 ІНТЕРНЕТ» та ТОВ «САНА ПЛЮС» був укладений Ліцензійний договір про надання невиключного суміжного права.

Відповідно до п.2.1. Договору, ТОВ « 1+1 ІНТЕРНЕТ», як Ліцензіар, на умовах, зазначених Договором, надавало ТОВ «САНА ПЛЮС», як Ліцензіату, невиключне суміжне право на Розповсюджения Програм за допомогою телекомунікаційних систем в узгоджених пакетах під ТМ, використовуючи ресурс Телемережі, а Ліцензіат був зобов?язаний оплатити та використовувати надане йому право відповідно до умов договору. Загальна сума винагороди за надання Невиключної ліцензії (роялті) визначається у спеціальних умовах цього Договору (п. 4.1. Договору № 2022/281).

В підтвердження несплати Відповідачем відповідних сум Позивач посилається на Акти №00001858 від 23.02.2022 року та суму 89338,58 грн.; № 00002730 від 30.04.2022 року на суму 108 760 грн; N00003069 від 31.05.2022 року на суму 108760,00 грн. Відповідно до п.2.2. вищевказаного Договору №2022/281, використання невиключної ліцензії підтверджується двосторонніми актами між Сторонами, що датуються останнім числом звітного місяця та підписуються Сторонами за кожен звітний місяць у двох примірниках.

Вищевказані Акти не можуть бути документами, підписаними однією стороною та запропонованими для підписання іншою й підтверджувати будь-яку обставину, викладену в них. Вищевказані Акти були запропоновані ТОВ « 1+1 ІНТЕРНЕТ» до підписання ТОВ «САНА ПЛЮС» пустими, без відповідного підпису ТОВ « 1+1 ІНТЕРНЕТ» та, в свою чергу, ТОВ «САНА ПІЮС» не було в змозі виконати п.3.10.1 Договору № 2022/281, який говорить про те, що протягом 2 робочих днів з дня отримання Ліцензіат має підписати Акти та повернути один примірник Акту Ліцензіару. Таким чином, Відповідач не підтвердив отримання від Позивача належної послуги та фактично не в змозі був ні підписати надіслані папери, ні залишити собі пустий бланк Акту.

При цьому з моменту військової агресії РФ наповнення контенту (пакету телевізійних програм у складі програмної послуги, включаючи рекламні блоки, анонси, тощо) було відсутнє, так як майже на всіх каналах транслювався марафон «Єдині новини #UA».

Листом від 05 липня 2022 року на адресу ТОВ «САНА ПЛЮС» ТОВ « 1+1 ІНТЕРНЕТ» повідомляло, що за березень 2022 року нарахування за договором не відбувалося, за квітень-травень 2022 року була запропонована знижка у розмірі 75% від винагороди. Але пропозиція була відхилена, та нарахування відбулося за повною сумою.

Іншим Листом №102 від 28 липня 2022 року ТОВ « 1+1 ІНТЕРНЕТ» підтвердив припинення Договору з 31 травня 2022 року.

31.03.22 на електронну скриньку Позивача був відправлений лист щодо змін умов договору у зв?язку із істотною зміною обставин, у якому ТОВ «САНА плюс» повідомляло, що у зв?язку з військовою агресією проти України, зменшенням кількості абонентів та настанням інших обставин, які ТОВ «САНА ПЛЮС» не могла перебачити, Товариство просило не нараховувати місячну плату у період з 24 лютого та до скасування воєнного стану. Також у вищевказаному листі зазначалося, що у разі неможливості прийняти викладене, було запропоновано ТОВ «1+1 ІНТЕРНЕТ», як стороні, яка ініціювала підписання Договору 2022/281, його розірвати (тобто було попереджено за 30 календарних днів про його розірвання).

11.05.2023 Відповідачем на адресу Позивача був надісланий Лист вих. № 189/01-02-23C про припинення з 01.05.2022 трансляції каналів та готовністю сплатити суму роялті за квітень у розмірі 25% від загальної суми (за знижкою у 75%) та повідомлено, що виставлені рахунки за лютий, квітень та травень 2022 року не можуть бути сплачені у зв?язку з неможливістю проведення банком такого платежу.

В подальшому такі платежі так й не були узгоджені. При цьому з березня 2023 року у банку Позивача (ПрАТ «Айбокс Банк») через його ліквідацію була відкликана ліцензія. Інших рахунків Позивач Відповідачу не направляв.

