Постанова

від 17.11.2023 по справі 906/1146/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 906/1146/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

у письмовому провадженні розглянув касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 (у складі колегії суддів: Грязнов В.В. (головуючий), Розізнана І.В., Василишин А.Р.) про закриття апеляційного провадження

за позовом:

1. Фізичної особи-підприємця Волинець Ірини Петрівни,

2. Фізичної особи-підприємця Волинця Андрія Петровича

до: 1. Житомирської міської ради,

2. Житомирського міського голови Сухомлина Сергія Івановича

про визнання недійсним рішення міської ради та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог та заяви про забезпечення позову

1.1. Фізична особа-підприємець Волинець Ірина Петрівна та Фізична особа-підприємець Волинець Андрій Петрович звернулися до Господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирської міської ради та Житомирського міського голови Сухомлина Сергія Івановича з вимогою визнати недійсним рішення Житомирської міської ради №332 від 23.09.2021 "Про розгляд заяви щодо оформлення права користування земельною ділянкою" та зобов`язати Житомирську міську раду укласти з Фізичною особою-підприємцем Волинець Іриною Петрівною та Фізичною особою-підприємцем Волинець Андрієм Петровичем договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 130-а, загальною площею 2 га, кадастровий номер 181013630005:008:0043, строком на 5 років, з орендною платою 231 764,60 грн за рік, коефіцієнт співвідношення - 5,058. У пункті 3 прохальної частини позовної заяви викладено проект договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 181013630005:008:0043, який необхідно вважати укладеним на викладених умовах, якщо договір оренди не буде укладений між сторонами в місячний строк з моменту набрання рішення законної сили.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивачі, як власники об`єкту незавершеного будівництва з обсягом готовності у 20% вважають за необхідне захистити свій інтерес в набутті права оренди вищезазначеної земельної ділянки, що належить до комунальної власності.

2. Короткий зміст і мотиви рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.05.2022 у справі №906/1146/21 позов задоволено частково.

Визнано недійсним рішення одинадцятої сесії восьмого скликання Житомирської міської ради №332 від 23.09.2021 "Про розгляд заяви щодо оформлення права користування земельною ділянкою", яким відмовлено Фізичним особам-підприємцям Волинець Андрію Петровичу та Волинець Ірині Петрівні у передачі в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 130-А, загальною площею 2 га, кадастровий номер 1810136300:05:008:0043.

Вирішено вважати укладеним з дня набрання чинності рішенням суду у цій справі договір оренди землі між Фізичними особами-підприємцями Волинець Іриною Петрівною, Волинець Андрієм Петровичем та Житомирською міською радою на умовах наведених у резолютивній частині судового рішення.

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Волинець Ірини Петрівни та Фізичної особи-підприємця Волинця Андрія Петровича до Житомирської міської ради в частині визнання укладеним договір оренди землі із запропонованою умовою в абзаці 12 пункту 28 проекту цього договору в редакції: "- в разі здійснення забудови земельної ділянки, у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", орендарі зобов`язані укласти договір пайової участі замовників будівництва (реконструкції) у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Житомира та сплатити кошти, що визначені таким договором (рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 31.10.2014 №494)" та в частині вжитого у тексті проекту цього договору слова "державної" у всіх відмінках - відмовлено.

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Волинець Ірини Петрівни та Фізичної особи-підприємця Волинця Андрія Петровича про зобов`язання Житомирську міську раду в особі Житомирського міського голови Сухомлина Сергія Івановича укласти з Фізичною особою-підприємцем Волинцем Андрієм Петровичем та Фізичною особою-підприємцем Волинець Іриною Петрівною договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 130-а, загальною площею 2 га, кадастровий номер:181013630005:008:0043, строком на 5 років, з орендною платою у розмірі 231 764,60грн в рік, коефіцієнт співвідношення -5,058 - відмовлено.

2.2. Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищевказане рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

2.3. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі №906/1146/21 закрито апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою.

2.4. Обґрунтовуючи постановлену ухвалу, апеляційний суд вказав на відсутність правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оскільки скарга подана в інтересах особи, питання щодо прав (інтересів, обов`язків) якої суд не вирішував.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиції інших учасників

3.1. Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою у якій просить скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

3.2. Касаційну скаргу обґрунтовано, зокрема, порушенням судом апеляційної інстанції положень статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

3.5. Також скаржник посилаючись на висновки, які викладені постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №925/929/19, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 та постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі №906/524/21 стверджує, що уповноваженим органом, який має повноваження вживати заходи до захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.

