Постанова

від 21.11.2023 по справі 755/12056/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2023 року м. Київ

Справа № 755/12056/22

Провадження: № 22-ц/824/10320/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Соколової В. В.,

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Арапіної Н. Є.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-3», Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення та внесення відомостей,

у с т а н о в и в:

В листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 2000 року він призначений на посаду голови правління Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-3». 20 липня 2021 року ним підписано заяву про звільнення його з посади голови правління Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-3» за власним бажанням. Загальними зборами Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-3» не було розглянуто питання щодо його звільнення із займаної посади. Після чого, 19 вересня 2022 року, як голова правління він підписав наказ про звільнення з посади голови правління Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-3» за власним бажанням з 20 вересня 2022 року.

22 вересня 2022 року ним було отримано рішення про відмову у державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін до відомостей про юридичну особу у зв`язку з тим, що ним подано не повний пакет документів.

За викладених обставин, ОСОБА_1 просив суд визнати трудові відносини між ним та Житлово-будівельним кооперативом «Арсеналець-3» припиненими у зв`язку із звільненням із займаної посади голови правління за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу Законів про працю України; зобов`язати Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 , як голови правління Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-3» та шляхом внесення до реєстру запису «трудові відносини припинено за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва».

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що всі члени кооперативу самоусунулись від виконання своїх обов`язків та створили ОСББ, якому сплачують внески. Правління ЖБК ігнорувало проведення будь-яких зборів, а загальні збори провести неможливо за об`єктивних обставин - відсутність кворуму в зв`язку із введенням в Україні військового стану. Вказував, що він залишився заручником відносин з кооперативом у зв`язку з відсутністю органу управління, що у відповідності до статуту приймає рішення про прийняття та звільнення Голови правління кооперативу.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Самборський Є. О. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, згідно довідки АБ № 527734 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ОСОБА_1 є керівником Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-3» (а.с. 8).

Житлово-будівельний кооператив «Арсеналець-3» діє на підставі Статуту, який затверджено загальними зборами Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-3» від 20 червня 2022 року (а.с. 9-28).

20 липня 2021 року позивачем підписано заяву про звільнення його з посади голови правління Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-3» за власним бажанням.

19 вересня 2022 року позивачем, як головою правління підписано наказ про звільнення його з посади голови правління Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-3» за власним бажанням з 20 вересня 2022 року (а.с. 29).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів дотримання передбаченого законодавством порядку звільнення голови правління та на підтвердження неправомірності відмови відповідача провести державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд виходить з наступного.

Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 20 ГПК України визначено коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема і справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до частини першої статті 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 94 ГК України кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначені Законом України «Про кооперацію».

Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності (абзац третій статті 2 Закону України «Про кооперацію»).

Відповідно до абзаців першого, другого та четвертого статті 15 Закону України «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, у тому числі, утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу.

Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу (абзац перший статті 16 Закону України «Про кооперацію»).

Отже, Закон визначає кооператив як юридичну особу, утворену фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності.

Відповідно до статті 167 ГК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18.

У справі, що переглядається, встановленою є та обставина, що ОСОБА_1 є членом ЖБК «Арсеналець-3», що само собою передбачає, що відносини між ним та кооперативом щодо питання його діяльності є корпоративними.

Окрім того, припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками юридичної особи корпоративних прав на участь в її управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління юридичною особою або позбавлення таких повноважень на управління юридичною особою. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Відповідні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року (справа №755/3065/18).

У відповідності до пунктів 66-68 статуту ЖБК «Арсеналець-3» виконавчим органом кооперативу є правління, яке зі свого складу обирає голову правління.

ОСОБА_1 порушив питання щодо припинення його повноважень, як голови правління ЖБК «Арсеналець-3», тобто члена та голови виконавчого органу ЖБК «Арсеналець-3», що вказує на те, що спір виник стосовно припинення його корпоративних прав та інтересів.

З урахуванням вищенаведеного, даний спір виник із корпоративних відносин, а тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року підлягає скасуванню, провадження у справі закриттю, а відтак апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-3», Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення та внесення відомостей закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 24 листопада 2023 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

В. В. Соколова