Рішення

від 21.11.2023 по справі 920/1062/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.11.2023м. СумиСправа № 920/1062/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши матеріали справи № 920/1062/23

за позовом: Комунального підприємства Міські дороги (65031, м. Одеса, вул. Промислова, 38, ЄДРПОУ 32642110)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Промзв`язок (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Перемоги, 127, ЄДРПОУ 33977658)

про стягнення 28790,90 грн,

представники сторін:

позивача (в режимі відеоконференції) Морозюк Р.Д.;

відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернувся позивач з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 28790,90 грн неустойки (пені) за невиконане грошове зобов`язання за період з 01.07.2023 до 31.08.2023 включно, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою від 13.09.2023 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/1062/23 в порядку спрощеного позовного провадження; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; розгляд справи по суті призначити у судове засідання на 12.10.2023.

Ухвалою від 13.09.2023 суд постановив розгляд справи по суті призначити у судове засідання на 12.10.2023.

03.10.2023 до суду надійшов відзив відповідача, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки за період з 25.08.2023 до 31.08.2023, оскільки неустойка (пеня) за цей перід нарахована за межами дії договору поставки № 79 від 28.04.2023; зменшити розмір неустойки (пені) за період з 01.07.2023 до 24.08.2023, оскільки він значно перевищує розмір збитків позивача, та з урахуванням обставин, що маю істотне значення, а саме: перебування підприємства відповідача на території, де ведуться бойові дії.

10.10.2023 до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив, зазначивши про те, що пісял припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання залишаються чинними для такої сторони, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання. Крім того позивач вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано своєї вини в порушення взятого на себе господарського зобов`язання та не надано до суду жодного доказу існування обставин непереробної сили, що привели до невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Однак 12.10.2023 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. з 09 по 13 жовтня 2023 року був увільнений від виконання основної роботи в зв`язку з проходженням підготовки суддів місцевих господарських судів.

Ухвалою від 16.10.2023 суд постановив розгляд справи по суті призначити в судове засідання на 02.11.2023.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу Тривога. Сумська область), судове засідання у справі 920/1062/23 не відбулось, про що складено акт суду від 02.11.2023.

Ухвалою від 02.11.2023 суд призначив розгляд справи по суті на 21.11.2023.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 252 ГПК).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК).

Відповідно до ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

28.04.2023 між Комунальним підприємством «Міські дороги» (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Промзв`язок» (відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 79, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність замовника замовлений товар, а замовник зобов`язується прийняти товар та своєчасно оплатити його в строк та умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є оплата видатків з благоустрою населених пунктів, а саме: урна одностійкова за кодом ЄЗС ДК 021:2015:34920000-2 «Дорожнє обладнання».

Найменування, кількість, ціна Товару зазначена у Специфікації (Додаток № 1 до Договору), що є невід 'ємною частиною Договору (п. 1.3 договору).

На підставі п. 2.1 договору постачальник поставляє Товар у строк до 30 червня 2023 року у кількості та по цінах, встановлених Договором. Доставка товару та відповідних документів, а також його завантаження, розвантаження здійснюється за рахунок Постачальника.

У відповідності до п. 3.1 договору ціна Договору складає 362 880,00 грн, в тому числі ПДВ 60 480,00 грн.

Відповідно до положень п. 3.2 договору ціна товару встановлюється у національній валюті України - гривні та визначається з урахуванням усіх податків та зборів, що сплачуються або мають бути сплачені Постачальником, а також понесених Постачальником витрат на транспортування (доставку) Товару до місця поставки Товару.

Згідно з п. 10.1. договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2023 року, а в частині оплати - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Таким чином, відповідач взяв на себе зобов`язання в строк до 30 червня 2023 року, здійснити замовнику постачання товару урна одностійкова, в кількості 80 шт. на загальну суму 362880,00 грн (в тому числі ПДВ 60480,00 грн).

Проте, як зазначає позивач, у порушення прийнятих на себе зобов`язань, станом на 24.08.2023, відповідач взяті на себе зобов`язання з поставки товару не виконав, товар не поставив.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію № 02-07/933 від 20.07.2023 про порушення термінів поставки товару за договором № 79 від 28.04.2023 та проханням сплатити штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день порушення, які на день направлення претензії були нараховані в сумі 9941,92 грн, а також було запропоновано підписати додаткову угоду про розірвання договору.

