Рішення

від 21.11.2023 по справі 922/4058/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2023 р.м. ХарківСправа № 922/4058/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУР`Я ТРАНС" (89232, Закарпатська обл, Ужгородський р-н, с. Тур`я Поляна, вул. Мальовнича, 70; ідент. код 45025093)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙПЕР НЕКСТ" (61010, м. Харків, вул. Гімназійна Набережна, 24; ідент. код 42823585)

про стягнення 60150,00 грн.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "ТУР`Я ТРАНС", звернувся 15.09.2023 до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙПЕР НЕКСТ", про стягнення 60150,00 грн основного боргу. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором-замовленням № 05032023 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та у міжнародному від 03.05.2023 р. Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн. та витрати щодо оплати послуг з надання правової допомоги у розмірі 8300,00 грн та гонорар успіху у розмірі 2000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.09.2023 року позовну заяву ТОВ "ТУР`Я ТРАНС" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4058/23, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 922/4058/23, в порядку приписів ст. 120 ГПК України, та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку направлено копії ухвали від 20.09.2023 про відкриття провадження у справі на адресу місцезнаходження відповідача (61010, м. Харків, вул. Гімназійна Набережна, 24).

Разом з тим, копія ухвали суду від 20.09.2023 р. по справі № 922/4058/23, надіслана на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, була повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалами суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. 120, п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.09.2023.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

03 травня 2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕЙПЕР НЕКСТ" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТУР`Я ТРАНС" (виконавець, позивач) було укладено договір-замовлення №05032023 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та в міжнародному сполученні, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику оплатну послугу з перевезення вантажу - бумага в бухтах до 20 тон з адреси завантаження м. Дніпро у період з 03.05.2023 до 12.05.2023.

Вартість послуги узгоджена сторонами в сумі 1500 Євро та строком оплати у безготівковій формі за оригіналами протягом 7 днів.

Підписуючи договір-замовлення №05032023 від 03.05.2023 року, позивач, як виконавець, зобов`язався, зокрема, забезпечити доставку довіреного ватражу у пункт призначення в термін, вказаний в даному договірі-замовленні, і передати його уповноваженій на отримання вантажу особі, вказаній в ТТН/CMR.

За змістом розділу "Предмет договору" "Дані по транспорту":

- автомобіль (марка, номер) тягач Renault НОМЕР_1 Прицеп АО2742ХF;

- водій Конюлич Максим +380(50)5860259.

Відповідно до п. 3.1. договору, оплата наданих транспортних/транспортно-експедиційних послуг за Договором здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання Замовником оригіналів всіх наступних Забезпечити завантаження, розвантаження вантажу.

Умовами розділу "Термін дії договору" сторонами узгоджено, що цей Договір-Замовлення вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (у випадку їх наявності) та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за ним. Сторони дійшли згоди, що сканкопія даного Договору, підписана та скріплена печатками Сторін, має юридичну силу оригіналу.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2023 р. позивачем було вручено вантажоодержувачу товар - папір санітарно-гігієнічний для вологостійких рушників у рулонах у кількості 18,218 тон.

Позивач стверджує, що на підтвердження прийняття до виконання замовлення ТОВ "Пейпер Некст" (відправник згідно CMR № 0002188), автомобіль, обумовлений у договорі (Renault НОМЕР_1 Прицеп АО2742ХF), було поставлено під завантаження за адресою м. Дніпро, вул. Суворова, 35. За даними графи 2 CMR - вантажоотримувач Nova Tissue, Bratislava; до перевезення прийнято 18,218 тон вантажу. Перевезення, за погодженим в заявці маршрутом, було виконане перевізником без будь-яких зауважень чи застережень з боку вантажоодержувача. Вказану обставину підтверджує наявність підпису уповноваженої особи вантажоодержувача в графі 24.

Таким чином, загальна вартість перевезення всього вантажу склала 1500,00 євро, що обумовлено сторонами у договорі-замовленні № 05032023. При розрахунку вартості перевезення, позивач керувався приписами ст. 533 ЦК України, щодо того, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Та керуючись звичаями ділового обороту, що склалися в галузі міжнародних перевезень, останній використовував курс НБУ, встановлений на дату розвантаження, - 1500 євро в перерахунку на гривні за курсом НБУ, встановленим на дату розвантаження (10.05.2023) складають 60132,45 грн. Втім, Рахунок на оплату, за взаємною згодою, був виставлений на суму 60150,00 грн.