Таким чином, вимоги щодо стягнення платежів з моменту воєнного стану на підставі того, що нібито послуги були надані в повному обсязі, не відповідають дійсності; безпідставно нараховано роялті в повному обсязі з лютого по травень 2022 року включно; роялті за травень 2022 рік нараховано на послуги, які не надавалися (Відповідачем трансляція каналів відповідно до Договору No 2022/281 була припинена з 01 травня 2022 року). Нарахування штрафних санкцій є необґрунтованим та вказані вимоги задоволенню також не підлягають.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

31.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" (Ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сана Плюс" (Ліцензіат) було укладено договір про надання невиключного суміжного права № 2022/281 (т.1 а.с.11-18).

Відповідно до п.2.1 договору Ліцензіар на умовах, визначених у цьому Договорі, надає Ліцензіату невиключне суміжне право на Розповсюдження Програм (далі - Невиключна ліцензія) за допомогою телекомунікаційних систем в Узгоджених пакетах під ТМ, що визначені у Спеціальних умовах цього Договору, використовуючи ресурс Телемережі, а Ліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право відповідно до умов цього Договору.

Використання Невиключної ліцензії підтверджується двосторонніми Актами між Сторонами (далі - «Акт»), що датуються останнім числом звітного місяця та підписуються Сторонами за кожен звітний місяць, у двох примірниках. (п.2.2 договору).

Згідно до п. 3.6. Ліцензіар надає Ліцензіату Акт і рахунок-фактуру упродовж перших 10 (десяти) календарних днів місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 3.10. Ліцензіат зобов`язаний: 3.10.1.Протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання підписати Акти і повернути один примірник Акту Ліцензіару. Неповернення Ліцензіатом підписаного Акту протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня отримання Актів від Ліцензіара, свідчить про визнання Ліцензіатом повного виконання Ліцензіаром договірних зобов`язань з надання Невиключної ліцензії та відсутність претензій. Ліцензіат зобов`язується вчасно та в повному обсязі проводити розрахунки з Ліцензіаром згідно з умовами цього Договору. (п.3.10.8).

Згідно з п. 4.1, 4.2 договору загальна сума винагороди за надання Невиключної ліцензії (роялті), передбаченої п. 2.1 цього Договору, визначається у Спеціальних умовах цього Договору. Загальну суму винагороди за надання Невиключної ліцензії (роялті), Ліцензіат сплачує рівними частинами протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців на підставі виставлених Ліцензіаром рахунків, не пізніше 10 (десятого) числа місяця наступного за звітним.

За невиконання (неналежне виконання) зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором (п.5.1).

У випадку несвоєчасної виплати Ліцензіару винагороди або її частини відповідно до умов Розділу 4 цього Договору Ліцензіар мас право нарахувати, а Ліцензіат зобов`язується на вимогу Ліцензіара сплатити Ліцензіару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно виплаченої Ліцензіару винагороди за кожен день прострочення (п.5.7).

Цей Договір набуває чинності з « 01» січня 2022 року та діє до «31» грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 6.1).

Згідно з п.6.4. Сторони мають право достроково припинити цей Договір шляхом односторонньої відмови, направивши відповідне письмове повідомлення рекомендованим листом на адресу іншої Сторони за 30 (тридцять) календарних днів до дати припинення Договору. Цей Договір може бути достроково припинено за взаємною згодою Сторін шляхом укладення додаткової угоди про розірвання цього Договору (п.6.5).

Відповідно до п.9.1 9.3 договору Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов нього Договору, якщо таке невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, таких як: стихійні лиха, пожежі, страйки, масові заворушення, війна, військові дії тощо, які неможливо було передбачити, і які не залежать від волі Сторін та перешкоджають виконанню Сторонами зобов`язань за цим Договором.

Сторони зобов?язані впродовж 5 календарних днів з дня виникнення вказаних обставин письмово проінформувати одна одну. Якщо обставини непереборної сили продовжуються більше 3 місяців, цей Договір може бути розірваний будь-якою Стороною після закінчення трьохмісячного строку з дня настання обставин непереборної сили.

Сторона, яка посилається на наявність обставин непереборної сили, повинна довести це рішенням ТПП України.

Додатковою угодою №1 від 31.12.2021 р. (т.1 а.с.21-22) сторони погодили здійснення електронного обміну документами за допомогою систем електронного документообігу, підписаними кваліфікованим електронним підписом.

Відповідно до п.5 Додаткової угоди №1 електронний обмін рахунками, актами наданих послуг здійснюється з застосуванням системи електронного документообігу «Вчасно».