3.6. Позивачі відзиві на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

3.7. Житомирська міська рада у письмових поясненнях підтримала вимоги заявника касаційної скарги.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

4.3. Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

4.4. Ураховуючи викладене, зважаючи на роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

4.5. За змістом частини третьої статті 4, статті 53 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

4.6. Передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, в господарському процесі в будь-якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

4.7. На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

4.8. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

4.9. В силу положень частин третьої-п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

4.10. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

4.11. Крім того, положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

4.12. Так, відповідно до абзацу 1 частини третьої та абзаців 1, 2 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертої цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

4.13. Аналіз зазначених положень закону дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

4.14. В силу положень частини шостої статті 23 зазначеного Закону під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.

4.15. Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

4.16. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

4.17. Колегія суддів зауважує, що у цій справі прокурор не брав участі у судовому процесі під час розгляду справи в суді першої інстанції та подав апеляційну скаргу на судове рішення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

4.18. Як зазначалось вище, частиною третьою статті 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

4.19. Тобто, слід дійти висновку, що законодавцем чітко визначено, що прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті.

4.20. У цьому випадку судова колегія приймає до уваги той факт, що вступ прокурора у справу за позовом іншої особи та ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без його участі, є окремими процесуальними діями, які мають чітку, визначену процесуальним законодавством послідовність, у зв`язку з чим прокурор наділений повноваженнями на звернення до суду з апеляційною скаргою.

4.21. Відповідно до частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

4.22. Згідно із частиною першою статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

4.23. Отже, наведеною нормою визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

4.24. Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

4.25. Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

4.26. Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, який подав апеляційну скаргу, та про які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

4.27. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження за такою апеляційною скаргою на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

4.28. Отже, суд апеляційної інстанції насамперед має з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про процесуальний статус такої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження за такою апеляційною скаргою, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

4.29. Стала та послідовна правова позиція з відповідного питання вже неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі №62/112, від 16.01.2020 у справі №925/1600/16, а також постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/22354/15, від 17.05.2018 у справі №904/5618/17, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 11.07.2018 у справі №5023/4734/12, від 04.10.2018 у справі №5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі №918/115/16, від 04.12.2018 у справі №906/1764/15, від 06.12.2018 у справі №910/22354/15, від 11.12.2018 у справі №916/2878/14, від 15.01.2019 у справі №7/74, від 11.04.2019 у справі №8/71-НМ, від 03.06.2019 у справі №910/6767/17, від 09.07.2019 у справі №905/257/18, від 12.09.2019 у справі №905/946/18, від 12.09.2019 у справі №905/947/18, від 11.09.2019 у справі №4/2023-10, від 05.05.2020 у справі №910/9254/18, від 28.09.2021 у справі №908/2899/13.

4.30. Як вбачається з матеріалів цієї справи, Прокурором подано апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із посиланням на те, що вказаний орган може звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення його повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

4.31. Судом апеляційної інстанції встановлено, що Держгеокадастр не наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності право розпорядження якою належить територіальній громаді Житомирської міської ради, а функції власника зазначеної земельної ділянки виконує Житомирська міська рада, яка і повинна діяти в інтересах відповідної територіальної громади.

4.32. При цьому у цій справі вирішувалось питання щодо законності прийнятого Житомирською міською радою рішення, яким відмовлено Позивачам у передачі в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та зобов`язання вчинити дії, тобто Держгеокадастр не є учасником спірних правовідносин у даній справі.

4.33. Також апеляційною інстанцією встановлено, що місцевий господарський суд ні в резолютивній частині, ні у мотивувальній частині оскаржуваного рішення ні прямо, ні опосередковано не вказав про права, інтереси та (або) обов`язки Держгеокадастру.

4.34. Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши після відкриття апеляційного провадження, що оскарженим судовим рішенням місцевого господарського суду не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи в інтересах якої подано апеляційну скаргу, правомірно закрив апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

4.35. Доводи викладені у касаційній скарзі зазначених висновків апеляційного суду не спростовують, а в силу положень частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України встановлені апеляційним судом обставини не можуть набути інакшої оцінки суду касаційної інстанції, оскільки за приписами цієї норми процесуального права суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.36. Інші твердження скаржника зводяться до незгоди з постановленим у справі судовим рішенням, яке не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

4.37. За таких обставин, підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції з наведених у касаційній скарзі доводів не вбачається.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.2. Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують її висновків, тому оскаржене у справі судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі №906/1146/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік І. Міщенко