24.08.2023 між КП «Міські дороги» та ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Промзв`язок» було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 79 від 28.04.2023 про розірвання договору на підставі невиконання зобов`язань щодо поставки товару у строк визначений договором. Проте вимогу позивача щодо сплати штрафних санкцій за невиконання зобов`язань відповідач залишив без задоволення.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов договору, а саме: доказів поставки передбаченого договором товару на суму 362880,00 грн, що також не заперечує відповідач, визнаючи факт невиконання дововірного зобов`язання.

Відповідно до п. 6.2. догвоору у випадку порушення умов договору винна сторона сплачує неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день порушення.

За період з 01.07.2023 до 31.08.2023 позивач нарахував відповідачу 28790,90 грн пені.

Як вбачається, спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає порушеними свої права, оскільки відповідач не виконав договір у погоджені строки.

Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України та статті 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з нормами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено умовами договору (пункт 2.1.), товар поставляється у строк по 30.06.2023.

У частинах 1 і 4 статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, у силу вимог положень статті 193 ГК України, які кореспондуються зі статтями 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Предметом цього спору є вимога про стягнення 28790,90 грн неустойки (пені) за невиконане зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Верховний Суд переглядаючи судові рішення у справі №924/471/21 у постанові від 14.02.2023 висловив загальні висновки щодо застосування приписів статті 631 ЦК України, зазначивши таке: «Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (частина перша статті 11 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

Строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання, що також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12».

Припинення зобов`язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 908/288/20).

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору (пункт 116 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20)).

Отже, після закінчення строку дії договору сторони все ще мають відповідальність за порушення договірних умов, що мали місце впродовж дії договору. Проте, нарахування пені за період після закінчення строку дії договору можливе тільки у разі, якщо зобов`язання не припинено (продовжує існувати, а кредитор вимагає виконання його обов`язку від боржника, який не виконав свої зобов`язання вчасно під час дії договору) й особа не звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України). Наприклад, боржник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення боржника втратило для кредитора інтерес (стаття 622 ЦК України)».

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок пені здійснено за період з 01.07.2023 до 31.08.2023

Разом із тим, нарахування пені за вказаний період є помилковим, оскільки зобов`язання припинено 24.08.2023.

З урахуванням викладеного, нарахування пені є можливим за період з 01.07.2023 до 24.08.2023.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 25670,03 грн.

Відповідачем у відзиві також було заявлено клопотання про зменшення пені.

Посилання відповідача на обставини непереробної сили суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі статтею 233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до вимог ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду і у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Суд зазначає, що воєнний стан на території України сам по собі не означає, що відповідач не може здійснювати свою підприємницьку діяльність, отримувати прибуток та здійснювати розрахунки з контрагентами. Підтвердженням протилежного в даному випадку могли б бути обставини, за яких усі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, або все, чи частина виробничого обладнання підприємства знищена, пошкоджена, або задіяна в тих чи інших заходах, які пов`язані з воєнними діями, що б перешкоджало відповідачу здійснювати свою підприємницьку діяльність під час введення воєнного стану.

З урахуванням відсутності, неподання у справу зазначених доказів, слід визнати, що відповідач не довів, що виникнення відповідних обставин мало для нього наслідком неможливість виконання свого зобов`язання з поставки позивачу товару, тобто, не доведено, що це порушення сталось внаслідок вказаної обставини непереборної сили, що виключає підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

Оскільки відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що визначені у приписах ст. 233 ГК України та з наявністю яких законодавець пов`язав виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом, тому у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Промзв`язок (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Перемоги, 127, ЄДРПОУ 33977658) на користь Комунального підприємства Міські дороги (65031, м. Одеса, вул. Промислова, 38, ЄДРПОУ 32642110) 25670 грн 03 коп. (двадцять п`ять тисяч шістсот сімдесят гривень 03 копійки) пені, 2393 грн 05 коп. (дві тисячі триста дев`яносто три гривні 05 копійок) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 24.11.2023.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

СуддяВ.В. Яковенко