Постанова

від 14.09.2023 по справі 366/2910/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 366/2910/21

Апеляційне провадження № 22-ц/824/355/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Білич І.М.

суддів Мостова Г.І., Слюсар Т.А.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області на рішення Іванківського районного суду Київської області від 24 червня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П.,

у цивільній справі №366/2910/21 за позовом Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2021 року Поліська селищна ради Вишгородського району Київської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 за результатами розгляду якого просила стягнути матеріальні збитки, завдані внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 52 387 грн. 77 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначаючи, що вироком Іванківського районного суду Київської області від 01 липня 2021 року у справі № 366/1437/21, який набрав законної сили 03 серпня 2021 року (кримінальне провадження № 12021111150000403) затверджено угоду про визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України. Вказаним вироком встановлено, що згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_1 , 04 травня 2021 року приблизно о 08 год. 45 хв., переслідуючи корисливий мотив та мету особистого збагачення за рахунок продажу будівельних матеріалів з незаконно заготовленої деревини, знаходячись в лісових насадженнях, які перебувають в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3223585200:08:005:0002 за межами населеного пункту с. Луговики Вишгородського району Київської області, здійснив незаконну порубку сироростучих дерев породи сосна звичайна шляхом відокремлення стовбурів від коренів в кількості 3 штук без суттєвих ознак їх ослаблення наступних діаметрів: 22х23 см, 55 см, 56х60 см, а також сухостійних дерев породи сосна звичайна, наступних діаметрів: 18 см, 28 см, 27 см, 41 см, 45 см, 20 см, чим заподіяв навколишньому природному середовищу істотну шкоду та матеріальні збитки на загальну суму 52 387 грн. 77 коп. При цьому, під час судового розгляду кримінального провадження № 12021111150000403, цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування шкоди не подавався. За вказаних обставин, а також враховуючи, що порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища вчинено в адміністративних межах с. Луговики Вишгородського району Київської області, Поліська селищна рада вважає, що має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 24 червня 2022 року у задоволенні позову Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області відмовлено.

Стягнуто з Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області на користь держави судовий збір у розмірі 2 270 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, Поліська селищна рада Вишгородського району Київської області подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги, задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що вироком Іванківського районного суду Київської області від 01 липня 2021 року у справі № 366/1437/21 встановлено, що відповідач заподіяв матеріальні збитки у сумі 52 387 грн. 77 коп. Вказаний вирок відповідачем не оскаржувався, проти розміру завданого збитку відповідач не заперечував. Вказуючи, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223585200:08:005:0002 не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а отже, в силу Закону, вона з 27 травня 2021 року вважається комунальною власністю. Відсутність реєстрації права комунальної власності, унеможливлює подання будь-якого доказу на підтвердження права власності, проте не спростовує наявність такого права в силу Закону.

Відповідно до ч. 1. ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

На час розгляду справи до суду апеляційної інстанції сторонами в справі не було надано заперечень щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що вироком Іванківського районного суду Київської області від 01 липня 2021 року у справі № 366/1437/21, який набрав законної сили 03 серпня 2021 року, затверджено угоду, укладену 07 червня 2021 року між начальником Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області Грущаком Д.М. та обвинуваченим ОСОБА_1 про визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст. 246 КК України в кримінальному провадженні №12021111150000403, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 05 травня 2021 року. ОСОБА_1 , визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 246 КК України і призначено йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки та звільнено його від відбування покарання згідно ст. 75 КК України строком 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України (а.с. 03-04).

Згідно листа Вишгородської окружної прокуратури від 21 вересня 2021 року, під час судового розгляду кримінального провадження№12021111150000403, цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу не пред`являвся, питання про стягнення з останнього шкоди, не вирішувалося. З огляду на те, що порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища вчинено в адміністративних межах с. Луговики Вишгородського району Київської області, то Поліська селищна рада Вишгородського району Київської області є органом, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, щодо стягнення невідшкодованої суми збитків, завданих незаконною порубкою лісових культур (а.с. 05-07).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вирок Іванківського районного суду Київської області від 01 липня 2021 року у справі № 366/1437/21, не містить відомостей, яким чином обчислювалася сума збитків, спричинена кримінальним правопорушенням та чи дійсно вона відповідає дійсності, кому належить земельна ділянка, на якій здійснено незаконну порубку дерев, яка в неї форма власності тощо.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, скаржник просив, зокрема, долучити до матеріалів справи копії наступних документів: лист № 1002 від 30 вересня 2021 року; лист № 574 від 29 липня 2022 року; лист № 2502 вих-22 від 04 серпня 2022 року; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29 липня 2022 року.