Отже, за твердженнями позивача, на виконання договору-замовлення № 05032023 від 03.05.2023 р. позивачем було надано відповідачу послугу з перевезення вантажу на суму 60150,00 грн. (за курсом НБУ на дату розвантаження), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 0002188. При цьому, позивач наголошував, що перевезення було виконане ТОВ "Тур`я ТРАНС" без зауважень та застережень з боку вантажоодержувача та замовника перевезення. Вказану обставину підтверджує відсутність будь-яких приміток у графі 24 CMR.

17 травня 2023 р., первинно, за вказівкою керівника ТОВ "ПЕЙПЕР НЕКСТ", документи для здійснення оплати виконаного перевезення були направлені на ім`я контактної особи цього підприємства, вказаної в однойменному пункті Договору- замовлення ОСОБА_1 за експрес-накладною ТОВ «НОВА ПОШТА» №59000968274508. Опис документів не проводився. За даними сервісу відстеження «НОВОЇ ПОШТИ», що обліковується у вільному доступі в мережі Інтернет за адресою https://track.ukrposhta.ua/tracking UA.html вказане відправлення було вручене адресату о 08:27 24 травня 2023 р. Позивач наполягає, що з урахуванням зазначеного, та враховуючи узгоджені умови строку оплати наданої послуги (протягом 7 днів), визначений граничним днем для проведення оплати, завершився 31 травня 2023 р., однак перевезення оплачено не було.

03 серпня 2023 р. документи на оплату повторно були направлені на адресу місцезнаходження боржника пріоритетним рекомендованим листом №8923200054075. Враховуючи те, що дані про адресу ТОВ «ПАЙПЕР НЕКСТ» у фіскальному чеку не були відображені, відправник зробив фотографування листа у поштовому відділенні №89232. З фото видно, що вказаний номер фіскального чека відповідає номеру відправлення здійсненого на адресу ТОВ «ПЕЙПЕР НЕКСТ».

09 серпня 2023 р. документи на оплату перевезення втретє були направлені адресу боржника рекомендованим листом №8930003595443 з описом вкладення.

Оскільки, в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідачем не було здійснено оплату вартості наданих послуг в сумі 60150,00 грн, то в останнього утворилась заборгованість у зазначеному розмірі, що у свою чергу й послугувало підставою позивачу для звернення до суду з даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані до справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Приписами частин 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із частинами 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Позивач повідомив, що договір був укладений у спрощений спосіб шляхом обміну простими електронними листами без ЕЦП.

Доказів того, що відповідач оспорює дійсність підпису уповноваженої особи чи відбитку печатки на вказаному документі до матеріалів не надано та суду не повідомлено, а також не надав суду доказів того, що на дату надіслання заявки печатку ТОВ "Пейпер Некст" було втрачено чи нею скористалась не уповноважена на те особа.

З урахуванням зазначеного, засвідчена позивачем копія договору-замовлення № 05032023 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та в міжнародному сполученні від 03.05.2023 р. у сукупності з товарно-транспортною накладною CMR № 0002188, визнаються судом належними (більш вірогідними) доказами у підтвердження існування між сторонами даної справи правовідносин щодо надання послуг з перевезення вантажу на умовах, визначених цим договором-заявкою.

Отже, судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо перевезення вантажу.

Правовідносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються статтями 908-924 Цивільного кодексу України, статтями 306-314 Господарського кодексу України, Законом України "Про автомобільний транспорт", Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненою 19 травня 1956 року.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева.

Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

Поряд з цим, відповідно до частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні приписи містяться в статтях 909, 919 Цивільного кодексу України.

Положеннями статті 311 Господарського кодексу України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається зі змісту договору-замовлення № 05032023, вартість перевезення 1500Євро, протягом 7 днів.

Суд відзначає, що перелік документів, які є підставою для здійснення оплати за надані послуги, сторонами у заявці не конкретизований.

Водночас, судом враховано, що до матеріалів справи не надано доказів наявності у відповідача зауважень чи заперечень щодо отриманих від позивача документів для оплати виконаного перевезення.

Поряд з цим, згідно зі ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої приєдналася Україна, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Матеріалами справи, а саме - міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 0002188 підтверджується факт виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором-замовленням № 05032023 від 03.05.2023 р., оскільки дані заявки відповідають даним, зазначеним у CMR, зокрема, вантажовідправник, маршрут перевезення, номер автотранспорту.

Відповідно до ст. 6 Конвенції, вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; k) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції. У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Як встановлено судом, міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 0002188 містить дані, передбачені Конвенцією, в тому числі - визначена вага вантажу (графа 11 накладної), зазначений вантажовідправник, місце і дата прийняття вантажу до перевезення, адреса розвантаження, перевізник, тощо.

При цьому, положеннями Конвенції не вимагається необхідність посилання на договір перевезення.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів укладання між сторонами іншого договору, аніж того, що є предметом розгляду в даній справі. Тому відсутність посилання в міжнародній товарно-транспортній накладній CMR № 0002188 на договір-замовленням № 05032023 не є підставою вважати, що їх складено за іншими правовідносинами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.05.2018 р. у справі № 920/99/17.

Частиною 1 статті 9 Конвенції "Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" визначено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Як зазначалось вище, 03.08.2023 р. позивачем на адресу відповідача було направлено документи на оплату послуг перевезення поштовим перевізником Укрпошта, яке не було вручено адресату (причина повернення 21.08.2023 за зворотною адресою: За закінченням встановленого терміну зберігання), про що свідчить інформація про отримання документів на сервісі відстеження Укрпошти за номером відправлення. не отримання відповідачем документів визнається судом суб`єктивною поведінкою останнього.

Поряд з цим, відповідачем не спростовано факту отримання від позивача оригіналів документів для оплати, надісланих 17.05.2023 та 09.08.2023.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору-замовлення № 05032023 від 03.05.2023 р. було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу в міжнародному сполученні у період з 03.05.2023 по 10.05.2023, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 0002188.

Суд констатує, що відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих йому позивачем послуг та не спростував належними і допустимими доказами обставин, наведених в обґрунтування позовних вимог, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови укладеного сторонами договору-замовлення № 05032023 від 03.05.2023 р. щодо надання послуг з перевезення вантажу та їх вартості.

Отже, враховуючи встановлений судом факт надання позивачем відповідачу послуг перевезення на загальну суму 60150,00 грн. за договором -замовленням № 05032023 від 03.05.2023 р., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 0002188 з відміткою у графі 24 про отримання вантажу вантажоодержувачем, виходячи з презумпції правомірності правочину та з огляду на те, що відповідачем не подано доказів сплати боргу чи обґрунтованих заперечень проти позову, підтверджених належними та допустимими доказами, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 60150,00 грн обґрунтованими, доведеними більш вірогідними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ТОВ "Тур`я ТРАНС" у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн покладаються на відповідача.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 8300,00 грн та "гонорар успіху" в розмірі 2000,00 грн.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Позивачем під час розгляду справи на підтвердження факту понесення останнім судових витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 8300,00 грн надані такі докази: договір про правову допомогу від 05.08.2023 №б/н, укладений між ТОВ "Тур`я Транс" та адвокатом Лозою В.М.; довіреністю від 10.08.2023; акт приймання-передачі наданих послуг від 18.08.2023 на суму 8300,00 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера від 18.08.2023 №07-08 на суму 8300,00 грн.

Дослідивши надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8300,00 грн, суд вважає надані докази такими, що підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу у справі №922/4058/23. При цьому, клопотання щодо зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу від відповідача до суду не надходило.

З огляду викладене, суд дійшов висновку, що витрати позивача на правову допомогу відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 129 ГПК (інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 8300,00 грн.

Щодо "гонорару успіху" в розмірі 2000,00 грн, суд зазначає наступне.

Проаналізувавши умови договору про правову допомогу від 05.08.2023 №б/н, суд дійшов висновку, що визначена в пункті 2.3. цього договору винагорода є платою за сам результат, досягнення адвоката та не ставить в залежність від фактично наданих послуг. Зазначена у п.2.3. договору винагорода є додатковою винагородою адвоката, платою за досягнутий адвокатом результат, та є за своєю суттю так званим "гонораром успіху", нарахування та сплата якого залежать від настання певної події.

Чинне законодавство не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонораром успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі гонорару успіху в розмірі 2000,00 грн відповідає критерію розумності. Відповідачем у відповідності до частини п`ятої статті 126 ГПК України не надано заперечень щодо заявленої позивачем до відшкодування суми гонорару успіху та не надано доказів на спростування їх співмірності.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відсутність клопотання іншої сторони про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги в розмірі 8300,00 грн та гонорар успіху у сумі 2000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙПЕР НЕКСТ" (61010, м. Харків, вул. Гімназійна Набережна, 24; ідент. код 42823585) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУР`Я ТРАНС" (89232, Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Тур`я Поляна, вул. Мальовнича, 70; ідент. код 45025093) борг за організацію перевезення в розмірі 60150,00 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн, витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 8300,00 грн та гонорар успіху в сумі 2000,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "21" листопада 2023 р.

СуддяМ.І. Шатерніков