Ухвала

від 24.11.2023 по справі 904/3473/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 листопада 2023 року

м. Київ

Справа № 904/3473/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023 (колегія суддів: Дармін М. О., Кощеєв І. М., Іванов О. Г.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 (суддя Ярошенко В. І.) у справі

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький до Українсько-німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр" про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький (далі - КЕВ м. Хмельницький) звернувся до суду з позовом про стягнення з Українсько-німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр" 11 195 611,06 грн основного боргу із земельного податку, 1 716 716,95 грн інфляційних втрат, 318 324,65 грн 3 % річних та 3 214 369,40 грн пені.

11.04.2023 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023, повний текст якої складений 16.10.2023, про відмову у позові.

15.11.2023 КЕВ м. Хмельницький звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову, заявивши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2023 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Частиною першою статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як зазначалося раніше, Центральний апеляційний господарський суд прийняв постанову 14.09.2023, а її повний текст склав 16.10.2023, тому останній день для оскарження цієї постанови припав на 06.11.2023, тоді як скаржник звернувся з касаційною скаргою з пропуском визначеного частиною першою статті 288 ГПК України строку.

Згідно з частиною другою статті 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Із сформованої з автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС" довідки вбачається, що документ в електронному вигляді "ст. 282 ГПК (п.1 ч.1 ст.275 ГПК) ПОСТАНОВА про залиш. суд. ріш. без змін, а скарги без задоволення від 14.09.2023 у справі № 904/3473/22 (суддя Дармін Михайло Олександрович) надіслано в Електронний кабінет одержувача: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький. Документ доставлено в Електронний кабінет одержувача: 16.10.23 20:15".

Згідно з абз. 2 частини шостої статті 242 ГПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Ураховуючи наведене, датою вручення скаржнику оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду є 17.10.2023, а відтак визначений в частині другій статті 288 ГПК України двадцятиденний строк, який обчислюється з дня вручення скаржнику повного тексту оскаржуваного судового рішення, закінчився 06.11.2023, натомість касаційна скарга подана 15.11.2023.

За змістом частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Тож суд, ураховуючи конкретні обставини справи, має оцінити поважність причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого - вирішити питання про поновлення чи відмову в поновленні цього строку (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).

Обґрунтовуючи причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення, КЕВ м. Хмельницький зазначив, що відповідно до покладених на нього завдань перебуває у складі ЗС України та здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин. На сьогоднішній день в межах забезпечення скаржника потроєно кількість військових частин через війну, що є значним додатковим навантаженням, яке потребує часу, людських ресурсів та зусиль. Скаржник просить зважити на специфіку його роботи та функції під час воєнного стану, сам воєнний стан, а також врахувати завантаженість працівників під час виконання завдань щодо обороноздатності держави. Окрім цього вказує, що з метою підготовки до опалювального сезону юрисконсульти КЕВ м. Хмельницький здійснювали безпосередню участь в укладенні договорів на забезпечення усіх військових частин електричною енергією та опаленням.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 1227/8971/2012 зазначила, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним і виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).

Слід зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Тому сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатися поважною причиною пропуску цих строків. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22.

Проаналізувавши доводи КЕВ м. Хмельницький на обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів вважає, що скаржник у своєму клопотанні не навів достатніх обґрунтувань пропуску процесуального строку, які можна було б вважати непереборними та пов`язаними із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Так, посилання скаржника на особливості його роботи в умовах воєнного стану не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження та по суті зводяться до внутрішньої організації роботи самого скаржника, а тому свідчать, що можливість подання касаційної скарги у встановлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого скаржника, а пропуск строку на касаційне оскарження залежав не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників, які особа, що звернулася із касаційною скаргою, могла і повинна була уникнути при подачі касаційної скарги.

Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, підстави, наведені у клопотанні КЕВ м. Хмельницький про поновлення строку на касаційне оскарження касаційний суд визнає неповажними.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі КЕВ м. Хмельницький визначив підставою касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Так, у разі подання касаційної скарги на цій підставі скаржник повинен вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору.

У постанові від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19 Верховний Суд наголосив на тому, що під час касаційного оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права, касаційна скарга має містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Натомість обґрунтовуючи визначену ним підставу касаційного оскарження, скаржник послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте не зазначив щодо якої саме конкретної норми права такий висновок відсутній, не обґрунтував у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

З огляду на зазначене, скаржнику слід належним чином обґрунтувати підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 названого Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Предметом спору у цій справі є майнова вимога про стягнення 16 445 022,06 грн.

З огляду на викладене та враховуючи, що касаційна скарга подана в електронній формі - через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання касаційної скарги визначається згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження його ставки та становить 394 680,53 грн (16 445 022,06 грн х 1,5 % х 200 % х 0,8).

Проте до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Водночас скаржник заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору судового збору до першого судового засідання в касаційній інстанції, яке обґрунтовує тим, що він є державною установою, створеною Міністерством оборони України, та яка повністю фінансується із державного бюджету. При цьому скаржнику необхідний додатковий час для виділення Міністерством оборони України коштів для сплати судового збору у великому розмірі.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, Законом України "Про судовий збір" встановлено вичерпний перелік умов, суб`єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору.

Так, враховуючи майновий стан сторони, наділений правом відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору: (1) за клопотанням фізичних осіб - позивачів, тільки за наявності певних умов, або (2) якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Утім скаржник не є суб`єктом, на якого поширюється дія статті 8 Закону України "Про судовий збір", а предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, доводи про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору відхиляються.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому клопотання про відстрочення від сплати судового збору за подання касаційної скарги Верховний Суд залишає без задоволення.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

За змістом частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною другою статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, касаційна скарга КЕВ м. Хмельницький підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України з наданням строку для усунення зазначених недоліків шляхом подання суду:

- клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших поважних причин його пропуску;

- письмових обґрунтувань підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, з урахуванням наведеного в цій ухвалі;

- доказів сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги у розмірі 394 680,53 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується.

Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький про відстрочення сплати судового збору.

2. Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький залишити без руху.

3. Установити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

4. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд" та іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення.

5. Роз`яснити скаржнику, що наслідки невиконання вимог ухвали суду передбачені статтею 292 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач