Рішення

від 16.11.2023 по справі 120/13862/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 листопада 2023 р. Справа № 120/13862/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючої судді Бошкової Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання: Свистун Н.Л.,

представника позивача: Костенка В.А.,

представника відповідача: Бахур В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Яришів"

до: Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті

про: визнання протиправними та скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Яришів" (далі ТОВ "Яришів") до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач).

За змістом позовних вимог позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарських штрафів від 22.08.2023 №ПШ000488 та від 22.08.2023 №ПШ000489 на загальну суму 34000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що 22.08.2023 відповідачем винесено постанови про застосування до ТОВ "Яришів" адміністративно-господарських штрафів №ПШ000488 та №ПШ000489. На думку позивача, оскаржувані постанови винесені без наявності в діях підприємства фактів правопорушень та з порушенням передбаченої процедури габаритно-вагового контролю.

Зокрема мотивуючи свою позицію щодо протиправності постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 22.08.2023 №ПШ000488 позивач зазначає, що зважування відбувалося на не облаштованому пункті габаритно-вагового контролю з позначенням відповідними дорожніми знаками і наявними документами, а на узбіччі нерівної дороги з глибокими деформаціями та без присутності працівників поліції.

На переконання позивача, оскільки вантажовідправник здійснював зважування на сертифікованих вагах у пункті завантаження та у пункті розвантаження, то фактичні реальні показники зважування зафіксовано у товарно-транспортній накладній, які перебувають в межах нормативно-вагових параметрів.

Окрім того, сторона позивача вказує, що відповідачем не враховано, що ТОВ "Яришів" здійснено перевезення рідкого вантажу, затверджена Методика зважування якого відсутня. На місці ГВК були відсутні та на вимогу водіїв не пред`явлені документи на законність застосування даного зважувального обладнання. Посадовими особами Укртрансбезпеки не вживалось жодних обов`язкових процедурних заходів щодо затримання та заборони руху транспортного засобу.

Також за змістом позову зазначається, що при складанні матеріалів перевірки використано документ талон зважування, складений на іноземній мові, який не тягне за собою жодних юридичних наслідків і не може використовуватись в управлінській діяльності для складання документів. При цьому, посадовими особами Укртрансбезпеки не вживалось жодних обов`язкових процедурних заходів щодо затримання та заборони руху транспортного засобу.

Представник позивача звертає увагу також на те, що відповідно до п. 22.5 ПДР щодо суцільних вантажівок (тобто без причепів) перелічено вагові норми для автомобілів з максимальною кількістю осей 4, при цьому для автомобілів з 5 осями законодавством не передбачено жодних вагових норм. У свою чергу, відповідно до свідоцтва про реєстрацію повна дозволена маса автомобіля становить 50 т., а тому відповідно до заводських характеристик зазначений бетонозмішувач має права перевозити вантаж загальною масою як 46 т., так і 50 т.

З приводу постанови від 22.08.2023 №ПШ000489, якою на позивача накладено штраф за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», сторона позивача зазначає, що 27.07.2023 водій застосовував аналоговий тахограф та вів облік робочого часу та відпочинку водія, про що свідчить сформований у автономному режимі реєстраційний лист режиму праці та відпочинку водія.

Щодо змісту обох оскаржуваних постанов позивачем вказано, що в останніх не зазначено суті порушення та конкретної норми закону, яка порушена, що унеможливлює притягнення до відповідальності.

Вказане, на думку позивача, свідчить про протиправність постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.08.2023 №ПШ000488 та від 22.08.2023 №ПШ000489 та наявність підстав для їх скасування.

Ухвалою від 13.09.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Окрім того, судом вирішено витребувати у Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті та зобов`язано надати суду у строк визначений для подання відзиву всі наявні матеріали, які стали підставою для винесення оскаржуваних постанов.

18.09.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального провадження.

21.09.2023 до суду, за допомогою засобів поштового зв`язку, надійшло клопотання ТОВ "Яришів" про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, що за своїм змістом є аналогічним клопотанню, що подано до суду 18.09.2023.