Сторони визнають, що отримання документів в електронному вигляді, підписаних шляхом накладання КЕП в порядку, визначеному цією Додатковою угодою, еквівалентно отриманню документів на паперовому носії і є необхідною та достатньою умовою, яка дозволяє встановити, що електронний документ походить від Сторони, що його направила (п.6 Додаткової угоди №1).

Кожна Сторона зобов`язана щоденно слідкувати за надходженням електронних документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням КЕП та повернення іншій Стороні (п.7 Додаткової угоди №1).

Пунктом 10 Додаткової угоди №1 також було визначено, що Сторони дійшли згоди, що електронні документи вважаються підписаними при підписанні таких електронних документів КЕП Стороною-відправником, направлені Стороні одержувачу, та при умові, якщо Сторона-одержувач протягом передбаченого Договором строку не підписала такі електронні документи та не надіслала Стороні відправнику мотивованої відмови від підписання електронних документів.

Мотивована відмова від підписання електронних документів надсилається через систему електронного документообігу шляхом відхилення електронного документа з обов`язковим обґрунтуванням причин такого відхилення.

З урахуванням вищезазначених умов Додаткової угоди №1 Позивачем було підписано в електронній системі документообігу «Вчасно» акти №00001858 від 23.02.2022, №00002730 від 30.04.2022 та №00003069 від 31.05.2022, а також рахунки за лютий, квітень і травень 2022 року за №1876 від 23.02.2022, №2737 від 30.04.2022 та №3081 від 31.05.2022 та направлено на підписання Відповідачу (т.1 а.с.112, 148-163).

Як встановлено судом, між сторонами проводилося листування з приводу строку дії договору та надання знижок по роялті (т.1 а.с.78-89).

Так листом від 31.03.2022 відповідач звернувся на адресу позивача з пропозицією у період з 24.02.2022 та до скасування воєнного стану не нараховувати щомісячну оплату за договором, надати відстрочку (часткову відстрочку) по оплаті на час дії форс мажорних обставин, або розірвати договір (т.1 а.с.81-82).

Листом від 19.04.2022 відповідач запропонував позивачу встановити щомісячну вартість послуг по договору на рівні 1 грн або розірвати договір та відстрочити оплату за лютий 2022 року (т.1 а.с.83).

Листом від 11.05.2023 (т. 1 а.с.89) відповідач повідомив позивача про готовність оплатити борг за квітень з урахуванням запропонованої 75% знижки.

Шляхом надсилання електронного листа (т.1 а.с.78) позивач запропонував відповідачу 75% знижку у квітні та травні. А також зазначив про відсутність нарахувань у березні 2022 року.

У листі від 18.05.2022 (т.1 а.с.84-86) відповідач знову запропонував позивачу укласти додаткову угоду та встановити щомісячну вартість послуг по договору на рівні 1 грн або розірвати договір та відстрочити оплату за лютий 2022 року (т.1 а.с.83). При цьому у вказаному листі відповідач зазначив, що дійсний лист, як і попередні два листи, не є ні проханням знизити ціну по Договору, ані сповіщенням щодо розірвання Договору за ініціативою однієї зі сторін і, тим більш, не є проханням щодо відстрочення виконання обов`язків з підстав виникнення форс-мажорних обставин, проте є саме пропозицією зміни умов / розірвання договору у зв`язку із істотною зміною обставин у порядку ст. 652 ЦК України.

Листом від 29.06.2022 відповідач повідомив позивача про те, що договір є розірваним з 01.04.2022 (т.1 а.с.88)

Листом від 05.07.2022 (т.1 а.с.30-31) позивач повідомив відповідача, що:

- в період з 01.03.2022 по 31.03.2022 нарахування винагороди за договором №2022/281 не відбувалось;

- на період квітень-травень 2022 року в електронному листуванні підприємству була запропонована знижка у розмірі 75% від винагороди за надання Невиключної ліцензії, але дана пропозиція була відхилена, у зв`язку із чим нарахування сум винагороди за період квітень травень 2022 року були здійснені відповідно до діючого Ліцензійного договору4

- з урахуванням п.6.4. договору, а також того, що позивач не отримував письмових повідомлень щодо дострокового припинення договору, не можна вважати припиненим договір з 01.04.2022;

- в електронному листуванні товариству було запропоновано підписати текст Додаткової угоди, щодо зміни умов Ліцензійного договору, але дана Додаткова угода не була прийнята;

- пропонує укласти додаткову угоду з наданням знижки в 75% від винагороди за надання Невиключної ліцензії до закінчення дії військового стану;

- пропонує погодити застосування зазначеної знижки до 11 липня 2022 року та підписати Додаткову угоду, що додається до цього листа.