29 листопада 2022 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання скаржника про приєднання нових доказів, а саме, копії: постанови від 04 червня 2021 року; розрахунку шкоди внаслідок рубки 9 дерев породи сосна звичайна від 04 червня 2021 року; листа ГУ Держгеокадастру у Київській області від 15 вересня 2022 року; інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 05 вересня 2022 року.

В обґрунтування причин неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції, зазначаючи, що Поліська селищна рада не брала участі у розгляді справи № 366/1437/21 та у неї не було документів пов`язаних із притягненням відповідача до кримінальної відповідальності. Отримавши лист-повідомлення прокурора від 21 вересня 2021 року про необхідність звернення до суду з позовом про стягнення збитків, позивач неодноразово звертався до прокурора із проханням надати копію вироку та документи, які обґрунтовують розмір завданих збитків. Проте, на вказані запиту позивачу було надано лише копію вироку. За наведених обставин, Поліська селищна рада не мала змоги подати вищевказані докази до суду першої інстанції.

Так, відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У пункті 6 ч.2 ст. 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи наведені норми права, доводи скаржника щодо неможливості подання доказів до суду першої інстанції, з метою правильного вирішення спору, колегія суддів вважає за необхідне прийняти вказані докази до уваги під час перегляду оскаржуваного рішення.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29 липня 2022 року, інформація про зареєстроване право на земельну ділянку з кадастровим номером 3223585200:08:005:0002 в Державному земельному кадастрі відсутні (а.с. 80).

Зі змісту постанови слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ Вишгородського районного управління поліції ГУ НП в Київській області від 04 червня 2021 року вбачається, що у кримінальному провадженні №12021111150000403 від 05 травня 2021 року, управління поліції просило працівників Державної екологічної інспекції України, які своєю посадою та досвідом роботи спроможні надавати спеціальні знання та консультації щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, обраховувати заподіяну шкоду на земельній ділянці 3223585200:08:005:0002 по факту незаконно добутої деревини.

Згідно розрахунку держінспектора з охорони навколишнього природного середовища Столичного округу, розмір шкоди внаслідок рубки 9 дерев породи сосна звичайна, становить 52 387 грн. 77 коп.

Зі змісту інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 05 вересня 2022 року вбачається, що відомості про власника земельної ділянки з кадастровим номером 3223585200:08:005:0002 з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відсутні. Відомості про суб`єкта речового права на земельну ділянку: вид речового права: інформація відсутня; найменування юридичної особи: СГ ТОВ «Прогрес».

Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Київській області від 15 вересня 2022 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3223585200:08:005:0002 за адресою: Київська обл., Поліський р-н., Луговицька сільська рада, знаходиться в постійному користуванні СГ ТОВ «Прогрес», відповідно до державного акта на праві постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001210.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що унаслідок неправомірних дій відповідача, а саме, порубки сироростучих дерев, породи сосна звичайна на земельній ділянці з кадастровим номером 3223585200:08:005:0002, йому було завдано матеріальні збитки у сумі 52 387 грн. 77 коп., що підтверджується вироком Іванківського районного суду Київської області від 01 липня 2021 року у справі № 366/1437/21, який набрав законної сили 03 серпня 2021 року. Вказуючи на те, що зазначена земельна ділянка перебуває у комунальній власності.

Так, відповідно до ст.13 Конституції України, ч.ч. 1-2 ст.324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ст.142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно вимог п. 24 Перехідних положень ЗК України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Пункт 24 Перехідних положень ЗК України набрав чинності 27 травня 2021 року.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29 липня 2022 року та інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 05 вересня 2022 року, відомості про власника земельної ділянки з кадастровим номером 3223585200:08:005:0002 з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відсутні.

В той же час, згідно листа ГУ Держгеокадастру у Київській області від 15 вересня 2022 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3223585200:08:005:0002 за адресою: Київська обл., Поліський р-н., Луговицька сільська рада, знаходиться в постійному користуванні СГ ТОВ «Прогрес», відповідно до державного акта на праві постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001210, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 22 травня 2000 року № 18. Вказане також підтверджується інформацією із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 05 вересня 2022 року.