Ухвалою від 25.09.2023 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Яришів" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

29.09.2023 представником відповідача подано до суду відзив, в якому Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті просить суд відмовити у задоволенні позову. Свою позицію мотивує тим, що 27.07.2023 у пункті габаритно-вагового контролю Київська область А/Д Т1016 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки GINAF X-5250TS реєстраційний номер НОМЕР_1 , що використовувався перевізником ТОВ «Яришів».

Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Як зазначає представник відповідача, під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу на дорозі Київська область А/Д Т1016 GINAF X-5250TS реєстраційний помер та КА9658CI, зафіксовано перевезення вантажу з перевищенням вагових норм загальна маса складає 46,35 т при допустимих 40 т.

Вищезазначені порушення зафіксовано в акті про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР011742 від 27.07.2023, в акті про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів від 27.07.2023 №0071338 та в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 27.07.2023 №0080728.

З приводу накладення на ТОВ «Яришів» штрафу за відсутність реєстраційних листів режиму праці та відпочинку водія, представник відповідача зазначає, що відповідно до пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Отже, ненадання водієм реєстраційних листів режиму праці та відпочинку водія є самостійною підставою для застосування до особи адміністративно-господарського штрафу передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Оскільки транспортний засіб позивача обладнаний аналоговим тахографом, то водій повинен використовувати тахокарти протягом часу керування транспортним засобом та мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016).

Враховуючи те, що водієм не надано відповідних документів ані на момент проведення перевірки, ані під час розгляду справи, то на ТОВ «Яришів» правомірно накладено штраф відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відтак, Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

05.10.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить залишити відзив без розгляду, оскільки Державна служба України з безпеки на транспорті не є стороною у справі та є процесуально недієздатною.

Окрім того, представник позивача зазначив, що зважування транспортного засобу GINAF X-5250TS відбувалось на вагах, які за своєю технічною характеристикою можуть зважувати вантаж вагою не більше як 30 т. та в довідці зважування відсутній підпис і печатка оператора ваг.

Також за змістом відповіді на відзив ТОВ «Яришів» повторно заявило клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 10.10.2023 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи № 120/13862/23 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін. Призначено справу до судового розгляду на 01.11.2023.

23.03.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті подано до суду клопотання про виклик свідків.

26.10.2023 надійшли додаткові пояснення відповідача, за змістом яких сторона відповідача наголошу, що діючим законодавством не передбачається можливість звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 01.11.2023, відмолено у задоволенні клопотання відповідача про виклик свідків. У судовому засіданні оголошено перерву до 16.11.2023.

У судовому засіданні 16.11.2023 позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити адміністративний позов.

У свою чергу, представник відповідача заперечувала щодо задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що 27.07.2023 у пункті габаритно-вагового контролю Київська область А/Д Т1016 поворот с. Гнідин посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки GINAF X-5250TS реєстраційний номер НОМЕР_1 , що використовувався перевізником ТОВ «Яришів».

За результатами перевірки складено акт від 27.07.2023 №0011742 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого під час перевірки виявлено перевезення вантажу згідно ТТН від 27.07.2023 №ЦП00-1276 з перевищенням вагових норм, загальна вага складає 46,35 т. при допустимій 40 т.

У вищезазначеному акті вказано, що під час перевірки виявлено порушення абзацу 3, 15 частини 1 ст. 60 Закону «Про автомобільний транспорт», тобто перевищення встановлених законодавством вагових норм від 10% до 20% від допустимої загальної маси під час перевезення подільного вантажу; на момент перевірки відсутні щоденні реєстраційні листи режиму праці та відпочинку водія за 27.07.2023.

Окрім того, за результатами габаритно-вагового контролю складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 27.07.2023 №0071338, в якому зафіксовано, що повна маса транспортного засобу становить46,35 т. при нормативно допустимій 40 т. та осьові навантаження: 7,6 т. при нормативно допустимому 11,5 т.; 7,4 т. при нормативно допустимому 11,5 т.; 9,8 т. при нормативно допустимому 11,5 т; 21,55 при нормативно допустимому 23 т.