У листі від 25.07.2022 (т.1 а.с.87) відповідач зазначив, що договір є розірваним з 31.05.2022.

Листом від 28.07.2022 позивач підтвердив дострокове припинення договору з 31.05.2022 та повідомив, що розмір заборгованості становить 305 118,58 грн (т.1 а.с.33).

Також в матеріалах справи наявні інформація, надана відповідачем, щодо списку каналів, які транслювалися останнім у квітні 2022 р. (т.1 а.с.169-170).

5. Позиція суду.

5.1. Щодо правової природи правовідносин.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1,3 ст.1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Згідно з ч.1 ст.1110 ЦК України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.

Виходячи зі змісту названих положень Закону та договору, суд зауважує, що між сторонами виникли правовідносини, засновані на ліцензійному договорі.

5.2. Щодо строку дії договору.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Згідно з приписами частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з 01.01.2022 та діє до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з п.6.4. Сторони мають право достроково припинити цей Договір шляхом односторонньої відмови, направивши відповідне письмове повідомлення рекомендованим листом на адресу іншої Сторони за 30 (тридцять) календарних днів до дати припинення Договору. Цей Договір може бути достроково припинено за взаємною згодою Сторін шляхом укладення додаткової угоди про розірвання цього Договору (п.6.5).

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази надіслання відповідачем у відповідності до умов договору (рекомендованим листом) повідомлення про розірвання договору.

При цьому в матеріалах справи наявні листи від 25.07.22 та 28.07.22, із змісту яких судом встановлено обставину погодження сторонами припинення договору з 31.05.2022.

Таким чином суд доходить до висновку, що момент розірвання договору 31.05.2022 сторонами погоджено за взаємною згодою шляхом обміну листами, що не суперечить чинному законодавству та засноване на волі сторін договору, яка спрямована саме на припинення правовідносин.

Надаючи оцінку доводам відповідача про розірвання договору з 01.05.2022, суд вказує, що дії учасників цивільних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В той же час, оцінюючи наявне в матеріалах справи листування між сторонами, суд враховує, що думка відповідача щодо строку припинення договору змінювалась декілька разів. При цьому суд також враховує лист відповідача від 18.05.2022, в якому останній вказує, що надіслані ним листи не є сповіщенням про розірвання договору, а є пропозицією про зміну умов договору відповідно до ст. 652 ЦК України.

Водночас суд зазначає, що сторонами не було досягнуто умови щодо зміни умов/розірвання договору у зв`язку із істотною зміною обставин, доказів зворотного матеріали справи не містять, з огляду на що у суду відсутні підстави вважати розірваним договір до дати погодженої сторонами у листуванні, а саме: 31.05.2022.

5.3. Щодо виконання договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Надаючи оцінку обставині виконання сторонами своїх обов`язків за договором, суд вказує наступне.

Так, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, з огляду на часткову сплату відповідачем наданих позивачем в лютому послуг, а також враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо наявності заборгованості за лютий 2022 року, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за квітень та травень 2022 року, з урахуванням попередніх висновків щодо строку дії договору та наявності договірних відносин між сторонами протягом часу дії договору, суд зазначає про виникнення у відповідача обов`язку із виконання договору в частині оплати наданих послуг за такий період.

При цьому суд враховує, що позивачем на виконання умов договору за допомогою сервісу "Вчасно", використання якого узгоджено сторонами, було направлено відповідачу акти за вказаний період, при цьому доказів вмотивованої відмови від підписання актів матеріали справи не містять.

При цьому суд враховує недоведення відповідачем обставини надіслання на його адресу порожніх актів, з урахуванням наявності в матеріалах справи акту огляду електронних доказів, який містить скріншоти сервісу "Вчасно" щодо направлення відповідачу відповідних документів. При цьому суд зауважує, що відповідно до Правил користування сервісом електронного документообігу, що розташовані за посиланням https://edo.vchasno.ua/terms-of-use, направлення контрагенту документу без його підписання технічно не є можливим.

Щодо доводів відповідача щодо неможливості надання відповіді щодо надісланих актів у зв`язку із відсутністю на робочому місці працівників, суд зазначає, що такі доводи не заслуговують на увагу з урахуванням погодженого сторонами обов`язку (п.7 додаткової угоди) кожного дня слідкувати за надходженням електронних документів та своєчасного здійснення приймання, перевірки та підписання таких документів. Крім того суд також враховує, що сама суть електронного обміну документами зводиться до того, що відповідні дії можуть бути вчинені без прив`язки до конкретного місця виконання.

