Рішення

від 24.11.2023 по справі 299/6034/23

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 299/6034/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.11.2023 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у особі головуючого судді А.А.Надопта, секретар судового засідання О.М. Стрижак, розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: орган опіки та піклування Вилоцької селищної ради Закарпатської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Вилоцької селищної ради ради Берегівського району Закарпатської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони уклали шлюб 08 серпня 2009 року який зареєстровано у виконавчому комітеті Вербовецької сільської ради Виноградівського району Закарпатської за актовим записом № 10.

За час спільного проживання у сторін народилася одна дитина- донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На протязі останнього часу сімейне життя між сторонами поступово погіршилось, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин.

Кожен із сторін має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім`ю.

Проживати разом із відповідачкою однією сім`єю позивач не бажає.

Відповідачка ОСОБА_2 самоусунулась від виховання та утримання своєї дитини, її життям не цікавиться, зв`язків не підтримує. Позивач являється єдиним піклувальником своєї доньки, здійснює за нею постійний догляд, якого вона потребує, самостійно здійснює її утримання та виховання.

На даний час у сторін виникло питання пов`язане із подальшим визначенням місцем проживання їх спільної дитини, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та про підтримання заявлених вимог позову, які просив суд задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, про час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, однак надала до суду заяву, в якій просить справу розглянути в її відсутність, при цьому заявлені до неї позовні вимоги визнала повністю.

Представник третьої особи без самостійних вимог - органу опіки та піклування Вилоцької селищної ради, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та про те, що при прийнятті рішення врахувати Висновок виконавчого комітету Вилоцької селищної ради за №02-10/1996 від 16.11.2023 року, згідно до якого визначення місця проживання спільної дитини сторін з позивачем, буде відповідати інтересам дитини.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, визначений законами України.

Під час судового слідства встановлено, що сторони уклали шлюб 08 серпня 2009 року який зареєстровано у виконавчому комітеті Вербовецької сільської ради Виноградівського району Закарпатської за актовим записом № 10.

За час спільного проживання у сторін народилася одна дитина- донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На протязі останнього часу сімейне життя між сторонами поступово погіршилось, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин.

Кожен із сторін має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім`ю.

Проживати разом із відповідачкою однією сім`єю позивач не бажає.

Стаття 104 СК України передбачає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно частини 2 ст. 112 СК України, - «… Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення…».

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» розірвання шлюбу, здійснене судом після набрання чинності цим Законом, не підлягає державній реєстрації в органі державної реєстрації актів цивільного стану. У таких випадках документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (ст.115 ч.3 Сімейного кодексу України).

При розгляді питання про розірвання шлюбу в порядку позовного провадження суд приймає рішення, в резолютивній частині якого зазначає висновок по суті заявлених позивачем вимог (ст.215 ЦПК України).

У зв`язку із чим позовні вимоги щодо розірванню шлюбу між сторонами підлягають до задоволення.

В судовому засіданні також встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 самоусунулась від виховання та утримання своєї дитини, її життям не цікавиться, зв`язків не підтримує. Позивач являється єдиним піклувальником своєї доньки, здійснює за нею постійний догляд, якого вона потребує, самостійно здійснює її утримання та виховання..

Відповідно до ч. 4 ст. 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно з ч.2 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч.3 ст. Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Місце проживання малолітньої дитини з одним з батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Крім того, суд звертає увагу обох сторін на те, що для гармонійного та повноцінного розвитку дитини участь обох батьків у вихованні дітей є важливим, та, останніми, як батьками дітей, в свою чергу, слід налагодити відносини між собою з метою досягнення належного спільного виховання дитини.

При прийнятті рішення судом також враховано Висновок виконавчого комітету Вилоцької селищної ради за №02-10/1996 від 16.11.2023 року, згідно до якого визначення місця проживання спільної дитини сторін з позивачем, буде відповідати інтересам дитини.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визначення місця проживання дитини із її батьком ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, 150, 155, 160, 161 СК України, 8, 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства»,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: орган опіки та піклування Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини- задовольнити.

Шлюб укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який було зареєстровано 08 серпня 2009 року у виконавчому комітеті Вербовецької сільської ради Виноградівського району Закарпатської за актовим записом № 10 -розірвати.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцем АДРЕСА_1 . Малолітню дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити на утриманні та самостійному вихованні батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийА. А. Надопта