Відповідно до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0080728 від 27.07.2023 встановлено результати вагового контролю навантаження на кожну з осей, які становлять: 1 вісь 7,6 т; 2 вісь 7,4 т; 3 вісь 9,8 т; 4 вісь 10,38 т; 5 вісь- 11,2 т; повна маса транспортного засобу 46,35 т.

22.08.2023 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за участі уповноваженої особи ТОВ «Яришів» - Костенюка В.А., Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанови №ПШ000488 про застосування адміністративного-господарського штрафу у розмірі 17000 грн. за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та № ПШ000489 про застосування адміністративного-господарського штрафу у розмірі 17000 грн. за порушеннястатті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вважаючи постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103).

Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.п. 1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Статтею 6 Закону №2344передбачено, що Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, наявність визначених статтями 39і48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно з абзацом 15статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30(далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених упункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно п. 3,4 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними упункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до п. 22.5 ПДРрух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема: за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м, за довжиною 22 м, фактичну масу понад 40 т, навантаження на одиночну вісь- 11,5 т. (якщо відстань між осями менш як 1 метра), строєні - 24 т. (відстань між осями понад 1,3 до 1,4 метра).

Пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними упункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку №879).

Крім того, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (пункти 20, 21 Порядку №879).

Разом із тим, відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені упункті 22.5 ПДР.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що державному контролю підлягають транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи - Укртрансбезпека шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдової. Під час проведення рейдової перевірки здійснюється державний контроль, зокрема, за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування. За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються відповідні адміністративно-господарські штрафи.

З матеріалів справи судом встановлено, що 27.07.2023 у пункті габаритно-вагового контролю здійснено перевірку транспортного засобу бетонорозмішувач GINAF X-5250TS реєстраційний номер НОМЕР_1 та встановлено, що повна маса транспортного засобу становить 46,35 т. при нормативно допустимій 40 т.

Водночас, позивач вказує, що перевищення вагових норм відсутнє, адже на пунктах завантаження та розвантаження транспортного засобу здійснювалось зважування на сертифікованих вагах, відповідно до яких загальна маса та осьові навантаження відповідали нормативно встановленим, що підтверджується товарно-транспортною накладною №ЦП00-1276 від 27.07.2023.

З приводу вищезазначених доводів ТОВ «Яришів» суд зазначає, що відомості товарно-транспортної накладної не є документом, який може спростувати інформацію отриману в результаті зважування транспортного засобу посадовими особами Укртрансбезпеки. При цьому, відомості ТТН від 27.07.2023 №ЦП00-1276 не можуть превалювати над відомостями зафіксованими у квитанції про зважування від 27.07.2023.

Окрім того, товарно-транспортна накладна це перш за все документ, який підтверджує факт перевезення вантажу на підставі договору перевезення, а не документ, який фіксує габаритно-вагові навантаження на осі транспортного засобу.

Щодо посилань позивача на той факт, що здійснювалося перевезення рідкого вантажу (бетон), то суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 8.14 - 8.15 Глави 8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила № 363) завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з пунктом 12.1 Глави 12 Правил №363 передбачено, що при транспортуванні вантажів необхідно дотримувати вимог Правил дорожнього рухуУкраїни.

Разом з тим, пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України не визначено особливостей при встановлені вагових обмежень для навантаження на вісь транспортного засобу, в залежності від виду вантажу (сипучий, неподільний тощо).

Відповідно до пункту 12.5 Глави 12 Правил № 363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Пунктом 8.20 Глави 8 № 363 визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу автомобільним транспортом зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Наведеними вище нормативними актами не передбачається можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.

Так, згідно з вимогами чинним законодавства та жодними вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення зПравил дорожнього рухуУкраїни щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.

Відтак, переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу.

Крім того, оскільки автомобіль на вагу заїжджає повільно, зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, то така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 24.07.2019 у справі №803/1540/16.

Більш того, суд зазначає, що в даному випадку осьові навантаження знаходяться в межах нормативно допустимих параметрів, що засвідчено в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 27.07.2023 №0080728. Водночас, до відповідальності ТОВ «Яришів» притягнуто саме за перевищенням загальної маси транспортного засобу, яка не може змінюватись у результаті руху не зважаючи на характер вантажу.

Щодо повірки законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, на якому здійснювалось зважування бетонорозмішувач GINAF X-5250TS, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки ДП "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" № ПМ045004922 від 05.12.2022 прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь типу 030Т-АS2-PWIA № 386 (Туреччина), яким здійснювалося зважування транспортного засобу позивача, відповідає вимогам ДСТУ OIMLR 134-1:2010 "Прилади автоматичні для зважування дорожних транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь Загальні технічні вимоги та методи випробування" за класом 2D. Свідоцтво чинне до 04.12.2023.

Отже, беручи до уваги зміст зазначеного свідоцтва, суд доходить висновку, що цим документом підтверджується факт повірки та метрологічної атестації відповідного зважувального обладнання, його справний технічний стан, а також те, що метрологічна характеристика застосованої відповідачем вимірювальної техніки відповідала вимогам державних стандартів у цій галузі та нормативно-технічної документації та була придатною для використання з метою зважування великогабаритних транспортних засобів.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи представника позивача з приводу того, що діапазон вимірювання ваг становить до 30 т., що не дозволяє використовувати їх для зважування транспортного засобу ТОВ «Яришів», враховуючи, що загальна маса такого транспортного засобу становить понад 30 т.

У свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ПМ045004922 від 04.12.2023 дійсно зазначено, що діапазон вимірювання вагів становить: min500 кг., max30000 кг., однак у пункті габаритно-вагового контролю здійснюється поосьове зважування транспортного засобу. Тобто такі характеристики діапазону вимірювання вказані щодо мінімально та максимально допустимого навантаження саме на одну вісь.

Відтак, враховуючи те, що за результатами вагового контролю навантаження на кожну з осей, у тому числі строєну, становило не більше 30000 кг., суд дійшов висновку, що вищезазначене зважувальне обладнання за своїми технічними характеристиками є належним для зважування транспортного засобу марки GINAF X-5250TS.

Крім того, суд зауважує, що нормами чинного законодавства не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно-ваговий контроль, а також протоколу, свідоцтва про метрологічну реєстрацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг тощо.

Більш того, дослідивши відео, долучене стороною відповідача до відзиву на позовну заяву, судом не встановлено факту того, що водій просив співробітників Укртрансбезпеки надати для ознайомлення свідоцтво про повірку вимірювального обладнання. Відтак, доводи позивача, щодо відсутності у пункті габаритно-вагового контролю документів про відповідність та/або свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

З приводу доводів позивача про те, що під час зважування відповідачем не дотримано вимог щодо облаштування пересувного пункту вагового контролю, суд зазначає, що комплектність, ознаки облаштування та технічного оснащення зон габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування визначені Вимогами до облаштування та технічного оснащення зон габаритно-вагового контролю, затвердженими Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255(далі- Вимоги № 255).

Відповідно до п. 2, 3 розділу ІІ Вимог №255зона габаритно-вагового контролю, на якій розташовується пересувний пункт габаритно-вагового контролю, повинна мати:

1) позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками;

2) тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу;

3) ширину не менше ніж 7,0 м.

Пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен бути укомплектований таким:

1) вимірювальним (зважувальним) обладнанням вагових параметрів повної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу;

2) вимірювальним обладнанням для вимірювання габаритних параметрів великогабаритних транспортних засобів;

3) комп`ютерною технікою;

4) засобами зовнішнього освітлення;

5) джерелом автономного живлення для забезпечення роботи транспортного засобу спеціалізованого призначення;

6) документом про відповідність та/або свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Вказуючи на недотримання вимог щодо облаштування пересувного пункту, ТОВ «Яришів», зокрема посилається на те, що вагове обладнання розміщено на узбіччі нерівної дороги з глибокими деформаціями.

Водночас, з відеозапису з нагрудної камери співробітника Уктрансбезпеки судом не встановлено наявність на поверхні дороги явних деформацій.

Суд також вважає безпідставним посилання позивача на те, що на місті вагового контролю обов`язково повинні бути присутні працівника поліції, адже відповідно до п. 16. Порядку №1567 Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Оскільки, габаритно-ваговий контроль проводився двома працівниками Укратрансбезпеки, що зафіксовано в акті №011742 від 27.07.2023, то залучення відповідного підрозділу Національної поліції або інших органів, не передбачено вимогами чинного законодавства.

Оцінюючи посилання позивача на те, що при встановленні перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу його подальший рух мав би бути заборонений до внесення плати за його проїзд, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 22 Порядку № 879 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265 - 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За приписами вказаного Кодексу повноваженнями щодо затримання транспортного засобу в порядку статті 265-2 наділені виключно органи Національної поліції України.

Посадові особи Укртрансбезпеки згідно зі статтею 19 Конституції України повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством.

Отже, посадові особи Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями на тимчасове затримання транспортних засобів в порядку статті 265 - 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тому не встановлення факту тимчасового затримання транспортного засобу не можна ставити їм у вину.

Більше того, процедура тимчасового затримання транспортного засобу чи приведення перевізником його вагових параметрів у відповідність до встановлених норм, жодним чином не впливає на задокументоване до того порушення перевізником норм ст. 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ.

Окрім того, у позовній заяві представника позивача посилається на те, що талон зважування містить інформацію російською мовою, що є порушеннямст. 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Відтак, відомості зазначені у такому талоні, на переконання позивача, не можуть використовуватись для складення інших документів.

Суд зазначає, що згідно з частиною третьою пункту 16 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки можливе застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансбезпека"; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо - та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.

Пунктами 18, 20 Порядку № 879 встановлено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Отже, талон зважування не передбачений нормативно-правовими актами, що регламентують проведення габаритно-вагового контролю. Він є паперовим носієм даних про результати вимірювання осьових навантажень і обчислення загальної маси транспортного засобу, роздрукованим принтером вагового пристрою, і використовується оператором вагового комплексу як допоміжний документ під час складання довідки про результати габаритно-вагового контролю.

При цьому, довідка та інші документи, складені в ході проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, оформлені на бланках встановленого зразку і заповнені державною мовою.

Відтак, суд вважає, що вищезазначені доводи представника позивача не можуть слугувати достатньою підставою для скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу та останні жодним чином не спростовують факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Водночас, представник позивача наголошує, що посадовими особами Укртрансбезпеки не враховано будову бетонорозмішувача GINAF X-5250TS та помилково зроблено висновок, що максимальна нормативно-допустима навантаженість становить 40 т.

Надаючи оцінку таким доводам, суд зазначає, що п. 22.5 ПДР визначено габаритні та вагові параметри для транспортних засобів в залежності від типу транспортного засобу. Так, в залежності від типу транспортного засобу показник повної нормативно допустимої ваги транспортного засобу може варіюватись від 18 до 44 т.

Судом встановлено, що бетонорозмішувач GINAF X-5250TS є суцільним транспортним засобом (без причепу), що має 5 осей (2 ведучі, 4 поворотні осі). Перша цифра в моделі транспортного засобу означає кількість осей, а друга вказує на кількість ведучих осей.

У свою чергу, відповідачем при визначені нормативно допустимого навантаження на такий транспортний засіб віднесено останній до комбінованого транспортного засобу: трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом, для якого п. 22.5 ПДР визначене максимальне значення для автомобільних доріг державного значення 40 т.

Водночас, п. 22.5 ПДР визначено нормативно-вагові параметри щодо повної маси вантажних автомобілів (суцільних транспортних засобів) лише для автомобілів, які мають від однієї до чотирьох осей.

Представник відповідача, у судовому засіданні, не заперечувала, що транспортний засіб позивача GINAF X-5250TS є 5-осьовим та підтвердила, що Правилами дорожнього руху не визначено норматив щодо максимально допустимої ваги вантажного автомобіля, який має 5 осей.

Суд зазначає, що у разі відсутності встановлених законом нормативів щодо маси певного типу транспортного засобу, суб`єкт владних повноважень не може застосовувати нормативи, які встановлені для транспортних засобів, які не відповідають за своїми технічними характеристиками, транспортному засобу позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що в залежності від того до якого типу транспортного засобу буде віднесено автомобіль залежить максимально допустима маса такого автомобіля та, як наслідок, розмір штрафу, який накладається на особу відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відтак, враховуючи те, що Правилами дорожнього руху не встановлено нормативно допустимих вагових параметрів для вантажного автомобіля, яким має 5 осей, суд доходить висновку, що позивача не може бути притягнуто до відповідальності шляхом накладення адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.

Отже, постанова від 22.08.2023 №ПШ000488 є протиправною та підлягає скасуванню.

З приводу правомірності постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарських штрафів від 22.08.2023 №ПШ000489, якою на ТОВ «Яришів» накладено штраф відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», суд зазначає наступне.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.

Статтею 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 № 385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385).

Згідно з п. 1.1 Інструкції № 385, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", Про дорожній рух".

Відповідно до п. 1.2Інструкції № 385 ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Пунктом 1.3 Інструкції № 385 визначено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385терміни вживаються у такому значенні:

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).

Згідно з п. 2.4Інструкції № 385 транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 за № 811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.

Згідно з п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Приписами статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Тобто, тахокарти - це реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв.

З аналізу наведених положень законодавства слідує, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зобов`язаний:

- використовувати, своєчасно встановлювати, змінювати і заповнювати тахокарти та забезпечувати їх належне зберігання;

- мати при собі заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР;

- зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Відповідно до абз. 3 ч. 1ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт"за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями39та48цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі матеріалів справи встановлено, що транспортний засіб GINAF X-5250TS реєстраційний номер та КА9658CI був обладнаний тахографом.

Однак, під час перевірки у водія були відсутні належним чином заповнені щоденні реєстраційні листи обліку робочого часу, які відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 6.1 Положення №340повинні знаходитись у водія.

При цьому, з відеозапису, який долучено відповідачем до відзиву на позовну заяву, вбачається, що водій надав протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу №196UA, однак, зазначив, що тахокарти в нього відсутні.

Аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку, належним чином заповнених щоденних реєстраційних листів обліку робочого часу тахокарт, на підставі яких водієм виконуються вантажні перевезення, до осіб, які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Суд наголошує, що долучена позивачем до позовної заяви тахокарта жодним чином не спростовує суті виявленого порушення, адже на момент проведення перевірки водій підтвердив відсутність тахокарти та не надав її посадовій собі Укратрансбезпеки. Більш того, представник ТОВ «Яришів» - Костенюк В.А. був присутній при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, однак жодних доказів на момент винесення оскаржуваної постанови також не надав.

Також підлягає врахуванню, що долучена до позовної заяви тахокарта містить записи про прізвище водія, дату, номерний знак та пройдений шлях, які заповнені від руки, що також викликає сумнів у достовірності такої тахокарти, враховуючи не пред`явлення її водієм на момент проведення перевірки.

Отже, непред`явлення вказаних вище документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Враховуючи те, що водій не надав під час проведення перевірки належним чином заповнені щоденні реєстраційні листи обліку робочого часу - тахокарти, відповідачем правомірно було складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.08.2023 №ПШ000489.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.03.2020 у справі № 826/2239/16.

Щодо доводів сторони позивача з приводу того, що відзив подано особою, яка не є стороною у справі та підписано процесуально недієздатною особою, то суд вважає такі доводи безпідставними.

Адже, відповідно до долученої до відзиву на позовну заяву довіреності від 18.07.2023, головного спеціаліста відділу координації правової роботи територіальних органів Юридичного департаменту Бахура Віталія Віталійовича уповноважено представляти в судах України інтереси Державної служби України з безпеки на транспорті, її територільних органів, її посадових осіб.

У свою чергу, Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області згідно з Додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 № 1579-р є територіальним органом Державної служби з безпеки на транспорті.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів представників сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст.74-77,90,94,139,241,245,246,250,255,295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 22.08.2023 № ПШ000488 Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки транспорті про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Яришів" адміністративно-господарських штрафів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Яришів" витраті зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Яришів" (вул. Головна, 23, с. Яришів, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24024, код ЄДРПОУ 41735870).

Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. В. Порика, 29, м. Вінниця).

Повний текст рішення суду виготовлено: 23.11.2023.

СуддяБошкова Юлія Миколаївна