Наявне електронне листування щодо обговорення можливості надання знижки також свідчить про наявність у відповідача доступу до електронних фалів.

Суд також враховує відсутність в матеріалах справи доказів невиконання позивачем зобов`язань щодо надання відповідачу права розповсюдження програм.

Посилання відповідача про припинення ним трансляції каналів з 01.05.2022 не може бути прийнято судом в якості підстави для несплати роялті у зв`язку з непідтвердженням належними доказами такого факту, а також за відсутністю вказаної підстави у договорі.

Суд також вказує на те, що застосування судом знижки у вигляді 75% від роялті, без укладання сторонами додаткової угоди з приводу такого питання, не є можливим, оскільки не входить до дискреційних повноважень суду.

З урахуванням наведеного у сукупності, а також з огляду на неподання відповідачем доказів оплати, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 305 118,58 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

5.4. Щодо вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, сума яких становить 58 407,85 грн, та 3% річних, сума яких становить 9 247,60 грн, доданий позивачем до позовної заяви, суд вважає його вірним, таким, що не спростований відповідачем ні методологічно, ні арифметично, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок пені (а.с.36-41), вважає його вірним та таким, що не спростований відповідачем ні методологічно, ні арифметично. За таких обставин, вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 146 022,77 грн є обґрунтованими.

В той же час суд враховує, що положення статті 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення суми пені суд, враховуючи дискреційність повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає наступне.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд враховує в цілому ситуацію, що склалася внаслідок повномасштабного російського вторгнення на територію України, відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків, а також доказів заявлення останнім таких вимог, обставину листування між сторонами щодо погодження знижки (75 %) та відсутність такого погодження.

Крім того, суд враховує факт нарахування пені за продовженим строком, встановленим ч.6 ст.232 ГК України, а також стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені до 14 602,28 грн, що становить 10% від заявленої позивачем суми.

На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.5. Щодо застосування положень ч.10 ст. 238 ГПК України.

За змістом ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Норма, встановлена ч.10 ст. 238 ГПК України, введена в дію з 01 січня 2019 року та призвана убезпечити особу, на користь якої ухвалено рішення, від повторних звернень до суду з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.

Як зазначено в частинах 11 та 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

В той же час, суд зауважує, що у зв`язку зі зменшенням судом суми пені, а також закінченням строку карантину, внаслідок запровадження якого було продовжено строки нарахування пені, встановлені ч.6 ст. 232 ГК України, правові підстави для зазначення в рішенні суду про нарахування пені до моменту виконання рішення суду відсутні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість застосування механізму нарахування, визначеного частиною 10 ст. 238 ГПК України, виключно щодо 3% річних.

Відтак підлягає зазначенню у резолютивній частині наступне формулювання:

"Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати, починаючи з 09.05.2023 і до моменту виконання цього рішення:

1) 3% річних на суму основного боргу 305 118,58 грн за такою формулою: С х Y х Д : 365 : 100 = сума процентів, де:

С - сума основного боргу, простроченого відповідачем; Y - 3; Д - кількість днів прострочення, і стягнути отриману суму процентів із відповідача на користь позивача.

Роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився.".

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сана Плюс" (65076, Одеська обл., м. Одеса, вул. Маршала Бабаджаняна, буд. 27, код ЄДРПОУ 30006079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 ІНТЕРНЕТ" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 23, код ЄДРПОУ 37726069) 305 118 /триста п`ять тисяч сто вісімнадцять/ грн 58 коп. основного боргу, 14 602 /чотирнадцять тисяч шістсот дві/ грн 28 коп. пені, 58 407 /п`ятдесят вісім тисяч чотириста сім/ грн 85 коп. інфляційних втрат, 9 247 /дев`ять тисяч двісті сорок сім / грн 60 коп. 3% відсотків річних та 7 781 /сім тисяч сімсот вісімдесят одна / грн 95 коп. судового збору.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати, починаючи з 09.05.2023 і до моменту виконання цього рішення 3% річних на суму основного боргу 305 118,58 грн за такою формулою: С х Y х Д : 365 : 100 = сума процентів, де: С - сума основного боргу, простроченого відповідачем; Y - 3; Д - кількість днів прострочення, і стягнути отриману суму процентів із відповідача на користь позивача.

Роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 23 листопада 2023 р.

Суддя Ю.М. Щавинська