Постанова

від 23.11.2023 по справі 2-373/2010

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року м.Суми

Справа №2-373/2010

Номер провадження 22-ц/816/1204/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

учасники справи:

позивач Публічне акціонерне товариство «Банк Національний Кредит», правонаступником вимог якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРБО ФІНАНС»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Приватне мале підприємство «Істок», Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверест Клуб»,

третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

особа, яка не брала участь у справі ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 січня 2010 року в складі судді Кущенка М.Ф., постановлену в м. Конотоп,

в с т а н о в и в :

Рішенням Конотопського міськрайонного суду сумської області від 21 червня 2010 року позов ПАТ «Банк Національний кредит» задоволено.

Стягнуто на користь ПАТ «Банк Національний кредит» заборгованість за Генеральною кредитною угодою №2Ю/2007/02-800/2-1 від 27.12.2007 року та Кредитними договорами про відкриття кредитної лінії №1Ю/2008/02-4/2-1 від 10.01.2008 року та №19Ю/2008/02-412/2-01 від 24.06.2008 року станом на 18.01.2010 року в розмірі 8556182 грн 48 коп. в солідарному порядку з ПрМП «Істок» та ОСОБА_1 , а в розмірі 714584грн 26 коп. з ПрМП «Істок».

Стягнуто на користь ПАТ «Банк Національний кредит» заборгованість за Генеральною кредитною угодою №2Ю/2008/02-192/2-1 від 27.03.2008 року та Договорами про відкриття кредитної лінії № 12Ю/2000/02-193/2-1 від 27.03.2008 року, №13Ю/2008/02-201/201/2-1 від 01.04.2008 року, № 14Ю/2008/02-217/2-1 від 08.04.2008 року, № 15Ю/2008/02-228/2-1 від 16.04.2008 року, № 16Ю/1008/02-382/2-1 від 02.06.2008 року станом на 18.01.2010 року в розмір 9525318 грн 58 коп. в солідарному порядку з ТОВ «Еверест Клуб» та ОСОБА_1 , а в розмірі 107312 грн 28 коп. з ТОВ «Еверест Клуб».

Звертаючись до Конотопського міськрайонного суду Сумської області із позовною заявою 28 січня 2010 року ПАТ «Банк Національний кредит» одночасно було подано заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (приватної або спільної) та на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності (т. 1, а.с. 185).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 січня 2010 року (т. 1, а.с. 206) накладено арешт на житлові будинки в АДРЕСА_1 , по АДРЕСА_2 , по АДРЕСА_3 , по АДРЕСА_4 , вбудоване приміщення магазину в АДРЕСА_5 , нежиле приміщення (ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») в АДРЕСА_6 , нежиле приміщення магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в АДРЕСА_6 , земельні ділянки, кадастровий номер 5910400000:05:134:009 і 5910400000:05:134:0010 в АДРЕСА_4 , що належать на праві власності ОСОБА_1 і ОСОБА_3 .

У задоволенні вимог про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_7 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 особа, яка не брала участі у розгляді справи, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить ухвалу суду першої інстанції від 29 січня 2010 року по справі № 2-373/2010 скасувати в частині накладення арешту на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2 , який належить йому на праві власності.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при зверненні у травні 2023 року до нотаріуса за консультацією щодо складення заповіту йому стало відомо, що на належний йому на праві власності житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2 , накладено арешт. Вказаний будинок належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 27 лютого 1985 року № 2-151, посвідченого Конотопською держнотконторою за реєстровим № 231.

Вказує, що не був стороною у справі між ПАТ «Банк Національний кредит» та відповідачами, ніякі вимоги до нього не пред`являлися, не має перед позивачем боргових зобов`язань, а тому накладення арешту на належний йому житловий будинок є безпідставним, порушує та обмежує права власника, позбавляє права розпоряджатися належним майном на власний розсуд.

Доводить, що задовольняючи заяву ПАТ «Банк Національний кредит» у частині накладення арешту на будинок, розташований в АДРЕСА_2 , суд першої інстанції не пересвідчився, чи належить зазначений будинок відповідачу ОСОБА_1 на момент постановлення ухвали від 29 січня 2010 року.

В іншій частині ухвала суду не оскаржується, а тому на підставі ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2 , який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що наданими суду доказами підтверджено перебування у власності ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_3 нерухомого майна, у тому числі житлового будинку в АДРЕСА_2 .

Проте, такі висновки суду не узгоджується з матеріалами справи та не відповідають вимогам закону.

Відповідно до преамбули Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України, в редакції на момент постановлення оскаржуваної ухвали, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 152 ЦПК України (в редакції на момент винесення ухвали), позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Як роз`яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Тобто, забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Отже, за змістом вищезазначених норм закону, заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Судом встановлено, що позивачем пред`являвся позов до ОСОБА_1 , ПрМП «Істок», ТОВ «Еверест Клуб» про стягнення заборгованості за кредитними договорами в сумі 19869208 грн 12 коп, а також було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно відповідача ОСОБА_1 та нерухоме майно, належне його дружині ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.

Із матеріалів справи вбачається, що домоволодіння по АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 27 лютого 1985 року № 2-151, посвідченого Конотопською Державною нотаріальною конторою за реєстровим № 231 (т. 3, а.с. 8-9).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ № 172204 ОСОБА_2 також є власником земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5910400000:04:098:0021 (т. 3, а.с. 10).

За даними довідки КП «Конотопське МБТІ» № 378 від 16 травня 2023 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 . Інформацію про реєстрацію права власності надана станом на 31 грудня 2012 року (т. 3, а.с. 11).

Таким чином, нерухоме майно житловий будинок в АДРЕСА_2 , на яке за оскаржуваною ухвалою накладено арешт, перебуває у власності ОСОБА_2 , і ніхто із відповідачів у цій справі не має прав власності на це майно.

Суд першої інстанції, обираючи вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно житловий будинок в АДРЕСА_2 , на зазначене уваги не звернув та безпідставно обмежив ОСОБА_2 у праві розпоряджатися своєю власністю.

Заява про забезпечення позову та оскаржувана ухвала не містять посилань на докази, що підтверджують належність вказаного будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

На думку колегії суддів, постановлена ухвала суду першої інстанції не містить жодного обґрунтування наявності підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок в АДРЕСА_2 , що не є предметом спору у справі, і належить ОСОБА_2 , який не є відповідачем у справі. Саме лише посилання в заяві на перебування у власності відповідача та його дружини такого нерухомого майна, без надання суду відповідних доказів та наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви в цій частині.

За встановлених обставин та вимог закону, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок в АДРЕСА_2 .

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не були додержані норми процесуального права та не правильно застосовані норми матеріального права.

Ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок в АДРЕСА_2 на підставі п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367- 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 січня 2010 року скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Відмовити в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит», правонаступником вимог якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРБО ФІНАНС», про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. І. Собина

В. Ю. Рунов