З вказаного вбачається, що земельну ділянку з кадастровим номером 3223585200:08:005:0002 було надано СГ ТОВ «Прогрес» в постійне користування, а відтак, виходячи з вимог п. 24 Перехідних положень ЗК України, вона не є такою, що перебуває у комунальній власності в силу вимог Закону, на що помилково посилається скаржник у поданій апеляційній скарзі.

Згідно ст.15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Пунктом 1 частини першої статті 105 Лісового кодексу України передбачено, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Статтею 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до ст. 108 Лісового кодексу України, незаконно добута деревина та інші лісові ресурси підлягають вилученню в установленому порядку. В разі неможливості вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів стягується їх вартість.

За змістом статей 68,69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, визначено ст. 1166 ЦК України, згідно ч.ч. 1-2 якої, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Так, за клопотанням скаржника, судом апеляційної інстанції було витребувано матеріали справи № 366/1437/21 у кримінальному провадженні №12021111150000403 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України. Зазначені матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції 12 квітня 2023 року.

Згідно матеріалів справи № 366/1437/21, потерпілим у кримінальному провадженні №12021111150000403 визнано ТОВ «Прогрес».

07 червня 2021 року між начальником Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області Грущаком Д.М. та обвинуваченим ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно вказаної угоди, досудовим розслідуванням встановлено, що 04 травня 2021 року приблизно о 08 год. 45 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , переслідуючи корисливий мотив та мету особистого збагачення за рахунок продажу будівельних матеріалів з незаконно заготовленої деревини, вирішив вчинити незаконну вирубку дерев в лісових насадженнях на земельній ділянці з кадастровим номером 3223585200:08:005:0002, що за межами населеного пункту с. Луговики Вишгородського району Київської області, яка перебуває користуванні ТОВ «Прогрес».

Вказаною угодою погоджено покарання ОСОБА_1 , зокрема, визначивши, що 64 шт. соснові колоди повернути довіреній особі ТОВ «Прогрес» при пред`явленні відповідних документів, які посвідчують особу.

Вироком Іванківського районного суду Київської області від 01 липня 2021 року у справі № 366/1437/21, який набрав законної сили 03 серпня 2021 року, затверджено угоду, укладену 07 червня 2021 року між начальником Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області, Грущаком Д.М. та обвинуваченим ОСОБА_1 про визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст. 246 КК України в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно матеріалів справи № 366/1437/21, потерпілим у кримінальному провадженні №12021111150000403 визнано ТОВ «Прогрес».

Зі змісту інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 05 вересня 2022 року вбачається, що відомості про власника земельної ділянки з кадастровим номером 3223585200:08:005:0002 з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відсутні. Відомості про суб`єкта речового права на земельну ділянку: вид речового права: інформація відсутня; найменування юридичної особи: СГ ТОВ «Прогрес».

Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Київській області від 15 вересня 2022 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3223585200:08:005:0002 за адресою: Київська обл., Поліський р-н., Луговицька сільська рада, знаходиться в постійному користуванні СГ ТОВ «Прогрес», відповідно до державного акта на праві постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001210.

З вказаного вбачається, що потерпілою особою у кримінальному провадженні №12021111150000403, внесеному до ЄРДР 05 травня 2021 року, визнано ТОВ «Прогрес», якому земельна ділянка з кадастровим номером 3223585200:08:005:0002 належить на праві постійного користування, та якому за вироком Іванківського районного суду Київської області від 01 липня 2021 року у справі № 366/1437/21 були повернуті речові докази, а саме, 64 шт. соснові колоди.

Крім того, з вироку Іванківського районного суду Київської області від 01 липня 2021 року у справі № 366/1437/21 також вбачається, що ТОВ «Прогрес» наділено повноваження надавити відповідні дозволи на виробку дерев на вищевказаній земельній ділянці.

З огляду на наведене, для правильного вирішення даного спору, необхідним є встановлення обсягу прав та обов`язків, пов`язаних з перебуванням у ТОВ «Прогрес» в користуванні земельної ділянки з кадастровим номером 3223585200:08:005:0002, що потребує залучення його до участі у справі.

Однак, зазначене товариство до участі у розгляді даної справи судом першої інстанції залучено не було, що в свою чергу позбавляє суд можливості перевірити правомірність заявлених позовних вимог позивача в частині відшкодування шкоди.

Пунктом 2 ч.1 ст.374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Частиною 1 ст. 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області задовольнити частково.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 24 червня 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: